Дніпрова Зірка

27/06/2025

https://www.youtube.com/watch?v=xC5HVGl-r_E

Із 2 по 19 червня 2025 року у навчальних закладах Степанецької громади (Черкаський район Черкаської області) - Таганчанському, Мартинівському, Степанецькому ...

21/06/2025

■ Із фотоблокнота Івана Кугна

ТУТ БІЛ КЛУБ

Колись у селі Бересняги, що на Канівщині (Черкаська область), жили-були пани-графи. За словами краєзнавця 19 століття Лаврентія Похілевича, спочатку це село належало польському князю Станіславу Понятовському, а далі переходило до рук інших власників. Жителів було 760 душ (на час запису Похілевичем).

До перевороту 1917 року землі належали поміщику Є. О. Зноско-Боровському. Можемо припустити, що це він збудував у селі палац з колонадою і розбив красивий парк із ставом. Потім більшовики в садибі організували колгосп, а в палаці - клуб...

У 1970-х роках в Береснягах мешкало 312 душ. Тепер, якщо пошукати, між заростями чагарника можна знайти залишки руїн того палацу. На колоні, як нагадування про минуле, - нашкрябана людською рукою історична довідка: "Тут біл клуб" (даруйте за орфографію, в клавіатурі не маю відповідної розкладки).

Зникає добротна будівля, а разом з нею пам’ять про минуле. Жаль. Але ж палаци потрібні для людей, а їх, людей, в селі вже майже не залишилось.

Текст і фото - Іван КУГНО

19/06/2025

■ УКРАЇНА СВОЇ ЗЕМЛІ ЗБИРАЄ,
А КАНІВСЬКА ГРОМАДА - РОЗБАЗАРЮЄ

Поки прокурори повертали у власність держави 65 га незаконно приватизованого лісового масиву в адміністративних межах Бобрицької громади, Канівська громада активно роздавала свої законні землі наліво й направо...

ЧАСТИНА 1 (ОПТИМІСТИЧНА).
Задля захисту державних інтересів у сфері використання земель лісового фонду прокурори Черкащини лише упродовж 2024-2025 років пред’явили понад 20 позовів. У судовому порядку вимагали повернути державі майже 50 га лісових угідь, що протиправно вибули з її власності.

Судами задоволено 16 позовів щодо 37 га таких земель. Забезпечено виконання 15 судових рішень, за якими припинено право приватної та комунальної власності на 92 га лісу.

Одним із прикладів ефективної роботи є справа про повернення у держвласність лісового масиву площею понад 65 га в адмінмежах Бобрицької сільради у колишньому Канівському районі на Черкащині. Як повідомили нам у пресслужбі Черкаської обласної прокуратури, цей масив незаконно вибув із власності держави під виглядом земель сільськогосподарського призначення.
Згодом близько 40 земельних ділянок лісфонду стали власністю подружжя. На виконання судового рішення за позовом прокуратури право приватної власності на ці землі припинено. Також поновлено права держави на 4 земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 5,5 га, які було безпідставно включено до складу земель сільгосппризначення та оформлено за Набутівською сільрадою Черкаського району.

За позовами прокуратури судовим рішенням оспорені земельні ділянки зареєстровано за державою.

ЧАСТИНА 2 (ПЕСИМІСТИЧНА).
Тимчасом у Канівській громаді відбувалися події цілком протилежного характеру. Тут земельні заліснені ділянки навпаки - активно розбазарювалися.

Отож поки прокуратура на території сусідньої Бобрицької громади повертала незаконно приватизовані хитрими ділками ліси у власність держави, Канівська громада добровільно роздавала свої заліснені ділянки наліво й направо. Та ще й в особливо крупних розмірах.

Доводимо до відома жителів громади, що торік на баланс Корсунь-Шевченківської філії ДП "Ліси України" Канівська міськрада «просто так» передала кілька земельних ділянок, що досі належали нашій громаді. За спинами людей, не запитавши дозволу жителів громади, чужому лісгоспу було передано 15 ділянок лісу загальною площею 1353 га, з яких 845 га - середньовікові хвойні насадження, 508 га - насадження на схилах. Про це інформує сайт Державного агенства лісових ресурсів.

Передача тишком-нишком відбулася у лютому 2024 року. Таким чином в роки війни, коли Українська держава б'ється з окупантами за кожен квадратний метр нашої землі, канівська влада ні сіло, ні впало раптом зменшила територію нашої громади, відбатувавши від неї понад 1350 гектарів. Питається - з якою метою? Невже нам, канівчанам, самим ліси не потрібні?

