Школа спілкування з кіньми Equi-Vita

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Школа спілкування з кіньми Equi-Vita

Школа спілкування з кіньми Equi-Vita Щоб пізнати таємничий світ коней...

У лошадей есть фантастическое умение сотрудничать с человеком.
Ради нас они учатся прыгать, бежать езду, побеждать в скачках, возить экипажи, работать в поле.
Человечество изобрело множество традиционных и не традиционных школ для работы с лошадьми - и лошади освоили методы этих школ.
Они изучают людей, находят закономерности и приспосабливаются.
Некоторые лошади делают это лучше, некоторые - хуж

е.
Но ведь кони не должны это делать!
Я считаю, что не лошадь должна понимать человека, это человек должен стать понятным для лошади.
Научитесь правильно пояснять задачи - и любая лошадь начнет охотно их выполнять!
Когда вы выучите язык тела - каждая лошадь начнет с вами говорить.
Научитесь правильно думать - каждая лошадь будет слушаться ваших мыслей.

С вами Школа общения с лошадьми "Экви-Вита" и Наталья Журбина. И мы учим язык лошадей.

Коні мають надзвичайні можливості співпраці з людиною.
Заради нас вони навчаються стрибати, біжати їзду, перемагати в перегонах, возити екіпажи, працювати в полі
Винайдено безліч традиційних і нетрадиційних шкіл для роботи з кіньми - і коні освоїли методи цих шкіл.
Вони вивчають людей, знаходять закономірності, пристосовуються.

Деякі коні роблять це краще, деякі - гірше.

Але коні взагалі не мають цього робити.

Я вважаю, що не кінь має розуміти людину, а людина має стати зрозумілою для коня.
Навчитеся пояснювати задачі - і кожен кінь почне охоче їх виконувати.
Коли ви вивчите мову тіла - кожен кінь почне з вами розмовляти.
Навчіться правильно думати - і кожен кінь буде слухатися думок.

З вами Школа спілкування з кіньми "Екві-Віта" та Наталія Журбіна і ми вчимо кінську мову.

Кто мы такие?
Мы - группа единомышленников, которыми движет идея открыть людям необыкновенный мир лошади.
Почему Экви-Вита?
Потому что лошадь - это неиссякаемый источник позитивной созидательной энергии. Лошади - это сама жизнь во всем ее великолепии.
Кто наши ученики?
Все, кто хочет узнать лошадь, понять ее мир, кто хочет пройти увлекательный путь. И с удивлением узнать, что это был путь к самому себе.

Флоріка – кобила з Румунії. Їй 26 років. Ще чотири дні тому вона бігала в упряжці. Щодня сотні машин проїжджали повз неї...
14/09/2025

Флоріка – кобила з Румунії. Їй 26 років. Ще чотири дні тому вона бігала в упряжці. Щодня сотні машин проїжджали повз неї, поки вона тягла віз. Її зріст – 145 см, вага – близько 360 кг. Це велика поні, яка все життя працювала, і ніхто не знає, скільки сил вона вже віддала людині.

Коли вийшло останнє відео з Флорікою, реакція людей була полярною: від співчуття – до злості, від бажання захистити – до вимог повернути її власнику. Але за цими емоціями стоїть очевидне: не крики й ненависть змінюють долю коней, а освіта, просвітництво й реальна допомога. Саме так працює команда Equiwent – клініка для коней, організація із захисту тварин і гуманітарних програм. Вони діють спокійно й системно, не швидко й дешево, але по-справжньому стійко й результативно.

І це не лише румунська історія. В Україні схоже ставлення до коней – не виняток, а поширена практика для дуже багатьох упряжних коней. Рання заїздка, надмірна непосильна робота, емоційне та фізичне виснаження, практика сплутування ніг на випасі та, навіть, в стайні, утримання в тісних сараях без підстилки, відсутність вигулу в холодну пору року, тощо...

Das ist der Rücken von Florica, bis vor 4 Tagen lief sie noch vor einer Kutsche. Täglich fuhren hunderte Autos an diesem sechsundzwanzig Jahre alten Pony vorbei.
Sie ein kein Pferd sie ist ein Großpony, ca145cm, ca 360kg.
Niemand von uns kann erahnen, was dieses Pferd im Leben erarbeitet hat.
Wir veröffentlichten vor wenigen Tagen das letzte Video mit Florica vor der Kutsche.
Die Kommentare waren sehr unterschiedlich, so wie unsere Gesellschaft. Gleichgültig, mitfühlend, boshaft, erleichtert usw.
Die einen beschimpften den Besitzer und die anderen forderten uns auf, dem Besitzer unverzüglich das Pferd wieder auszuhändigen.
Extreme Kommentare – ganz weit auseinander.
Und die Wahrheit, wo lag die?
Irgendwo dazwischen.
Am Dienstag kommt ein Film von uns zu dieser Stute.
Manche werden sich bestätigt fühlen, manche werden sich schämen.
Wir sind eine Tierklinik, wir sind eine Tierschutzorganisation und wir sind eine humanitäre Hilfsorganisation.
Wie habe ich das als kleine Hufschmied aufgebaut?
Ich verrate euch die Antwort womit es NICHT vorwärts ging.
Mit Hass, Polemik, Hetzte, Beschimpfung, Vorverurteilung und Diskriminierung , erreicht man exakt NICHTS.
Lösungsorientierte Konzepte, Bildungsangebote und Aufklärung und dann auch handfeste Hilfe, dass leisten wir.
Das ist nicht so spektakulär, es ist nicht billig und auch nicht günstig.
Denn Nachhaltigkeit ist wertvoll und nicht schnell und billig.
Und die Menschengruppe, welche diesen Text und welche mich verstehen, die Sorte Menschen steht an unserer Seite und ist der Kitt unserer Gesellschaft.
Es sind die Macher und nicht die Laberer!
Es sind die Gestalter und nicht die Zerstörer!

Letztendlich sind es solche Menschen wie die Fördermitglieder und Freunde von Equiwent, welche unsere Gesellschaft besser machen.
Die Richtigen verstehen mich!

Liebe Grüße,
Markus Raabe und Team
_______________________________
INFO: Klinikbetrieb
www.markusraabe.com
————————————————————

INFO: Hilfsorganisation
Die EQUIWENT-Hilfsorganisation
gemeinnützig und mildtätig anerkannt für den Tierschutz und die humanitäre Hilfe!

Wir sind in Deutschland und Osteuropa aktiv.

Überblick, ALLE INTERNATIONALEN Projekte:
https://equiwent.org/projekte/

Projekte in Deutschland:
https://equiwent.org/projekt-deutschland/

❤️❤️AKTIV WERDEN - MITMACHEN❤️
https://equiwent.org/foerdermitgliedschaft/

Schon 5€ im Monat machen einen Unterschied!
__________________________________________________
SPENDEN und HELFEN ❤️
GERNE MIT Spendenquittung!
SPENDEN AN:
Equiwent Hilfsorganisation
Volksbank Münsterland
IBAN: DE43 4036 1906 6405 7495 00
BIC: GENODEM1IBB

oder per PayPal:

[email protected]
Stichwort:
- "Spende"
______________________

Ми всі знаємо, як розбиває серце видовище коня з  ребрами та тьмяною шерстю. Виснаження кричить: "недогляд". Але правда ...
09/09/2025

Ми всі знаємо, як розбиває серце видовище коня з ребрами та тьмяною шерстю. Виснаження кричить: "недогляд". Але правда в тому, що ожиріння – це так само питання добробуту.

Кінь із ожирінням – це не "добре улюблений" чи "занадто балуваний". Надмірна вага – мовчазний убивця. Вона перевантажує суглоби, шкодить внутрішнім органам і підвищує ризик розвитку ламиніту, метаболічних розладів та непереносимості спеки. Багато коней із ожирінням щодня живуть у стані хронічного, хоч і низькорівневого болю. Болю, який їхні власники можуть навіть не розпізнати.

Коні еволюціонували, щоб кочувати й пастися на бідних кормах, а не стояти в маленькому загоні, споживаючи багатий корм протягом усього дня. Перегодовування, брак руху та ігнорування оцінки вгодованості нічим не кращі за недогодовування. Це так само не відповідає потребам тварини.

Недогляд – це не лише про те, чого ми не даємо. Інколи це й про те, чого ми даємо занадто багато, занадто довго, не думаючи про наслідки. Дбати про коня означає підтримувати його у здоровій вазі… не просто годувати його так, щоб він "добре виглядав" для людського ока, а так, щоб йому самому було добре – щоб він міг рухатися, дихати й жити без зайвого навантаження.

Пам’ятайте:
Здоровий кінь – щасливий кінь. Усе інше – це недогляд, незалежно від того, на якому кінці шкали він перебуває.

We all know the heartbreaking sight of a horse with ribs showing and a dull coat. Emaciation screams “neglect.” But the truth is obesity is just as much a welfare issue.
An obese horse isn’t “well-loved” or “spoiled.” Extra weight is a silent killer. It stresses joints, damages internal organs, and increases the risk of laminitis, metabolic disorders, and heat intolerance. Many obese horses live in chronic, low-grade pain every single day. Pain their owners may not even recognize.
Horses evolved to roam and graze sparse forage, not stand in a small pen eating rich feed all day. Overfeeding, lack of exercise, and ignoring body condition scores is no different from underfeeding. It’s still failing to meet the animal’s needs.
Neglect isn’t only about what we don’t give. Sometimes, it’s about what we give too much of, for too long, without considering the consequences. Caring for a horse means keeping them at a healthy weight…not just feeding them until they “look good” to human eyes, but until they feel good and can move, breathe, and live without excess burden.
REMEMBER
A healthy horse is a happy horse. Anything else is neglect, no matter which end of the scale it’s on.

"Чим непомітніше зло, тим воно страшніше. Диявол не тримає над головою неонову вивіску "диявол"."Мел ҐібсонОдного разу п...
29/08/2025

"Чим непомітніше зло, тим воно страшніше. Диявол не тримає над головою неонову вивіску "диявол"."
Мел Ґібсон

Одного разу побачивши зло там, де раніше його не помічав, ти вже не зможеш заплющити очі.
Колись ти йшов повз денники й думав:
"Конячки відпочивають, господарі дбають про них, у них гарні чисті попони. Тягнуть до мене свої милі носики - такі дружні, такі люблячі".

А тепер ти бачиш не "милі мордочки", а ув’язнених, замкнених у клітках розміром із вбиральню. Клітках, які водночас є й їхнім туалетом. Це не кімнати відпочинку - це справжні карцери. І коні тягнуть до тебе носи не від любові до людей, а від нудьги, від позбавлення руху й життя - від відчаю.

Чи хочеться це забути? Знову увійти в солодке невідання й повторювати собі як закляття:
"Так було завжди. Це ж норма. Коням так краще й безпечніше"?

Так, іноді хочеться. Бо дуже боляче бачити ті сумні очі крізь ґрати й знати: саме для цього коня ти нічого змінити не можеш. Але потім нагадуєш собі - сховати голову в пісок не вихід. Це нічого не змінить. А отже, треба боротися.

Боротися за те, щоб у клітках-вбиральнях залишалося дедалі менше в’язнів. Щоб колись, зайшовши до будь-якої стайні, ти бачив не каторжан за решітками, а коней, які вільно граються на полях. Щоб вони були здоровими, щасливими й тягнули до тебе свої плюшеві носи з цікавістю, а не з безнадії.

24 години з життя коня.
24 години в клітці.

5:30. Сусід праворуч підводиться й струшує сіно зі спини. Я стою. Коротке «привіт» носами крізь ґрати. Ходжу колом. Стою. Сусід ліворуч ще спить, лежить на боці. Стою. Темно. Ходжу колом. Стою. Тепер він теж прокидається, гучно вдихає. Я стою. Я слухаю.

7:30. Стою. Ох… Світло вже ввімкнено. Стою. Слухаю. Овес з’їдений. Стою. Неспокій гризе мене. Ходжу по колу. Вікно так високо, що видно лише шматочок неба. Минулого тижня помили — тепер хоч щось видно. Стою. Чекаємо сіна. Але спершу прибирають гній. Двері відчиняються, конюх відштовхує мене вбік, виносить гній. Знову замкнено. Три кроки вперед, три вбік - погрожую сусідові. Стою. Чекаю. Десь грюкнули двері - знову погрожую сусідові. Стою. Двері відчиняються: сіно. Знову зачиняються. Їмо.

9:30. Стою. Сіно закінчилось. Стою. Тирса падає зверху, повітря важке від пилюки. Конюх застелив тирсу сусідові праворуч. Я кашляю. Стою. За вікном синє небо, мабуть, дуже холодно. Стою. Тут тепло, ще й я в попоні. Стою. Днями мене голили. Стою. Конюх підмітає стайню, і я задихаюсь від пилюки. Стою. Сусід навпроти гойдається з ноги на ногу. Інший сусід прикусує решітку та при цьому голосно гикає. Стою. Ходжу колом. Стою. Слухаю. Ох…

11:30. Стою. Киваю головою. Стук у двері денника. Господарка забрала сусіда ліворуч. Стою. Правий сусід щипає сіно. Стою. У мене вже немає сіна й я не можу знайти в підстилці навіть стеблинки. Живіт болить. Ходжу колом, загрозливо витріщаюсь на сусіда, але він мовчить. Стою. Слухаю. У стайні стало більше людей. Вони водять коней повз мене. Туди-сюди. Стою. Чекаю наступної їжі. Неспокій зростає. Ох… мені сумно…

13:30. Стою. Був овес і трохи сіна. Все з’їли. Стою. Конюх знову підмітає. Пил забиває дихання. Сусід уже повернувся. Коли він лягав, його ноги билися об стіну. Я теж колись пробував - і майже застряг. Злякався. Відтоді не лягаю. Стою. Коротке "нюх" крізь ґрати. Стою. У стайні нікого. Стою. Ох…

14.00 Виводили гуляти. В леваді замерзший ґрунт але я все одно бігав 5 хвилин та козлив. Потім кричав та кликав інших коней. Шукав по леваді щось поїсти. Пішов сніг.

15.00. Мене забрали в стайню та повели гуляти сусіда. Він кричав мені з вулиці.

15:30. Стою. Чекаю господарку. Ходжу колом. Стою. Слухаю. Людей більшає. Стою. Коні знову проходять повз. Ходжу колом. Стою. Стіни закривають світ. Стою. Їжі нема. Стою. На небі хмари. Стою. У коридорі бігають собаки, граються одне з одним. Стою. Ходжу колом. Стою.

