Serendipity

Serendipity Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Serendipity, Digital creator, Sihanoukville (city).


#20тисячранків #20тисячсвітанків


Початок:


https://www.facebook.com/20kdawn/posts/685004628354592

 #3381світанок ПЛАН ПІДКОРЕННЯ ВСЕСВІТУ -адцять.0 + SERENDIPITY Я вирішила не відступати від традиції. 9 років тому я бу...
10/08/2026

#3381світанок ПЛАН ПІДКОРЕННЯ ВСЕСВІТУ -адцять.0 + SERENDIPITY

Я вирішила не відступати від традиції.

9 років тому я була шалено продуктивна: дописувала архітектуру власного життя на наступні 10 років, послуговуючись щойно з друку "Кодом екстраординарності" Вішена Лак'яні.

Не кидайте лайном, тоді книжка вийшла тіко на "язікє", українською і не планувалася.

3 роки тому я знову здійснила спробу відновити ці свої ППВ (плани підкорення Всесвіту).

https://www.facebook.com/share/p/1Hotje3DMA/

Я залишу ⏫посилання на пост, бо він, як все у мене, неінстаграмний довгочит, проте там подяка багатьом з вас🙏🙏🙏🫂🫂🙏

Цей день я теж збережу, бо зранку ППВ вдався:

результат на скріні+ за кадром 10 ненависних бурпі на додачу 💪💪💪👌

Але вже після опівдня клятий рецедив, з яким ми воюємо хто кого останні 3+ тижні виграв сьогоднішню битву, загнавши мене в ліжко.

Що ж...Я встигла хоч щось. І це щось багато для мене. Адже бігаю і тренуюся я не тільки за себе, а і за всіх тих моїх близьких, кому ця опція вже недоступна.

Колись я дала слово. І коли безодня відпускає мене зі своїх цупких пазурів, я виконую цю обіцянку.

Хочу, щоб через рік, мені знову цей допис нагадав, що я таки хоч трохи встигла.

Щоб цей лист з минулого – лист в майбутнє нагадав мені,

що підніматися після падіння – це характер, а не фізика;

що страх вразливості та ілюзорної втрати власної свободи –

(привіт тим, хто грюкає голосно стулками власної мушлі, ховається в неї глибоко, знецінює все і дистанціюється – знаємо, плавали, сама така була😁)

– це не про безпеку та комфорт і спокій, а про втечу від життя та власної сміливості визнавати свою вразливість та силу одночасно;

і що я обираю Життя, бо кляті рецедиви гарно навчили не роздумувати і йти крізь власні страхи та сумніви, тікати від виживання у ЖИТИ на повну, коли ця можливість вже подарунок, а не базова комплектація.

І що є речі, які для мене найважливіші:

1. Чесність.
2. Правдивість.
3. Щирість.
4. Відкрите серце ❤️
5. Оцей блаженний спокій та ясність (Serenity & Clarity)

Як і моя парадигма життя:

SERENDIPITY & CARPE DIEM.

Ну, і звісно, DOLCE FAR NIENTE за будь-якої нагоди ніхто не відміняв💪

 #3380світанок РАНОК ПОЧИНАЄТЬСЯ НЕ З КАВИ... Але кавою з пляцком продовжується... А потім улюбленим... Тим, що дає сили...
09/08/2026

#3380світанок РАНОК ПОЧИНАЄТЬСЯ НЕ З КАВИ...

Але кавою з пляцком продовжується...

А потім улюбленим... Тим, що дає сили, наснагу і оргазм 80 рівня. Біг є життя.

Нехай з безліччю пауз та переходу на кроки, але ж!!! Чергове повернення антикваріату 👌💪

 #3374світанок КРІЗЬ БУДЬ-ЯКІ ТЕНЕТАЯ давно тут не писала. Бо нема чого і про що. Але свербіло. Сонечко підкинуло сьогод...
03/08/2026

#3374світанок КРІЗЬ БУДЬ-ЯКІ ТЕНЕТА

Я давно тут не писала. Бо нема чого і про що. Але свербіло.

Сонечко підкинуло сьогодні вранішній подарунок.

Обожнюю, коли крізь хмаринку промені розходяться небокраєм. Фантастична картина. Для мене особисто завжди фантасмагорична.