А ось і відповідь. У квітні 2024 року Канівську громаду лісівники нагородили вдячною грамотою - про це з пафосом повідомили на сайті Канівміськради. "Господарювати в лісах повинні фахівці. Ми тісно співпрацюємо з філією "Корсунь-Шевченківське лісове господарство" і знаємо, що передані нами ділянки будуть в безпеці. Лісівники знають, як доглядати за лісом...", - гордо зазначила під час вручення грамоти заступник міського голови Тетяна Жівотова. Тотальне визнання влади власної неспроможності. Авжеж, господарювати в лісах повинні фахівці. І не тільки в лісах. У містах теж.

ЧАСТИНА 3 (САРКАСТИЧНА).
Не окупанти відібрали - сама канівська влада на чолі з великим міським господарником, паном Ігорем Ренькасом добровільно віддала шмат землі чужій організації.

Запитайте в будь-якого фермера, який зиск можна мати з поля, площею, наприклад, 250 гектарів? Вам скажуть, що лишень з одного вирощеного врожаю можна годувати протягом року свою родину, допомагати школі, відремонтувати ФАП, купити в клуб плазму, активно донатити на ЗСУ, ще й собі залишиться. А тут ідеться про площу, в 5 разів більшу! Площу, яка раптом «самозанедбалася й самозаліснилася».

Звісно, ліси - не рілля. З прибутками тут надто не розженешся. Втім, яка різниця. Це ж наша земля, наш ліс! Чому канівська влада самовільно зменшила територію громади на 1350 га? За яким таким правом? Канів що - хтось загарбав? Ні. Самі віддали. Занедбали й віддали.

Виявляється, нам окупантів не треба, у нас власних довбнів вистачає. Бездарних, ледачих, байдужих довбнів. Якщо канівська влада буде й далі так господарювати, то через кілька років у "самозаліснені землі" перетвориться більша частина канівських околиць. Міськрада вочевидь і ці землі передасть в юрисдикцію інших організацій, аби ті доглядали за ними належним чином. А навіщо зайве напружуватися? Нехай іншим золота канівська земелька дістається. Зате нам грамоту дадуть…

Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ

■ ДЖЕРЕЛА: Прес-служба Черкаської обласної прокуратури; сайт Державного агенства лісових ресурсів; сайт Канівської міської ради.
■ Цей та інші важливі матеріали опубліковано в газеті "Дніпрова зірка" від 19 червня 2025 року.
■ Хочете читати більше критичних матеріалів, чути голос правди - виписуйте газету "Дніпрова зірка" на ІІ півріччя 2025р.
■ "Дніпрову зірку" можуть передплатити не лише жителі Канівщини, а й усієї Черкаської області.

11/06/2025

■ ХТО ЗВЕРХУ - ЗАКОН ЧИ КАНІВСЬКА ВЛАДА?

Протистояння між міським головою і опозиційною до нього групою депутатів у Канівській міськраді переходить у свавілля влади, якій можна все: не звітуватись, порушувати закони, норми спілкування та моралі тільки задля того, щоб позбавити опозицію впливу на ухвалення рішень. Можна згадати незаконне позбавлення депутатів повноважень, яких принижували, погрожували, обзивали "зрадниками"...

Нинішня каденція Канівської міської ради вирізняється постійним обмеженням прав депутатів, котрі не підтримують міського голову. Їм, виявляється, не можна подавати проєкти рішень для розгляду на сесії. Бо так, усупереч закону, вирішили міський голова Ігор Ренькас разом із секретарем міськради Оксаною П'ятковою. Усі пропозиції наших депутатів ігноруються, жоден проєкт рішення, поданий депутатами-опозиціонерами не ухвалений.

Із початку каденції не затверджується перспективний план роботи міської ради, оскільки він передбачає звіти міського голови, секретаря міськради, керівників комунальних підприємств, які вимагає опозиція і закон.

Депутатські звернення та запити, які є законною вимогою депутатів, міським головою та секретарем міської ради ігноруються.

Так, 1 лютого 2025 року я направив депутатське звернення до міського голови про надання довідки про його доходи і доходи секретаря міськради за 2024 рік із розбивкою по місяцях, вказанням розміру премій, надбавок, матеріальної допомоги. Цю інформацію, всупереч закону, мені не надали. Тоді я звернувся до сесії із депутатським запитом щодо надання такої інформації. Сесія підтримала мою вимогу, але інформацію я все одно не отримав.

