19/11/2025
Бути багатим у необхідному – рідкісне вміння. Але не тому, що необхідного є дуже багато, а тому, що далеко не всі розуміють, що саме для них є необхідним, насущним. Не всі усвідомлюють свого істинного багатства, яким володіють, а тому не всі цінують наявне, часто прагнучи чогось зовсім іншого, чужого, далекого, недосяжного, уявного і, як виявляється згодом, марного, ненадійного.
Що для людини є необхідним, а що зайвим? Як про це говорить Біблія? І навіщо відтинати зайве радить нам видатний мислитель, отець Церкви, святитель Іоан Золотоустий?
Необхідним для життя є те, без чого воно неможливе. Оскільки людина складається з тіла і душі, то є необхідні для нас речі як із виміру фізичного, матеріального, так і з духовного, нематеріального. У Господній молитві, якої навчив нас Спаситель Ісус Христос, є слова: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні» (Лк. 11: 3, Мф. 6: 11). Цей насущний хліб, тобто хліб «на сущність», необхідний для існування, в широкому значенні означає все, що для нас є життєво необхідним, потрібним, якого достатньо для задоволення потреб. Це та міра земних благ, яка є необхідною.
Водночас, «насущний хліб» для нашого духовного життя, найкраща пожива для душі – це Господь: «Ісус сказав […]: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги» (Ін. 6: 35). Без Бога, Джерела життя, людська душа не живе, не живиться, а страждає, бо не відчуває цілющого дотику Божественної благодаті.
Не всі усвідомлюють, які вони вже є багаті й щедро обдаровані Господом. Але ж кожному з нас дано і довірено Творцем дуже багато: дар життя, дар бачити, чути, рухатись, спілкуватися, відчувати, діяти, приймати рішення, бажати, мріяти, пізнавати, розвиватися, вчити інших, піклуватися про когось, любити. Ми також як дар отримали майже нескінченні можливості у матеріальному світі: обирати знайомих, друзів, партнерів, визначатися з професійним фахом, сферою діяльності, самореалізації, користуватися дарами довкілля і благами цивілізації, здобувати різноманітні матеріальні вигоди… І тут згадаємо про дану святителем настанову відсікати зайве.
Святитель Іоан Золотоустий застерігав усіх нас від шкоди підступної пристрасті сріблолюбства, грошолюбства, користолюбства. Саме у собі земне багатство, гроші, матеріальні блага є ані поганими, ані добрими – але вони можуть бути як першими, так і другими залежно від того, як ви їх використовуєте: на шкоду чи на користь. Проблема не в тому, що люди володіють грошима, але коли гроші заволодівають людиною, стають самоціллю, спонукають до гонитви за збагаченням, незважаючи на біди інших, тоді виникає справжня проблема.
«Немає у людських справах нічого твердого, нічого постійного, вони подібні до розбурханого моря і щодня переживають дивні і жорстокі катастрофи. Усе переповнене смутами і хвилюванням, скрізь скелі і стромовини, скрізь підводне каміння і стрімчаки, скрізь страхи й небезпеки, підозри, жахи і неспокій. Ніхто нікому не довіряє, кожен боїться ближнього… Немає вірного друга, немає надійного брата. Зникло благо любові, всім опанувала міжусобна війна. Всюди личини без рахунка, багато овечих шкір, а під ними скрізь ховаються незліченні вовки. Ті, котрі вчора підлещувалися, цілували руки, тепер раптом виявилися ворогами і, скинувши личину, зробилися найлютішими зі всіх обвинувачів. Кому недавно висловлювали подяку, тих нині обвинувачують і ганьблять. Яка ж причина усього цього? Любов до грошей, шалена пристрасть сріблолюбства – ця невиліковна хвороба, невгасиме полум’я, сила, яка підкорила собі весь світ», – писав майже 17 століть тому святитель Іоан Золотоустий.
Минуло багато сотень років, але ці слова, на жаль, є описом і сучасного світу. В більшості своїй люди живуть виключно земними, тимчасовими турботами, переймаючись і покладаючи надію на матеріальні блага, гроші. А це вбиває безкорисливу християнську любов, жертовність, породжуючи страхи, тривогу, гнів, жорстокосердя, байдужість, заздрість, ворожнечу. Тому й закликав святитель відсікати зайве, пам’ятаючи про необхідне.
«Живучи в багатстві, очікуй бідності; насолоджуючись благоденством, чекай голоду; користуючись славою, чекай безславності; насолоджуючись здоров’ям, чекай хвороби. Завжди пам’ятай про те, що справи людські, за своїми властивостями, ніскільки не кращі за річковий потік, за дим, який швидко розсівається в повітрі, та мізерніші за тінь, що пробігає. Якщо ти будеш триматися таких думок, то ані блага не зможуть викликати в тобі гордовитості, ані скорботи принизити тебе. Коли ти не надто будеш перейматися цими благами, то не будеш засмучуватися через їхню втрату», – закликає святитель Іоан Золотоустий.
Тож, маючи необхідне, будьте вдячними Господу! Не покладайтеся на тимчасові блага світу цього, але багатійте в Бога, дбаючи не про зайве, а про віру, любов та добрі справи, які походять від цих чеснот і складаються у вічну небесну скарбницю.
