Iaroslav Chornogor

Iaroslav Chornogor Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Iaroslav Chornogor, News & Media Website, Kyiv.

16/09/2025

📊 Чим характеризується економічна інтеграція між росією та Білоруссю і як кремль знищує економічний суверенітет Мінська?

📘 На ці та інші питання ви знайдете відповідь у новому policy brief Програми російських і білоруських студій «Союз під тиском: економічна інтеграція рф і Білорусі та її наслідки для України», підготовленого за підтримки Міжнародний фонд "Відродження".

🔎 Експерти Програми Anton Oksentiuk, Pavlo Rad та директор Програми Iaroslav Chornogor детально вивчили процес економічної інтеграції двох диктатур крізь призму наступних ключових тем:

✅ Аналіз залежності Білорусі від російських ринків та транспортної інфраструктури;

✅ Аналіз залежності Білорусі від російського капіталу, кредитування та субсидій;

✅ Внутрішні проблеми економічної інтеграції;

✅ Геоекономічний вплив на Україну.

Читайте та завантажуйте повний текст policy brief на сайті «Української призми» за посиланням в коментарях 👇

12/09/2025

📌 Ключові події перед навчаннями «Захід-2025»: закриття кордону з Польщею, переговори з представниками США і подальші перспективи

🔎 З 12 по 16 вересня 2025 року в Білорусі та західних регіонах рф проходитимуть масштабні спільні навчання «Захід-2025». Формально йдеться про близько 13 тисяч військових, однак головна увага зосереджується не на цифрах, а на сценаріях. Початку навчань передувала низка вагомих подій, які матимуть подальший вплив на розвиток ситуації в регіоні. Тож у даному матеріалі експерти Програми російських і білоруських студій Pavlo Rad, Iaroslav Chornogor та інтернка Марина Грищенко , чому Польща закрила кордон з Білоруссю, якою була ціль візиту американської делегації до Мінська, та як події розвиватимуться надалі.

1️⃣ 9 вересня Варшава оголосила про закриття всіх пунктів пропуску на кордоні з Білоруссю, зокрема і залізничних. Хоча формальною передумовою стало проведення спільних російсько-білоруських навчань “Захід-2025”, таке рішення Польщі було радше продиктоване політичними причинами. Для Варшави актуальними залишаються наступні проблеми:

▪️Тривалий міграційний тиск, інтенсивність якого майже не спадає протягом останніх місяців;

▪️ Затримання польських громадян у Білорусі, зокрема незадовго до оголошення рішення про закриття кордону було затримано польського священика за нібито шпіонаж;

▪️ Активізація американського треку, результатом чого є продовження дозованого звільнення політв’язнів, та певне пожвавлення політичного діалогу Мінська з Пекіном.

Відтак пішовши на підняття ставок, Варшава може намагатися досягти наступних цілей: (1) змусити КНР скерувати режим Лукашенка у більш конструктивне русло, адже від закриття кордону страждатиме китайський сухопутний експорт товарів в Європу; (2) досягти або сформувати передумови для певних поступок з боку Мінська по ключових для себе питаннях; (3) повернути себе у зовнішньополітичну гру в умовах, коли білоруський трек перехоплюють такі гравці як США та Китай, а ставка Польщі на опозиційні структури не приносить бажаного результату.

2️⃣ Попри те, що Варшаві не вдасться блокувати кордон протягом довгого часу (тим паче у Польщу термінову прибув міністр закордонних справ Ван Ї, що зменшує ймовірність провокацій з боку РФ), адже дане рішення зачіпає інтереси не лише польського бізнесу, але й Пекіну та ряд європейських столиць, білоруська сторона вже зробила натяк на можливість більш конструктивної взаємодії.

Так, одразу після найбільшого на даний час інциденту з проникнення російських безпілотників у повітряний простір через територію РБ, білоруський Генштаб поспішив дистанціюватися від даної проблеми, заявивши, що ЗС країни збили частину БПЛА, а також здійснювали обмін інформацією з Польщею та Литвою стосовно руху дронів (потім ті самі речі у притаманній для себе манері повторив і Олександр Лукашенко). Більше того, білоруський Генштаб запевнив, що буде виконувати свої зобов’язанні у сфері обміну інформацією з Варшавою та Вільнюсом - заява, яку різко розкритикувала частина російських політологів.

3️⃣ Однак для того, аби пересвідчитись у готовності Мінська до більш адекватного формату відносин зі своїми сусідами, необхідні послідовні та тривалі кроки білоруської сторони, націлені на зменшення градусу напруги. Як показав інцидент з викриттям агентурної мережі КДБ спецслужбами Чехії, Угорщини та Румунії, режиму доведеться сильно постаратися, щоб змити із себе клеймо філії російських спецслужб.