Я звернувся до прокуратури через порушення ст. 351 Кримінального кодексу України (перешкоджання депутатській діяльності). Але отримав негативну відповідь, та ще й тоді, коли термін її оскарження минув.

Далі я звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області за захистом свого законного права. І знову отримав відмову з поясненням, що інформація щодо зарплати міського голови і секретаря міськради є конфіденційною, тож отримати її можна лише за згодою цих осіб.

Сумно, що очільник громади не знає законодавства. Ще сумніше, що норм законодавства достеменно не знають на-віть слідчі органи та їх керівництво.

Конституційний суд України рішенням від 20 січня 2012 року встановив, що перебування особи на посаді, пов'язаній із здійсненням функцій органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер посад вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві. Відповідно до статті 16 Закону України "Про запобігання корупції" інформація про розміри, види оплати праці та будь-яких виплат із бюджету особам, уповноваженим на виконання функції місцевого самоврядування, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Тож, вимагаючи дотримання закону, я звернувся до Соснівського райсуду міста Черкаси. 2 травня ц.р. суд виніс ухвалу - зобов'язати Головне управління Нацполіції внести моє повідомлення про кримінальне правопорушення - перешкоджання депутатській діяльності до Єдиного реєстру досудових розслі-дувань і розпочати досудове розслідування, а його результати оприлюднити.

На мою думку, посадові особи місцевого самоврядування: міський голова Ігор Ренькас і секретарка міської ради Оксана П'яткова постійно та навмисно ігнорують закони України з метою збереження своєї влади та матеріального достатку, яким вона їх забезпечує.
Можливо, частина громади вважає такі порушення закону дріб'язком - ну, "вигнали" когось із депутатів, ну, не вносять якісь питання до порядку денного, ну, не хочуть звітуватись, ну, приховують свої статки, ну, порушують закони, тарифи піднімають… Мабуть, так треба! На те вони й влада. Ці переконання ще з совкового періоду, коли влада «була завжди права».

Гадаю, все це свавілля, а по суті - тиранія на місцевому рівні, повинна бути зупинена, а винні - покарані. Вірю, що прокурор та слідчі органи зрештою помітять потурання законів України керівництвом нашого міста і некомпетентність слідчих органів, зроблять певні висновки і поставлять крапку в питанні: що вище — закон чи місцева канівська влада?

Володимир КОРЖОВ,
депутат Канівської міської ради

05/06/2025

■ МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЙ ВІДЗНАЧИВ КАНІВЦІВ ЦЕРКОВНИМИ НАГОРОДАМИ

22 травня 2025 року після освячення Престолу в Успенському соборі (м.Канів Черкаської області) митрополит Епіфаній відзначив канівців церковними нагородами - Благословенними грамотами та медалями.
У цей день були нагороджені:

- в.о. генерального директора Шевченківського національного заповідника в Каневі Анатолій КОНОНЕНКО - Благословенною грамотою з відзнакою;

- громадський діяч Юрій ГАМАЛІЙ за сприяння повернення Успенського собору у державну власність - Благословенною грамотою з відзнакою;

- дружина загиблого воїна, активна парафіянка ПЦУ Вікторія ДОРОХОВА - Благословенною грамотою;

- мати загиблого воїна Марія КАВУН – Благословенною грамотою з відзнакою;

- воїн ЗСУ Віталій КОЗЕЛЕЦЬ – медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно);

- воїн ЗСУ Андрій МОЗГОВИЙ - медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно);

- воїн ЗСУ Євген МАТУС - медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно);

- воїн ЗСУ Олександр МАТУС - медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно);

- ветеран ЗСУ Сергій ХАРЧЕНКО - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Аркадій КОЛИЧЕВ - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Олександр КРИШУН - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Сергій ГОЛДИШ - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Віталій ХАЛЯВИНСЬКИЙ - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Олексій КОРОТКОВ - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Євгеній РУДЕНКО - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Олександр РИБАК - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Олександр КРЕСАЛО - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Дмитро ЧАЙКОВСЬКИЙ - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- ветеран ЗСУ Сергій СОРОВ - медаллю «За жертовність і любов до України»;

- волонтерка Ірина СІКАН - Благословенною грамотою;

- волонтер Михайло ФЕСЕНКО - Благословенною грамотою;

