Федоренко Юрій

16/11/2025

На болотах епідемія – паранойя. Країна-агресорка ніколи не була по-справжньому демократичною державою. Влада в росії завжди так чи інакше трималася на насильстві. Але насильство буває різне. Якщо колись репресії стосовно опозиціонерів, діячів культури або нелояльних чиновників мали вибірковий характер, то сьогодні – тотальний. З історичної точки зору, це – одне зі свідчень початку розпаду імперії.

Аналізувати характер репресій складно, оскільки судити про нюанси тих чи інших кримінальних справ ми можемо здебільшого зі ЗМІ, в тому числі іноземних. Але навіть крізь цю невеличку інформаційну шпарину відкривається доволі цікава картинка. Нещодавно британське видання The Daily Telegraf припустило, що путін боїться чергового перевороту. А старший директор Євразійського центру Атлантичної ради і колишній посол США в Україні Джон Гербст, коментуючи внутрішню політику росії, сказав, що «кремль впадає в параною».

Режим путіна закручує гайки в усіх сферах та з різних, на перший погляд, причин. Хоча, насправді, базова причина одна – очільник кремля відчуває, що його політичне та фізичне життя наближається до закономірного фіналу і намагається відтягнути цей момент істини. Особливо цікаво спостерігати не за очевидними проявами придушення інакомислячих – опозиціонерів, діячів культури (для росії це щось традиційне, на кшталт домашнього насилля), а за «чисткою еліт».

Протягом 2025 року російські чиновники, генерали та топ-менеджери масово падали з вікон, стрілялися, зникали за нез’ясованих обставин та сідали за грати. Найяскравіші приклади – самогубство міністра транспорта Романа Старовойта та гучні посадки заступників міністра оборони генералів Віктора Стрігунова, Тімура Іванова, Дмитра Булгакова, Павла Попова та заступника начальника генштабу Вадіма Шамаріна.

Але топ-персонами репресії, звісно ж, не обмежуються. Нинішня росія побила рекорд за числом каральних заходів. З відкритих джерел відомо, що «політичних переслідувань» за четвертий президентський термін путіна зазнали 116 тисяч осіб. Окрему категорію репресованих складають представники регіональних еліт та корінних народів. В цілому, можна сказати, путінська росія є більш репресивною, ніж післясталінський СРСР.

Картину доповнює постійне посилення ролі ФСБ у житті «пересічного росіянина». Нещодавно путін підписав закон, який забороняє російським вченим спілкуватись з іноземцями без контролю спецслужби. Влітку цього року законодавчо було обмежено перебування в портах рф суден з-за кордону.

В «культурному житті» відновлюється радянська системи цензури. Водночас влада обмежує роботу соцмереж та встановлює цифровий контроль у російському сегменті інтернету. Лише протягом одного місяця 2025 року було зафіксовано 655 відключень, що перевищує річну кількість відключень у світі (такі заходи кремль пояснює необхідністю захисту від українських безпілотників).
Складається враження, що путінський режим відкрив одразу кілька внутрішніх фронтів та діє на випередження проти можливих заколотів, «кольорових революцій», національних повстань, гніву божого та нечистої сили. Це означає, що путін боїться. Причому боїться всіх та усього. З кількох причин цю тенденцію можна вважати позитивною.

По-перше, коли противник боїться, це свідчить про його деморалізацію. По-друге, соціологи припускають, що репресії здатні викликати радикальну протидію. Коли демократичні механізми не працюють, а опозиційні рухи жорстко придушені, виникають підпільні організації. По-третє, ображені та позбавлені кормової бази еліти можуть (теоретично) наважитись на заколот. По-четверте, репресивна політика стосовно корінних народів рф може не знизити, а підвищити рівень національної ідентичності. Таким чином, рф перетворюється на бочку з порохом. Ми не знаємо, коли вона вибухне, але точно вибухне.

Головним тригрером деградації путінського режиму є, безумовно, війна на виснаження. Кожен день цієї війни скорочує життя імперії зла на десятиліття. Нам, звісно, теж важко, але ми знаємо за що боремося. Ми бачимо світло в кінці тунелю. Ми будемо бити звіра доти, доки він не сконає від зовнішніх ран та внутрішніх хвороб. Слава Україні!

16/11/2025

Не дайте кільком негідникам украсти у нас головне – підтримку українського війська. Корупція не повинна знищувати нашу волю до свободи та справедливості. Інакше це означатиме, що вони перемогли.