Утім, останні інциденти не завадили США провести черговий раунд переговорів з режимом Лукашенка. Так, 11 вересня до Мінська прибула делегація на чолі з Джоном Коулом, обговоривши цілий спектр аспектів двосторонніх відносин. Результатами стали (1) взаємні заяви про необхідність покращення відносин між Вашингтоном та Мінськом, зокрема й в економічній сфері, (2) слова Коула про те, що США розглядають можливість повернення свого посольства у білоруську столицю, (3) звільнення 52 політв’язнів в обмін на призупинення санкцій стосовно авіакомпанії “Белавія”.

Мова йде саме про призупинення санкцій, адже Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США загальну ліцензію (General License) № 11, яка дозволяє здійснювати операції, пов’язані з “Белавіа” або будь-якою юридичною особою, в якій “Белавіа” прямо чи опосередковано володіє 50% або більшою часткою. Водночас ліцензія не дозволяє розморожування майна чи операцій, які раніше підпадали під санкції. Механізм же повного зняття санкцій є більш складним і передбачає видачу інших документів.

4️⃣ З огляду на заклики Трампа до звільнення всіх 1300 політв’язнів, рішення Лукашенка є свідченням того, що Мінськ боїться “продешевити”, часом не відпустивши забагато осіб в обмін на незначні проступки з боку американців. Той факт, що американська сторона призупинила санкції, також є демонстрацією таких дзеркальних побоювань Вашингтона та загалом відсутності довіри між двома сторонами.

Тому найбільш ймовірним сценарієм видається продовження торгу поступками з подальшим виходом на більш масштабні домовленості. Припинення санкцій проти “Белавія” стало першою ластівкою того, що подальші поступки, зокрема і в більш важливих для Мінська секторах економіки можуть справдитися.

➡️ Підсумовуючи, проведення чергового раунду переговорів між США та Білоруссю стало ще одним зовнішньополітичним успіхом РБ. Однак вся стратегія на американському напрямку не буде успішною без деескалації відносин з європейськими країнами, передусім своїми сусідами у Польщі та Литві. Як би там не було, географічні обмеження у вигляді відсутності прямого виходу до моря змушуватимуть Мінськ до пошуку шляхів вирішення кризи у відносинах із Варшавою та Вільнюсом. А як показали останні інциденти, ймовірно, для цього знадобиться ще більше часу та більше поступок.

✅ Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження"

12/09/2025

💥 Білорусь «допомогла збивати» російські дрони, що летіли в Польщу: що стоїть за цим насправді?

🔎 Iaroslav Chornogor, директор Програми російських і білоруських студій в ефірі Апостроф TV коментує ситуацію із атакою російських дронів на Польшу і заяви білоруських військових чиновників про «допомогу» Польщі у відбитті повітряної атаки.

➡️ Ключові моменти:

✅ Збиття та відстежування дронів рф Білоруссю над своєю територією - допомога чи самозахист?

✅ Чому кремль не коментує або засуджує збиття дронів своїм союзником?

✅ Чи є звʼязок між дроновою атакою на Польщу та навчаннями «Захід-2025»?

Дивіться запис розмови за посиланням в коментарях 👇

Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження"

09/09/2025

🎙️ «Крізь українську призму» - нова програма на Білоруському радіо «Рація» за участі Iaroslav Chornogor

⚡️ Вже цієї пʼятниці, 12 вересня відбудеться перший ефір нової програми «Крізь українську призму» на Білоруському радіо «Рація», на якій обговорюватимуться важливі теми, повʼязані з Україною та Білоруссю.

🔎 В цьому випуску разом з Ярославом Чорногором, директором Програми російських і білоруських студій відбудеться розмова про російсько-білоруські навчання «Захід-2025», де будуть розглянуті наступні ключові питання:

✅ Чи становлять ці військові навчання реальну загрозу для півночі України та сусідніх держав Європейського Союзу?

✅ Як може відреагувати НАТО, якщо розвиток подій під час навчань піде за найнесприятливішим для Альянсу сценарієм?

✅ Якої мети путін та Лукашенко вже досягли цими навчаннями?

Приєднайтеся до програми в пʼятницю за посиланням в коментарях. Ефіри відбудуться о 14:10 та 20:30 за польським часом (о 15:10 та 21:30 за київським, відповідно)👇

07/09/2025

🇨🇳 Візит Лукашенка на саміт ШОС: результати я перспективи відносин між Мінськом та Пекіном

🔎 З 30 серпня по 3 вересня Олександр Лукашенко перебував у Китаї, де взяв участь у саміті ШОС, а також військовому параді, присвяченому 80-ій річниці перемоги над японським мілітаризмом та закінченню Другої світової війни. Дана поїздка білоруського диктатора була чи не найдовшою за останніх 8 місяців, водночас будучи сповненою безлічі зустрічей та переговорів. Тож у даному матеріалі Pavlo Rad і Iaroslav Chornogor проаналізували, що отримав Лукашенко від візиту в КНР, та чого очікувати в білорусько-китайських відносинах протягом найближчого часу.

