Favorite_books

07/01/2025

7 НАЙКРАЩИХ КНИЖОК, ПРОЧИТАНИХ у 2024 році 💙

7. "Серцедер" - Борис Віан
6. "Свято цапа" - Маріо Варгас Льйоса
5. "Ейлін" - Отесса Мошфег
4. "Будденброки. Занепад однієї родини" - Томас Манн
3. "В очікуванні варварів" - Дж. Максвелл Кутзее
2. "Покора" Щепан Твардох
1. "Сліпий убивця" Маргарет Етвуд

31/12/2024

Публічних підсумків року не буде. Просто хочу подякувати собі за всі рішення, які прийняла у 2024-му ❤️

З прийдешнім Новим Роком! Нехай всі ваші мрії стають реальністю ❤️

06/11/2024

Відверта, наповнена болем і чорним гумором історія Дженнетт Маккерді, колишньої зірки популярного серіалу «АйКарлі», розкриває перед нами життя під тиском чужих очікувань.

Книга починається з раннього дитинства Дженнетт, коли вона вперше потрапляє на кастинги за наполяганням матері. Її мати мріяла про блискучу кар’єру для доньки і не зважала на емоційний стан дівчинки, на її бажання чи потреби. Для самої Дженнетт існувалатільки одна мета – «щоб мама була жива й щаслива». Успіх серіалу «АйКарлі» призводить до слави, але й додає проблем: тривожність, самозневага, розлади харчової поведінки. Деструктивний характер матері зробив дівчину заручницею ще й власного почуття провини.

Ця книга зачіпає багато серйозних тем: від токсичного батьківства і проблем з психічним здоров’ям до залежностей і пошуку власного шляху. Кожен рядок розкриває глибоку рану: наприклад, слова Дженнетт про те, що вона «почувається так, ніби її пограбували й використали», показують справжню ціну дитячих жертв заради щастя батьків.
Попри важкі теми, книга наповнена гумором, що допомагає авторці показати свою історію з легким сарказмом й особливою іронією. Одна з найгостріших цитат – «Але краще не розповідати мамі, що я надихалася її неврівноваженістю і жорстокістю» – вдало передає цю іронію та відчай дівчини, коли її біль змішується з гумором.

Дженнетт не боїться описувати свої найтемніші думки й моменти. Такий стиль робить її історію ще ближчою для читача, особливо для тих, хто коли-небудь стикався з токсичними стосунками або намагався вирватися з під тиску чужих очікувань.
Книга залишає сильне враження – це емоційний, відвертий і дуже важливий твір. Вона змушує задуматися про цінність власних бажань, здоров’я та свободи від чужих амбіцій.

Ця книга буде цікава всім, хто хоче дізнатися більше про справжню ціну слави. Також вона може стати важливою для тих, хто прагне розібратися у власних травмах.

📖 Читали цю книгу?

07/08/2024

26/07/2024

«Біда цього світу полягає в тому, що кожен має рацію по-своєму, у кожного є свої причини.»

Хотіли б почитати книгу з настроєм Бориса Віана (саме настроєм не стилем), ідеями близькими до «Бійцівського клубу» і з легкими нотками іронії та сміливості Берджесса? Я якраз таку для вас знайшла – зберігайте, щоб не загубити 🥰

Антуану двадцять п’ять років і до цього часу він не зміг стати ні багатим, ні щасливим. На його думку, причиною всіх його невдач являється розум і саме його Антуан вирішує негайно позбутися. Він випробовує безліч способів досягти своєї мети, але все йде кудись не туди й нарешті приводить його до досить неочікуваного результату. Але не слід сприймати цей текст настільки буквально. Ця книга зовсім не про те, як стати дурнем і не про те, що розумна людина не може бути щасливою, хоча автор неодноразово наголошує на тому, що чим вищий інтелект, тим більше ти розумієш проблеми та недосконалість цього світу і поступово твоїм природним станом стає депресія.

Автор в досить іронічній і відвертій формі критикує марнославство, байдужість до оточуючих, тягу до надмірного споживання та інші пороки людства. Мартен Паж пише гостро і легко, цю його книгу можна розібрати повністю на цитати й ви точно не пожалкуєте про ті дві години, які витратите на її читання.

В галереї зібрала декілька яскравих цитат ❤️

📖 Видавництво:
📖 Пишіть в коментарях - яка остання книга з вашого прочитаного змогла вас здивувати?

22/07/2024

Зустрічайте новий формат!

28 липня о 19.00 в прямому етері я буду обговорювати книгу «Убий мене ніжно» з практикуючою психологинею 🥰

Якщо вам цікаво послухати настільки сильно відрізняється сприйняття психологічного трилеру звичайною людиною і психологом - приєднуйтеся до нас в неділю ❤️

Пишіть в коментарях - чи цікавий вам такий формат обговорення книг?

