30/10/2025
Кожна держава залишила відбиток в архітектурі Чернівців
У документальних нарисах з історії забудови столиці Буковини авторка окреслює австрійський і румунський періоди
Про місто Чернівці з його незрівнянною архітектурою, яку порівнюють з музикою, що «застигла у камені», писали чимало відомих особистостей – журналістів, науковців, зокрема і подорожуючих з різних куточків світу. Однак, за свідченням фахівців, про це загадкове місто зі своєю історією та душею чи не найповніше повідав нащадкам 1908 року у своїй праці «Історія Чернівців» історик та етнограф, фольклорист, провідний громадський і освітній діяч Буковини, професор Чернівецького університету, а у 1912-1913 роки його ректор - Раймунд-Фрідріх Кайндль. На честь 60-х роковин правління імператора Франца Йосифа І він створив справжню енциклопедію старих Чернівців, подав численні ілюстрації, в тому числі рідкісні гравюри з видами міста, рисунки і світлини будівель, деяка частина яких, на жаль, зруйнувалася або ж їх перебудували, портрети перших бургомістрів, репродукції унікальних документів тощо.
За повнотою й історичною довершеністю з безцінним виданням Раймунда Кайндля може зрівнятися хіба що фундаментальна праця дослідниці, краєзнавиці, архіваріуски Марії Никирси «Чернівці. Документальні нариси з історії забудови міста», що побачила світ у Видавничому домі «БукРек». Книга розповідає про тих, хто подарував мальовничим Чернівцям їхній нинішній вигляд: архітекторів, інженерів та меценатів. У документальних нарисах авторка також спростовує безліч міфів, які з’являлися протягом років. Як зазначила авторка, «книг про Чернівці є дуже багато. Але ця має особливу цінність через те, що під кожним нарисом є точні і чіткі джерела». Цей своєрідний путівник історією та атмосферою міста розповідає про відомі будівлі, тих, хто їх зводив, та про відомих мешканців історичного центру. Розділ «Адміністративні споруди» відкриває розповідь про міську ратушу. Будівля належить до найстаріших споруд, зведених із твердих матеріалів – каменю та цегли. Закладання наріжного каменю у фундамент майбутньої ратуші відбулося 19 квітня 1843 року. До слова, глибина котловану становить 6,3 м. Прийняли новобудову в експлуатацію 20 березня 1848 року. Як пише авторка, «упродовж століть змінювалися герби на її фасаді, на вежі майоріли прапори різних держав, канули у Лету австрійський орел, румунський бик, радянські серп і молот… А сама ратуша незмінно залишається резиденцією міського самоврядування, відповідального за життєдіяльність Чернівців».
Вартий уваги корпус №14 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, колишня крайова управа – вищий адміністративний орган краю. 18 вересня 1869 року відбулася передача магістратом земельної ділянки під будівництво крайової управи. 22 жовтня тодішня газета повідомила, що «розпочалося вирівнювання Дров’яної площі для будівництва майбутньої споруди урядового будинку». Фундамент копали вручну, рили доволі глибокі траншеї, а землю вивозили на возах. Спочатку споруда крайової управи була триповерховою. Прикметно, що частину будівлі використовували під житло. Там, зокрема, проживали президент краю з родиною та його радники. Згодом вирішено було добудувати четвертий поверх. Чому? Причина проста – сталася пожежа, що знищила покрівлю. Як повідомляла тодішня газета «Буковина», «В ніч з суботи на неділю (1905 р.) звилися перші язики полум’я над тутешнім крайовим правительством». Упродовж 1906-1908 років у приміщенні провели електричне освітлення, систему водозабезпечення, опалення. Тоді і встановили ліфт. Будівля Буковинської крайової управи і нині визначає обличчя Соборної площі. У 1918 році над балконом управи підняли блакитно-жовтий стяг.
З приходом на Буковину у 1944 р. в колишній управі розташувався обласний виконавчий комітет, згодом – обком компартії. Після здобуття Україною незалежності будівлю передали в оренду Чернівецькому національному університету імені Ю. Федьковича, де нині здобувають освіту економісти.
Розгорнуто описано у книзі процес спорудження Палацу юстиції, в якому зараз працює обласна військово-цивільна адміністрація. Наприкінці ХІХ ст. наш край мав досить розвинуту судову систему. 3 травня 1900 року було прийнято рішення про виділення міською радою безкоштовної земельної ділянки розміром майже 4,5 тисячі кв. м на площі Єлизавети Міністерству юстиції. Розроблення проєкту доручили цісарсько-королівському старшому міністерському раднику Францу Ставрону, якому довірили керувати будовою. Технічним керівником призначили інженера Артура Вілємана фон Монтефорте. До цих відомих архітекторів доєднався ад’юнкт Франц Губіх. Роботи розпочалися навесні 1904 року. І вже до кінця року почали ставити дахові конструкції. Увесь 1905 рік велися опоряджувальні роботи всередині споруди, провели центральне опалення, водогін. Гіпсові прикраси по краю даху та фігури левів по обидва боки сходів виконав віденський скульптор Герман Кох.
Освячення приміщення Палацу юстиції відбулося 7 жовтня 1906 року. Тоді бургомістр Райс зазначив, що це має бути надійна фортеця права. Споруда використовувалася за призначенням за часів австрійської та румунської доби. З приходом радянської влади на Буковину приміщення передали у користування Чернівецькому обласному виконавчому комітету. Зараз тут працює обласна військово-цивільна адміністрація.
Читачам буде цікаво довідатися про історію будівництва споруди Торгово-промислової палати Буковини на Театральній площі, 2, яка нині використовується під адміністративний корпус Чернівецького медичного університету. Не омине увагою й розповідь про Фінансову дирекцію Буковини, де зараз розміщується Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області, Чернівецького поштамту, Буковинської ощадної каси, адміністративної споруди Залізничного управління у Чернівцях, залізничного вокзалу, Телефонної станції, Будинок генерала, низку корпусів навчальних закладів та інших.
Чернівці заслуговують того, щоб милуватися ними. Споруди середмістя зведені за індивідуальними проєктами відомих тогочасних архітекторів, які мали витончений смак. Вони залишили нащадкам у спадок надзвичайно красиве і затишне місто. Саме тому, незважаючи на тривожну ситуацію воєнного стану, місто відвідують чимало туристів – як вітчизняних, так і зарубіжних. А цю архітектуру, застиглу музику в камені створили чернівчани спільними зусиллями. Не випадково на ратуші змонтоване гасло «Спільними зусиллями – Viribus unitis».
Анатолій ІСАК
#ПОГЛЯД
Чернівці Новини - Погляд
Видавничий Дім «Букрек»