Жодних тенет, насправді, тут нема. Просто хмаринка затулила трохи сонечко. Але світло та сяйво не знають перешкод.

Як свобода та правда.

Хочу запам'ятати цей світанок. Нехай фб через рік нагадає, а ваш ранок понеділка буде добрим та легким.

#світанок #свобода #правда

 #3363світанок ON HER WAY TO HOMEКапібарка повертається домів. Природа зцілює всі негаразди та втому. Навіть, якщо ці кр...
23/07/2026

#3363світанок ON HER WAY TO HOME

Капібарка повертається домів. Природа зцілює всі негаразди та втому. Навіть, якщо ці краєвиди проминають за вікном потяга.

І хто знає, якщо ранок був трохи проґавлений, чи не компенсується це по обіді.

Життя бентежне, та іноді в маленьких непомітних буденностях є втіха, спокій та затишок.

Безцінні речі в наш час, яких дуже хочеться побажати всім, хто вдома під постійними обстрілами...

А собі зайвий раз нагадати, що мати цю базу – це вже багатство.

Затишку вам та спокою.

#диванниймандрівник
#капібарка #капібаркаподорожує #капібаркамандрівниця #подорожікапібарки #мандрикапібарки

 #3363світанок ROADЦього разу капібарка справно їде свій шлях, трохи розглядаючись навколо. Бо останні два рази її неспр...
23/07/2026

#3363світанок ROAD

Цього разу капібарка справно їде свій шлях, трохи розглядаючись навколо.

Бо останні два рази її несправедливо полишали вдома.

Надолужуємо.

Слава Богу, маємо поки що щастя бути у відносному мирі.

Цінність безцінного: міцного безперервного сну, спокійного початку дня, відносної безпеки...

Доброго вам мирного ранку 🙏

#диванниймандрівник
#капібарка #капібаркаподорожує #капібаркамандрівниця #подорожікапібарки #мандрикапібарки

БАБКО...Іноді мені здається, що все оте безтурботне та беззаперечне щастя так і залишилося там в дністровському каньойні...
11/07/2026

БАБКО...

Іноді мені здається, що все оте безтурботне та беззаперечне щастя так і залишилося там в дністровському каньойні...

В тих митях, що були не статичними, рухливими, але ніби мали в собі вічність, що робила їх відокремленими від усього іншого невпинного потоку навколо.

Ті миті ніби були посеред того всього, але окремо. Тобто, все навколо жило, рухалося, гомоніло, але я... Я ніби завмирала в тій миті, всотуючи це все одночасно...

Бабко... Ми з вами зранку вдвох... Тільки ви, я, туман, що вже в'ється вгору, та сонячні промінчики, що ним крутять, як циган сонцем.

Такий спокійний тихий ранок.

Ви жваво носитеся між хатою та літньою кухнею...

Я, продерши очі та вмившись з умивальника на штахетах, дякую за те, що вода в ньому відо вчора залишилася теплою. Не хочеться мені зранку крижаної...

– Бабко що вам помогти?

Помогти, як завжди, ніц не треба. Хіба що води з крана принести. Знайти собі роботу.. Піти з вулиці замести під бузком, але ж то не щодня.

Я роблю те, що і завжди, відтоді, як стала доросла і ніхто не має за мною наглядати. Збігаю вберег.

"Вберег" – це такий окремий світ, що живе в ранкові години своїм відкритим навстіж, але дуже камерним та усамітненим життям. Там сонце виблискує на поверхні Дністра, де вода стрімка, але тиха. Бо зранку воно все поволеньки...

Там десь по корчах порпаються кури, а де-інде качки з каченятами чи гуси перегукуються собі між собою.

І всі ті звуки, що свійські, що дикі, луною ідуть понад Дністром і геть відлуння десь тікає в небесну блакить, залиту вранішнім не спекотним сонцем.

Я сідаю на пісок і просто завмираю, всотуючи оте все кожною клітиною тіла...

Кукіт зозулі, крик чаплі, шуліку в небі, що полює вже над чиїмись курьми. Рев худоби...І балачки...