18/07/2024

Доєднуюся до великого книжкового збору від та фонду “1991” на 7 мавіків 3Т для 8-го полку ССО та ремонту БПЛА Shark для 73-го центру ССО.

Моя ціль: 10 000 грн
Загальна мета: 1 600 000 грн

❤️ Розігрую дві мої улюблені книги за донат від 50грн! (відповідно 100грн це вже два шанси). Обидві книги отримає один переможець)

Якщо вас не цікавлять книги, а ви підписані на мене тому, що ви мої друзі або знайомі – також задонатьте 🥰🥰🥰
Ви знаєте настільки це важливо!

Посилання на мою банку – в шапці профілю.

Якщо берете участь у розіграші книг – у коментарі до донату напишіть свій нік в інстаграм.

Також буду вдячна за поширення цього допису ❤️

Сили Спеціальних операцій постійно б’ються у найзапекліших боях на лінії фронту, аби наближати нашу перемогу. 8 полк ССО ефективно і стабільно нищить ворога на Південному напрямку з постійними виїздами на бойові, тому вони потребують 7 нічних дронів, аби бачити ворога і вдень і вночі.

Для того, аби оперативно передати дрони військовим та відремонтувати Шарк я відкриваю свою банку і дарую свої улюблені книжки за донат. Для того, щоб це сталося мені потрібні ваша підтримка👊

16/07/2024

Книга про те, як бути письменником у сучасному світі, де розмір накладів часто визначають соцмережі, де одне відео може підняти тебе на вершину популярності, а один твіт може зруйнувати не тільки твою кар’єру, а й життя. У світі гіперконкуренції, вилизаного життя в соцмережах та далекого від ідеальності в реалі. Також авторка наочно показує, як працює культура відміни та чи працює вона взагалі.

Після прочитання анотації може здатися, що ця книга схожа на «Задум» Кореліца, оскільки в цьому романі авторка також краде чужу ідею книги й видає її за власну. Дійсно, було декілька подібних сюжетних поворотів, але «Жовтолику» мені було в тисячу разів цікавіше читати, ніж «Задум». Вона написана дуже динамічно, трохи іронічно, і тільки розпочавши читати, я буквально залипла. Я прочитала її за вихідні, і навіть спека не змогла мені завадити. Авторка дуже точно і чесно змальовує стан сучасного книговидання, пропускає за лаштунки створення бестселерів і при цьому приділяє достатньо уваги стану та особистості головної героїні.

Я в абсолютному захваті від цієї книги. Не знаю, чи в такому ж захваті будуть люди, які ніяк не дотичні до книговидання, але якщо ви хоч трохи ним цікавитеся, є дуже висока ймовірність, що ця книга стане для вас улюбленою, як і для мене.

В галереї зібрала для вас декілька цитат, які відтворюють настрій книги.

📖 Видавництво:

До речі, авторка у своєму тексті неодноразово акцентує на тому, що чи стане книга бестселером вирішують маркетологи ще до її виходу і що від автора чи якості самої книги це мало залежить.

📖 А ви згодні з такою думкою?

09/07/2024

Що змушує людину повернутися до місця, яке вона залишила з болем і страхом? Відповідь на це питання шукає Уранія Кабраль, яка через багато років знову опиняється в Домініканській Республіці, щоб розібратися з минулим, яке залишило глибокі рани на її душі.

У центрі роману – події в Домініканській Республіці. Старіючий диктатор Рафаель Трухільйо, відомий своєю жорстокістю та розпустою, тримав країну в залізному кулаці, використовуючи насильство, страх і шантаж. Однак, навіть він не був непереможним, і змова, що визріла в його найближчому оточенні, призвела до трагічних і кривавих подій.

Роман містить три сюжетні лінії. Найцікавішою для мене була лінія з Уранією Кабраль, жінкою яка змушена була покинути свою домівку в юному віці й наважилася повернутися лиш за тридцять років після смерті диктатора. Те як закінчилася ця лінія стало для мене шоком, хоча було б логічно чогось саме такого й очікувати.

«Свято цапа» – це не просто роман, це глибоке дослідження людської природи, влади та її руйнівної сили. Льоса майстерно створює атмосферу страху і напруження та динамічний сюжет від якого важко відірватися. Кожен персонаж розкривається з усіма своїми слабкостями й страхами. Особливі емоції викликало те, що більшість подій описані в книзі – реальні, а більшість героїв – люди, біографії яких можна загуглити. Ця книга справила на мене дуже сильне враження, місцями шокувала. Скажу чесно, деякі сторінки я навіть пролистувала, тому що знаючи що мова йде про реальних людей і скоріш за все автор описує події, так вони відбувалися – я не змогла їх прочитати.

