Народна думка

29/10/2025

29/10/2025

25/10/2025

Велике вітання цьоготижневим активним прихильникам сторінки! 💎 Маріана Луцик, Sofia Farion, Larysa Stasevska, Galyna Andreishyn, Оксана Бурикіна, Юрій Штурин, Olga Virag, Любов Греділь, Світлана Музика, Ігор Блащук, Анна Вакар, Maykl Tynza, Христина Мартин, Зоряна Крисько, Марія Пастернак, Mariya Rybak, Оксана Гут, Ярослава Проць, Оля Козова, Катя Калініна, Наталья Сабат, Марія Гавришко, Мирослав Попович, Орислава Попко, Село Тучапи, Komornyk Mariia, Olia Ostapchyk-blashyk, Maryanka Petlyovana, Оксана Петричко, Надія Трохим, Лена Чудак, Мирослава Рудик, Юлія Білик, Роман Мацьопа, Надія Шиналь, Дарина Попович, Світлана Дорош, Olga Fostyak, Марія Соха, Оля Гук, Роман Гриб, Орися Щербата Михайляк, Люба Струсінська, Natalia Benetska, Катерина Іванчук, Ірина Тимура, Леся Ікава, Віра Смотрич, Галина Чорняк, Марія Скула

23/10/2025

Юні музиканти з Городоччини та Великолюбінщини представляють Україну на Міжнародному конкурсі у Литві

Учні Городоцької музичної школи та Великолюбінської школи мистецтв прибули до Литви, у чарівне місто Варена, щоб взяти участь у V Міжнародному конкурсі піаністів імені Мікалоюса Чюрльоніса – видатного литовського композитора, художника та уродженця цього міста.
Наших краян гостинно зустріли давні партнери – викладач школи пані Ельвіра та директор пані Рената, які з теплотою розповіли про життя і творчість свого славетного земляка. Особливо приємною для делегації стала зустріч у мерії міста Варена: пан мер щиро привітав гостей з України, висловив підтримку українському народові та підкреслив важливість дружби між громадами наших країн. Обговорювали, зокрема, культурну співпрацю та значення мистецьких обмінів для розвитку партнерських стосунків.
Для гостей з України провели пізнавальну екскурсію, під час якої діти дізналися більше про культуру, традиції та духовну спадщину Литви, а також про творчу спадщину К. М. Чюрльоніса.
Цьогоріч для Школи мистецтв міста Варена – особливий рік: святкують 150-річчя від дня народження К. М. Чюрльоніса, 5-річчя проведення Міжнародного конкурсу та 60-річчя самої школи.
Для юних музикантів з України це не лише нагода продемонструвати свій талант, а й можливість представити рідні громади, поділитися культурою та відчути єдність у любові до музики й мистецтва.

21/10/2025

У ГОРОДКУ ВІДКРИЛИ ПОГРУДДЯ ВИДАТНОМУ МИТЦЕВІ МИРОСЛАВУ ОТКОВИЧУ
21 жовтня 2025 р. у Городоцькій Малій академії мистецтв імені Петра Андрусіва відбулося урочисте відкриття та освячення погруддя Мирославу Отковичу (1 квітня 1947, с. Вовчухи – 26 жовтня 2021, м. Львів) – видатному українському художнику-акварелісту, сценографу, реставратору, заслуженому діячеві мистецтв та народному художнику України.
Автор скульптури – Василь Луців, знаний городоцький митець, який майстерно втілив у бронзі впізнаваний образ свого колеги та земляка.
Подія зібрала рідних і друзів Мирослава Отковича, представників творчої спільноти та свідому громадськість. Атмосфера заходу була сповнена щирих спогадів, вдячності й гордості за видатного земляка, котрий усе життя присвятив служінню українському мистецтву.
Зворушливості події додали пісенний дарунок від народного жіночого ансамблю «Берегиня» та короткий виступ вихованців академії.

Постать, що творила й берегла українське мистецтво
Мирослав Откович народився у селі Вовчухи на Городоччині. Він закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша, працював реставратором у Львівському національному музеї, очолював Львівський філіал Національного науково-дослідного реставраційного центру України, був членом Національної спілки художників України.
Митець належить до тих постатей, завдяки яким постала львівська школа реставрації. Його команда врятувала безцінні шедеври сакрального мистецтва – серед них Богородчанський іконостас Йова Кондзелевича та мозаїки Софії Київської.
Він був учасником численних всеукраїнських і міжнародних виставок, створив низку робіт у техніках акварелі та темпери, працював над мистецькими проєктами «Король Данило», «Сім слів Христа на хресті».
Разом із братом Василем Отковичем активно підтримував культурне життя рідного краю – саме завдяки їхній ініціативі у Вовчухах з’явився пам’ятник Тарасу Шевченку до 200-річчя від дня народження Кобзаря.
Митець був не лише творцем, а й педагогом – ініціатором відкриття реставраційних відділень у Львівському коледжі імені І. Труша та Львівській національній академії мистецтв.