1️⃣ Поїздці Лукашенка в Китай, як на дивно, передувала низка приготувань, покликаних створити більш сприятливий ґрунт для подальшої роботи білоруської сторони в КНР. Так, у Мінськ прибували китайські профільні делегації, а білоруський диктатор дав два інтерв’ю великим китайським медіа – «Сіньхуа» та Медіакорпорації Китаю. Розмови з журналістами, як і подальші двосторонні зустрічі з представниками політичного істеблішменту та бізнесу Піднебесної, були сповнені безлічі реверансів у бік Пекіну, де Лукашенко всіляко підкреслював лояльність Білорусі до китайських партнерів. Кульмінацією підлещування Сі Цзінпіну стали слова білоруського диктатора стосовно можливого переймання Білоруссю досвіду КНР у політичному устрої держави, що було символічною спробою Лукашенка продемонструвати, що в Піднебесної є свій учень, вірний послідовник десь в європейському регіоні.

2️⃣ Однак, крім широких жестів символічного характеру, білоруська сторона мала також і практичні цілі, досягнення яких потенційно може дати надії на певне спрощення найбільш гострих для Мінська проблем:

▪️Залучення додаткових інвестицій. Китай та Білорусь затвердили план співпраці у сфері реалізації перспективних інвестиційних проєктів до 2030 року, а сам білоруський диктатор провів низку зустрічей з представниками бізнесових кіл, де обговорив можливості притоку додаткових китайських грошей у білоруську економіку. Загалом можна очікувати певного пожвавлення інвестування китайських гравців в Білорусь (до прикладу, це може бути ще один виробник автомобілів або компанії, які спеціалізуються на виготовленні побутової техніки), проте помітного прориву очікувати не варто.

▪️Членство Білорусі в ШОС дає змогу залучати кредити, які надає Міжбанківське об’єднання ШОС. Цього року Мінськ вже залучав китайські пільгові кредити, зокрема мова йде про майже $31 млн, які будуть направлені на розвиток індустріального парку «Великий камінь». Хоча такі цифри і є мізерними, Білорусь розглядає своє членство в ШОС (а також БРІКС, куди Мінськ також націлився протягом останніх двох років) як альтернативне джерело залучення фінансування в умовах, коли співпраця з міжнародними кредиторами по типу МВФ припинена, а РФ є безальтернативним кредитором останньої надії з усіма супутніми економічними та зовнішньополітичними ризиками.

▪️Розвиток відносин з країнами «далекої дуги». Протягом участі у саміті ШОС Лукашенко зустрічався з лідерами багатьох країн: Індії, Пакистану, Азербайджану тощо. Протягом трьох останніх років Білорусь намагається реалізовувати зусилля, покликані сприяти інтенсифікації відносин з країнами віддалених регіонів. Окрім традиційного набору із сільськогосподарської техніки, вантажівок і добрив, особливістю цьогорічних зусиль є розширення географії експорту продукції військового призначення. Нещодавній випадок участі білоруської техніки виробництва МЗКТ на параді у В’єтнамі свідчить про те, що Мінську вдається досягати певного успіху.

3️⃣ Членство Білорусі в міжнародних об’єднаннях, які знаходяться під покровом КНР, підвищує легітимність та суб’єктність режиму у східній частині земної кулі. Більше того, демонстрація тісних відносин з КНР та РФ може служити для Лукашенка однією з карт під час переговорів із західними політками, що дає змогу вести діалог на більш вигідних для Мінська умовах. Співпраця з Китаєм також важлива для балансування диспропорційно великого російського впливу, проте низка традиційних проблем все ще залишаються актуальними:

▪️Політичний рівень відносин між РБ та КНР безумовно є високим, а Лукашенка по китайських мірках досить часто приймають у Пекіні (зважаючи на невеликий розмір та Білорусі та її віддалене розташування). Проте прикладних результатів високого рівня політичного діалогу небагато: економічна взаємодія бажає кращого, нових проєктів у сфері ВПК поки немає, а КНР все ще мляво інвестує в білоруську економіку;

▪️Життя також ускладнює географія. Як би там не було, Мінськ не може дозволити собі йти на відкрите дистанціювання від Росії, адже та має надто багато важелів впливу на Білорусь: практично весь білоруський експорт у треті країни здійснюється із використанням російського логістичної інфраструктури, а РФ завдяки відкриттю свого ринку та надання кредитів надає величезну економічну підтримку Мінську, моментально замінити яку просто неможливо.

➡️ Підсумовуючи, участь Лукашенка у саміті ШОС безмовно була важливою подією в зовнішньополітичному житті Білорусі. Офіційний Мінськ продовжує послідовно реалізовувати взятий курс на розширення політичних, економічних та військових відносин з країнами так званої далекої дуги – гравцями, які готові співпрацювати з Білоруссю в силу відсутності розбіжностей ідеологічного та політичного характеру. Ключовим гравцем серед цієї когорти є Китай, який продовжує займати вичікувальну позицію стосовно подальшого масштабування відносин з Білоруссю. Хоча протягом наступних місяців можна очікувати приходу нових китайських інвесторів та певного пожвавлення військової співпраці (до прикладу, у контексті спільного експорту білорусько-китайських розробок, що обговорювали в серпні цього року), різке покращення якості прикладної взаємодії між Мінськом та Пекіном залишається малоймовірним.

✅ Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження"

07/09/2025

❓ “Сила Сибіру-2”: чому потенційний газопровід з рф до Китаю досі залишається скоріше на папері

🔎 Під час візиту до КНР на саміт ШОС-2025 путін та російська делегація в черговий раз проводили переговори з китайською стороною стосовно майбутнього амбіційного енергетичного проекту - газопроводу “Сила Сибіру-2”. Новини по ньому з’являються фактично кожного року та за будь-якої нагоди. Кожен візит російського високопосадовця, чи то прем’єр-міністра або ж самого путіна, майже завжди закінчується російськими коментарями про перемовини по цьому газопроводу. Напередодні актуальної ж зустрічі між сторонами аналітики Української призми в черговий раз зазначали, що реальне майбутнє цього газопроводу, у разі незмінності жорсткої позиції Китаю, залишається доволі примарним. Але величезна кількість публікацій та коментарів у різноманітних виданнях, у тому числі й авторитетних змушують детальніше розглянути актуальні новини навколо “Сили Сибіру-2”. А тому експерти Програми російських та білоруських студій Anton Oksentiuk та Iaroslav Chornogor вирішили проаналізувати цю ситуацію та показати, чому на ділі ніяких кардинальних змін навколо “нового” газопроводу не відбулося.

👉 Для розуміння того, що відбувається навколо газопроводу “Сила Сибіру-2” необхідно ще раз розглянути основні фактори, які роками супроводжують цей амбіційний проект. Ми вже зазначали, що росіяни роками намагаються отримати згоду Пекіну на його будівництво. А тому може створитися враження, що китайська влада, нібито, проти його будівництва, що є абсолютно неправдивою інформацією. Пекін завжди був згоден на реалізацію “Сили Сибіру-2”. Питання завжди полягало у важливих фінансових деталях цієї потенційної угоди. І саме завдяки багатьом інсайдам нам відомо, що китайські умови є абсолютно “кабальними”. До того ж цілком зрозуміло, що після початку війни росія значним чином втратила газовий європейський ринок, який завжди був основним для продажу російських енергоресурсів. Як наслідок, у кремля не фізично залишилося альтернативи переорієнтації свого газу на Схід, а точніше - на китайський ринок. Це дозволило Пекіну диктувати свої умови. І завдяки багатьом інсайдам вони нам відомі:

▪️Росія повинна самостійно профінансувати будівництво газопроводу (як мінімум ~12 млрд$ лише за одну трубу).

▪️КНР купуватиме газ по “Силі Сибіру-2” за вкрай низькою ціною, точно нижчою ніж вона купує зараз користуючись іншим газопроводом, “Силою Сибіру-1” (близько 260-290$ за 1 тис. м³). Нам не відомі точні цифри, але присутня інформація про ціну, потенційно близькою до внутрішньоросійської ($110–140 за 1 тис. м³). До того ж Китай не бажав постійно купувати максимальні об’єми, доступні за цим можливим газопроводом (50 млрд м³ газу на рік), а лише невелику кількість.

Роки неможливості домовитись демонстрували, що Пекін не був готовий відходити від своїх умов. Цілком зрозуміло, що для кремля згода на подібні умови була б економічно недоцільною, адже такий проект ніколи б не окупив себе. А поточний фінансовий стан самого російського “Газпрому” ставить під питання можливість самостійно профінансувати “Силу Сибіру-2”.

🔻 В такому разі про що йшла мова на саміті ШОС-2025 та чому росіяни галасливо заявлять про фінальну домовленість про будівництво газопроводу? Схоже, що росіяни домоглися від Пекіну підписати формальну “згоду” на те, що сама “Сила Сибіру-2” буде побудована, назвавши це юридично зобов'язальним меморандумом. По тому, що нам відомо стає зрозумілим, що більше в цьому документі нічого немає. Особливо це стосується ціни за газ. Адже самі російські високопосадовці, починаючи від голови “Газпрому”, Міллера та завершуючи самим путіним вже заявили – сторони будуть проводити окремі технічні переговори з приводу ціни. А це по суті означає, що з практичного погляду в переговорах по “Силі Сибіру-2” нічого не змінилося, крім підписання формального меморандуму. До того ж самі китайські чиновники ніяким чином не прокоментували цю домовленість, а китайські ЗМІ – не згадували детально про меморандум.

➡️ І хоча кремлю вдалося отримати певний позитив від переговорів (китайці погодилися з 2027 року збільшити закупівлю газу на 6 млрд кубометрів по наявним газопроводам), в глобальному плані заяви росіян про фінальну домовленість є не більше ніж формальністю. Це не означає, що в майбутньому ми не побачимо будівництва нового газопроводу, адже Пекін ніяк не коментує процеси навколо “Сили Сибіру-2”. А саме від позиції КНР й залежить стан газопроводу. Але поточна ситуація така, що говорити про “перемогу” кремля на газовому ринку є надзвичайно передчасно.

✅ Діяльність Програми російських і білоруських студій здійснюється за підтримки Міжнародний фонд "Відродження"

07/09/2025

🔹 Візит Путіна до Китаю, початок роботи підсанкційного заводу “Арктик СПГ-2” та будівництво російських фортифікацій на кордоні з Фінляндією

🔎 В рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, експерти Anton Oksentiuk та Iaroslav Chornogor представляють новий щотижневий дайджест #аналізагресора, в якому вони розбирають актуальні новини внутрішньої та зовнішньої політики росії.

🌍 Зовнішньополітичні новини:

1️⃣ Візит Путіна до Китаю. Саміт ШОС-2025 та спроби закріплення багатополярності

Саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Тяньцзині, що відбувся з 31 серпня по 1 вересня 2025 року, став ключовою подією останнього тижня. Його відвідав й сам путін. При цьому основна увага російської делегації у її контактах з Пекіном була прикута до енергетичного співробітництва. Голова «Газпрому» Алексєй Міллер оголосив про підписання «юридично зобов’язуючого» меморандуму з Китаєм та Монголією щодо будівництва газопроводу «Сила Сибіру-2» та транзитного газопроводу «Союз Восток». Цей проєкт, потужністю 50 млрд кубометрів газу на рік, є критично важливим для росії, оскільки дозволить перенаправити газ, який раніше постачався в Європу. Для "Газпрому", який зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами після втрати європейського ринку, це шанс частково компенсувати втрачені обсяги. З урахуванням уже існуючих поставок по «Силі Сибіру-1», загальний обсяг експорту в Китай може досягти близько 100 млрд кубометрів на рік.

Проте, радісні заяви російської сторони були «дещо передчасними», як відзначили експерти. Аналіз, проведений Financial Times та Bloomberg, показує, що китайська сторона не підтвердила підписання юридично обов'язкової угоди, обмежуючись загальними формулюваннями. Ключовим каменем спотикання, що роками гальмував проєкт, залишається ціна газу. Путін стверджував, що ціна буде «ринковою», але водночас визнав, що вона буде «зваженою» і нижчою, ніж для Європи. Насправді, Китай, маючи сильні переговорні позиції та альтернативні джерела постачання скрапленого природного газу із США, Катару та Австралії, домагається значних знижок. За даними Reuters, Пекін прагне ціни в районі $60 за тис. куб. м, тоді як москва сподівається на $350. Таким чином, підписаний меморандум є скоріше протоколом про наміри, ніж остаточною угодою, що дозволяє Китаю затягувати процес, щоб отримати вигідніші умови. Єдиним беззаперечним союзником росії в цьому проєкті залишається Монголія, прем'єр-міністр якої висловив повну підтримку і навіть готовність закуповувати частину газу для власних потреб.

Саміт також став платформою для путіна, щоб озвучити своє бачення війни в Україні та світового порядку. У своїх виступах він назвав Володимира Зеленського «діючим главою адміністрації» України, вкотре натякаючи на нелегітимність української влади. Він знову повторив тези про готовність до переговорів, запросивши Зеленського до москви, але водночас висунув ультимативні умови, заявивши, що питання територій можуть вирішуватися лише на референдумі після скасування воєнного стану, що є абсолютно нереалістичною умовою. Путін також заявив, що Україна після відведення російських військ від Києва у 2022 році «вирішила воювати», і звинуватив у «трагедії» тих, хто «напрочь игнорировал интересы России в сфере безопасности». Ці заяви свідчать про збереження жорсткої, незмінної позиції кремля щодо «українського питання».

В контексті саміту ШОС, путін підкреслив, що багатополярний світ вже сформувався. Цей наратив є ключовим у російській зовнішній політиці, оскільки він дозволяє москві позиціонувати себе як одного з рівноправних центрів сили, що протистоїть західній гегемонії. Заяви про те, що «багатополярність не означає, що повинні з'явитися нові гегемони», є спробою заручитися підтримкою країн Азії та так званого Глобального Півдня, пропонуючи їм спільну боротьбу проти домінуючої ролі США.

Результати саміту ШОС у Тяньцзині можна оцінити як дипломатичний успіх росії, що має скоріше символічне, ніж практичне значення. Підписання меморандуму щодо «Сили Сибіру-2» дозволило кремлю продемонструвати своїм внутрішнім та зовнішнім аудиторіям, що росія не перебуває в міжнародній ізоляції і успішно переорієнтовує свою економіку на нові ринки. Однак, відсутність твердих зобов'язань з боку Китаю та тривалі розбіжності в ключових питаннях, як-от ціна, вказують на те, що Пекін не має наміру підтримувати москву беззастережно і використовує її скрутне становище для отримання максимальної вигоди. Для Китаю проєкт «Сила Сибіру-2» є інструментом, що дозволяє диверсифікувати енергетичні постачання і посилити свій вплив у переговорних процесах з іншими гравцями ринку СПГ.

Політичні заяви путіна вказують на те, що, попри заявлену готовність до переговорів, кремль не відступає від своїх цілей. Заяви про «багатополярний світ» є спробою створити коаліцію, в якій росія зможе відігравати важливу роль, відтісняючи вплив Заходу. Таким чином, саміт ШОС-2025 став дзеркалом, що відображає основні виклики та можливості для росії у її новій геополітичній стратегії. Хоча москві вдалося здобути символічні перемоги, реальні успіхи залишаються під питанням, оскільки її залежність від Китаю та слабкі переговорні позиції можуть призвести до значних втрат у майбутньому.

2️⃣ Повноцінний початок роботи підсанкційного заводу «Арктик СПГ-2»

Після втрати ключових ринків у Європі, москва прагне компенсувати свої енергетичні втрати, укладаючи нові угоди з Китаєм. Однак, справжнім символом цієї нової енергетичної реальності стало не підписання абстрактних меморандумів, а фактичний запуск поставок скрапленого природного газу (СПГ) з проєкту «Арктик СПГ-2», що знаходиться під жорсткими західними санкціями.

За даними моніторингу суден, уже шостий танкер завантажив газ на цьому заводі, а перші дві партії вже прибули в Китай. Це не просто комерційні угоди, а рішучий прорив американської блокади. Попри санкції, які мали на меті ізолювати російські енергетичні активи в Арктиці, Китай фактично став першим кінцевим споживачем СПГ з проєкту «Арктик СПГ-2». Цей крок Пекіна демонструє не лише його готовність купувати російські енергоносії, а й здатність та бажання обходити західні обмеження. Для росії це означає, що «Арктик СПГ-2» нарешті почав повноцінну роботу, що дозволить «Новатеку» і «Газпрому» отримувати необхідні доходи для підтримки економіки в умовах санкційного тиску. Сама реалізація проєкту «Арктик СПГ-2» є значною перемогою кремля. Це підтверджує, що стратегія США щодо глобального енергетичного домінування, яка передбачала ізоляцію росії на даний момент пересталаа працювати. Таким чином фактичний початок роботи цього проекту знаменують собою дійсно важливі зміни в глобальній енергетичній політиці. Це не просто комерційні угоди, а геополітичні маневри, спрямовані на переформатування світового порядку. Слід зазначити, що початок роботи “Арктик СПГ-2” також демонструє й готовність Пекіну напряму йти врозріз із американськими та європейськими санкціями. Особливо це актуально на сьогоднішній день, адже раніше Китай не намагався купувати російський скраплений газ з цього проекту. Однак, ця перемога має свою ціну, оскільки москва ризикує потрапити фактично у повну залежність від Пекіна, який перетворюється на ключового покупця російських енергоресурсів.

3️⃣ Російська влада оголошує про будівництво фортифікацій на кордоні з Фінляндією

Росія офіційно оголосила про початок будівництва фортифікаційних споруд на кордоні з Фінляндією. Про це несподівано повідомив заступник голови Ради безпеки росії Дмітрій Мєдвєдєв під час свого візиту до пункту пропуску «Светогорськ». Ця заява, хоч і подається як відповідь на аналогічні дії Гельсінкі, є частиною ширшої російської стратегії, спрямованої на створення «нового залізного завісу» та підготовки до можливого майбутнього протистояння.

Візит Мєдвєдєва на кордон мав глибоко символічне значення. Фінляндія, яка історично підтримувала нейтралітет, після повномасштабного вторгнення росії в Україну вступила до НАТО. Цей крок кардинально змінив геополітичний ландшафт Північної Європи. Москва, що раніше вважала фінський кордон одним із найспокійніших, тепер розглядає його як пряму загрозу. Заява Мєдвєдєва про те, що Фінляндія сама «будує всякі стіни, загороджувальні споруди», є класичним прикладом дзеркальної риторики, яка має на меті виправдати власні агресивні дії. По суті, росія використовує оборонні заходи Фінляндії як привід для своєї власної мілітаризації кордону. Анонсоване будівництво фортифікацій є лише офіційним підтвердженням того, що вже давно відбувається. Супутникові знімки вже раніше фіксували спорудження нових військових гарнізонів у прикордонних регіонах, хоча кремль раніше не надавав цьому розголосу. Тепер, після публічної заяви, стає очевидним, що москва перетворює кордон з Фінляндією на повноцінну військову лінію, яка має не лише оборонне, а й залякуюче призначення.

Рішення про будівництво фортифікацій відображає кілька ключових стратегічних цілей Кремля. По-перше, це демонстрація сили та рішучості. Після невдач на українському фронті та посилення санкцій, кремлю необхідно показувати своїм громадянам та зовнішньому світу, що він контролює ситуацію і готовий до захисту своїх «інтересів». Перетворення фінського кордону на «лінію фронту» дозволяє росії посилити внутрішню пропаганду, акцентуючи увагу на «ворожому оточенні». По-друге, це пряма підготовка до можливого майбутнього конфлікту з НАТО. Хоча Фінляндія не становить прямої військової загрози для росії, кремль сприймає її вступ до Альянсу як розширення військового блоку до своїх кордонів. Будівництво укріплень, розміщення військ та модернізація інфраструктури — це кроки, спрямовані на посилення обороноздатності північно-західного напрямку. По-третє, це черговий приклад гібридної війни. Заяви Мєдвєдєва та дії росії створюють напруженість у регіоні, змушуючи Фінляндію та НАТО реагувати. Це, у свою чергу, дозволяє кремлю звинувачувати Захід у «розкручуванні маховика мілітаризації» та виправдовувати свої подальші дії.

Таким чином, будівництво фортифікаційних споруд на російсько-фінському кордоні є не просто інженерним проєктом, а багатогранним політичним та військовим актом. Він символізує подальше погіршення відносин між росією та Заходом, що переходить від «холодної війни» до відвертої конфронтації, та підкреслює готовність кремля до довгострокового протистояння.

✅ Українська призма продовжує слідкувати за основними новинами внутрішньої та зовнішньої політики росії, які формують базис політичного порядку денного, як всередині країни-агресора, так і на міжнародній арені.

05/09/2025

🔻 Слідчий комітет рф: повноваження, роль у політичних репресіях та подальший розвиток цієї структури

🔎 В новому матеріалі рубрики Михайло Сінаюк, інтерн Програми російських і білоруських студій та Iaroslav Chornogor, директор Програми російських і білоруських студій досліджують ще один важливий силовий орган рф - Слідчий комітет рф

📌 Слідчий комітет російської федерації (СК рф) є одним із ключових державних органів, що відіграє центральну роль у системі влади сучасної росії. Створений у 2011 році як самостійна структура, що вийшла з-під контролю Генеральної прокуратури, він швидко перетворився на потужний інструмент у руках кремля. Його заявлена місія — боротьба зі злочинністю — маскує більш глибоку функцію: СК рф став одним із основних репресивних та каральних органів путінського режиму, інструментом політичних чисток, придушення інакомислення та зведення рахунків між конкуруючими кланами у силовому блоці. Під керівництвом Алєксандра Бастрикіна, СК набув повноважень, які дозволяють йому впливати на політичне, економічне та соціальне життя країни, переслідуючи як громадянських активістів, так і високопоставлених чиновників.

👉 Ідея створення незалежного слідчого відомства в росії не є новою. Вперше вона була реалізована ще Пєтром I, який у 1713 році заснував «майорські» слідчі канцелярії, підпорядковані безпосередньо імператору. Ці органи займалися розслідуванням особливо небезпечних злочинів, насамперед корупційних діянь високопосадовців. У 1864 році Судові статути Російської імперії запровадили посаду судового слідчого при окружних судах. Однак після більшовицького перевороту 1917 року цей інститут було скасовано. У радянський період слідчі органи були частиною прокуратури, що дозволяло здійснювати єдиний нагляд за дотриманням законності. Відновлення ідеї незалежного слідства відбулося у пострадянській росії. У 2007 році був створений Слідчий комітет при прокуратурі рф, який отримав відносну автономію. Кульмінацією цього процесу стало підписання 28 грудня 2010 року Федерального закону «Про Слідчий комітет Російської Федерації», який остаточно вивів СК зі складу прокуратури, підпорядкувавши його безпосередньо Президенту росії.

⚖️ Слідчий комітет російської федерації є федеральним державним органом, що здійснює повноваження у сфері кримінального судочинства. Його основні функції включають досудову перевірку повідомлень про злочини, проведення попереднього слідства у кримінальних справах, криміналістичний супровід розслідувань, а також судово-експертну діяльність. СК розслідує найважливіші кримінальні справи, такі як злочини проти особи (вбивства, викрадення), корупційні та економічні злочини, злочини проти основ конституційного ладу і безпеки держави, а також справи щодо посадових осіб, включно з суддями та прокурорами. Цей широкий спектр повноважень робить СКР надзвичайно впливовою структурою. Організаційно СК рф складається з центрального апарату, регіональних слідчих управлінь, а також військових слідчих органів. Особливе місце займають спеціалізовані підрозділи, створені для розслідування злочинів проти неповнолітніх, злочинів у сфері медицини, а також злочинів, пов'язаних з організованою злочинністю та бандитизмом. Загальна штатна чисельність СК рф, станом на 2019 рік, становить понад 23 тисячі осіб, що включає як цивільний, так і військовий персонал. Така розгалужена та численна структура дозволяє Комітету ефективно проникати у всі сфери суспільного життя, контролюючи державну машину на всіх рівнях.

