Cineast

27/06/2025

Твіт рецензія: Фільму б відразу в каталог Netflix, а не паразитування на франшизі “Джон Вік”

Синопсис офіційний: Події спін-офу розгортаються у всесвіті Джона Уіка, хронологічно між третім та четвертим фільмами основної франшизи. У центрі сюжету — Руні (Ан...

13/06/2025

Фільм Мачея Дригаса "Поїзди", представлений на Docudays UA, без сумніву є монументальною роботою, що глибоко занурюється у першу половину XX століття. Це не просто документальне кіно, а справжнє занурення в історичні епохи, здійснене винятково за допомогою архівних матеріалів.

Майстерність роботи з архівами та монтажем
Особливість "Поїздів" полягає у віртуозній інтерпретації архівних кадрів та їхньому майстерному монтажному впливі на глядача. Фільм повністю відмовляється від звичних наративних прийомів – тут немає закадрового тексту, пояснень чи інтерв'ю. Лише картинка та звук, які, об'єднуючись, створюють неймовірно потужне кінематографічне полотно. Цей підхід дозволяє глядачеві самостійно формувати власне розуміння подій, відчуваючи їх через безпосереднє сприйняття.

Звук як ключовий елемент впливу
Якщо візуальний ряд є основою, то звук у цьому фільмі відіграє критично важливу роль, перетворюючись на самостійного, всепроникного оповідача. Він не просто доповнює зображення, а стає джерелом інтенсивного, майже фізичного впливу. Гул поїздів, голоси минулого, шуми епохи – усе це створює атмосферу, що здатна викликати сильні емоційні та навіть фізіологічні реакції. Свідчення того, що вже після 40 хвилин перегляду відчувається неабиякий тиск, є найкращим доказом неймовірного занурення та ваги, яку цей звуковий дизайн накладає на сприйняття. Це не просто ефект, це свідомий інструмент режисера, що проникає у свідомість глядача, лишаючи незабутні враження.

Висновок
"Поїзди" – це не просто перегляд фільму, це досвід. Це стрічка, яка доводить, що кіно може бути чистим мистецтвом впливу, де історія проступає крізь кадри та звуки, без будь-яких вербальних доповнень. Мачей Дригас створив щось справді унікальне, що змушує задуматися не тільки над минулим, а й над самим процесом сприйняття інформації.

Моя оцінка: ++ – за монументальність, інноваційний підхід до архіву, бездоганний монтаж та потужний звуковий вплив, що запам'ятовується надовго.

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA

12/06/2025

Фільм "Наркотики" від Аліс Одьо та Жан-Робера Вьялле, представлений поряд з "Паперовою країною" Маріон Бое, функціонує як освітній матеріал для розуміння французької судової системи. Якщо "Паперова країна" може бути охарактеризована як фільм, що переважно зацікавить правозахисників та активістів, то "Наркотики" (оригінальна французька назва якого, ймовірно, передає більш розширений зміст) демонструє значну кінематографічну цінність.

Режисери застосували витончений та делікатний підхід до побудови драматургії. Примітним аспектом є відсутність закадрового голосу або додаткових титрів, що дозволяє глядачеві сприймати події у відносно неспотвореній формі, сприяючи об'єктивнішому сприйняттю наративу.

Однак, хоча фільм ефективно ілюструє розвиток подій, у ньому не було виявлено чітких натяків або вказівок на можливі шляхи виходу з описаного кола проблем. Це може бути сприйнято як певний недолік для тих, хто шукає у кінематографі не лише відображення реальності, а й потенційні рішення.

Загалом, фільм рекомендується до перегляду. Він спонукає до роздумів і викликає емоційний відгук.

Оцінка: ++

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA