28/10/2025
💬 "За всі 39 років на посаді судді мені не соромно, не мучить сумління, що взявся не за своє".
І ще.
"Горджусь тим, що сміливо ходжу вулицями міста, не боюся, що хтось матиме претензії за незаконно вирішену справу".
З першої шпальти газети "Волинь" від 18 квітня 2019 року на читачів дивиться автор цих рядків Сергій Кіпень.
Під фото розташоване привітання — наступного дня йому виповниться 80. На розвороті — інтерв'ю з ювіляром. Кіпень говорить про чесність, справедливість та ненависть до брехунів і підлих людей.
Він згадує, як довгий час переживав і мучився через свій перший смертний вирок — його винесли тричі судимому чоловіку за зґвалтування і вбивство малолітньої дівчинки в передмісті Нововолинська.
Проте ані Кіпень, ані журналіст словом не згадують про інші суди та вироки — над українськими повстанцями, яких у радянський час засуджували до смертної кари.
Про справу одного з них — Івана Гончарука, нещодавно розповідала УП.
Історикиня Леся Бондарук називає страченого в 1989 році члена УПА не першою, а останньою жертвою суддів Сергія Кіпня та Бориса Плахтія.
💬 "У справі Гончарука головував Плахтій, але доводив справу до розстрілу Кіпень", — каже дослідниця цієї справи.
Гончарука реабілітували в 2021-му. Того ж року Вища рада правосуддя нагородила Кіпня відзнакою — "за втілення принципів верховенства права та захист прав і свобод людини".
Кіпень і Плахтій не єдині, хто переслідував українських повстанців або дисидентів за радянських часів, а після здобуття Україною незалежності безтурботно продовжував кар'єру, отримував нагороди, звання, пенсії й волів не згадувати про своє незручне минуле.
Хто не тільки не поніс відповідальності за зламані долі, але й не розкаявся, уник публічного осуду та час від часу продовжував з'являтися в публічному просторі у ролі "шанованих людей" та "прикладів гідності".
В цій статті "Українська правда" нагадує про кількох таких людей 👇
📖 https://www.pravda.com.ua/articles/2025/10/28/8004671/