▪️ З моменту заснування Слідчий комітет очолює Алєксандр Івановіч Бастрикін, який є однією з найвпливовіших та найбільш контроверсійних фігур у російській владі. Призначений на посаду указом президента, Бастрикін є особистою креатурою Владіміра Путіна і користується його повною довірою. Його керівництво ознаменувалося низкою гучних ініціатив та заяв, що відображали його політичні погляди та амбіції. Бастрикін активно пропонував запровадити кримінальну відповідальність для юридичних осіб, створити фінансову поліцію, а також повернути до кримінального судочинства принцип «об’єктивної істини». Він є прихильником жорсткої, репресивної політики, що спрямована на захист держави від «ворожих елементів» як усередині країни, так і за її межами. Діяльність Бастрикіна часто супроводжується публічними скандалами та резонансними справами, що підкреслюють його роль як інструмента кремля. Саме він, за даними відкритих джерел, особисто контролював такі резонансні справи, як переслідування лікаря Надії Буянової, показово демонструючи готовність карати будь-яке інакомислення. Його роль у політичних процесах, таких як боротьба за владу між силовими кланами, робить його фігурою, що виходить за межі суто правоохоронної діяльності.

❗️ Слідчий комітет рф, попри свій формальний статус правоохоронного органу, став ключовим інструментом політичних репресій та внутрішньої боротьби в росії. Його діяльність тісно переплетена з діяльністю інших силових відомств, таких як ФСБ та Росгвардія, що створює складну ієрархію та постійну конкуренцію між ними. Ця «війна кланів», як її називають у медіа, є характерною рисою путінського режиму. Наприклад, арешт міністра Алєксєя Улюкаєва у 2016 році був, за даними журналістських розслідувань, не лише боротьбою з корупцією, а й «відповіддю» союза Бастрикіна–Фєоктістова—Сєчін на арешт їхніх соратників з боку конкуруючої групи у ФСБ. Такі арешти є демонстрацією сили та впливу, а також засобом вирішення внутрішніх конфліктів. Роль СК рф у системі репресій значно посилилася після протестів, спричинених арештом Алєксєя Навального. Режим використовує СК для залякування та кримінального переслідування учасників мітингів, застосовуючи нові закони про «суверенний інтернет» та покарання за участь у несанкціонованих акціях. СК також відіграє ключову роль у транснаціональних репресіях, які російська влада проводить проти своїх опонентів за кордоном. СК рф надає правові підстави для переслідування емігрантів, їхніх родичів, арешту активів та обшуків. Взаємодія з Міністерством юстиції та МВС дозволяє оголошувати опозиційні організації «небажаними», а ЗМІ — «іноземними агентами», за що передбачається кримінальна відповідальність. Таким чином, СК стає одним із виконавців гібридної війни, яку росія веде проти своїх політичних опонентів. Його діяльність створює атмосферу страху та доносів, що нагадує радянські часи.

➡️ Майбутні перспективи Слідчого комітету рф тісно пов'язані з політичним майбутнім росії. З огляду на зростаючу мілітаризацію та посилення ролі силового апарату, можна очікувати, що СК і надалі буде ключовим інструментом для придушення будь-якого внутрішнього та зовнішнього інакомислення. Режим, що дедалі більше спирається на силу, потребує ефективного інструмента для боротьби з «ворогами», і Слідчий комітет повністю відповідає цій ролі. Конкуренція між ФСБ, Росгвардією та СК, імовірно, триватиме, що може призводити до нових гучних арештів та перерозподілу влади. Однак, попри цю внутрішню боротьбу, їхні спільні цілі — збереження режиму та посилення контролю над суспільством — залишаються незмінними. Слідчий комітет рф є прямим спадкоємцем радянських репресивних структур. Його діяльність відображає відкат від демократичних цінностей, що свідчить про глибокі зміни у політичній системі росії. Оцінюючи його роль, можна стверджувати, що СК перетворився на інструмент не стільки правосуддя, скільки політичного покарання. Це підтверджується численними справами, де відсутність доказів не заважає виносити суворі вироки, а персональний контроль Бастрикіна над «резонансними» справами підкреслює їх політичну, а не кримінальну природу. У довгостроковій перспективі це посилення репресій може призвести до подальшої ізоляції росії та зростання соціальної напруги, оскільки зневіра в незалежне правосуддя буде тільки зростати. Слідчий комітет рф є яскравим прикладом того, як інструменти, створені для захисту законності, можуть бути перетворені на інструменти політичного контролю та тиску.

Address

Kyiv

Opening Hours

Monday 10:00 - 17:00
Tuesday 10:00 - 17:00
Wednesday 10:00 - 17:00
Thursday 10:00 - 17:00
Friday 10:00 - 16:00

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Iaroslav Chornogor posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Iaroslav Chornogor:

Shortcuts

Share

Category