Книга точно потрапить в мій топ року, вона дуже актуальна для нас сьогодні і думаю її варто прочитати кожному.

📖 Пишіть в коментарях – чи чули про цю книгу раніше? Чи плануєте її читати?

04/07/2024

Гортайте галерею і зберігайте корисний допис, щоб не загубити 🥰

📖 В коментарях пишіть - які з цих книжок вже читали або плануєте читати)

#книжковірекомендації #щопочитати #читаюукраїнською #книжковийблог

26/06/2024

«Я не вмію бажати. Не бажаю навіть слави. Боюся її, ніби в ній прихована якась несправедливість! Повір мені, що з мене нічого не може вийти.»

Читати класику для мене це як повернутися додому, де все знайоме і зрозуміле. Саме таке повернення у мене трапилося з романом Томаса Манна «Будденброки. Занепад однієї родини».
Читаючи цю книгу ще раз переконалася, що сімейні саги це чудово, а сімейні саги на 500+ сторінок – це прекрасно. Тому що читаючи цей текст я встигла потоваришувати, посваритися і навіть трохи зріднитися з героями. Я настільки проникла в їх життя, що в деяких ситуаціях наперед знала, що вони скажуть чи зроблять. Також неможливо було не впустити їх у своє життя. Текст Манна настільки реалістичний і проникливий, що від нього неможливо абстрагуватися і не відчувати того, що відчувають герої, не переживати їх злети та падіння, не співчувати їх невдачам та не радіти успіхам. Кохання і зради, боротьба і заздрість, прагнення до успіху і байдужість до життя, несамовита пристрасть і відчайдушна самотність – це далеко не все, що ви знайдете в цій книзі.

Цей текст не тільки показує нам життя однієї родини від розквіту до занепаду, а й майстерно зображує цілу історичну епоху. Епоху, яка породила технологічний прогрес, а також дві світові війни.
Цей роман однозначно потрапить в мій особистий топ року.

📖 Видавництво: .ua
📖 Пишіть в коментарях – коли в останній раз читали класику і що за книга це була?

12/06/2024

Легкі книги, які читаються на одному подиху …

Листайте галерею і зберігайте допис, щоб не загубити 🥰

08/06/2024

Хто ти такий?

Це питання наскрізно проходить через однойменний роман Артема Чеха, але на нього так і не знаходиться відповідь…

Це роман про наші 90-ті, про зростання в умовах постсовкового апокаліпсиса, коли головним було вижити, коли про емоційні потреби ніхто не турбувався, тому що на це тупо не вистачало сил і ресурсів. Це розповідь про дорослих дітей, які змушені були дуже рано забути слово дитинство, тому що дорослі, які мали б про них турбуватися були зайняті виживанням. Це історія дорослішання Тимофія, за яким ми спостерігаємо з 10-ти річного віку і до його переїзду в Київ.

Ця книга точно зачепить вас за живе, якщо ваше дитинство пройшло в 90-х. Її дуже боляче читати, але все одно вона дуже ностальгійна і тепла.

Нижче наведу декілька цитат з книги, які трохи відхиляють завісу над атмосферою цієї книги.

📖 «Так почалася багаторічна епопея його заробітчанства – звивистий і порослий бур’янами шлях до матеріального благополуччя. Не всім було під силу його подолати. Одного дня Льоша прокинувся і поїхав у пошуках скарбів і звитяг. Щоправда, ні першого, ні, тим більше, другого, він так і не знайшов. Натомість здобув непотрібний досвід…»

📖 «Тепер він був із мамою заодно, йому вбачалося, що вони пливли на одній розбитій шлюпці, з якої щосили намагалися вичерпати воду, і що дужче вичерпували, то більше її прибувало.»

📖 «Розповідав про Фелікса, якого більше не буде, розповідав про свою лисину і що був схожий на батькового друга дядю Коку, розповідав про краснуху, на яку перехворів у березні, і про табір, де щодня доводилося битися, хочеш ти цього чи ні, бо цього хотіли інші.»

📖 «А ще були похорони. Це був особливий вид дозвілля. Люди вмирали часто і швидко, і їхня смерть набувала напрочуд буденного характеру. Померти молодим було нормою, навіть спитися як слід не встигали. Чи не щотижня під котримсь під’їздом стояла труна.»

Цієї весни вийшла екранізація цієї книги – фільм «Я і Фелікс». Дуже раджу до перегляду.

📖 Видавництво:
📖Пишіть в коментарях – чи пам’ятаєте ви 90-ті і чи є у вас ностальгія за ними?

02/06/2024

Десять рандомних фото моєї весни…

30/05/2024

«Знати, що існують пристрасті, і їх не відчувати – це жахливо.»