17:30. Стою. Господарка ще не прийшла. Стою. Слухаю. Правий сусід пішов. Стою. Коротке "нюх" з іншим сусідом. Ходжу колом. Бризкаю воду в поїлці. Стою. Скоро має бути їжа. Неспокій зростає. Кружляю. Ох… Стою. Прислухаюся.

19:30. Їмо. Господарка була - забрала мене, ми працювали в манежі. Було багато пилюки, я кілька разів кашляв. Але там я бачив коней без ґрат. Двоє привіталися зі мною - ми понюхались. Чому я завжди мушу ходити по колу? Не завжди розумію, чого вона від мене хоче, і тоді вона дратується… Якщо не сідає верхи - добра. Гладить, розмовляє, приносить ласощі. Після занять я змучений, шерсть мокра. Господарка ставить мене під гарячий прилад, я швидко висихаю. Стою. Коти люблять сидіти поруч. Коли я повернувся, уже був овес і сіно. Коротко загрожую сусідові. Їмо.

21:30. Стою. Киваю головою. У стайні ще є люди, але менше. Стою. Все з’їли. Трохи походив. Стою. Нюхаю сусіда крізь ґрати. Людина роздає всім моркву. Стою. Ох…

23:30. Темно. Кілька коней шарудять сіном. У мене болить живіт. Стою. Дехто ліг. Ходжу колом. Стою. Так сумно…

1:30. Щури бігають по ґратах. Стою. Шелестить сіно. Сумно…

3:30. Ліг. Сплю. На підлозі погано. Тісно й смердить. Вставати важко, ноги болять. Сплю.

5:30. Живіт ниє. Стою. Слухаю. Ходжу...

21/08/2025
07/08/2025

Це не про лінощі. Це про виживання.
Коні ‐ майстри енергозбереження. Їхній інтелект працює на тонке відчуття моменту: коли рухатись, коли стояти, коли не витрачати сили даремно.

А люди? Ми часто застрягаємо в "треба" і "так прийнято". Нам хочеться "ще трошки", "ще раз", "нехай потерпить". Але ми забуваємо подивитися на коня.
Не на конкретно його тіло ‐ на його стан вцілому
На рівень його ресурсу,
на його мовчазне "вистачить".

Чути коня ‐ це не магія. Це навичка.
Питати себе: "Навіщо я зараз прошу більше?"
Іноді відповідь буде про власне его. А іноді про незнання. І це нормально.

Головне ‐ почати помічати.
Перш ніж дати завдання коню ‐ дайте завдання собі:
📍Чи справді він зараз може це зробити?
📍Чи я це прошу заради нього, чи заради себе?
📍Чи я чую його "ні" так само голосно, як своє "так"?

Бо справжнє партнерство ‐ не про те, щоб тягнути більше, а про те, щоб зупинитись вчасно.

Давайте поговоримо ще чесніше. Прямо до болю.Так, пенсія коня має бути гідною. Крапка. Не тому, що він був "заслуженим",...
15/07/2025

Давайте поговоримо ще чесніше. Прямо до болю.
Так, пенсія коня має бути гідною. Крапка. Не тому, що він був "заслуженим", вигравав медалі, стрибав маршрути чи народжував чемпіонів. А просто тому, що це має бути нормою. Я поділяю ці цінності - але хочу щоб люди дивились ширше. Бо вірю, що гідна пенсія має бути не лише у "ветеранів спорту", а у кожного коня. Так само, як кожна людина заслуговує на гідну старість — незалежно від титулів, заслуг чи рекордів.

А тепер питання: чому ці "ветерани спорту" доживають віку завдяки донатам від небайдужих, а не за рахунок тих, хто завдяки їм здобував кубки, статуси й гроші?

Чому за старість коня платять не ті, хто на ньому вигравав, а ті, кому просто болить?

Де всі ці власники, тренери, заводчики, клуби? Чому не вони утримують своїх колишніх "зірок"?

Так, є винятки. Є поодинокі спортсмени, заводчики, власники, які не зливають "відпрацьованих" коней, а дають їм гідну старість. Їх мало - на рівні статистичної похибки. Їм - моя щира вдячність і величезний респект.

Я впевнена: якби кожен, хто мав зиск із коня - робив внесок у "пенсійний фонд", ми мали б зовсім іншу картину. І пожертви справді йшли б на допомогу тим, кому більше нікому допомогти. Наприклад, молодим коням на гідне виховання та пошук найкращого власника або на підтримку тих коней, що опинились в складних умовах.

А так небайдужі рятують те, що мало б бути відповідальністю інших.
Щира моя підтримка Horse Paradise. За тепло, турботу, повагу до коней, які віддали найкращі роки людям. За філософію, у якій пенсія коня — це не утилізація, а гідне завершення спільного шляху. За той приклад, який вони показують — з любов’ю, щоденним доглядом і реальними діями. Тільки хочеться щоб в це, насамперед, вкладались саме ті, хто використовував цих коней для досягнення своїх цілей.