- волонтер Сергій ВАСИЛЕНКО - Благословенною грамотою;

- волонтерка Марія ШУЛЬГА - Благословенною грамотою;

- активні парафіяни ПЦУ Ірина та Софія КОСТЮЧЕНКО - Благословенною грамотою;

- активні парафіяни ПЦУ Олена та Олег ШЕВЧЕНКО - Благословенною грамотою;

- активні парафіяни ПЦУ Микола та Любов БУМАР - Благословенною грамотою;

- активна парафіянка ПЦУ Валентина ЗУБЧЕНКО - Благословенною грамотою;

- активні парафіяни ПЦУ Валерій та Ольга ВОРОШИЛОВИ - Благословенною грамотою;

- активні парафіянки ПЦУ Лідія АНІСІМОВА та Лариса ГОНЧАРЕНКО - Благословенною грамотою;

- активна парафіянка ПЦУ Тетяна ПОТУЖНЯ - Благословенною грамотою;

- дзвонар Олександр ДУБОВ - Благословенною грамотою;

- активні парафіяни Катерина та Василь СИДОРЕНКИ - Благословенною грамотою;

- волонтер, супровідник полеглих воїнів Сергій ВЕРБИЦЬКИЙ - Благословенною грамотою;

- голова Степанецької сільської ради Олександр ЯРЕМЕНКО - Благословенною грамотою з відзнакою;

- голова Бобрицької сільської ради Олена ШТЕФАН - Благословенною грамотою з відзнакою.

За інформацією настоятеля Успенського собору отця Сергія

НА ФОТО: вручення відзнаки Юрію ГАМАЛІЮ (фото з офіційного сайту ПЦУ).

■ Матеріал надруковано в газеті «Дніпрова зірка» 5 червня 2025 року.

04/06/2025

22 травня 2025 року, річниця повернення в Україну праху Тараса Григоровича Шевченка - визначна дата у новітній історії Канева і всієї України. У цей день найдавніша релігійна споруда Черкащини, пам'ятка національного значення - Успенський собор Святого Георгія, стародавній храм часів Київської Русі, побудований у 1144 році князем Всеволодом Ольговичем, повернувся у лоно Православної української церкви. Блаженніqший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив у древній святині освячення престолу та Божественну літургію.

Предстоятелю Православної Церкви України співслужили митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, митрополит Білоцерківський Євстратій, архієпископ Яготинський Олександр, єпископ Бориспільський Авраамій, настоятель храму протоієрей Сергій Нікітін, місцеве та запрошене духовенство. На малому вході Митрополит Епіфаній відзначив настоятеля собору правом носіння митри.

- Стіни Успенського собору в Каневі є свідками того, що Московська Церква ніяк не може бути матір'ю для Церкви Києва і всієї України-Руси - Москва ніколи не могла і не може бути матір'ю для Києва, - виголосив у проповіді Митрополит Епіфаній.

На завершення урочистої літургії Блаженнійший владика подякував усім, хто долучається до становлення Павославної церкви України, та відзначив митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана орденом Архистратига Михаїла першого ступеня.

Церковних нагород були також удостоєні українські воїни та благодійники єпархії.

Власна інформація НА ФОТО: Митрополит Епіфаній біля Успенського собору в Каневі (фото з офіційного сайту ПЦУ)

31/05/2025

■ ГАЗЕТА "ДНІПРОВА ЗІРКА" ВІДКРИВАЄ
ЛІТНЮ ШКОЛУ ЖУРНАЛІСТИКИ

Якщо ви хочете відчути себе хоча б на короткий термін журналістом, постажуватися поруч з журналістами-професіоналами, опанувати ази цієї цікавої і потрібної професії, збагнути силу друкованого слова, ввійти в смак тележурналістики, навчитися працювати з фото- чи відеокамерою, зняти свій перший телерепортаж, написати в газету першу статтю і, можливо, навіть пов'язати з журналістикою своє подальше життя - ласкаво просимо до Літньої Школи Журналістики при газеті «Дніпрова зірка».

