18/09/2025
Тобі не зрозуміти - ти ж не в Україні…
1. Наскільки розповсюджене явище розділення українців на тих хто виїхав і тих хто залишився?
• Помітне, але не тотальне. Воно існує у соцмережах, у приватних розмовах, у медіа. Є люди, які прямо демонструють образу чи відчуження до тих, хто виїхав, але є й багато тих, хто підтримує один одного незалежно від місця проживання.
• Посилюється в часи загострення війни. Коли є втрати, обстріли, мобілізаційні теми — зростає емоційність і поляризація.
• Відрізняється за поколіннями й досвідом. Ті, хто залишилися на місцях бойових дій, можуть відчувати це гостріше, ніж мешканці більш віддалених регіонів.
2. Чому це стається (психологічні й соціальні причини)?
1. Травма та біль. Ті, хто залишився, відчувають на собі весь тягар війни. Їм боляче, що інші «живуть спокійніше» в безпеці. Це породжує відчуття несправедливості.
2. Механізм "ми–вони". У кризових ситуаціях люди схильні до поділу світу на «своїх» і «чужих», навіть усередині однієї нації. Це природний, але руйнівний захисний механізм.
3. Почуття покинутості. Дехто сприймає виїзд співвітчизників як «зраду» або «втечу».
4. Різні життєві умови. Люди за кордоном мають доступ до іншої реальності — без повітряних тривог, з кращою інфраструктурою. Цей контраст дратує тих, хто щодня переживає небезпеку.
5. Інформаційна маніпуляція. Російська пропаганда активно підживлює тему розділення, розпалюючи недовіру.
3. Чому це неправильно (аргументи проти поділу)?
• Всі українці — частина одного народу. Незалежно від географії, ми залишаємося спільнотою, яка має спільну історію та майбутнє.
• Вклад різний, але важливий. Ті, хто залишився, тримають тил, воюють, відбудовують. Ті, хто виїхав, підтримують фінансово, волонтерять, поширюють правду про Україну у світі. Це різні, але рівноцінні форми внеску.
• Єдність — стратегічна перевага. Поділ на «хто кращий» і «хто гірший» послаблює націю, а в умовах війни — це те, чого хоче ворог.
• Досвід діаспори. У світі є приклади, коли саме ті, хто опинився за кордоном, підтримували країну: єврейська діаспора для Ізраїлю, ірландська для Ірландії. Україна має шанс використати цей ресурс мудро.
• Міграція — вимушена. Більшість не обирала «комфорт» чи «втечу», а рятувала дітей, батьків, життя. Це не робить їх менш українцями.
4. Що може об’єднувати:
• Спільна мета — перемога й відбудова.
• Розуміння різних ролей. Хтось на фронті, хтось у тилу, хтось за кордоном — але всі разом формують цілісний внесок.
• Історії взаємопідтримки. Коли українці за кордоном знаходять зброю, кошти, допомагають переселенцям — це приклади мостів, а не стін.
• Культура вдячності замість закидів. Визнання внеску одне одного створює відчуття єдності.
✨ Якщо підсумувати:
Поділ «ті, хто залишився» і «ті, хто виїхав» — це прояв колективної травми й болю.
Але стратегічно правильний підхід — шукати не відмінності, а спільне. Адже ми — нація, яка зараз бореться за своє виживання, і сила у єдності, а не у взаємних претензіях.
