03/10/2025
Вони тримають небо
ВОНИ ТРИМАЮТЬ НЕБО
___________________________
Дмитро "КАЗАНТІП"
Одразу перше питання - чому саме "КАЗАНТІП"?
💬 Позивний приклеївся від знайомих. Кажуть, ти непосидючий: треба завжди щось робити, рухатись, ще й усміхнений. Справжній «Казантіп» — і так закріпилось.
Як ви потрапили до армії?
💬 Сам.
Тобто ви просто прийшли до військкомату з проханням «візьміть мене на службу»?
💬 Ну так. Коротко: в мене знайомі служили вже в трьох різних бригадах, звали до себе. А я вже мав ВОС ще зі строкової служби — ЗУ-23-2. І якось так збіглося: тоді зенітний ракетний дивізіон набирав людей. Ну, і, як то кажуть, усе збіглось.
Отже ви опинилися в тому дивізіоні, який зараз виріс до полку?
💬 Ага, майже. Я прийшов до військкомату з відношенням, там подивилися на мене, потім на відношення, а потім сказали, що їду до морської піхоти. Уявляєш — де я і де морська піхота?! Але потім передумали, і я всеж таки опинився в тому самому зенітному ракетному дивізіоні.
Який був ваш шлях від мобілізації до першого збиття ворожої цілі?
💬 Спочатку поїхав на Десну, на курс навчання ЗУ-23-2.
Стоп. Ви ж казали, що проходили навчання під час строкової служби.
💬 А, тут така історія. Коли хлопців відбирали на Десну на навчання, побратим стояв з такими котячими очима, що я не міг його самого туди відпустити. От ми удвох і поїхали. Разом легше якось, веселіше. Ну і разом оновити навички було корисно.
А після навчання у Десні?
💬 А потім була бойова позиція, бойове чергування. Потім, завдяки одному побратиму, я потрапив на інше навчання.
І знову, завдяки побратиму на навчання?
💬 Ага. Телефонує мені якось Адвокат…
Адвокат?
💬 Так. Це позивний такий. Так от, телефонує мені Адвокат і каже: «Давай свої дані». Їдеш на навчання. Я питаю: «Куди?» — а він: «Та я не знаю». О, думаю, пикольно. Сподіваюсь, що не на ЗУ-23-2, бо третій раз вже не цікаво буде. Я все вислав, а через пару днів був уже на навчанні на новому для мене озброєнні. А вже після навчання - знову позиція, бойове чергування і перші збиті шахеди.
Чи не жалкуєте, що опанували нову спеціальність?
💬 Ні. Більше того: після самого навчання, де нам заклали базу, ми ще самі вчилися, але вже в бойових умовах. Навички й практичні знання отримували під час роботи. Один раз, коли відмовила техніка під час бою, ми працювали всліпу, як кроти — це теж досвід, який на навчаннях нам би не дали у повному обсязі.
Що вас мотивує?
💬 На це взагалі не знаю, як відповісти. Не хочу казати якісь банальні речі. Просто розумію, що треба. Це як інстинкт, мабуть. Прийшов сам, бо так вирішив. Я розумів, що можу бути корисним армії, хлопцям, країні.
Скільки у вас знищених цілей?
💬 Невпевнений, але мені здається, десь близько 50 — і це лише «Шахедів». А ще були дві ракети за одне чергування.
В один день знищили дві ракети?
💬 Так. Х-101. В один ранок.
Саме за цю роботу вас нагородили?
💬 Мабуть так, дали «Золоті хрести» від Головнокомандувача.
Які ще у вас є нагороди?
💬 Відзнака Міністерства оборони України — медаль «Хрест Сухопутних військ».
Як близькі, рідні, знайомі відреагували, що ви пішли у військо?
💬 Нормально. Стримано, можна сказати. Допомагають, хто чим може. Є знайомі, які дуже допомагають — я їм вдячний. А вони у відповідь мені кажуть: «Дімон, яка вдячність? Ти ж і мене прикриваєш, і мою сім’ю!»
Що для вас найважче в службі?
💬 Мені особисто — в принципі нічого. А так, як і у всіх, — не вистачає людей. Тож приходьте, вчіться, і будемо разом збивати ворожі «бляшанки».
Є якийсь випадок зі служби, який завжди згадується і хотілось би поділитися?
💬 Багато було чого. Але так, щоб розповісти — не знаю. Всі випадки стають буденними. Це така профдеформація, мабуть, у військових.
Є щось таке, що б хотіли розповізти своєму синові?
💬 Ні. Нічого б не розказав. Я воюю заради того, щоб він не воював.
Коли він побачить вашу нагороду і запитає: «Тато, а це за що?», що ви відповісте?
💬 За що …за що... За те, що тато молодець, от за що. (Сміється.) Але тато тебе не бачить. Ви хотіли знати, що найважче в службі? Ось це важко — не бачити, як дитина росте, як посміхається, як тягне ручки.
Коли ви приїжджаєте додому, син вас впізнає?
💬 Коли заходжу в формі — не впізнає, не посміхається. А коли переодягнуся — посміхається: «Агу-агу». Ось тоді думаю: «Все, впізнав татка, слава Богу».
Озираючись на свій досвід служби, можете розказати, через що проходять бійці ППО?
💬 Армійські польові умови — це не така вже й проблема, ми адаптуємося, звикаємо. Роботи багато, тому на битові, наприклад, якісь недоліки не звертаєш увагу. Але є сирість, холод, вітер… Стоїмо годинами під дощем, у холоді, снігу, на морозі — важко, але стоїмо. Бо там сім’ї тих, кому ще важче в окопі на нулі, і наші сім’ї, друзі, близькі. Думки про них гріють й мотивують.
Судячи з того, що ви розказали, на ваш військовий шлях сильно впливали ваші побратими. Що б ви побажали їм і всім тим, хто тримає оборону?
💬 Терпіння, терпіння і ще раз терпіння. Особливо терпіння їхнім сім’ям. І велика подяка рідним та сім’ям за підтримку — для нас це важливо, навіть більше, ніж матеріальна якась допомога. Тримаємось.