Принцип стажування простий: трохи теорії та багато практики. Хапати треба все на льоту. Пропонуємо кілька напрямів, за якими проходитиме стажування:

■ ТЕЛЕБАЧЕННЯ міськрайонного масштабу: як організувати телебачення в провінції; набір необхідного обладнання, організація роботи студії, навички роботи журналіста-інтерв'юера, навички роботи відеооператора; як монетизувати роботу районної/міської телестудії (ведучий - журналіст Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ);

■ ГАЗЕТА й особливості роботи в ній: затребуваність роботи газетного журналіста-розслідувача; соцмережі на службі в журналістів, використання штучного інтелекту в роботі журналістів (ведуча - журналістка Марія ГЛАМАЗДІНА);

■ ФОТОМАЙСТЕРНЯ: основи газетної фотографії; як визначати об'єкт знімання; робота з композицією; як працювати із світлом; обробка світлин; яку фототехніку використовувати; як відбирати фото для газет, журналів, фотоальбомів (ведучий - журналіст Іван КУГНО).

До Літньої Школи Журналістики запрошуються всі, кого цікавить журналістська професія (без обмежень віку): чоловіки та жінки молодшого та середнього віку, старші люди, учні старших класів шкіл та ліцеїв. Для зарахування потрібно прислати коротке резюме (розповідь про себе) та пройти співбесіду. Навчання в Школі безкоштовне. Планується набрати дві групи. Перша пройде навчання в червні-липні, друга - в липні-серпні.

Надсилайте свої резюме на Вайбер чи в Телеграм за номером 067-43-700-03 (dz.objava); або на електронну пошту за адресою: [email protected].
Телефон для довідок: 067-27-27-923.

Мирного неба! До зустрічі!

■ РЕДАКЦІЯ

28/05/2025

ЦЕРКВУ В КАНЕВІ ПОБУДУЮТЬ
НА КАНАЛІЗАЦІЙНОМУ КОЛЕКТОРІ?

Недавнє рішення Канівміськради про дозвіл на виготовлення техдокументації для будівництва храму Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на набережній Дніпра в Каневі викликало гостру дискусію серед мешканців міста. Одні бачать у цьому позитив і крок до релігійного плюралізму, інші - ризики недемократичного управління спільним простором.

Згідно з інформацією на сайті Канівської міськради, ділянка на набережній Дніпра в районі вулиці 206-ї дивізії (між автозаправною станцією "БРСМ" і торговельним центром "Маркет") площею близько 0,5 га виділена для будівництва храму Української греко-католицької церкви - згідно з рішенням Канівміськради №22-17 від 8 травня 2025 року. Поруч планується також облаштувати сквер.
На перший погляд - чудова ідея. Церква, парк, річка - це поєднання духовності й природи. Але чи питали про це саму громаду?

УГКЦ, безумовно, має право на існування в місті. За різними даними, кількість активних греко-католиків у Каневі не перевищує кількох десятків осіб. Але не це важливо. Важливо, що набережна Дніпра-Славути - це публічна територія, якою щодня користуються тисячі мешканців нашого міста.

Чи доцільно виділяти один із найпривабливіших шматків землі виключно для потреб однієї, законної, але малочисельної релігійної громади? Канівські депутати на чолі з міським головою Ігорем Ренькасом вирішили, що доцільно. Але ж це питання не лише юридичне, а й етичне.

Ще більше дискусій викликала інформація (опублікована на тому ж сайті Канівміськради), що будівництво фінансово підтримає державне підприємство "Укргідроенерго". Українське законодавство забороняє пряме фінансування релігійних споруд із державного бюджету. Утім, через обхідні шляхи це можливо...

Подейкують, що фінансування здійснюватимуть через благодійний фонд родички одного з колишніх міських голів Канева. Звідси виникає питання прозорості використання грошей держави. Чи не хоче хтось нагріти руки на цій оборудці? Якщо так, то можна припустити, що в цій, на перший погляд, благій затії є корупційна складова.

Міський голова Ігор Ренькас, який під час сесійного засідання активно агітував депутатів проголосувати за це рішення, підтвердив, що ділянка, на якій планують побудувати церкву, складна - тут проходить каналізаційний колектор, розташована трансформаторна підстанція, водонапірна свердловина, неподалік стоїть АЗС.

Окрім того, за словами Ігоря Ренькаса, під час планування й проведення робіт слід дотримуватися водоохоронної зони (100 метрів до Дніпра) та санітарної зони з боку автозаправки (50 метрів). Чому ж тоді було обрано для будівництва храму саме це "складне" місце, де стільки ризикованих чинників? Може, все компенсується бажанням "втулити" споруду в центрі міста та ще й практично в зоні відпочинку містян на березі Дніпра?