19/06/2025
🐴 Трекові системи набирають популярності — але наскільки вони насправді ефективні? 🌱Останніми роками трекові системи, та...
12/06/2025

🐴 Трекові системи набирають популярності — але наскільки вони насправді ефективні? 🌱

Останніми роками трекові системи, також відомі як «Paddock Paradise», дедалі частіше з’являються на кінних господарствах. Замість традиційного прямокутного чи квадратного паддоку ці системи використовують кільцеву стежку, зазвичай по периметру ділянки. Стежки завширшки 1,8–6 метрів часто мають кілька годівниць уздовж маршруту. Трекові системи спеціально розроблені для того, щоб заохочувати рух коней і давати їм можливість досліджувати простір і взаємодіяти з оточенням різними способами.

Але як ці системи порівнюються з більш знайомими традиційними паддоками? Давайте розглянемо сильні сторони кожного варіанту — і що показують дослідження та практичний досвід. 👇
⚖️ Контроль ваги
Коні в трековій системі в середньому втратили 10,67 кг між липнем і кінцем вересня, тоді як коні в традиційному паддоку навпаки набрали в середньому 6,8 кг. Це свідчить про те, що рух, який стимулює трекова система, може допомогти в контролі стану тіла — важливий чинник для здоров’я, особливо для коней із метаболічними порушеннями.
📚 Cameron та ін., 2025

🧠 Поведінка
Коні в трекових умовах більше рухалися, проходили довші відстані та рідше демонстрували агресивну поведінку порівняно з кіньми на смуговому випасі.
📚 Kirton та ін., 2025

Інше дослідження показало, що коні в трековій системі частіше паслися поруч один з одним, імітуючи колективну стратегію випасу, яка спостерігається у диких табунах. Ці тонкі соціальні й поведінкові відмінності можуть мати важливе значення для добробуту тварин.
📚 Greening та ін., 2017

🦶 Здоров’я копит
Коли ковалем оцінювали стан, здоров’я та ріст копит, у коней на треку стан копит або залишався стабільним, або покращувався. У той час як у коней у звичайному паддоку — залишався без змін або погіршувався. Проте вибірка була дуже маленькою: шість коней на треку й лише два в паддоку, тож ці результати слід сприймати з обережністю до появи більших досліджень.
📚 Cameron та ін., 2025

🌍 Екологічні наслідки
Було встановлено, що трекові системи погіршують якість ґрунту через концентровані схеми руху. Ці зміни обмежуються переважно верхніми 20 см ґрунту й можуть бути зменшені — але не повністю усунені — шляхом використання ґратчастих покриттів.
📚 Hiltebrand та ін., 2025

Інше дослідження виявило зниження кількості рослинної маси та збільшення осадів від змивів — обидва ефекти пов’язані з ерозією. Проте ці дані порівнювали трек із пасовищем і не враховували традиційний паддок, який, імовірно, має схожі навантаження.
📚 Farmer та ін., 2023

Необхідно більше досліджень, щоб краще зрозуміти екологічні наслідки треків і паддоків із високим навантаженням. Водночас використання покриття з добрим дренажем, наприклад щебеню або спеціальних плит, може допомогти зменшити темпи ерозії.

🔍 Який висновок?
Трекові системи демонструють очевидні переваги щодо рухливості, контролю ваги та поведінки, а також обнадійливі результати для здоров’я копит. Але вони мають і свої недоліки — зокрема, щодо екологічного впливу та потреби в догляді.

Для коней, які не можуть вільно пастися — особливо з метаболічними проблемами — трекова система може стати цінним інструментом. Вона обмежує доступ до соковитої трави, водночас стимулюючи рух і дослідницьку активність, підтримуючи фізичне та психічне здоров’я коней без шкоди для їхнього харчування.

Що краще — трекова система чи традиційний паддок — залежить від ваших коней, землі та цілей. Найважливіше — щоб середовище вигулу підтримувало природну поведінку, соціальні потреби та загальне здоров’я коней — незалежно від форми.

💬 А ви пробували або розглядали трекову систему? Що ви помітили у своїх коней?
Поділіться своїм досвідом нижче! 👇

📚 Коротке зауваження про дослідження
Мене здивувало, наскільки обмежені наукові публікації про трекові системи — особливо з огляду на їхнє широке впровадження. Нещодавно я обговорювала з однією місцевою стайнею ідею пілотного дослідження для подальшої оцінки треків, зокрема щодо впливу на рух і поведінку. Якщо ви підтримуєте науково обґрунтований догляд за кіньми, невдовзі з’явиться можливість зробити внесок у це дослідження — слідкуйте за цією сторінкою, щоб бути в курсі подій!