Саме так вважає головний герой роману Бориса Віана «Серцедер» і, щоб це виправити приїжджає до химерного і забутого села. І це все, що вам насправді треба знати про сюжет цієї книги. У Віана на першому місці сюрреалістичний, фантасмагоричний і трохи абсурдний світ, який він створює. А сюжет – це просто тло, яке підкреслює блискучу іронічність тексту і глибину думок, які намагається автор донести до читача.

«Серцедер» це химерна історія, яка читається на одному подиху і привертає увагу до багатьох соціальних проблем. Серед них особлива увага приділяється людським страхам, які рано чи пізно руйнують особистість. Адже саме через страхи та упередження Клементина спочатку руйнує свої стосунки з чоловіком, потім зациклюється на материнстві й у своєму прагненні бути хорошою матір’ю доходить до абсурду.

Якщо ви ще не знайомі з творчістю цього автора – раджу терміново це виправляти. Адже так як пише Віан, не пише більше ніхто і читання його творів це особливий і незрівнянний читацький досвід. Книга «Серцедер» ідеально підходить для першого знайомства з автором, тому що в ній є сюрреалістичність і химерність, яка яскраво характеризує творчість автора, але підтексти досить легко зчитати, вони значно простіші, ніж, наприклад, у «Шумовинні днів».

Ця книжка однозначно потрапить в мій особистий топ цього року 🥰

📖 Видавництво: .lib
📖 Пишіть в коментарях – чи знайомі з творчістю автора? Які з його книги вже читали?

17/05/2024

«У цей момент йому хотілося заразитися цим божевільним нефільтрованим щастям. Хоч трохи надпити, розчинитися, стати ним. Для нього це було можливо хіба з алкоголем – невже тверезим таке буває лише в хворобі?»

Владислав – досить відомий київський арткритик. Його дні наповнені лекціями та калейдоскопом з облич тих, хто ці лекції слухає. Але серед цього потоку в якийсь момент з’являється Анна, і чіпляє своєю незвичністю, яка граничить з дивакуватістю. Дівчина відвідує всі його лекції й намагається будь-що привернути його увагу і познайомитися ближче. Хто вона – фанатка чи людина, яка зіграє важливу роль у його житті? Та й взагалі чи буде те життя у цих двох травмованих особистостей?

Книга з дуже відчутною київською атмосферою у якій переплелися мистецтво і психічні розлади, кохання та фобії, громадська діяльність та корупція.

Ще хочу зазначити дуже красиву і лаконічну мову авторки. У книзі дуже багато метафор і порівнянь і всі вони доречні, роблять текст більш емоційно насиченим і вишуканим.

Але, ложка дьогтю також буде. Мені особисто в цій книзі не вистачило психологізму і розкриття почуттів і емоцій Анни. Коли розгортала цю книжку очікувала дізнатися більше про біполярний розлад, але нічого нового в ній не знайшла.

Рекомендую книгу всім хто любить міські історії, складних героїв, динамічний сюжет і трохи поплакати в кінці.

📖 Видавництво: .ua
📖 Пишіть в коментарях – чи любите читати книги герої яких мають психічні розлади?

28/04/2024

Що я слухаю?

Зібрала у галереї подкасти про культуру і літературу, які я слухаю найчастіше 🥰

На п‘ятому слайді мій найулюбленіший подкаст в якому я прослухала вже всі випуски і з нетерпінням чекаю наступних)

А вас цікавлять подкасти?

25/04/2024

Що вийде, якщо одна глибоко травмована людина вирішить допомогти тим, кому пощастило ще менше?

Саме про це можна дізнатися, прочитавши роман Курта Воннеґута «Божої вам ласки, містере Роузвотере, або Перли перед свиньми».

Розповідаючи про цей роман, як і у випадку з іншими творами автора, немає сенсу зупинятися на сюжеті. Для мене творчість Воннеґута це в першу чергу його неповторний стиль, різкі переходи між думками, гостра іронія. У своїх текстах він наче намагається докричатися до людства і змусити його хоч на хвилину зупинитися і подумати, куди й для чого воно рухається.

Творчість Воннеґута не потребує відгуків, не потребує схвалення чи критики. Це ті тексти, які треба просто читати й вони точно залишаться в пам’яті надовго.

«Божої вам ласки, містере Роузвотере, або Перли перед свиньми», на мою думку, це саме той роман з якого треба починати знайомство з автором. Він найбільш лінійний, логічно послідовний і легкий для сприйняття, якщо порівнювати з тими, що я читала раніше. Але в ньому цілком достатньо саме того неповторного стилю, за який я і люблю творчість Воннеґута.

📖 Видавництво: .lib
📖 Пишіть в коментарях – які твори цього автора вже читали або плануєте читати?