Ігор Ренькас вчергове підтверджує свою нездатність ефективно управляти містом: у своїй палкій промові, виголошеній під час сесійного засідання, на якому приймалося це одіозне рішення, він відкрито зізнався в тому, що до цієї ділянки у міської влади "не доходять руки", а будівництво церкви - чудова нагода "окультурити" цю частину канівської набережної.

Хочеться нагадати панові Ренькасу, а заодно і тим депутатам, котрі проголосували за одіозне рішення, що набережна Дніпра в Каневі - не їх особиста земля. Це громадська земля. Це простір спільного користування всіх канівчан. Простір, який має залишатися максимально відкритим і доступним.

Ніхто не заперечує права релігійних громад будувати храми. Але і громада міста має право на те, щоб її публічний простір залишався публічним, доступним і недоторканим з боку осіб, яким раптом закортіло зробити його «трішки приватним». З недалекого минулого знаємо приклад з Успенським собором, коли попередніх власників довелося «розкуркулювати» щодо їх сумнівного права власності на приміщення собору. Панове депутати, не повторюйте помилок. Граблі, якщо на них наступити вдруге, б’ють удвічі болісніше.

Канівці запитують - чому рішення було ухвалено без широкого обговорення? Які ще ділянки для будівництва пропонували церкві? Чи не створюють депутати своїм рішенням прецедент, який закладе міну вповільненої дії на майбутнє? Цілком можливо, що після цього релігійні громади інших конфесій також захочуть побудувати свої храми на набережній? Адже місць на березі Дніпра, куди "не доходять руки" міської влади, у Каневі хоч греблю гати.

Публічність, прозорість і діалог - саме цього потребує громада. Канів - місто історії, духовності й свободи. А справжня духовність починається з елементарної поваги до думки кожного мешканця нашої Канівської громади.

Марія ГЛАМАЗДІНА,
Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ

| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |

Хочете читати більше гострих, критичних матеріалів, чути голос правди - передплачуйте на ІІ півріччя газету "Дніпрова зірка". Іншої в нас нема.

27/05/2025

Війна відібрала життя в ліплявчанина Олександра Макаренка
https://www.facebook.com/share/p/1EZgQ5MZM7/

🇺🇦ЗНОВУ ГІРКА ВТРАТА: У СЕРЕДУ, 28 ТРАВНЯ, В ЛІПЛЯВОМУ ПОПРОЩАЮТЬСЯ З ЗАХИСНИКОМ, ОЛЕКСАНДРОМ МАКАРЕНКОМ

Знову чорна стрічка болю торкнулась сердець нашої громади. У середу, 28 травня, село Ліпляве проведе в останню путь свого земляка, Захисника України — Олександра Володимировича Макаренка.

Народжений 25 березня 1975 року в селі Ліпляве, Олександр змалечку виростав у дусі любові до рідної землі. Закінчив місцеву школу, а далі його шлях проліг до військової служби, який починав із служби у військово-морських силах України в Севастополі.

Він був серед тих, хто став на захист держави ще з початку бойових дій на сході — учасник АТО, воїн, який безстрашно боронив країну в найтяжчі моменти її історії. І залишався в строю до останнього…

26 травня 2025 року сержант Олександр Макаренко відійшов у вічність у лікарні. Його серце зупинилось, та його подвиг назавжди залишиться у нашій пам’яті.

За плечима у Олександра — непросте життя, сповнене відваги, гідності й людяності. Його знали як щирого, доброго чоловіка, який обожнював рибалку та мріяв після війни відкрити ставок — свою тиху гавань. Але найголовніше — він був Патріотом з великої літери.

У нього залишилися двоє синів — обидва нині також захищають Україну, мати та дві сестри.

Прощання відбудеться в середу, 28 травня, в с. Ліпляве.

Просимо жителів громади долучитися до вшанування пам’яті Олександра Макаренка.

📍О 13:30 годині сформувати живий коридор по дорозі від лісництва до будинку, де він проживав по вул. Лесі Українки, 18.

📍О 14:00 годині розпочнеться церемонія прощання – с.Ліпляве, вул. Лесі Українки, 18.

Нехай квіти, якими ми встелимо його останню дорогу, стануть знаком вдячності за його жертовність і незламність.

Сільський голова Сергій Геращенко, депутати Ліплявської сільської ради та виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття родині Олександра Макаренка.

🇺🇦Світла пам’ять і вічна шана тобі, Захиснику.
Нехай спокійно спочиває твоє серце, що так палко любило Україну.