Так, ми всі бачили новини. І так, це боляче. Це злість, яка стискає кулаки. Але ворог не зменшує темпу тільки тому, що ми обурені. Він б’є так само жорстко, як і вчора. На фронті немає паузи для відпочинку, «на розібратися» і «прийти в себе». Там є люди, які зараз ведуть бій. Їм потрібні дрони, тепловізори, РЕБ, броня, пальне. Їм потрібна кожна гривня, яка рятує життя.

Корупціонери не можуть бути виправданням для припинення підтримки тих, хто тримає оборону між життям та смертю. Ми встояли у 2022 році всупереч усім перешкодам саме завдяки згуртованості народу. Якщо ми на якусь мить опустимо руки – ворог цим миттєво скористається. Втратимо єдність – втратимо державу.

Не дайте росії та корупціонерам перемогти. Продовжуйте підтримувати військо. Ваша підтримка – це сила, яку не здолають ні росіяни, ні корупціонери. Памʼятаємо, що військо виграє битви, а війну – народ.

15/11/2025

Війна і мир від Пєскова. Речник кремля Дмитро Пєсков звинуватив Київ у зриві переговорів та заявив, що москва залишається відкритою до діалогу. Мовляв, свого часу російська сторона запропонувала створити робочі групи з політичних, гуманітарних та військових питань, але Україна не відповіла на ініціативу. Вочевидь, мається на увазі стамбульській перемовний трек, на якому росію представляли люди, що не мали мандату на вирішення конкретних питань.

Пам’ятаєте тодішні новини? Враховуючи зухвалу поведінку представників кремля під час зустрічі делегацій, можна було констатувати: москва де-факто зривала перемовний процес у перші хвилини після його початку. За цим сценарієм пройшли три стамбульских раунди — 16 травня, 2 червня та 23 липня цього року. Дипломатичні саміти, влаштовані з подачі Вашингтону, російська делегація перетворила на фарс... Аж раптом, Пєсков пригадує про якісь «робочі групи», які ніхто ніколи всерйоз не сприймав. Що це може означати?

По-перше, Дмитро Пєсков, попри всі свої офіційні регалії, не є ані радником, ані дипломатом, ані взагалі впливової особою, яка щось вирішує, пропонує чи ініціює. Його функція суто технічна – транслювати думку свого господаря, тобто путіна, на широкий загал. По-друге, не варто очікувати, що кремлівські людожери щиро прагнуть миру.

Найімовірніша версія: військово-політичне керівництво країни-окупанта розуміє, що росії колись знадобиться пауза, щоб зализати рани. Ймовірно, «випадкові фрази» та «роздуми» Пєскова – це процес підготовки перших декорацій для майбутньої вистави.

Вже можна передбачити, що кремлівські драматурги будь-який перебіг війни спробують розписати як «примус Києва до миру». Ця риторика може справити враження хіба що на зазомбовану внутрішню аудиторію і здебільшого на неї й розрахована. Але, можливо, є ще один адресат – президент США, який час від час дивує дипломатичну спільноту висловлюваннями на кшталт «Владімір хоче миру».

Зрозуміло, що кат-окупант миру не хоче. Він керується людиноненависницькою ідеологією, проте є невеличка ймовірність, що в його мотиваційному комплексі присутній інстинкт самозбереження. Якщо це так, то в якийсь час з усіх російських прасок понесеться «войовничо-мирна» риторика.

Пропагандистська машина буде перетворювати волання про перепочинок від своїх скалічених вояк, потріпаного бізнесу та дезорієнтованих соціальних мас на «переможний марш за мир». Можливо, Пєсков вже налаштовує патефон: підбирає платівки, регулює тембр та гучність.

Яким би чином не розгортались подальші події, нам варто пам’ятати: ніяким «мирним» заявам ворога вірити не можна. Навіть якщо за посередництва США відбудуться перемовини (чи в Будапешті, чи в Стамбулі, чи деінде), це будуть перемовини про те, щоб колись поставити на паузу гарячу фазу. Про тривалий мир можна буде говорити, якщо на руїнах імперії зла з’являться десятки незалежних національних держав. Ми наближаємо цю мить – кожен день нашого протистояння підштовхує імперію до прірви. Історія на нашому боці. Слава Україні!

14/11/2025

Київ витримав черговий акт повітряного терору. Загарбники запустили по Україні близько 430 дронів і 18 ракет різних типів (у тому числі балістичні та аеробалістичні). Основний удар був спрямований на столицю, а ключовими мішенями стали житлові райони та енергетичні об’єкти. Пошкоджено десятки багатоповерхівок, кілька людей загинуло, десятки дістали поранення. Це сталося вночі, а зранку російські дрони вдарили по Чорноморську на Одещині – загинули двоє людей, декілька поранені... Серед постраждалих у Києві та на Одещині – діти, вагітні жінки, люди літнього віку...

Цю «суху інформацію» важко вимовляти, тому що за кожним словом – горе та сльози. Хочеться висловити співчуття кожному і кожній, хто відчув на собі масовану атаку.

Нагадаю, що історія 429 окремого полку безпілотних систем «АХІЛЛЕС» розпочалася з київської тероборони. Серед нас багато киян, у яких болить серце за своїх рідних, друзів, сусідів... Наша бойова робота – щоденна відповідь на звірячий терор ворога.

Київ стоїть і бореться. Україна стоїть і бореться. Якщо подивитися крайні повідомлення Генерального штабу ЗСУ, ми побачимо частину колосальної роботи, в якій є все: героїзм, застосування нових технологій та просто важка системна праця. Думаю, про цю роботу важливо нагадувати у важкі моменти, аби не складалося враження, що ворог скоює свої злочини безкарно.

Так, Сили безпілотних систем знищили лігво зберігання та обслуговування ударно-розвідувальних БпЛА противника «Оріон» у Криму. Приблизно в той самий час інші підрозділи Сил Оборони завдали ударів по військових об'єктах на території росії ракетами "Фламінго". Також українці успішно застосували далекобійну модифікацію крилатих ракет Р-360 "Нептун", відому як "Довгий Нептун".

Лише протягом двох днів завдано ударів по декількох десятках військових цілях у тилу ворога. Нагадаю лише кілька «знакових об’єктів». На тимчасово окупованій території Запорізької області уражено нафтобазу в районі Бердянська та передові пункти управління 5-ї загальновійськової армії та 127 мотострілецької дивізії російських окупантів. Продовжують палати нафтопереробні заводи окупантів. Буквально кілька годин тому порт Новоросійськ призупинив експорт нафти...

Коли ворог влаштовує терор цивільного населення, його основною метою є залякування та деморалізація українців. Своїми щоденними зусиллями ми демонструємо, що зламати українців не вдасться. Підступна тактика катів матиме зворотний ефект: ми будемо ще більш згуртованими, ефективними та безжальними. Якщо треба буде перемолоти на лінії бойового зіткнення ще один мільйон окупантів, ми це зробимо, якщо два – два, три – три... Так буде доти, доки іржава машина смерті, що суне на наші міста, не зупиниться. Ми наближаємо цю мить, ми не маємо права на відчай та втому. Слава України!

13/11/2025

Підготовка до переговорів з дияволом починається з лукавства. Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Вашингтон практично досяг межі у запровадженні нових санкцій проти росії. «Ми вдарили по їхніх найбільших нафтових компаніях – саме цього всі й вимагали», – зазначив Рубіо. Насправді, в цих словах присутнє певне лукавство. По-перше, хто ці «всі»? З боку України, ЄС та й, власне, США ніколи не йшлося про те, щоб «завалити» лише дві нафтові компанії. По-друге, в економічному арсеналі США залишається не просто багато важелів впливу, а дуже багато.

Висловлювання Марко Рубіо в експертному середовищі може викликати хіба що гірку посмішку. Ще влітку цього року законопроект про драконівські санкції щодо росії від близького соратника Дональда Трампа, республіканця Ліндсі Грема, а також демократа Річарда Блюменталя зібрав у Сенаті достатню кількість прихильників та отримав повну публічну підтримку.

Законодавці пропонували запровадити 500-відсотковий тариф на імпорт у США товарів із країн, що закуповують російську нафту, газ, уран та іншу сировину. Також мали бути накладені жорсткі обмеження на банківську систему росії. Окремим рядком прописано блокування всіх активів підсанкційних осіб у США, заборону на фінансові транзакції, скасування американських віз тощо.

Цей законопроєкт перебуває «на паузі» та виконує роль такої собі «економічної ядерної зброї», але ж він існує і Марко Рубіо не може про це не знати. Ймовірно, Вашингтон до пори не згадує про цю “зброю”, оскільки очікує на відновлення переговорів з москвою і не хоче завчасно псувати тональність майбутньої зустрічі.

Тим більше, що попередня зустріч була фактично зірвана після телефонної розмови Марко Рубіо з міністром закордонних справ рф Сергієм Лавровим, на якій Лавров намагався говорити мовою ультиматумів. Тоді Рубіо повів себе жорстко. Не виключено, що напередодні чергового треку перемовин США з дияволом (так вже влаштована міжнародна політика) він вирішив змінити роль злого поліцейського на доброго.

Хай там як, але санкції працюють. Практично щодня ми чуємо про те, як з’являється нова пробоїна в кораблі під назвою «російська економіка». Зовнішньоекономічні удари (головним чином, втрати ринків збуту енергоносіїв) призводять до серйозних внутрішніх проблем.

З сьогоднішньої стрічки новин: російський бізнес у 2026 році готується оптимізувати витрати, зокрема, 38% середніх і великих компаній збираються скоротити фонд оплати праці. Особливо важка ситуація в транспортній галузі рф: близько 6,7 тис. перевізників перебувають у процесі ліквідації або банкрутства.

Але найбільш болісного удару має зазнати бюджет рф протягом найближчих двох-трьох місяців. Це пов’язано з тим, що існують певні податкові періоди: спочатку компанії недоотримують дохід, а потім бюджет недоотримує податки. Має минути ще якийсь час і бюджетні проблеми позначяться на «бюджетних організаціях», в тому числі на армії, а також на військових підприємствах. Лише тоді можна очікувати, що санкції поступово будуть впливати на здатність противника вести бойові дії. З точки зору історії, це секунди. А от з точки зору українських воїнів, що знаходяться на передньому краї, це майже вічність.

Зрозуміло, що наші міжнародні партнери живуть у іншому вимірі, бо мир і війна це наче паралельні реальності. Але якщо вони не будуть діяти якомога швидше, то війна прийде й до них. Україна живим щитом стоїть між варварами і цивілізацією. В інтересах США, ЄС та всіх демократичних країн не надсилати якісь «позитивні сигнали» темним силам, а швидко та всебічно підтримувати Україну. Тільки так можна зупинити навалу та здолати сучасний мордор. Слава Україні!

12/11/2025

Сказано – зроблено. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголосив на пріоритетності масштабування підрозділів Сил безпілотних систем. Математичне підґрунтя очевидне: у жовтні авіаційні безпілотні комплекси уразили 77 тис. цілей противника, у вересні – 66,5 тис., у серпні – близько 60 тис. Протягом тривалого часу зберігається стійка тенденція: щомісячне зростання на понад 10%.

Якщо проаналізувати попередні заяви Головнокомандувача з цього приводу, ми побачимо, що робиться все можливе, щоб зберегти та наростити темп розвитку – від діпстрайків до наземних роботизованих комплексів (НРК). Перші – збільшили географію наших ударів на тисячі кілометрів і перетворилися на найефективніші «далекобійні санкції» проти військової економіки ворога. Другі – рятують життя та виконують логістичну функцію на лінії бойового зіткнення.
За словами Олександра Сирського, у жовтні НРК доставили майже 300 тис. кг провізії підрозділам Сил Оборони.

Постійно зростає роль НРК при евакуації поранених, мінуванні та бойовому застосуванні. Також Головнокомандувач нагадав, що найкращі бойові показники продовжують демонструвати FPV-дрони та важкі бомбери.
Це все чудові тенденції, але є одне але: у ворога також спостерігається “позитивна динаміка” застосування та результативності безпілотних систем.

Окупанти мавпують наш досвід, намагаються вкрасти кожне вдале рішення – технологічне або організаційне. Достатньо нагадати, що на болотах також створили новий рід військ – безпілотні системи. Вже сформовано полки, підрозділи та визначено командування. Ми бачимо як російські розробники кліпають щось схоже на наші дрони-перехоплювачі... Таких прикладів безліч.

Постійно триває технологічна гонка. Нам вдається утримувати ініціативу по різних позиціях, зокрема, сьогодні ми випереджаємо противника в розвитку НРК. Єдиний спосіб системно ламати плани окупантів – бути на крок попереду. Командування ЗСУ це прекрасно розуміє: Олександр Сирський запевнив, що всі успішні кейси будуть оперативно масштабовані.

Це не просто риторика: тут і зараз ми перетворюємо кожне слово Головнокомандувача на реальність. Щодня ми тестуємо нові технології, активно розвиваємо напрямок наземних роботизованих комплексів та застосовуємо рішення, про які ще рано розповідати на широкий загал. У нас є засоби, але бракує основного капіталу війни – людей.

Рекрутингова кампанія 429-го окремого полку безпілотних систем «АХІЛЛЕС» триває. Як говорить Командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді, у нас дрони чекають на пілотів, а не навпаки. Частина вакансій – спеціальності з мирного життя, які дуже потрібні на фронті. Масштабування успіху – це задача, що стоїть не тільки перед ЗСУ або СБС, а й перед українським суспільством.

Кожен та кожна може обрати конкретну вакансію та подати заявку на сайті Ахіллес - 429 окремий полк безпілотних систем: https://achilles.army/

Разом захистимо НАШЕ НЕБО!

Ахіллес – 429 окремий полк безпілотних систем

11/11/2025

Нецікаві новини – найважливіші. Українці звикли до повідомлень про успішні влучання наших безпілотників по російській нафтовій промисловості. Ця інформація перейшла в розряд буденної. Але сама по собі буденність таких новин вже є величезним досягненням. От і сьогодні українські безпілотники уразили кілька об'єктів, що безпосередньо задіяні у забезпеченні окупаційних військ: у Саратовській області рф та на тимчасово окупованій території Криму.

«Безпілотні санкції» чудово поєднуються з міжнародним санкційним тиском на росію. В цій сфері теж відбуваються надзвичайно важливі, іноді – карколомні події, які не завжди потрапляють до топових новин. Зокрема, один з найбільших китайських нафтопереробних заводів Yanchang Petroleum під час тендерних закупівель відмовився від роснафти на період з грудня до середини лютого. Це вже далеко не перше китайське підприємство, яке ставить на паузу торгівельні стосунки з росією. Як наслідок, експорт російської продукції в Китай (переважно енергоносіїв та іншої сировини) зменшився на 5,9% (на $101,2 млрд).

Схожа ситуація в Індії. Одразу п’ять індійських компаній відмовилися від російських енергоносіїв. На цих гравців припадало дві третини всього індійського імпорту роснафти. Заміну російському «чорному золоту» покупці з Індії знайшли в Саудівській Аравії, Іраку та Кувейті. На позитивну поведінку індійських промисловців звернув увагу особисто президент США. Дональд Трамп заохотив індійців до подальшої санкційної дисципліни і заявив, що тарифи на індійський імпорт будуть знижені.

Наступна «не дуже цікава», економічна новина – з Близького Сходу. Ірак припинив усі платежі підприємству, ще експлуатує нафтове родовище на території країни (до речі, одне з найбільших у світі). Цим підприємством виявився російський Лукойл. Щось подібне відбувається й з іншими дочірніми підприємствами Лукойлу та Роснафти. В результаті російські гіганти змушені розпродавати закордонні активи.

Бюджетний дефіцит рф зростає, а країна-терорист поступово занурюється в макроекономічне та соціальне болото. Росекономіка тоне на тлі найбільшої битви сучасності, в якій щодня і щоночі ми знищуємо особовий склад склад противника в промислових масштабах. Можливо, «дрібні» події на лінії бойового зіткнення теж поступово стають не дуже цікавими масовій аудиторії…

Але що може бути важливішим, ніж постійні «маленькі» перемоги добра над злом? Руйнування імперії зла – це поступовий, іноді повільний, але безупинний процес. Цю “невидиму” роботу ми будемо робити доти, доки Світло не подолає пітьму. Слава Україні!

10/11/2025

У росії розпочалася чергова хвиля «гібридної мобілізації». На болотах запрацював закон, що дозволяє залучати «резервістів» до виконання різноманітних завдань у «мирний час» (формально, нагадаю, на території рф діє режим «мирного часу»). Дія закону розповсюджується на осіб, які добровільно заключили відповідний контракт. Що це все означає?

Документ містить розпливчасті формулювання. Якщо вірити росЗМІ (а їм вірити ні в якому разі не можна), міноборони рф буде спрямовувати резервістів на якісь «спеціальні» збори для захисту «критично важливих об'єктів». Роспропаганда бреше, що під «критично важливими об’єктами» слід розуміти виключно нафтопереробні заводи та інші енергопідприємства. Мовляв, резервісти будуть сидіти глибоко в тилу та іноді стріляти з рушниць по українських дронах...

Насправді, так звані «спеціальні збори» це, по суті переведення дурепи-резервіста зі стану цивільної особи у стан вояки: коли оголошуються збори, індивід має взяти баул з речами й прибути до військової частини. А далі – куди скажуть. Російське законодавство не містить норми, яка забороняє відправляти резервістів у самісіньке пекло. Цілком можливо, що на якомусь етапі резервістів, дійсно, будуть тримати в тилових частинах, але все залежить від обставин.

Одразу треба уточнити, що йдеться не все чоловіче населення країни-окупанта. Згідно з російським законодавством, ті особи, що перебувають у запасі, діляться на дві категорії: мобілізаційний ресурс і мобілізаційний резерв. Ось ця друга категорія і є «резервістами», яким щомісяця платять певну надбавку до зарплатні за «боєготовність».

Масово набирати до резерву людей у російських регіонах почали незадовго до повномасштабного вторгнення. З відкритих джерел відомо, що станом на 2021 рік у резерв було зараховано понад 100 тисяч осіб. Зараз їх кількість – військова таємниця ворога. Але не є таємницею той факт, що ця чисельність стрімко зростає. Образно кажучи, це такі собі «сплячі» вояки, яких масово «консервують» і поступово «розконсервовують».

Фактично, йдеться про одну зі схем прихованої мобілізації. По-перше, резервістів, як вже зазначалося, можна використовувати для будь-яких цілей. По-друге, ніщо не заважає цю категорію росіян швидко та ефективно перевести в іншу категорію – мобілізованих, не змінюючи пунктів їх постійної дислокації та не докладаючи додаткових оргзусиль. По суті, резервіст – ідеальний претендент на мобілізацію: лікарська комісія пройдена, нормативи складені, жаб’яча форма видана...

З цього приводу можна довго кепкувати, але ж збільшення обсягів так званої «живої сили» на болотах – не така вже й весела новина. Нам треба давати асиметричну відповідь противнику на його системні спроби завалити нас «гарматним м’ясом». Ми це робимо з 2022 року, наші безпілотні системи продовжують грати роль геймченджерів цієї війни, на порядку денному – масштабувати успіх.

На жаль, ми постійно змушені долати не тільки зовнішні, а й внутрішні виклики. Серед внутрішніх – суспільні стереотипи на кшталт: "В ЗСУ люди закінчуються", "добровольців більше немає", “ТЦК гребуть всіх підряд” тощо. Але стереотипи на то й стереотипи, що вони спрощують та спотворюють реальність. Щодня ми розвінчуємо ці штампи. Приклад ефективної мобілізації з людським обличчям це рекрутингова кампанія нашого полку.

Війна це час випробувань та подолання різних обставин, у тому числі складних психологічних станів та сумнівів. Найкращий спосіб впоратись з негативними емоціями – діяти. Кожен українець та українка мають постійно ставити собі питання: а що особисто я можу зробити для Сил Оборони? Сильна відповідь – приєднатися до наших лав.
Кожен та кожна може знайти вакансію та подати заявку на сайті Ахіллес - 429 окремий полк безпілотних систем: https://achilles.army/

Захистимо НАШЕ НЕБО!

Ахіллес – 429 окремий полк безпілотних систем

09/11/2025

Напередодні зими ворог влаштовує проти України енергетичний терор. Це не риторичний вислів, а майже юридична характеристика останніх подій, яку надають представники міжнародних інституцій. Так, координатор ООН з питань України Матіас Шмале заявив, що руйнування української енергетичної інфраструктури росією напередодні зими є формою терору цивільного населення.

Найбільш цинічна атака на цивільну енергетику сталася в ніч проти 8 листопада: росія випустила по Україні понад 450 ударних дронів і 45 ракет різних типів (32 з них були балістичними). Це була вже п’ята масштабна атака за останні 30 днів. Ніякого ефекту на театр воєнних дій такі акти терору не мають. Це просто свідчення цинізму та моральної деградації нашого ворога.

На жаль, вчора змушені були повністю припинити роботу дві ключові ТЕС державної компанії «Центренерго» – Зміївська у Харківській області та Трипільська на Київщині. У цих надскладних умовах українські енергетики проявили максимальну дисципліну та професіоналізм. Міненергетики відправило оперативні групи для ліквідації наслідків. Міністерка енергетики Світлана Гринчук особисто відвідала проблемні регірни, зокрема, Харківщину та разом із головою ОВА Олегом Синєгубовим оглянула пошкоджені об’єкти. Робота по відновленню енергопостачання триває.

Станом на зараз зрозуміло: катастрофи не сталося. «Ситуація складна, але енергетики роблять усе можливе, щоб якнайшвидше стабілізувати систему, – наголосила міністерка. – Критичної ситуації тут поки що немає. Ми працюємо над залученням додаткового імпорту, щоб почувати себе стабільніше протягом опалювального сезону». Про те, як налаштовані люди, що прямо зараз стабілізують систему, свідчить заява Центренерго: «Кожен раз ворог бʼє ще жорстокіше, ще цинічніше. Але, ми знову будемо робити те, що вміємо найкраще, перемагаючи втому і біль від втрат: відновлювати, ремонтувати та впроваджувати нову генерацію! Бо іншого вибору немає. Україна незламна! Українців не зламати!»

Відповідь на ці акти цинізму буде. Нагадаю, що Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді «Мадяр» анонсував блекаути на болотах. Наші безпілотники все частіше завдають ударів по енергетичних об’єктах рф, які забезпечують роботу військової машини противника. Паралельно «далекі від війни» виборці путіна теж час від часу відчувають «дихання війни» і це тільки початок...

Щодня українські дрони знищують безліч окупантів на лінії бойового зіткнення. Це наша буденна, важка та свята праця. Терористичні акти ворога для нас – не привід зажуритися, а стимул підвищувати ефективність та масштабувати успішний досвід. Ми будемо нищити ворога доти, доки росія не впаде. Слава Україні!

08/11/2025

Про карти в колоді Трампа. Позитивний сигнал з Вашингтону: посол України в США Ольга Стефанішина заявила, що тривають "позитивні" переговори про придбання ракет Tomahawk. Крім того, пані посол повідомила наступне: «Йдеться не тільки про Tomahawk, а й про різні типи інших ракет дальньої та ближньої дії». Ще кілька днів тому Дональд Трамп говорив, що не розглядає можливість постачання Україні томагавків, але, як бачимо, «погода змінилася». Що це означає?

Якщо прослідити логіку дій адміністрації президента США, то можна зробити висновок, що Вашингтон більш-менш послідовно застосовує по відношенню до москви політику батога і пряника з акцентом на батіг. Заява про паузу в питанні томагавків була очевидним пряником. Тепер настала черга батога.

При цьому Трамп ніколи не викидає на стіл усі карти – в нього на руках завжди залишаються інші «батоги» і «пряники». Це стосується не тільки постачань зброї, а й санкцій. Економічні обмеження проти путінських гаманців «Роснєфті» та Лукойлу – перші ластівки потенційного економічного тиску. В цьому контексті варто пригадати, що в сенаті США припадає пилом законопроєкт Ліндсі-Грема, що передбачає значно жорсткіші обмеження ніж ті, що працюють зараз.

Не можна виключати, що «позитивні сигнали» щодо томагавків пов’язані з поверненням до ідеї «будапештських перемовин», про які постійно нагадує і які лобіює прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Цей «голуб миру» вчора зустрівся з Дональдом Трампом. На порядку денному Орбана два пункти: випросити дозвіл на подальше використання російських енергоносіїв і проведення «епохального саміту» за участі Трампа і путіна.
Здається, по цих питаннях угорському лідеру вдалося досягти певного прогресу.

Принаймні, він вже анонсував звільнення Угорщини від американських санкцій і заявив про можливість повернення до американо-російських перемовин на берегах Дунаю «протягом найближчих днів». Під час спільної з президентом США пресконференції, угорський лідер туманно натякнув на «деякі ідеї» з приводу саміту (щоправда, ані Орбан, ані Трамп не розкрили суті «ідей»). Якщо зустріч у Будапешті дійсно планується, то сторони, звісно ж, можуть готувати якісь чергові козирі.

З точки зору великої геополітичної гри, не так вже й важливо, коли саме американський президент викине на гральний стіл карту під назвою Tomahawk. Варто пам’ятати, що сьогодні Україна розраховує на іншу далекобійну зброю (українські «Фламінго» та британські Storm Shadow, а також, безумовно, безпілотники власного виробництва). Більш важливо те, що США продовжують грати на боці України. Ця гра охоплює поставки зброї, економіку та дипломатію. Нам, безумовно, хотілося, щоб наш заокеанський партнер був більш рішучим, але маємо те, що маємо...
Проте головний гравець у цій геополітичній партії це, безумовно, Сили Оборони України.

Ми крок за кроком знекровлюємо російського монстра, який загрожує не тільки Україні, а й світовій цивілізації. Ми вправі розраховувати, що на нашому боці будуть грати всі демократичні країни. Разом ми набагато швидше здолаємо найогидніше зло сучасності. Слава Україні!

