Продюсер Катерина Філіппенко

Продюсер  Катерина Філіппенко AI CREATOR, НЕЙРО-SMM, НЕЙРОПРОДЮСЕР.
Допомагаю будувати успішний бізнес
за допомогою нейромереж та ШІ. Телеграмм-группа - https://t.me/agentymody

Завтра я випʼю каністру заспокійливого… бо…Завтра моя маленька Марта переступить поріг школи.Перший клас… А я досі не ві...
15/08/2025

Завтра я випʼю каністру заспокійливого… бо…
Завтра моя маленька Марта переступить поріг школи.
Перший клас… А я досі не вірю, що це відбувається.

Не знаю, куди поділися ці три роки після початку війни.
Вони пролетіли, як одна довга ніч без сну.
Треба було вижити.
Витирати сльози, вставати вранці й робити вигляд, що я сильна.
На чужій мові оформлювати нові документи, проходити безкінечні бюрократичні квести, звикати до нового життя.

І серед цього всього я не помітила, як моя дівчинка виросла.
Як їй уже шість…

Завтра я вип’ю валеріану і піду з нею на свято першого дзвоника.
І постараюся не плакати… хоча серце вже щемить.

Бо ті, хто не пройшов цей шлях, ніколи не зрозуміють, як це — втратити роки, але зберегти любов.

#першийклас #мамадочки #сльози #моментищоякскарб #новийетап #сильнамама #моямаленька #моєсерцебілянеї #війназміниланас #українськімами #любовщопорятовує

Донецьк… Київ…Два корені мого серця.Донецьк — місто, яке я не бачила понад 10 років.Його вулиці досі пахнуть дитинством,...
11/08/2025

Донецьк… Київ…
Два корені мого серця.

Донецьк — місто, яке я не бачила понад 10 років.
Його вулиці досі пахнуть дитинством, хоч я й не торкалася їх так давно.
І, мабуть, ще дуже-дуже довго туди, на жаль, не зможу повернутись.

Київ — моє друге рідне місце…
Тепер я тримаю його лише у спогадах і снах.

І саме спогади іноді рятують.
Теплі, ніжні, маленькі, але справжні.

Я не чарівниця, на жаль, але як — AI Creator можу створити і для вас таку візуальну «капсулу пам’яті» про будь-який куточок України.

Щоб було куди глянути, коли серце щемить за домом.

Пиши назву свого міста і я начаклую капсулу памʼяті і для тебе....

#Україна #Донецьк #Київ #СумуюЗаДомом #ШтучнийІнтелект #ПамʼятаюЛюблюЧекаю #ЗробленоВУкраїні

🧐 Останнім часом ловлю себе на думці: а чи треба буде моїй дитині університет через 10-15 років?Ну от правда — чи не мар...
04/08/2025

🧐 Останнім часом ловлю себе на думці: а чи треба буде моїй дитині університет через 10-15 років?
Ну от правда — чи не марна це буде трата часу і грошей?

Зараз освіта така дорога, а світ так швидко змінюється, що професії з дипломом можуть просто зникнути. І що тоді?

Полазила по інтернету, почитала аналітиків, експертів… і ось що мене зачепило:

🔹 Через 10-15 років університет буде зовсім не таким, як ми звикли.
Будуть короткі програми, онлайн-курси, сертифікати. Ти зможеш вчитися конкретному, що тобі потрібно саме зараз, а не “загалом на все життя”.

🔹 В Європі вже створюють єдиний диплом (European Degree), який діятиме в різних країнах. Навчився в Польщі — працюй в Німеччині. Зручно, правда?

🔹 Експерти пишуть, що 60% професій, які будуть у 2040 році, ще навіть не існують. І люди будуть міняти кар’єру по кілька разів у житті.

🔹 А ще — диплом сам по собі вже не гарантує роботи. Буде важливіше, чи ти вмієш вчитися, працювати з ІІ, шукати нестандартні рішення.

👩‍⚕️ Звісно, якщо дитина захоче бути лікарем, інженером чи науковцем — університет ніхто не відміняв. Але для багатьох сфер будуть інші шляхи: курси, практика, стажування.

❗️І от я думаю: може, важливіше навчити дитину не боятися вчитися по життю, ніж просто “поставити галочку” у дипломі?

📌 Висновок для себе зробила такий:
Я не буду змушувати. Я краще допоможу дитині знайти те, що її “заводить”. А університет — це вже буде її свідомий вибір, а не просто “треба, бо всі йдуть”.

