06/10/2025
Жила-була маленька принцеса на ім’я Лія. Вона не мала корони з золота чи палацу з мармуру — натомість у неї була щира усмішка, світлі кучерики та очі, які сяяли, немов саме сонечко.
Одного ранку, коли трава ще пахла росою, Лія прокинулася з особливим відчуттям у серці. Вона вдягла свої улюблені квіткові шортики, блакитну блузку з бантиками та зручні сандалі й побігла у свій чарівний сад — Веселковий Луг.
На цьому лузі жили пелюсткові феї, співали жайворонки, а під кожною квіткою ховалося якесь диво. І тільки Лія, завдяки своїй доброті й щирому сміху, могла бачити всі ці чари.
Цього дня феї шепотіли:
— Принцесо Ліє, Веселкова Бджілка загубила барви своєї веселки! Допоможи їй повернути кольори!
Лія погодилася одразу. Щоб повернути барви, їй потрібно було знайти:
🔴 Червоний сміх — у польовому маку.
🟠 Помаранчеве тепло — у променях сонця.
🟡 Жовте щастя — у своїй усмішці.
🟢 Зелений спокій — у шелесті трави.
🔵 Синю мрію — у небі над головою.
🟣 Фіолетову пісню — у вечірній тиші.
Маленька принцеса стрибала по траві, торкалася квітів, сміялася до сонечка, слухала вітер — і кожен колір повертався до веселки. А коли всі кольори зібралися, небо раптом осяялося справжньою веселкою!
Бджілка закружляла навколо Лії:
— Дякую, Принцесо Сонця! Тепер усі знову бачитимуть кольори щастя!
І з того часу, коли на небі з’являється веселка, всі знають — це Лія знову сміялася, бігала по Веселковому Лугу та дарувала світові трохи більше добра.