З найкращими побажаннями,
д-р ДеБоер

📸 P.S.: Також хочу подякувати моїй чудовій подрузі та кіннотниці Террі Страндмо за дозвіл використати її прекрасні фото трекової системи!

Посилання на джерела:
Cameron L. та ін. (2025). Tracking the Track: The Impact of Different Grazing Strategies on Managing Equine Obesity. Animals.
Kirton R. та ін. (2025). The impact of restricted grazing systems on the behaviour and welfare of ponies. Equine Veterinary Journal.
Hiltebrand C. та ін. (2025). Changes in soil quality on horse paddock trails and the influence of paddock grids. Soil Use and Management.
Greening L. та ін. (2017). 13th International Conference of the International Society of Equitation Science.
Farmer J. та ін. (2023). Environmental Impacts and Daily Voluntary Movement of Horses Housed in Pasture Tracks. Journal of Equine Veterinary Science.

🐴 𝐓𝐫𝐚𝐜𝐤 𝐒𝐲𝐬𝐭𝐞𝐦𝐬 𝐀𝐫𝐞 𝐆𝐚𝐢𝐧𝐢𝐧𝐠 𝐆𝐫𝐨𝐮𝐧𝐝 — 𝑩𝒖𝒕 𝒉𝒐𝒘 𝒅𝒐 𝒕𝒉𝒆𝒚 𝒓𝒆𝒂𝒍𝒍𝒚 𝒄𝒐𝒎𝒑𝒂𝒓𝒆? 🌱

In recent years, track systems, also commonly referred to as ‘Paddock Paradise’, have been popping up on more and more horse properties. These systems utilize a looping track or path, often around the perimeter of a field or property, instead of a traditional rectangular or square open paddock. Using 6’ to 20’ alleys, often with multiple feeding stations placed along the path, track systems are intentionally designed to keep horses moving and allow them to explore and interact with their surroundings in different ways.

But how do these setups actually stack up against the more familiar and traditional paddock system? Let’s explore what each setup brings to the table and what the evidence and experience are starting to tell us. 👇

⚖️ 𝐖𝐞𝐢𝐠𝐡𝐭 𝐌𝐚𝐧𝐚𝐠𝐞𝐦𝐞𝐧𝐭
Horses on a track system lost an average of 23.5 lbs (10.67 kg) between July and late September, while those in a traditional paddock gained an average of 15 lbs (6.8 kg). This suggests that the increased movement encouraged by the track design may help with managing body condition, an important consideration for good health, especially for horses with metabolic comditions.
📚Cameron et al., 2025

🧠 𝐁𝐞𝐡𝐚𝐯𝐢𝐨𝐫
Horses on a track moved more, traveled further, and engaged in fewer overt agonistic behaviors when compared to a horses on a strip grazing system
📚 Kirton et al., 2025

Another study found that horses on a track system were more likely to graze in close proximity, mimicking the collective foraging behavior observed in feral horse populations. These subtle social and behavioral differences may have meaningful implications for welfare.
📚 Greening et al., 2017

🦶 𝐇𝐨𝐨𝐟 𝐇𝐞𝐚𝐥𝐭𝐡
When foot health, condition, and growth were assessed by a farrier, horses on the track system either maintained or improved hoof health, while those in the paddock system either maintained or showed a decline. However, the sample size was very small (six horses on the track and two in the paddock) so while these findings are interesting, they should be interpreted cautiously until more research evaluates this topic with a larger sample size.
📚 Cameron et al., 2025

🌍 𝐄𝐧𝐯𝐢𝐫𝐨𝐧𝐦𝐞𝐧𝐭𝐚𝐥 𝐈𝐦𝐩𝐚𝐜𝐭𝐬
Track systems have been shown to decrease soil quality due to the concentrated traffic patterns they create. These changes were mainly limited to the top 8 inches (0.2 m) of soil, and could be reduced, but not entirely prevented, by using paddock grids
📚 Hiltebrand et al., 2025

Another study found reduced vegetative biomass and greater sediment deposition from runoff, both related to increased erosion. However, these differences compared a track system to pasture and did not evaluate changes in a conventional paddock system, which likely has similar traffic as a track.
📚 Farmer et al., 2023

More research is needed to further explore the environmental implications of tracks and paddocks with heavy traffic, however, providing footing with exceptional drainage, such as gravel or high traffic pads, may help reduce the rate of erosion.

🔍 𝐒𝐨, 𝐖𝐡𝐚𝐭’𝐬 𝐭𝐡𝐞 𝐓𝐚𝐤𝐞𝐚𝐰𝐚𝐲?
Track systems appear to offer clear benefits in terms of movement, weight management, and behavior, with promising signs for hoof health, but they also come with trade-offs, particularly when it comes to environmental impact and maintenance needs.

For horses that cannot graze freely, especially those with metabolic conditions, track systems can be a valuable management tool. By restricting access to lush pasture while still promoting movement and enrichment, they provide a way to support these horses' physical and mental health without compromising their dietary needs.