⸻Про одне диво, від якого я очманіла…Останнім часом життя мені підкинуло такі “подарунки”, що хоч стій, хоч падай. Випро...
03/08/2025



Про одне диво, від якого я очманіла…

Останнім часом життя мені підкинуло такі “подарунки”, що хоч стій, хоч падай. Випробування, духовні іспити, пригоди в глибини себе самої… Але це розповім вам іншим разом.

Цього разу — про втечу. Я відчула, що мені просто треба кудись поїхати. Змінити картинку перед очима. Взяла і обрала Шверінський замок у Німеччині (якщо туди зберетеся — питайте, я вам таку інструкцію дам, що ще й дякувати будете: де поїсти, що подивитись, і як зробити це якомога цікавіше).

Зазвичай я перед поїздками читаю історію. Але тут мене просто покликала дорога. Без сценаріїв. Просто їхати.

І ось я біля замку. 3 години ночі, потяг, кави ще не пила, тримаюся на чесному слові… Дивлюся на цю красу: типічно німецький замок з усією його “фльорою” та духом. Аж раптом… стоп.

У частині замку, де стоїть церква з класичними готичними шпилями, я бачу… православний купол.
ЩО?! Звідки він тут?! ЧОМУ?!

Я прокинулася без кави. І ось що я дізналася:

Колись ці землі належали слов’янському племені ободритів. Їхній князь володів містом, яке тоді звалося Звєринь (від слова “зверь” — звір), бо довкола були дикі ліси та тварини. І цей князь був настільки крутим, що досі сидить верхи на коні біля входу до замку, дивлячись на тебе згори вниз.

І ти відчуваєш цей зв’язок. Тонкий, прозорий, але справжній. Гордість, що слов’янському князю віддають шану в серці німецької історії.

Тоді я зрозуміла: своє можна знайти навіть у середньовічному замку, якому майже тисяча років. Для мене, людини, якій складно адаптуватися в Німеччині, це був справжній знак. Маленький, але такий важливий.

Я не буду зараз розповідати про привида замку, чи тронний зал, де люстра як у Гаррі Поттері, чи про “Картопляний дім”, де можна з’їсти картоплю у 1000 варіаціях. Навіть не буду про кафе “Стара Прага”, яке теж там є, і яке перенесе вас у мою улюблену Прагу.

Розповім вам тільки одне:
візьміть із собою корону чи діадему!

Я з Мартусею так і зробили. Відчули себе справжніми принцесами, підняли настрій усім працівникам і туристам. Ще трохи — і ми продавали б селфі з нами по 5 євро. (Інвестори, є тут?)
Бо життя — воно не про іспити. Воно про кайф від маленьких речей.

Їдьте. Відчуйте. І знайдіть своє — навіть у старих каменях замку.



Хештеги:

#МоєСловʼянськеСерце #ЗамокСередОзер #ДушевніПодорожі #ЗнакВідВсесвіту #НімеччинаОчимаУкраїнки #КнязьЗвєринь #СвоєСкрізь #АдаптаціяЗПосмішкою #ПринцесиВШверіні

14/07/2025

— Це ти зробила рекламу для салону?
— Ні, це я потренувалася перед тим, як стати дорогою 😌

Манікюр є.
Відео є.
Клієнта поки нема…
Але якщо треба когось влупити AI-роликом по репутації — я вже розігрілася.

Всі ці фрази типу:
«Це ще не клієнт…»
«Я просто пробую…»
Ні.
Це навчання в бою.
І я в цій війні за увагу — знаю, як вижити.

📩 Твій бізнес ще без відео? Ну, тоді клієнти — теж “поки не клієнти”.

#МанікюрБезЦукру
#КреаторВПольоті

#РукиБачилиБільше
#КонтентЩоВлітає
#ПершаРекламаНеОстання
#ІроніяЦеСила
#ЯРоблюКрасиво

