02/01/2026
ЩЕ ОДИН РІК ОКУПАЦІЇ. ЩО ЗМІНИЛОСЯ
Кластер релокованих медіа у листопаді 2025 року розпочав робити розсилку (не на широкий загал, а для колег із центральних медіа, представників влади, громадських організацій, яким може бути корисна інформація про окуповані території) "Там - наші".
Наша мета - тримати тему тимчасово окупованих територій у фокусі уваги медіа.
Хочемо продублювати тут останню у 2025-му, підсумкову розсилку. Якщо у вас теж є потреба отримувати важоиву інформацію про окупацію 2 рази на тиждень у 2026 році, просто напишіть на пошту [email protected]: залиште своє ім'я, посаду і пошту, на яку варто надсилати.
"Там - наші"
У 2025 році площа окупованих територій збільшилась приблизно на 4,5 - 4,7 тис. кв. км. Це менше ніж 1% загальної площі України. Комусь може здатися, що небагато. Але за кожним втраченим кілометром - чиїсь долі. Живі люди, які втрачають голоси, як тільки опиняються по той бік лінії фронту.
Протягом року 15 редакцій, які вимушені були залишити свої рідні міста, але не втратили зв’язки зі своєю аудиторією, працювали містком між українцями по обидві боки лінії фронту, збирали інформацію про те, що відбувається на окупованих територіях, спілкувалися з людьми і тримали руку на пульсі.
Сьогодні ми підбиваємо підсумки ще одного року, який на жаль не став роком звільнення, і називаємо основні тренди, за якими спостерігали протягом 2025-го
Відчай та надія
Здається, ці два слова стали домінуючими, якщо характеризувати настрої людей на окупованих територіях. Через 4 роки окупації є розуміння, що це надовго, що слово “тимчасовий” в абревіатурі ТОТ - насправді зайве, і треба пристосовуватися до життя, якщо немає сил або можливостей виїхати. Тож депресивний стан у людей посилюється. Проте попри реалії, надія на повернення України не згасає.
“Цю тенденцію ми відслідковували і через особисте спілкування з людьми, що лишаються на тимчасово окупованих територіях, і шляхом аналізу коментарів в соцмережах, і аналізуючи кількість переглядів новин та аналітики щодо переговорів між Вашингтоном, Москвою, Києвом, та Європою”, - каже шеф-редакторка видання “Новини Донбасу” Юлія Діденко.
Розриви між людьми збільшуються
В окупації люди стежать за популярними блогерами в соцмережах, які блокуються, але все ще доступні з використанням VPN і дуже нервово реагують на різкі висловлювання на адресу українців в окупації.
“Куди нам їхати, якщо в Україні нас ненавидять”, - каже мешканець окупованого Маріуполя Олександр після перегляду коментарів під блогом Дениса Казанцева, який показав відео жінки у Покровську, що скаржиться на згвалтування, але все ще за “русский мир”.
Такі окремі випадки стають гучними і обговорюваними, а люди, які страждають в окупації, через небезпеку, стали абсолютно невидимі. Це підсилює розрив між людьми, які фактично перестають спілкуватися один з одним і довіряти один одному.
Адміністративний тиск окупантів зростає
“За рік зросла кількість примусових процедур: перереєстрація житла, бізнесу, землі, нав’язування «документів» та нових правил. Для багатьох мешканців Волновахи це означало вибір без вибору — або погоджуватися, або ризикувати втратою майна та засобів до існування. Ми багато розповідали про місцевих мешканців. Деякі вирішили поїхати з окупації на території підконтрольні Україні, а деякі навпаки вирішили повернутися. Всі вони розповідають про зміни, які віддаляють окуповані території від України і наближають до російського простору”, - каже Павло Єштокін, редактор видання Волноваха.Сity.
Російська влада скорочує терміни переоформлення документів, пришвидшує русифікацію всіх сфер суспільства і фактично підштовхує тих, хто все ще спирається цим процесам, швидше покидати рідні домівки.
Тому 2025-й рік став роком повернення до запиту на виїзд із окупованих територій. Будемо сподіватися, держава Україна зможе надавати людям допомогу з виїздом на підконтрольні території.
Житло як глобальна проблема
Проблема житла стає якоюсь всеохоплюючою. Сотні тисяч людей в окупації у всіх регіонах, окрім Криму, залишаються без власних домівок. Так відбувалося в Україні, мабуть лише після закінчення Другої світової війни.
