Вісник LIVE

24/07/2025

24/07/2025

24/07/2025

Схиляємо голови....

ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО....

Чи зможе серце хоч колись загоїти рани від втрат найкращих синів України?! Вже немає такого куточка у громаді, де б не лилися сльози за рідними, що віддають життя за Україну і рідний край… І знову біда на Лубенщині.
19 липня 2025 року під час ведення бойових дій із захисту незалежності та територіальної цілісності України, вірний військовій присязі, загинув наш земляк - старший технік стрілецької роти батальйону територіальної оборони військової частини, сержант КЛИМЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ.
Олександр Володимирович народився 25 серпня 1972 року на Лубенщині. Закінчив В’язівську загальноосвітню школу. А професію зварювальника здобув у Лубенському професійно-технічному училищі №12. Після строкової служби у лавах Збройних Сил України сумлінно працював на різних комунальних та приватних підприємствах Лубен.
2014 рік став переломним у житті багатьох українців. Для Олександра Володимировича теж. Разом з іншими свідомими захисниками він вирушив у зону проведення антитерористичної операції. Служив чесно та хоробро.
Після демобілізації продовжив працювати на благо рідного міста.
З перших же днів лютого 2022 року Олександр Володимирович добровільно став на захист рідного краю. З того часу й до останнього подиху за його плечами фронтові дороги Донеччини, Чернігівщини, Сумщини. Користувався незаперечним авторитетом і повагою серед побратимів по зброї.
Його пам’ятають хорошою, щирою, доброю людиною, готовою співчувати й допомагати. Любив природу та рибалку. Сім’я втратила чудового чоловіка, батька, дідуся. Наші щирі співчуття родині воїна – дружині, дітям та онукам.
Пам’ять про земляка, що віддав своє життя, захищаючи наш спокій назавжди житиме у наших серцях.
Вічна і світла пам’ять Герою! Царство Небесне!
Прощання з КЛИМЕНКОМ Олександром Володимировичем відбудеться 24 липня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.

20/07/2025

ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО....

Майорять прапорами українські цвинтарі, все частіше в натовпі бачиш чорні хустки та згорьовані очі, вписані чорним листки перекидає календар. Нова біда у Лубенській громаді.
15 липня 2025 року захищаючи Батьківщину й виконуючи бойове завдання, вірний Військовій присязі, внаслідок артилерійського обстрілу противника загинув наш земляк - стрілець-зенітник зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини, сержант ПАВЛОВСЬКИЙ ГЕННАДІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ.
Геннадій Валерійович народився 18 лютого 1976 року у Лубнах. Закінчив загальноосвітню школу №7. Після строкової служби в армії працював у складі будівельних бригад на різних об’єктах рідного міста та України. Мав хист і не боявся жодної роботи.
Коли у 2014 році російський агресор ступив на нашу землю, Геннадій, не вагаючись, рушив обороняти Україну в зону проведення АТО. Був захисником Донецького аеропорту.
Після звільнення з лав Збройних Сил знову продовжив працювати будівельником.
Родина, друзі – це був сенс життя Геннадія. Добрий щирий, справедливий. Він не терпів брехні й нещирості. Готовий був віддати останнє для тих, хто цього потребував.
Але 2022 рік змінив життя всіх українців. З першого дня повномасштабної війни Геннадій Валерійович у складі Добровольчого формування територіальної громади №1. А вже в березні 2023 року рушив захищати Україну на фронт.
Воював чесно, сміливо. Був важко поранений, але після реабілітації знову попросився в стрій, до побратимів.
Був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», відзнаками «За участь в антитерористичній операції» та «Учасник АТО», командирською відзнакою «Готові до спротиву»
На жаль, війна забрала до лав Небесного Воїнства ще одного вірного сина України, надійного захисника рідного краю.
Висловлюємо щире співчуття дружині й дітям воїна - доньці і сину, який теж захищає Україну, його мамі, батьку, брату й сестрі, всім рідним і друзям. Сумуємо разом з вами, схиляємо голови в повазі і вдячності.
Вічна і світла пам’ять тобі, Герою! Царство Небесне!
Прощання з ПАВЛОВСЬКИМ Геннадієм Валерійовичем відбудеться 19 липня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.

18/07/2025

ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО....

