23/02/2025
🥹Душа болить за людей яких з нами вже немає, за дітей, за літніх людей, за Наших ЗАХИСНИКІВ, за мирні міста які зараз стали руїнами!🥹
Три роки війни: Як світ допустив трагедію у XXI столітті
Сьогодні минає три роки з того дня, коли світ здригнувся від несподіваної та жорстокої агресії. Три роки болю, втрат і зруйнованих доль. Три роки запитань без відповідей: як у XXI столітті, в часи розвитку цивілізації та прогресу, могло статися таке варварство?
Міста, що колись були повними життя, перетворилися на руїни. Вулиці, де лунав дитячий сміх, тепер мовчать під тягарем втрат. Тисячі безневинних людей втратили свої домівки, мільйони були змушені шукати прихисток за кордоном, залишаючи позаду усе своє життя. Найстрашніше — це втрачені життя тих, хто ні в чому не винен: дітей, жінок, літніх людей.
Світова спільнота дивилася на ці злочини спочатку зі здивуванням, потім — із жахом. Але, на жаль, цей жах не зупинив тих, хто обрав шлях руйнування. Технології, які мали б служити для розвитку людства, стали інструментом знищення. У добу, коли космічні подорожі та штучний інтелект перестають бути фантастикою, людство, здавалося б, мало забути про жорстокі війни минулого. Але історія знову повторилася.
Попри все, ці три роки показали й силу людського духу. Люди об’єдналися, щоб допомагати одне одному. Волонтери, лікарі, рятувальники — усі вони стали символом надії. Навіть серед руїн проростає віра в те, що колись тиша війни поступиться місцем мирному майбутньому.
Сьогодні ми не лише згадуємо тих, кого втратили, а й ставимо собі питання: що зробити, щоб такі трагедії більше ніколи не повторилися? Як навчити майбутні покоління цінувати життя та шанувати свободу? Адже головний урок цих трьох років — пам’ятати ціну миру та не допустити, щоб колись хтось знову поставив під сумнів право людей жити у своїй країні без страху та болю.
Цей день — нагадування світу: війна не повинна стати нормою. І кожен із нас має зробити все, щоб майбутнє будувалося на основі людяності, співчуття та миру.
