22/10/2025
МАВ ЗА ЧЕСТЬ БОРОНИТИ УКРАЇНУ...
Прийшов до Бога Ангел, став просити.
У молитві склав свої долоні.
- Прошу мене на землю відпустити,
сьогодні рік моїй єдиній доні.
Господь дивився в сумні очі тата.
Мало життя земного
він прожив.
Сказав:
- Лети, мій воїне крилатий!
І на дорогу благословив
Вдова, ще юна, спала,
чи не спала.
Самотня квітка - так душа болить.
Хтось обійняв за плечі:
- Не чекала?
Я відпросився в Бога,
лиш на мить!
Живий її Іван серед хати. Ніби війни нема, все, як колись.
- Я доню прилетів свою вітати!
Не плач за мною, рідна, не журись.
Для донечки приніс в дарунок миру, здоров'я і життя щасливих днів.
Молитимусь за вас до Бога щиро...
Поцілував дитя і полетів.
Відкрила очі.
День заходив в хату. Дитятко промінь сонця розбудив.
Мала тихенько щебетала:
- Тато!!! А він на небо, Ангелом летів!..
А був таким, словами не сказати.
Талант до всього, руки золоті.
З дитячих літ військовим хотів стати.
Все самостійно досягти в житті...
Батьки навчили людям допомагати.
Був надійний, людяний, простий.
Чуже не брав, міг своє віддати.
Казали люди "'хлопець золотий".
Ліцей закінчив...
В Академії навчався.
Багато планів на майбутнє мав.
Всього сам в житті він добивався..
Гордість родини - офіцером став...
Україні мав за честь служити..
Повагу у підлеглих заслужив.
Життя любив і просто хотів жити.
Долю зустрів свою, сім'ю створив.
Донечка красуня підростала.
А тато Україну захищав.
Молилась вся родина і чекала.
А він живим вернутись обіцяв...
Справжній воїн, впертий і завзятий..
В нашу перемогу вірив щиро.
Солдат своїх готовий захищати.
Ніколи не зганьбив він честь мундира.
Заслужив медалі ордени..
Метал холодний - страшно в руки взяти.
Не повернуть ніколи вони.
Батькам сина, чоловіка, тата...
Не зможе донечку на руки взяти..
Повести її у перший клас..
З небес буде усіх благословляти.
До Господа молитися за нас..
Свічки горять і на могилі квіти.
Приходять друзі,батьки і родина.
Ще довго міг він і щасливо жити,
але життя віддав за Україну...
На столі торт і свічечка одна.
Рік донечці, це її перше свято.
Маленька пташечка прибилась до вікна.
А дівчинка шепоче тихо:
- ТАТО!
автор Соломія Українець