Але все це десь, далеко... Відділене від мене, Дністра з його сонячними промінчиками на хвильках, причиви навпроти та ще прохолодного піску під ногами.

Повертаюся... Ви далі щось пораєтеся в літній кухні.

І це моя константа – літня кухня, звідки тягне отой запах, що куриться над комином... І ви...

Останні роки я все боюся вас поламати, коли обіймаю. Бо ви стали легенькою маленькою пір'їнкою...Чи то я стала вищою та дужчою...

Бабко... Моє щастя десь там... У вашому спокої та теплі...У ваших оповідках...У тій легкості сприйняття всіх тих буремностей, що кидало вам і на вас життя...

Моє щастя десь з вами...Таке легке, спокійне та безтурботне...

Ви відлетіли пір'їнкою в засвіти дуже давно... Але у мене є в голові моя машина часу, де я знову можу вас обережно обійняти з висоти своїх на півголови вище...

Простягнути вам кварту за парним молоком, дивлячись знизу вгору на вас з висоти своїх 5 чи 6 років...Чи з 15-17... Вже не знизу вгору, а спершись на одвірок стайні... Бо парне молоко – то святе 😇

З Днем народження, рідненька 🫂 Сьогодні вам ця величезна та ароматна магнолія😘

Обійму вас хоч крізь ту машину часу...

#3551світанок #бабуся #хмелева

 #3290світанок  GENUINENESS СПРАВЖНІСТЬ...Коштує захмарно або нічого. Нічого не коштує тоді, коли цю справжність плекали...
11/05/2026

#3290світанок GENUINENESS

СПРАВЖНІСТЬ...

Коштує захмарно або нічого.

Нічого не коштує тоді, коли цю справжність плекали, підтримували та давали їй вирости та зміцніти.

Захмарно в усіх решта випадках. Яких у процентному співвідношенні буде набагато більше.

Хтось наносить нам навмисне (або ні) глибокі рани, які ми можемо навіть не помітити одразу.

Або зробити вигляд, що не помітили, і як молюск з піщинки робить перлину, так і ми з тієї рани несвідомо чи свідомо робимо якусь прийнятну та зручну соціуму та оточенню коштовність.

Радше те, що виглядає всім, як справжня коштовність.

Особливо, якщо твою справжність відкинули, засудили, а на тебе вже приліпили гарний ярлик "дефективності".

І неважливо, чому вчинили саме так. Бо наслідки... Наслідкам байдуже... Вони невідворотні та неминучі...

Та поки ти дитина – яка тобі справа до якихось там наслідків, ти просто стаєш зручною, підлаштовуєшся...

Потім твоя мімікрія стає твоїм другими "я" і ти вже сприймаєш її, як оту свою справжність.

Ця друга шкіра так вросла в твої тіло та свідомість, що ти ніби стала нею, а вона тобою.

Бо твоє справжнє колись роздушили...

І усвідомлення того, наскільки це було боляче приходить тільки тоді, коли розумієш, –

твоя зовсім ще не зміцніла психіка, захищаючи себе і тебе, загнала це так далеко в нетрі підсвідомості, що ти забув про це геть, неначе цього ніколи і не було...

Витіснила. Заради того, щоб вижити. Бо це єдине, що вона тоді вміла. І спасала себе, як могла...

І ти ідеш собі по життю чи шкутильгаєш, відчуваючи, що чогось-таки тобі не вистачає, але чого саме – не второпаєш.

Та час завжди настає. Для тих, чий намір був стати собою.

Хтось скаже:

– Що за дурниці? Я і є я! – вони щасливі люди.

Але дехто, на кшталт мене, ніколи не відчував себе собою під пресом чиїхось очікувань, уявлень, не сприйняття або відвертої зневаги чи заздрості.

Ти ніби той, ким тебе хочуть бачити, чи такий, яким тебе очікують. Ти збірна солянка чужих уявлень про те, хто ти, який ти, чого хочеш і ким маєш бути...

Головні слова твого життя – "ПОТРІБНО" ТА "МАЄШ"(в сенсі повинна)

Найчудовіше, що такі ніжні квіточки, чиї пелюстки навіть не встигли розкритися, як бутони вже були нещадно витоптані... Найчудовіше, що покерфейс/24 ми вчимося носити так швидко, як тільки можемо.

