12/07/2025
Я більше не впізнаю себе! Ще вчора мій мозок кричав: “Ти ж міська душа! Тобі потрібен двіж, натовпи, шопінг, театри, пробки, гудки, мегаполіс на повну гучність!” Все життя я обирала великі міста — і дивувалася, як люди виживають у маленьких містечках чи селах без театру, без тусовок, без гігантських ТРЦ.
А сьогодні ловлю себе на думці: “Та ну його, це велике місто! Хочу яблуневі сади, лелек і тишу!” І що ви думаєте? Я обрала передмістя. До Гамбурга — 5 км, до театру — 30 хвилин, а до найближчого оленя — 5 метрів. Мої нові друзі: лелеки, олені, лиса, качки, жаби-царівни і, звісно, особливий друг — чапля Ізя (чому Ізя? Він сам так сказав, не питайте).
Що зі мною не так? Я і передмістя? Може, я вже куку? Але ні! Світ змінився. Пам’ятаєте, як у “Володарі кілець”? Всесвіт завжди повертає нас на правильний шлях, коли ми занадто захопилися мегаполісами. Все більше знайомих тікають у села, щоб перепочити від цього божевільного світу. Навіть зірки і багатії шукають спокою серед полів і лісів.
Тож якщо ти втомився, застряг, або світ здається занадто гучним — зніми взуття, постій босоніж на траві, обійми дерево, послухай жабу-царівну (вони мудрі, чесно!). Не обов’язково купувати хатинку — просто вибирайся на природу частіше. Грошей не стане більше, але спокою — точно. І ти згадаєш, хто ти є насправді.
#ЖиттяПісляМіста #ЯблуневийДзен #ІзяЧекає #ПоверненняДоСебе #МаленькіРадощі #ФілософіяЛелек #ДушаНаПрироді #ВеликеВСпростому
P.S. Якщо ви теж раптом почали розуміти качок — вітаю в клубі!