12/07/2025

Я більше не впізнаю себе! Ще вчора мій мозок кричав: “Ти ж міська душа! Тобі потрібен двіж, натовпи, шопінг, театри, пробки, гудки, мегаполіс на повну гучність!” Все життя я обирала великі міста — і дивувалася, як люди виживають у маленьких містечках чи селах без театру, без тусовок, без гігантських ТРЦ.
А сьогодні ловлю себе на думці: “Та ну його, це велике місто! Хочу яблуневі сади, лелек і тишу!” І що ви думаєте? Я обрала передмістя. До Гамбурга — 5 км, до театру — 30 хвилин, а до найближчого оленя — 5 метрів. Мої нові друзі: лелеки, олені, лиса, качки, жаби-царівни і, звісно, особливий друг — чапля Ізя (чому Ізя? Він сам так сказав, не питайте).
Що зі мною не так? Я і передмістя? Може, я вже куку? Але ні! Світ змінився. Пам’ятаєте, як у “Володарі кілець”? Всесвіт завжди повертає нас на правильний шлях, коли ми занадто захопилися мегаполісами. Все більше знайомих тікають у села, щоб перепочити від цього божевільного світу. Навіть зірки і багатії шукають спокою серед полів і лісів.
Тож якщо ти втомився, застряг, або світ здається занадто гучним — зніми взуття, постій босоніж на траві, обійми дерево, послухай жабу-царівну (вони мудрі, чесно!). Не обов’язково купувати хатинку — просто вибирайся на природу частіше. Грошей не стане більше, але спокою — точно. І ти згадаєш, хто ти є насправді.
#ЖиттяПісляМіста #ЯблуневийДзен #ІзяЧекає #ПоверненняДоСебе #МаленькіРадощі #ФілософіяЛелек #ДушаНаПрироді #ВеликеВСпростому
P.S. Якщо ви теж раптом почали розуміти качок — вітаю в клубі!

07/07/2025

(Мінімум — на годинку. Максимум — на день. Але систематично 🧘‍♀️)Останні три роки ми навчилися виживати.Але не жити.Ми стали профі з мультизадачності й катастрофічного мислення:– “Погоду перевірити...– Собак покормити...– Четвер. Ага, точно, у четвер документи…– Йой, ще ж в садку просили щось принести,і дихати не забути, по можливості…”🌀 Навіть коли "типу вихідний",у голові — міні-війна.Думки скакають, як білка після Red Bull'а.Тіло дома — а мозок у 128 вкладках.І от я зараз вчуся заново:нічого. не. робити.Не працювати. Не надолужувати. Не планувати. Не вигрібати.Просто бути.Просто дихати.Просто дивитись, як пливуть хмари.Коли ви останній раз робили це?Без вини. Без списку справ. Без відчуття, що втрачаєте час.Бо насправді — саме тоді ми його повертаємо.Тож сьогодні я не ефективна.Не продуктивна.Не корисна суспільству.І мені кайф.Пошліть сьогодні весь світ в жопку. Це профілактика нервових зривів. І тренування людяності.— #НічогонеробленняЦеСила #ПовертаюсьДоСебе #ГодинаБезГеройства #ВідпочинокЦеНеСоромно #ХмариТежВажливі #МентальнийПривал #ЖиттяПісляВиживання #НервиНеВічні #БережиСебеБоТиУМенеОдна

01/07/2025

Ким я тільки не була за ці три роки…
🌪 Прибирала готелі — як Золушка без магії.
🌿 Збирала чорницю ( тепер ненавиджу її).
🎤 Читала лекції,
💛 Волонтерила,
🎪 Організовувала все, що рухається і ні.

Але нова вершина кар'єри — роль Бджоли Майї в ансамблі моєї Марти.
Коли потрібен надійний персонаж із крильцями та самоіронією, — кого кличуть?
Звісно, маму. 😅
І ось: buzz-buzz — я в образі, як ніколи.

🐝 Так що тепер у резюме можна вписати: Бджола. Виступала. Не жалілась.

А як вас помотало за останні три роки? Напишіть. Бо здається, нас усіх трошки "підвітрило".

#БджолаМайя2025 #ЖиттяПісля2022 #МамиМожутьВсе #ІроніяНашеВсе #УкраїнкиНескорені #МамаВАнсамблі #БджолаНаМісії #ВиступЯкийМиЗаслужили

Adresse

Hamburg

Öffnungszeiten

Montag 09:00 - 17:00
Dienstag 09:00 - 17:00
Mittwoch 09:00 - 17:00
Donnerstag 09:00 - 17:00
Freitag 09:00 - 17:00

Telefon

+380677405504

Webseite

Benachrichtigungen

Lassen Sie sich von uns eine E-Mail senden und seien Sie der erste der Neuigkeiten und Aktionen von Продюсер Катерина Філіппенко erfährt. Ihre E-Mail-Adresse wird nicht für andere Zwecke verwendet und Sie können sich jederzeit abmelden.

Service Kontaktieren

Nachricht an Продюсер Катерина Філіппенко senden:

Teilen

Kategorie