Немає на календарі українців радісних дат. Всі вони вже багато років пишуться чорною фарбою та сльозами згорьованих людей, що зустрічають з поля бою своїх рідних, які повертаються додому на щиті. Горе крокує містами і селами нашої держави. Знову воно й на лубенській землі.

10 липня 2025 року у лікувальному закладі Східного регіону від отриманих раніше поранень помер наш земляк – старший водій розвідувального відділення, розвідувальної роти військової частини, солдат КОЗАЧЕНКО ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ.

Дмитро Сергійович народився 14 липня 1990 року в селі Оріхівка на Лубенщині. Тут навчався в Оріхівській загальноосвітній школі ім.В Леонтовича, середню освіту здобув у Новооріхівській ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. О.Лечеченка. Після школи закінчив з відзнакою Київський професійний ліцей транспорту та отримав спеціальність «слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії С». Його мрією було стати водієм великовантажного автомобіля.

Але доля розпорядилася по-іншому. З червня 2014 року Дмитро проходив службу в органах внутрішніх справ України. Служив у батальйоні особливого призначення «Полтава». Вже в грудні 2014 року вирушив у зону проведення антитерористичної операції. Служив чесно й віддано. У 2016 році отримав відзнаку Президента «За участь в антитерористичній операції». Цього ж року був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».

Його мрія про роботу водієм вантажівки збулася лише у 2022 році. Проте, знову Україна потребувала його вміння й військового досвіду. З березня цього страшного року став до лав добровольців у ДФТГ №1 Лубенської територіальної громади. Брав активну участь у заходах із захисту нашої громади.

У квітні 2025 року знову призваний на військову службу по мобілізації. На жаль, не довго довелося йому воювати. Але за цей час встиг зарекомендувати себе здібним і цілеспрямованим солдатом. Він не боявся, був спостережливим, мав природжені навички розвідника. Командири його цінували, а побратими були впевнені в ньому.

Дмитро був доброю і чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу кожному, хто того потребував. Любив комп’ютерні ігри, дружив з технікою і не боявся роботи. До лав Небесних Захисників приєдналася ще одна молода душа. Наші щирі співчуття і низький уклін дружині і донькам Героя, його мамі, батьку, брату, всім рідним та друзям.

Молимося за тебе, воїне. Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне.

Панахида за загиблим КОЗАЧЕНКОМ Дмитром Сергійовичем відбудеться 16 липня об 11 годині за адресою: с. Оріхівка, Агромістечко, буд. 2; церемонія прощання - о 12 годині на цвинтарі села Оріхівка.

18/07/2025

ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО....

Щодень нові трагічні звістки не оминають оселі наших земляків, додаючи чорних хусток, сліз матерів та вдів, розгублених очей дітей та сивини на скронях чоловіків. Знову біда на Лубенщині.

3 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі на вірність Українському народу, внаслідок удару FPV-дрона отримав поранення несумісні з життям і загинув наш земляк - стрілець-санітар штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), солдат ЛОЗИЦЬКИЙ ВАДИМ КОСТЯНТИНОВИЧ.

Вадим Костянтинович народився 10 червня 2004 року у с. Великоселецьке, Оржицького району. Згодом родина переїхала на Лубенщину. Тож і своє таке коротке життя пов’язав він з нашим краєм.

Закінчив ЗОШ№10, професію маляра здобув у Професійно-технічному училищі №12. Щоб допомогти сім’ї, де росли менші діти, працював на різних роботах.

Вадим був доброю молодою людиною, намагався допомогти не лише своїм рідним, а й всім, хто потребував. Тож, добровільно пішов захищати Батьківщину. Був декілька разів поранений, але кожен раз повертався до побратимів. У його сім’ї – це не перший захисник, що боронить Україну.

На жаль, ворог обірвав ще одне молоде життя.

Висловлюємо глибоке співчуття мамі та дружині воїна, його братам та сестрам, всім рідним та друзям.

Нехай Лубенська земля буде тобі пухом. Пам’ятатимемо про тебе!

Вічна і світла пам’ять Вадиму! Царство небесне.

Панахида за загиблим ЛОЗИЦЬКИМ Вадимом Костянтиновичем відбудеться 17 липня об 11 годині за адресою: с. Терни, вул. Донченка,2 ; церемонія прощання - о 12 годині на Володимирському майдані в Лубнах.