07/11/2025

У кремлі гризня: покусали Лаврова. Два дні тому кремль влаштував черговий акт залякування Заходу: на засіданні радбезу розглядалося питання підготовки до ядерних випробувань. Але для російських «еліт» більш важливим стало те, що на засіданні не було міністра закордонних справ рф Сергія Лаврова. Глава МЗС став єдиним постійним членом ради безпеки, який пропустив це засідання. Захворів? Такої інформації не було, проте пролунав ще один цікавий дзвіночок, пов’язаний з цим прізвищем.

Лавров втратив статус глави російської делегації на саміті G20, який має відбутися в листопаді. Висновок очевидний: міністр потрапив у немилість путіна. А це тривожна новина для мафіозних кланів, які на болотах є офіційною владою. Коли «боярин» потрапляє в немилість, ФСБ розпочинає масштабну чистку в його оточенні. Яскравий приклад – доля опального Шойгу.

Варто нагадати, що «особистого друга путіна» Сергія Шойгу зняли з посади міноборони рф у травні 2024 році й пересадили у крісло секретаря ради нацбезпеки. З того часу розпочалися посадки генералів, посадовців міноборони та бізнесменів, пов’язаних з армійськими закупівлями. Втратили посади і були затримані кілька десятків осіб, включаючи трьох колишніх заступників міністра оборони.

Чистки тривають і розповзаються по всіх галузях, з якими був пов’язаний Шойгу: від росгвардії до підприємства «Оборонліс», яке заготовляє дрова. Арешти торкнулися навіть «друзів Шойгу» в уряді московської області.

В самого ж Шойгу особлива кара: він залишився без будь-яких важелів впливу і все що він може – дивитися з крісла секретаря радбезу на те, як гвалтують його банду.

Це стандарті методи «державного менеджменту» на болотах, де навіть виник «політологічний термін»: ротації через репресії. Дослідники російської дійсності пророкують, що найближчим часом доля клану Шойгу може спіткати ще кілька «силових династій», зокрема, клан Кадирова.

Політологи використовують обережні вислови. Вони говорять про зростаючу тривожність та занепокоєність еліт. У перекладі на просту мову: в умовах війни на виснаження життя між коритом і сокирою стало більш буремним. У кориті їжі поменшало, сокира стала ближчою. Сьогодні черга боятися – у Лаврова. В чому причина?

Цього персонажа пов’язують з олігархом Олегом Дерипаскою, який фактично утримує сім’ю та коханку підстаркуватого міністра. Тому причини «царської немилості» можуть бути пов’язані з чим завгодно (наприклад, з бізнесом Дерипаски), а не тільки з дипломатичною діяльністю Лаврова. Втім, зовнішньополітичні «успіхи» цієї «робочої конячки» теж могли викликати царський гнів.
За даними інформаційної агенції Bloomberg, держсекретар США Марко Рубіо після розмови з Лавровим скасував заплановану особисту зустріч з міністром, зрозумівши, що кремль знову намагається затягнути переговори про припинення вогню в Україні й продовжити війну. Наслідком невдалої гри Лаврова стало те, що Вашингтон також скасував запланований саміт з путіним у Будапешті та запровадив санкції проти путінських гаманців – Лукойла та Роснєфті. Може, Лаврова в традиціях 90-х збираються поставити «на щьотчик»?

Цілком можливо. Нам, звісно ж, нецікава доля ані Лаврова, ані інших російських «бояр». У нас інтерес до них чисто прикладний. Як виробники засобів проти шкідливих комах змушені досліджувати реакції та поведінку тарганів, так і ми спостерігаємо за життєдіяльністю російського «естеблішменту». Отже, чи зміниться «зовнішньополітична» московська поведінка в зв’язку з останніми подіями в «тераріумі»?

В принципі, підстави очікувати, що замість Лаврова кремль призначить на роль головного перемовника більш гнучку особу, існують. Але робити далекосяжні висновки зарано. Поки можна сказати лише одне: в кремлі триває гризня так званих «еліт», що саме по собі не так вже й погано: хай гризуться, хай знищують один одного.
«Тривога російських еліт» – добрий знак. Комахи та бактерії не помиляються: вони відчувають, що наближається фінал.

Правильно відчувають. Розпочата ними війна на виснаження призводить до того, що почали тріщати стіни конструкції під назвою «російська федерація». Ця халабуда має завалитися. Крах імперії невідворотний. Ми щодня робимо для цього все можливе й неможливе, ми наближаємо історичну справедливість. Слава Україні!