29/09/2024
Історія 01
Краплі дощу відбиваються у калюжах і нагадують про безтурботні студентські роки.
'Йду на зустріч кольоровим вітринам, мимо пролітають дорогі машини. В них жінки з холодними серцями та дорогими духами...'
Париж, 2008й.
Вона мріяла про це місто ще з класу 8го. Писала в зошитах, малювала в блокнотиках, купувала плакати і чіпляла на задню сторону дзеркала, щоб ніхто не помітив.
Зараз же вона тут: в тому самому дорогому авто, з парфумами від одного з найдорожчих брендів світу, їде в свою модерну квартиру, де все працює навіть не за голосовою командою, а просто від думки. Бо знає цей дім, з чим вона в нього приходить: з серцем, яке заклякло і холодним розумом. Бо так треба, так має бути, так правильно.
Але ж насправді не про це мріяла ця успішна та впевнена леді. А про відчуття свободи та закоханості. Хотіла просто вдихати запах свіжоспечених круасанів та вранці пити запашну каву, обмінюючись останніми новинами з симпатичним баристою.
Але десь життя звернуло не туди. Або, навпаки, таки туди звернуло, куди хотілось. Глянці, фільми, успішний успіх, однолітки, знайомі - все вказувало, що того відчуття і запаху круасанів дуже замало. Треба досягати, завоювати, мати таки той статус.
Заходить додому тихо, знімає взуття, одягає свій теплий і такий рідний халат, розігріває їжу (з ресторану, звісно), бере в руки телефон, щоб перевірити, чи все зроблено і чи не надійшло нових повідомлень.
Все 'done' - каже віртуальна помічниця, Ви - велика молодчина.
Підіймає очі до вікна, в яке стукає дощ. Просить 'Пусти, хоч на хвилинку...'
Не пускає, бо планувальник каже, що час лягати спати, щоб завтра знову бути бадьорою, успішною та організованою.
А уві сні приходить той бариста зі свіжозвареною кавою і розповідає про сусіда-дідуся, який придбав квиток і відправляється в круїз. І так приємно його слухати, і така смачна та кава, а серце так радіє за того дідуся...
6:30 ранку, будильник, сніданок, випрасуваний одяг і те ж саме авто. Купа справ, завдань, списків...
Але хто зна, може колись і вона придбає той самий квиток. А може і ні. Ніхто не знає, навіть вона...
