17/12/2025
Сьогодні, 17 грудня, свій День народження мав би святкувати Герой України Серій Кульчицьким. Йому мало б виповнитися 62 роки…
Ім’я генерала Сергія Кульчицького назавжди вписане не лише в історію війська, а й у пам’ять людей, які знали його справжнім — щирим, відкритим, людяним. Він ніколи не сприймав звання як привілей. Для нього форма була не символом влади, а знаком відповідальності. Він дихав армією і жив Україною.
Коли почалася вʼйна на Донбасі, він не чекав розпоряджень і не шукав виправдань. Уже з перших днів опинився там, де було найважче — на передовій. Без показної урочистості, у звичайному камуфляжі, поруч із добровольцями — вчорашніми майданівцями, які тільки вчилися бути воїнами. Саме Кульчицький став серцем і опорою першого резервного батальйону Національної гвардії. Його не призначили — він був там, бо вірив. Бо любив свою країну.
На фронті його називали генералом із солдатською душею. І ці слова були правдою. Він не відгороджувався званням, не ховався за дистанцією. Сидів із бійцями біля вогню, слухав їхні думки, радився, підтримував. Для них він був не лише командиром, а прикладом честі й совісті. Йому вірили, бо знали: цей чоловік ніколи не віддасть наказу, який сам не готовий виконати.
Кульчицький був переконаний: боєць здатен якісно виконувати свій обов’язок лише тоді, коли він ситий, тепло вдягнений і захищений. Цей принцип він не просто проголошував — він жив ним. У підрозділах, де він ніс службу, про приниження чи «дідівщuну» не могло бути й мови. Генерал особисто контролював ситуацію, доходило до того, що ходив у лазню до солдат і перевіряв, чи немає на тілах військових синців.
Він не цурався важкої роботи. Міг власноруч носити ящики з провізією, завантажувати спорядження, доставляти найнеобхідніше на позиції. У небезпеці, у бруді, у втомі — він був поруч. Бо кожного солдата сприймав як рідного брата.
29 травня 2014 року став чорним днем. Під час чергового вильоту поблизу гори Карачун, неподалік Слов’янська, гелікоптер, у якому перебував генерал, був уражений ворожою ракетою. Спалах, вогонь, падіння… Загuнулu дванадцятеро українських воїнів. Серед них — Сергій Кульчицький. Генерал без страху. Воїн, який прожив життя з честю і прийняв смерть як герой.
Він став першим українським генералом, що загuнув у цій вʼйні. Але передусім він був першим у відданості, у щирості, у служінні людям і державі. Його приклад — це орієнтир для всіх поколінь захисників України.
🕊️Пам’ять про Сергія Кульчицького — це не лише скорбота, а й сила. Поки ми пам’ятаємо таких людей, Україна стоятиме, боротиметься й перемагатиме.