І це починає нас спасати. Від всіх тих, хто може зруйнувати нашу вразливість, користатися нашою добротою чи маніпулювати.

Голки дикобраза теж відростають дуже швидко. І вистрілюють влучно. Іноді навіть на випередження.

Але справжність... Вона проросте і крізь асфальт, якщо хтось дасть їй силу. Добротою. Прийняттям. Турботою. Ніжністю.

І тоді та остання найважливіша частинка, що є центром всієї картини, вигулькне і стане на своє місце.

Але ціна... Найвища...

Мабуть Всесвіт чекає на мить, коли ти зможеш заплатити свою захмарну вартість за те, щоб повернути собі остаточно свою цілісність і не померти від болю, оплачуючи цей рахунок.

Скільки нещасть могло б не статися, скільки могло б бути прожито щасливих життів, якби ж нашу справжність приймали та оберігали, як безцінний Дар.

Скільки дорослих, і не дуже, не повернулися б передчасно туди, де немає ні болю, ні смутку.

Наскільки менше могло б бути клінік для залежних.

Наскільки більше в світі було б здорових та щасливих.

І не доводилося б наосліп десятиліттями шукати оте, чого так не вистачало. Знайти це та втратити щось, не менш цінне.

Примушуючи себе дихати крізь біль... Іти тепер за своєю цілісністю та справжністю, ризикуючи залишитись парієм назавжди...

І коли, нарешті, з твоєї раковини з'являється справжня перлина, а не ота штучна, якої так вимагало все, що тебе оточувало...

Тоді змінюється все навколо...

Ти поза зоною доступності.

Для тих, хто відкидав тебе, тепер ти – абонент, що знаходиться поза зоною досяжності.

Ти вже ніколи не повернешся туди.

Ціна справжності така висока, що саме вона не дасть тобі хоч ще раз заплющити на щось очі чи підлаштуватися... Чи піти на компроміси...

Хоча зовні все буде, як було.

Я одягну свої обладунки, свій покерфейс і буду I'm unstoppable everyday...

Photo by Ira Paleva Photo

Остання фотосесія за 7 днів до 24 лютого 2022...

#думкипро #пегаснута #справжність

 #3288світанок 9 років 20kdawn Хіба ж рушаючи в цю путь я припускала, що протягну ще цілих 9 років? Я кинула собі виклик...
10/05/2026

#3288світанок 9 років 20kdawn

Хіба ж рушаючи в цю путь я припускала, що протягну ще цілих 9 років?

Я кинула собі виклик, щоб хоч якось триматися за цей світ і намагатися повернутися до життя.

Тоді викликом було протягнути хоча б ще до наступного ранку, ще тиждень, чи місяць

Я рідко тут зараз з'являюся і нотую прилюдно свої світанки.

Виклики залишилися, просто трансформувалися.

Сподіваюся, я ще зможу повернутися сюди з короткими щоденними нотатками для себе.

Поки що, як є. Але 9 років, які десь промайнули, а десь ледь повзли, сповнені усвідомленими ранками.

Сповнені нагадуваннями собі, що і не з такого гузна я поверталася.

Що ж! Старі клячі не здаються, вони просто дохнуть.😄

А поки ще температура по палаті хоч і нестабільно, сповіщає, що пацієнт все ще смикає ніжкою і старанно повзе в когорту живих, –

треба продовжити втілювати план підкорення Всесвіту -скількись-то-там-надцять.0

Бо шо? Правильно! – У мене ще побачення з кометою Галлея заплановане на 28 липня 2061 року.

NEVER GIVE UP!

Пи.Си.: поставлю на вид собі, щоб не забути: цей допис за вчора, 09.05.2026. так і залишився не опублікованим, бо хтось майнув на своїй мітлі геть, а опублікувати забув.

Пи. Пи.Си.: як для старої шкапи, бігме, я ще ого-го😉😇😜 Лист в майбутнє: ти вже собі писала в жовтні 2024, я тобі повторю – скачи коняко 🐎🐎👌 поки температура по палаті ще тримає градус 👌😜

#думкипро #скаженагьорла #пегаснута

Address

Sihanoukville (city)

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Serendipity posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share