27/05/2025

Канівщина у жалобі
На війні загинув Євген Захарченко
https://www.facebook.com/share/156xzmhc8U/

НА ВІЙНІ ЗАГИНУВ СОЛДАТ З КАНЕВА ЄВГЕН ЗАХАРЧЕНКО. ПРОЩАННЯ З ВОЇНОМ ВІДБУДЕТЬСЯ 30 ТРАВНЯ Ц.Р.

З глибоким сумом та скорботою повідомляємо, що Канівська громада проведе в останню путь Євгена Захарченка, який загинув під час ведення бойових дій за Україну, її свободу та незалежність.

Євген був призваний на військову службу 11 листопада 2024 року. Служив стрільцем роти.

Загинув солдат Є.Захарченко під час виконання бойового завдання 28 квітня ц.р. – за місяць до свого 40-річчя. У загиблого залишились: мати, батько, сестра, дружина, донька, рідні, близькі та друзі.

Поховають захисника у п’ятницю, 30 травня ц.р., на центральному кладовищі (Алея Слави). Церемонія прощання розпочнеться орієнтовно об 11-00 год., біля культурного центру «Шевченко Hub». Відповідно до розпорядження міського голови у громаді в цей день оголошено День жалоби та трауру.

Канівський міський голова Ігор Ренькас, депутати міської ради та виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття рідним та близьким загиблого військового.

Вічна пам’ять, честь і шана воїну!

25/05/2025

"НЕДОТОРКАНИХ" - НА ЧИСТУ ВОДУ!

Хто в Канівській міськраді проти публічних звітів керівників комунальних підприємств?

Перспективний план роботи міської ради - своєрідний дороговказ організаційної роботи міськради на рік. Він визначає пріоритети розвитку громади, допомагає скоординувати роботу міського голови, виконкому, постійних комісій і депутатів, дозволяє уникнути хаосу у прийнятті рішень, дає змогу підготуватися до розгляду питань заздалегідь.

Цей документ важливий для самої громади, котра може побачити, які питання плануються до розгляду, коли і з якою метою. Зрештою, затверджений план роботи - це необхідний рівень прозорості у роботі міськради, як органу місцевого самоврядування. Однак Канівська міська рада, всупереч здоровому глузду, працює у 2025 році без затвердженого плану. Чому? Спробуємо розібратися разом.

У січні 2025 року на затвердження сесії міської ради секретар міської ради Оксана П'яткова винесла проєкт рішення "Про затвердження перспективного плану роботи Канівської міськради на 2025 рік". Напередодні проєкт був розглянутий депутатськими комісіями, пройшов узгодження, але під час сесії потрібної для затвердження кількості голосів депутатів не набрав.

Проєкт тоді підтримала лишень група депутатів, котрі знаходяться в опозиції до Канівського міського голови. Також за це рішення проголосував і сам міський голова Ігор Ренькас. Група "провладних" депутатів або утрималась, або просто не взяла участі в голосуванні.

Через три місяці, наприкінці квітня на розгляд сесії секретар Оксана П'яткова знову представила проєкт перспективного плану. Цього разу з нього безслідно зникли важливі для громади питання. Зокрема, звіт секретаря Канівміськради, звіти голів комісій, звіти керівників комунальних підприємств, відділу освіти, питання розвитку культури, громадського порядку та інші.

У такому "врізаному" вигляді проєкт також не набрав необхідної кількості голосів - за «беззвітний» план була вже "провладна" група, а опозиційна не голосувала.

8 травня 2025 року під час продовження засідання сесії Канівської міськради депутат Володимир Коржов надав міській раді запит, у якому вимагав доповнити проєкт рішення "Про затвердження перспективного плану роботи Канівської міської ради на 2025 рік".

Зокрема, Володимир Коржов запропонував включити до перспективного плану такі питання: звіт про роботу секретаріату Канівської міської ради за 2024 рік, звіти директорів комунальних підприємств "Управління ВКГ", "Міський ринок", "Агенція розвитку Канівської громади", "Авто-ріка", "Канівський центр первинної медико-санітарної допомоги", "Канівська Багатопрофільна лікарня", Канівське комунальне підприємство теплових мереж, КП "Місто", КП "Житлово-експлуатаційна контора" за 2024 рік, звіт начальника відділу освіти виконавчого комітету Канівської міської ради про роботу закладів освіти у 2024 році та інші питання.

