19/05/2025
Рівно девʼять років тому Дніпро став Дніпром, офіційно набувши своє сучасне імʼя.
Саме 19 травня 2016 року Верховна Рада підтримала мій законопроєкт про перейменування міста на Дніпро 247 голосами «за».
І відкинула маячневу та маніпулятивну ініціативу пострегіоналів переназвати Дніпропетровськ імені більшовицького злочинця Петровського на Дніпропетровськ «імені святого Петра».
До речі, перейменування, попри жахи про мільярдні збитки, які розганяли тодішні проросійські сили, фактично не коштувало міському бюджету якихось суттєвих витрат, крім прибирання букв зі стел при в'їзді в місто.
Ідея офіційно найменувати місто Дніпром зʼявилася у мене ще напочатку 2000-х.
Вона полягала в тому, щоби легалізувати народну, скорочену назву міста, яка виникла шляхом відрізання від Дніпра Петровського під час стихійної декомунізації - задовго до того, як остання стала державною політикою.
Таке рішення видавалося мені єдиним виходом в умовах неготовності більшої частини населення міста сприйняти традиційну для патріотичних сил назву Січеслав.
Адже політика - це мистецтво можливого, а перейменовувати місто, як і жити, треба було тут і зараз, не чекаючи прозріння останнього ватопітека й дозрівання інертної більшості.
Та й імʼя Дніпра-Словутича - ріки-колиски України, вісі життя нашого народу, яка єднає береги, людей та епохи - не менш потужне, ніж імʼя Січі, яка на ній постала.
Підготовчі заходи з введення в публічний обіг початково ненормативної назви здійснювалися з 2006 року - через діяльність громадської організації ГРАД - Громадянський актив Дніпра, сайту Дніпроград, серії зовнішньої реклами з гаслом «Дніпро - серце України», публікації в медіа і навіть термін «дніпроцентризм».
Звісно, в усьому цьому були й інші, основні корисні навантаження і сенси, - україноцентричного місцевого патріотизму та громадянського активізму.
Але назва Дніпро таким чином стала нормативною, напів офіційною та придатною для впровадження на законодавчому рівні, коли до того підійшли час та воля еліт після другого Майдану.
А слава Січі, яка лунає в імені центральної Січеславської набережної Дніпра, бойової 25-ої Січеславської повітрянодесантної бригади, - обовʼязково має бути увічнена в назві області, краю, де були 5 з 8 козацьких січей.
Ця задача має бути виконана, а стародавня традиція, поєднана з сучасною, житиме в віках.
Особливо органічно - після того, як Дніпро, центр майбутньої Січеславської області, з 2014 року відбувся і набирає сили як місто - український форпост, нова Січ над порогами.
