08/01/2025
Історія Підкарпатської Русі
Іршава
Іршава лежить у центральній частині Підкарпаття, на півдорозі між Мукачевом і Хустом, у долині річок Боржава та Іршавка; долина в минулому часто затоплювалося. Місто є відправною точкою для подорожі до гірського хребта Великий Діл з найвищою вершиною Бужора (1086 м) і до вершини Сіняк (1040 м), на ньому густий буковий ліс, який у минулому належав ордену Мальтійських лицарів. У 1880 році Іршава стала центральним місцем Головнослужбовського повіту. З отриманням права проводити регулярні щотижневі базари (1890) значення міста приплив купців зросли. Пізніше транспортні умови Іршави також покращилися, коли в 1908-1911 рр. була введена в експлуатацію вузькоколійна залізниця від Берегова до Кушніше, з відгалуженням від Іршави до Кам'янки та важливим сполученням із Севлушем (Виноградів). Боржавська місцева залізниця виконувала важливі економні завдання в транспорті мешканців центральної частини Підкарпаття, забезпечувала збут сільськогосподарської продукці в долині ріки Боржава та перевезення лісу, будувальних матеріали та бурого вугілля.
Після зміни державно-правових умов у Центральній Європі після Першої світової війни, коли Підкарпатська Русь увійшла до складу нашої (Чехословацької) республіки, у листопаді 1919 року в Іршаві розпочало діяльність Чехословацьке товариство та влади. У той час тут проживало близько 2300 жителів, переважно русини, трохи менша кількість євреїв. У 1919-1939 рр. Іршава пережила, які й інші міста Підкарпаття, певне будівництво та економічне зростання. Поступово змінювався вигляд міста, особливо його центр. У 1928 році введено в експлуатацію бетонний міст через річку Іршавка, вартістю 650 тисяч чеських крон, а в 1932 році проведено його регулювання. Наприкінці 1920-х років у місті збудовано сучасні будинки повітової контори, суду та житлові будинки для службовців, у 1933 році нову загальноосвітню русинську школу та державний притулок для дітей. Головну магістраль також модифікували та модернізували. Своїм рішенням у квітні 1932 р. міська управа назвала дві головні вулиці міста іменами президента Масарика та видатного діяча русинського відродження А. Духновича.
Частиною економічної бази Іршави були нещодавно збудовані електростанція, також була невелика фабрика з виробництва мила, оцтовий завод, заклад з обробки льону. Іршавський район поступово став важливим центром карпатської молочної промисловості під прапором Союзу молочних заводів Карпатора. Тут працювали кілька великих фахівців, емігранти з Росії, наприклад, інженер В. Маслов у Великий Раковець, П. Гонцов у Лукові чи інженер А. Медведева у Кушниці. Молочарня Ф. Бартоша в селі Задне (Приборжавське) прославилася своєю якісною продукцією. В Іршаві також знаходились окружне товариство тваринників на чолі з І. Мереничем та окружне товариство плодівників на чолі з Я. Вакарам. Метою їх діяльності було надання допомоги та підтримки місцевим фермерам. У сусідній Ільниці розвивалася гірнича промисловість на буровугільних шахтах «Марі» та «Микита» під керівництвом шахтарської компані "Boháč & Ručka", де було зайнято близько 120 шахтарів та робітників з Іршави та околиць. Серед них словаки з околиць с. Довге.
Досить сприятливі умови економічного і культурного життя за часів першої Чехословаччини республіки виявилося у збільшенні кількості мешканців міста вдвічі порівняно з 1919 р. до приблизно 3700 у 1939 р. В Іршаві знайшли свій дім приблизно сто чехів, переважно з числа представників окружного управління (окружний губернатор Л. Оремус, референт сільського господарства В. Маха, референт лісництва К. Черні), окружна нотаріальна контора (Я. Калман, А. Пукал, И. Лаун), учителі міської школи (С. Слоука, Я. Петера, В. Маршик), чеська загальноосвітня школа (А. Рукавичка, Б. Гобзова, Ф. Долейші); до них входили також начальник станції ЧСД В. Кміці, керівництво вже згаданої гірничої компанії. Тут облаштувалися кілька чеських бізнесменів і експертів: автоперевізник Ф. Надворнік, власник корчми Ф. Беднар, ветеринар М. Кочі та інші. З 1926 р. філія «Сокола» на чолі з бр. Ортем. У громадській залі готелю «Централь» часто влаштовувалися волонтерські театральні вистави та товариські зустрічі за участю місцевого гурту П. Келлнера, іноді з музикою 19-го піхотного полку з Мукачева уклали В. Лутах. П. Світлік і Н. Деркач
Що стосується діячів культурного життя, пов'язаних з Іршавою, то в селі Осій поблизу Іршави народився видатний підкарпатський письменник, етнограф педагог Ф. Потушняк, випускник філософського факультету Карлового університету в Празі, який, між іншим, у 1939 - 1940 р. працював бібліотекарем у Брно. У Кушницях, після закінчення вчительського інституту в Мукачеві та гімназії в Ужгороді, в 1935-1936 роках вчителював у загальноосвітній школі Я. Дрозда. Г. Маршикова, уродженка Малої Розтоки біля Іршави, в автором автобіографічного роману «Дівчина з Розтоки», також прославила неймовірного силача Фірцака, у 1920-1930-х роках він виступав під іменами Кротон або Іван Сила в Празі, Підкарпатті та в багатьох країнах за кордоном, як борець, який не знав поразки.
Іноземний опір під час Другої світової війни Іршаву представляли член 311-ї авіаескадрильї у Великій Британії І. Боднар, уродженець Довгого, та члени 312-ї авіаескадрильї М. Варцаб з Осой та М. Жиганський з Кушниці. Згадаймо також ще одного іршавчанина І. Ковача (уродженець села Заріччя), випускника Карлового університету, голови підкарпатського студентського товариства «Возрождение» в Празі в середині 1930-х років і за національними переконаннями, один із останніх карпаторців (Помер у віці 90 років у 2002 р.)
Коли будете в Іршаві, зупиніться тут ненадовго. І пам'ятаймо наших земляків, які жили і працювали тут, часто в тяжких умовах. Вони мали свої особисті бажання та надії, вони жили своєю долею, часто намагаючись зробити свій внесок у розбудову кращого майбутнього Підкарпаття. Пам'ятаймо про свідчення та спадщину, яку вони тут залишили.
ВОЛОДИМИР КУСТЕК