Whether a track system or a traditional paddock is the better choice depends on your horses, your land, and your goals. What matters most is that the turnout environment supports natural behaviors, social needs, and overall health, whatever form that takes on your property.

💬 𝑯𝒂𝒗𝒆 𝒚𝒐𝒖 𝒕𝒓𝒊𝒆𝒅 𝒐𝒓 𝒄𝒐𝒏𝒔𝒊𝒅𝒆𝒓𝒆𝒅 𝒂 𝒕𝒓𝒂𝒄𝒌 𝒔𝒚𝒔𝒕𝒆𝒎? 𝑾𝒉𝒂𝒕 𝒅𝒊𝒅 𝒚𝒐𝒖 𝒏𝒐𝒕𝒊𝒄𝒆 𝒊𝒏 𝒚𝒐𝒖𝒓 𝒉𝒐𝒓𝒔𝒆𝒔? I’d love to hear your experiences below! 👇

📚 𝐀 𝐐𝐮𝐢𝐜𝐤 𝐍𝐨𝐭𝐞 𝐨𝐧 𝐑𝐞𝐬𝐞𝐚𝐫𝐜𝐡
I was surprised by how limited the published research on track systems still is, especially given how widely they’re being adopted. I’ve recently been in discussions with a local barn about conducting a pilot study to evaluate track systems further, particularly their impact on movement and behavior. If you're passionate about evidence-based horse care, there will be opportunities to donate to support this research, follow this page to stay informed and updated as this project unfolds!

Cheers,
Dr. DeBoer

PC: I also have to thank my amazing horse friend, Terri Strandmo, for being willing to share beautiful pictures of her track system for me to use!

Cameron L, Challinor M, Armstrong S, Kennedy A, Hollister S, Fletcher K. Tracking the Track: The Impact of Different Grazing Strategies on Managing Equine Obesity. Animals. 2025 Mar 19;15(6):874.

Kirton R, Sandford I, Raffan E, Hallsworth S, Burman OH, Morgan R. The impact of restricted grazing systems on the behaviour and welfare of ponies. Equine Veterinary Journal. 2025 May;57(3):737-44.

Hiltebrand C, Keller T, Bachmann Rieder I, Doetterl S. Changes in soil quality on horse paddock trails and the influence of paddock grids. Soil Use and Management. 2025 Jan;41(1):e70028.

Greening L, Williams J, Mitson K. A preliminary investigation comparing the frequency of grazing and movement behaviour between a track paddock system and a conventional paddock system. In13th International Conference of the International Society of Equitation Science 2017 Nov.

Farmer J, Costin K, Duberstein J, Callaway T, Abrams A, Wassel B, Toal K, Duberstein K. Environmental Impacts and Daily Voluntary Movement of Horses Housed in Pasture Tracks as Compared to Conventional Pasture Housing. Journal of Equine Veterinary Science. 2023. 124:104400.

12/06/2025

У відео «Норм чи стрьом» (подивіться доречі!) Віка сказала, що бинти це стрьом, і це вже доведено. Це викликало у вас запитання, і ми з радістю про це розповімо!

Для чого використовували бинти на ногах у коней? Для підтримки сухожиль при навантаженнях, по аналогії з важкоатлетами, які бинтують запʼястя. Також вважалося, що таке бинтування запобігає появі набряків та покращує циркуляцію крові.

Проте сучасні дослідження довели - жодної користі від цього немає, а от шкода та ризики більш ніж реальні.
Ось декілька досліджень на цю тему:

1) Exercise bandages and wraps increase tendon temperatures and may affect tendon cell viability. Автор: Haussler, K. K., et al.
Висновок: Під бинтами під час тренування температура сухожиль може перевищувати 45°C, що призводить до клітинного стресу і потенційного пошкодження тканин.

2) Pressure distribution under bandages. Джерело: Studien von Vetmeduni Vienna (Austria)
Висновок: Неправильно накладені бинти створюють нерівномірний тиск, який може пошкодити лімфатичну та венозну систему, викликати набряки або навіть некроз тканин. Навіть з флісовою підкладкою рівномірність натягу критично важлива.

3) Do Support Bandages Prevent Injuries in Horses? Автор: Dyson, S.
Джерело: British Equine Veterinary Association (BEVA) lectures
Висновок: Немає наукових доказів того, що бинти справді зменшують ризик травм. Їх ефект більше пов'язаний із переконаннями власників, ніж з об’єктивним захистом. Це імітація підтримки, але не реальний захист при навантаженнях.

4) Thermographic evaluation of tendons under bandages. Журнал: Pferdeheilkunde – Equine Medicine
Висновок: Бинти перешкоджають природній терморегуляції і створюють ізоляційний ефект, що затримує тепло й піт. Термоізоляція шкодить відновленню тканин після навантаження.

Проте, ці дослідження не відміняють використання бинтів взагалі. Наприклад транспортні бинти для захисту ніг при перевезенні та ветеринарні бинти для фіксації повʼязок та мазей на ранах - мають місце бути.