Пам’ять про митця живе
Відкриття погруддя у Городоцькій Малій академії мистецтв стало символом подяки громади митцеві, котрий усе життя присвятив відродженню української духовності й мистецтва.
Його творчість, реставраційна діяльність і патріотизм залишили глибокий слід у культурному просторі України.
Пам’ять про Мирослава Отковича житиме у його відреставрованих шедеврах, у натхненних учнях, у мистецьких справах і в серцях усіх, хто продовжує його шлях.
Мирослав Откович був людиною світлою і пам’ять про нього залишиться світлою.

(Детальніше про подію – у черговому номері газети)

18/10/2025

У Кліцьку відродили дерев’яну церкву XVII століття: святиню розібрали до основи й зібрали наново

У селі Кліцько Комарнівської громади на Львівщині завершили повну реставрацію дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці — унікальної пам’ятки сакральної архітектури національного значення, зведеної на межі XVI-XVII століть. Після десятиліть занепаду, радянського використання як складу і нищівної пожежі 2008 року, святиня отримала друге життя. Урочисте богослужіння з нагоди завершення реставрації відбулося 18 жовтня. Архиєрейську
Літургію очолив владика Тарас Сеньків.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці — один із найдавніших зразків дерев’яної сакральної архітектури в регіоні. Вона має традиційну для галицької школи композицію — тризрубну й триверху. До основного зрубу нави прилягають менші за об’ємом зруби бабинця (притвору) та вівтарної частини. Усі три частини завершені пірамідальними верхами, що надає храму величного й водночас стриманого вигляду, характерного для давньоукраїнського сакрального будівництва.

Матеріалом для споруди слугував липовий брус, що добре піддається різьбленню та має високу стійкість до старіння. На зовнішніх стінах храму збереглися численні графіті — написи, вирізані ножем або цвяхом. Найдавніший з них датується 1603 роком, що вказує на раннє походження споруди — ще з доби перед Хмельниччиною. Такі артефакти є унікальними джерелами для істориків і дослідників дерев’яної архітектури.

У радянський період, з 1955 до 1989 року, церква втратила сакральне призначення й використовувалася як склад для книжок. Без відповідного догляду, з порушеним температурним режимом і підвищеною вологістю, дерев’яна конструкція почала поступово руйнуватися. Кульмінацією занепаду стала пожежа у 2008 році, яка знищила частину перекриттів та покрівлю. Через ушкодження конструкцій храм похилився і перебував в аварійному стані.

Повноцінна реставрація розпочалася у 2024 році і тривала два роки. Роботи були профінансовані з обласного бюджету Львівщини, загальна вартість склала близько 6,6 мільйона гривень. Генпідрядником виступила львівська реставраційна фірма ТзОВ «РРОСА» під керівництвом головного архітектора проєкту Сергія Піньковського.

Особливістю реставрації стало те, що фахівці були змушені повністю розібрати храм до основи, аби відновити пошкоджені дерев’яні елементи та фундамент. Потім кожен елемент конструкції було зібрано наново, максимально зберігаючи оригінальні форми, пропорції та матеріали. Це вимагає не лише глибокого знання традицій дерев’яного будівництва, а й точності у роботі з історичними матеріалами.

У процесі реставрації виконано масштабні роботи: укріплено та відновлено фундамент, замінено частину підлоги, проведено тонування дерев’яних поверхонь, реставровано дах із використанням автентичного ґонтового покриття. Також фахівці провели біозахисну та інсектицидну обробку деревини, встановили систему блискавкозахисту, новий іконостас, відновили хори та дверні полотна. Важливо, що дзвіницю, яка є невід’ємною частиною храмового комплексу, було відновлено за ініціативи та силами місцевої громади.

Реставраційні роботи не лише повернули храму його початковий вигляд, а й забезпечили його збереження на десятиліття вперед. Іконостас, встановлений у храмі, був виконаний за спеціальним проєктом та є одним із найбільш цінних інтер’єрних елементів святині.

Участь у відкритті та першій після відновлення літургії взяли представники обласної, районної та місцевої влади, духовенство, краяни.

Відновлення такого сакрального об’єкта — це не лише архітектурна, а й духовна справа, яка має велике значення для ідентичності українського народу.

Відновлення церкви в Кліцьку — це приклад ефективної співпраці влади, реставраторів та місцевої громади заради збереження культурної спадщини. Після десятиліть руйнації церква знову стала діючим храмом і символом духовної витривалості. Її відродження — це не просто про збереження дерев’яної будівлі, а про повернення історичної пам’яті, живої традиції та національної гідності.

(Більше інформації - у черговому номері "Народної думки")

#НовиниЛьвівщини #Кліцько #ЦеркваУспіння #Культура #Реставрація #СакральнаСпадщина #ЛьвівськаОбласть #АрхітектураУкраїни #Історія

17/10/2025