Запит Володимира Коржова підтримали, але сам проєкт плану роботи міської ради на 2025 рік із доповненнями В.Коржова не набрав необхідної кількості голосів депутатів. "За" проголосували лише 8 депутатів - Володимир Коржов, Сергій Водянов, Єлизавета Капітан, Михайло Майстренко, Сергій Ткаченко, Вадим Туливітер, Віктор Хоменко і міський голова Ігор Ренкас. Утримався Віктор Огороднік, а решта присутніх депутатів, мабуть, у цей час раптово заснули після безсонної ночі і не змогли взяти участі у голосуванні, хоча на засіданні сесії, повторюю, присутні були.

Чому депутати не хочуть затверджувати план роботи міської ради, у якому є питання звітів секретаря міськради, керівників комунальних підприємств, начальника відділу освіти?
Припустимо, що у розгляді цих питань не зацікавлений депутат Олександр Корнієнко, котрий є директором КП "Міський ринок", та депутатка Надія Голда, котра очолює міський відділ освіти. Вони, ймовірно, не хочуть публічно звітувати про свою роботу перед депутатами і громадою. Бо, якби хотіли, то давно б це зробили.

Депутатка Оксана П'яткова (вона ж секретар міської ради), також не взяла участі у голосуванні за перспективний план. Причиною цьому, припускаємо, є її небажання звітувати перед депутатами і громадою. Боїться чи що? Якщо так - то чому?

Чому не підтримали перспективний план депутати Ліліана Єщенко, Василь Зубко, Іван Кононенко, Тетяна Ренькас, Олександр Штейман, Сергій Якименко?

Якими б не були мотиви депутатів, відсутність звітності комунальних підприємств і відділу освіти перед депутатами та громадою тягне за собою серйозні наслідки для всієї Канівської громади.

Фактично громада втрачає контроль над своїми комунальними ресурсами. Керівники комунальних підприємств можуть невиправдано витрачати бюджетні кошти, безпідставно завищувати тарифи, приховувати фінансові зловживання. Без публічного звіту неможливо побачити, які доходи має підприємство, які витрати, який штат цих підприємств, доцільність кількісного складу такого штату, заробітні плати керівника, офісних і рядових працівників.

Начальник відділу освіти керує великими бюджетами, що впливає на якість освіти, забезпечення шкіл і садочків. Якщо відділ освіти не звітує, це означає, що можуть приховуватися проблеми, скажімо, з ремонтом шкіл, можуть залишитися поза увагою можливі порушення в харчуванні дітей, зловживання при закупівлях, неефективне використання бюджетних коштів.

Звіти - це одна з небагатьох форм зворотного зв'язку в місцевому самоврядуванні між управлінцями та громадою. Якщо керівник не звітує перед громадою - можливо, він щось приховує? Оскільки в Канівській громаді контракти із директорами КП підписує особисто міський голова, і він же одноосібно вирішує, який розмір зарплатні буде у того чи іншого керівника комунального підприємства, то номінально роботодавцем такого керівника стає не громада, яка його фінансує, а особисто міський голова.

Тут у громади залишається лише один важіль - публічні звіти керівників. Але депутати позбавляють громаду цього права. Це є відвертим і неприкритим ігноруванням інтересів членів нашої громади.

Небажання депутатів включити звіти директорів КП і відділу освіти до перспективного плану може свідчити про політичне прикривання "своїх" людей. Відсутність звітування створює "тіньову зону", де можна приховувати порушення в договорах, закупівлях, тендерах, заробітних платах. Таким чином, депутати "покривають" керівників, не ставлять їм запитань публічно, виводячи їх із зони контролю й відповідальності. Фактично надають їм статус "недоторканих'. Це грубо суперечить принципам самоврядування.

Тут у ситуацію мав би втрутитися наш міський голова Ігор Ренькас, наголосити на небезпеці, що її несе відсутність публічних звітів, закликати депутатів принципово підтримати перспективний план із звітами. Та ба, принциповість тут і не ночувала. Очевидно, міського голову Ігоря Ренькаса відсутність звітів керівників КП, яких він призначає, цілком задовольняє.

Отже, при такому слабкому менеджері в міській раді своє слово має сказати громада - витребувати від депутатів затвердження перспективного плану із звітами керівників. Оскільки виключення звітів із перспективного плану - це фактичне усунення громади від контролю над її ж майном і фінансами. А це вже пряма загроза принципам демократії на місцевому рівні.

Марія ГЛАМАЗДІНА