Також було питання про ногавки. Це інша справа, вони справді захищають сухожилля і звʼязки від механічних пошкоджень: запобігають травмам від власних копит (коли одна нога може зачіпати іншу), або при стрибках від ударів об барʼєри та в інших подібних ситуаціях.

Тут теж існують ризики: перегрів все ще можливий, тиск також повинен бути рівномірним, і обовʼязково ноги мають бути чистими — ніякого піску, або іншого бруду, щоб уникнути утворенню натирань та ран під ногавками під час роботи.

Скільки стресу має витримувати кінь – і чому це важливо?У сучасному світі ми не можемо повністю захистити наших коней ві...
08/06/2025

Скільки стресу має витримувати кінь – і чому це важливо?

У сучасному світі ми не можемо повністю захистити наших коней від усіх можливих стресових ситуацій. Наші коні, як і ми самі, живуть у світі, який змінюється щодня — гучні звуки, нові об’єкти, інші тварини, зміни у середовищі, подорожі, візити ветеринара, коваля чи переїзди. І саме тому виникає важливе питання: чи повинні ми намагатися вберегти коня від усього, що може його налякати, чи, навпаки, підготувати його до життя в реальному світі?

Ми не маємо повного контролю над тим, що трапляється навколо:
– хтось заводить нового коня у стайню;
– неподалік починається будівництво;
– доводиться поїхати в клініку або змінити місце проживання;
– у полі з'являється стадо корів чи трактор;
– або на дорозі зупиняється великий вантажний автомобіль.

Усе це для нас може здаватися буденністю, але для коня - це потенційно тривожні або навіть небезпечні ситуації.

Коні є дуже чутливі істотами. У природі їх виживання залежить від здатності миттєво реагувати на загрозу. Тому навіть, здавалося б, дрібниця - новий предмет у полі зору або незнайомий запах - може викликати у них сильну реакцію: паніку, втечу, втрату контролю.

Однак рівень такої реакції залежить від досвіду та підготовленості коня. Один кінь може почати тремтіти, щойно побачить відкриті ворота, інший спокійно витримує багато кілометровий виїзд в незнайомі місця без ознак психологічної втоми. Хтось панікує лише при вигляді причепа, а хтось біжить в той причеп поперед людини.

І ось тут постає ключова думка: саме ми, як люди, що відповідають за коня, маємо завдання навчити його бути стресостійким.

Часто ми думаємо, що турбота про коня — це створення для нього “тепличних” умов: уникати всього, що може його налякати, мінімізувати нові подразники, обмежити зміни. Але так ми не робимо йому добра — ми лише відкладаємо момент, коли світ все одно вийде за межі його зони комфорту. І тоді, якщо він не буде до цього готовий, ситуація може стати по-справжньому небезпечною - як для нього самого, так і для нас.

Уявіть, що вам терміново потрібно відвезти коня до ветеринарної клініки або на інше місце постою, а він ніколи раніше не заходив у причіп. Паніка, травми, неможливість виїхати - це не рідкість. Або (не дай бог, звісно) - пожежа в стайні, і треба швидко евакуювати коней. Чи буде він готовий вас слухати, коли навколо шум, дим і загальна паніка?
Я вже не буду казати про війну, яка щоденно є причиною стресу через обстріли та їх наслідки.

Тому дуже важливо не лише дбати про комфорт, а й поступово й цілеспрямовано знайомити коня з різними життєвими ситуаціями. Не обов’язково одразу з великого - почніть із найпростішого: пройти кілька метрів за межі знайомої території, обійти трактор, що стоїть на стоянці, відпрацювати спокійне реагування на шурхіт, звуки, нові об’єкти. Усе це - маленькі кроки, які закладають основу впевненості й довіри між вами та конем.

Пам’ятайте:
– стрес – не ворог, якщо він контрольований і поступовий;
– стійкість до стресу – це навичка, яку можна тренувати;
– підготовка – це захист, як для тіла, так і для психіки вашого коня.

Кінь, який має досвід зустрічі з різними ситуаціями, буде не лише спокійнішим, а й щасливішим, бо знатиме: ви поруч, ви – надійний провідник, і світ не такий уже й страшний. Це знижує рівень хронічного стресу, запобігає психосоматичним проблемам, робить взаємодію з конем безпечнішою та приємнішою.

І якщо вам складно робити це самостійно - не соромтеся звертатися по допомогу. Звертайтесь до кваліфікованих тренерів, які працюють м’яко, уважно й з повагою до психіки коня. Вони допоможуть вам побачити, з чого почати, як дати коню досвід успішного подолання викликів, як побудувати довіру та впевненість.

Почніть із малого, але почніть вже сьогодні - заради безпеки, здоров’я і благополуччя вашого коня.

Address

Kyiv

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Школа спілкування з кіньми Equi-Vita posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Школа спілкування з кіньми Equi-Vita:

Share