Зруйноване житло, відмова окупантів у 2025 році від будівництва компенсаційного житла, викрадення приватного житла у людей, які виїхали за межі окупації, викрадення житла навіть у тих, хто залишився, вигнання людей на вулицю з орендованих квартир. Ця хвиля безкарності більше схожа на велику помсту українцям за спротив, за те, що вони не здалися у 2014-му, за опір у 2022-му.
“Саме житлове питання позбавляє людей залишків страху окупаційної влади і змушує виходити на вулиці, записувати відео, хоч і з реверансами в бік Кремля, писати протестні вірші. Маріупольчанку Анну, матір 3 дітей, яка бореться за право жити в будинку по пр. Нахімова, 82, звинуватили у тероризмі. Але вона не зупиняється і продовжує свій протест, хоча і більш обережно. Можливо, саме житлова криза стане поштовхом до більш глибоких протестів і більш серйозних проблем у окупантів у наступному році”, - вважає Анна Мурликіна, головна редакторка сайту Маріуполя 0629.com.ua.
Водна криза
Протягом 2025 року окупанти не змогли покращити ситуацію із водозабезпеченням. Ба більше, якщо раніше водна криза торкалася переважно Донеччини, то зараз вона поширюється на всі без виключення окуповані території, в тому числі і в Криму.
Наразі ситуація жахлива і ймовірно протягом наступного 2026-го навряд чи значно покращиться. Це питання турбує в окупації абсолютно всіх. На жаль пропаганда відпрацьовує цю тему дуже рясно, намагаючись звинуватити в усьому Україну, що є брехнею та перекручуванням.
Бо першим кроком до водної кризи стало руйнування каналу Сіверський Донець - Донбас, другий крок - підрив дамби Каховського водосховища.
Протягом 2024-2025 років армія РФ зруйнувала ще три важливі дамби на Донеччині та Харківщині.
“Знищення гідроспоруд призвело до висихання Північно-Кримського каналу, який раніше забезпечував зрошення значної частини сільськогосподарських угідь регіону. Окупанти шукають альтернативу — і пропонують бурити артезіанські свердловини, аби подавати воду безпосередньо з підземних джерел. Вони хочуть розбити Північно-Кримський канал на озера або ставки, в яких зберігатиметься вода з артезіанських свердловин. Але експерти кажуть, що це марна справа”, - кажуть в редакції видання Нижні Сірогози.City.
В Маріуполі росіяни хочуть осушити Павлопільське водосховище, перекинувши його воду у обміліле водосховище, щоб напоїти Маріуполь. Щоб напоїти Донецьк, росіяни вирішили осушити Вуглегірське водосховище.
Але без відповіді залишається питання, коли вода скінчиться і там, що далі вони будуть робити.
Послаблення “гауляйтерської влади”
На окупованих територіях цього року почалася тенденція заміни місцевих гауляйтерів російськими ставлениками.
В Маріуполі замінили місцевого Моргуна на росіянина Кольцова.
На окупованому Запоріжжі команда Балицького встояла, проте втрачає вплив і контроль.
“Псевдогубернатор Євген Балицький втратив монополію на владу. Російські силовики почали масштабну зачистку його найближчого оточення. ФСБ і СК РФ затримують заступників і «міністрів», відкрили 27 корупційних справ, задокументували збитки на суму понад 68 млн рублів. Сам Балицький фактично зник із публічного простору, більшість часу проводить у Криму та Москві, а ключові посади на ТОТ займають «варяги» з РФ. Це симптоматично”, - вважає головна редакторка видання РІА Південь Світлана Заліцецька.
Контроль інформації та цифрові обмеження
У 2025 році Росія на окупованих територіях запровадила практику уповільнення або відключення мобільного інтернету, мотивуючи це «безпекою» під час бойових дій.
“Очільник окупаційної адміністрації Сергій Аксьонов підтвердив запровадження обмежень, виправдовуючи їх «заходами безпеки» на період ведення бойових дій. Таким чином, цифрова блокада перетворюється з тимчасового рішення на довгостроковий інструмент контролю”, - стверджує головна редакторка видання Кавун.City Євгенія Вірлич.
Наслідки таких обмежень — проблеми з екстреними службами, фінансовими сервісами, медициною та доступом до новин. Інтернет на окупованих територіях дедалі більше перетворюється з базової потреби на інструмент тиску.
Ну а російський месенджер MAX все більше відрізає українців в окупації від зв’язків з Україною.
Звичайно, це далеко не всі тренди, які ми зафіксували. Серед іншого варто зазначити поглиблення екологічних проблем на всій території окупації, включаючи Крим, знищення промисловості, невідновлення розбомблених міст, окрім частково Маріуполя та Волновахи, медичний шантаж та криза ліків і лікарів.
Фото Сергія Ваганова
