14/09/2025
⊕ ВСЕСВІТНЄ ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРНОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО
«Вознісся Ти на Хрест волею своєю…»
© Євангеліє: 📖 Ів.19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Сьогодні Христова Церква святкує особливе, глибоке свято, яке належить до найбільших свят християнського літургійного року, — Всесвітнє воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього. Якщо ми заглибимося у зміст цього свята, якщо дамо захопити себе всім тим дійствам, які відбуваються в духовному житті Церкви цього дня, то побачимо, що воно відрізняється від усіх інших празників, передусім тому, що Церква наказує переживати його дотримуючись посту.
Приймаючи у своє серце глибину події, яку святкуємо, ми пізнаємо одну істину. Це свято дає нам можливість стати причасниками тієї миті, коли Христос помер на хресті, і Хрест Господній, який Церква виставляє нам сьогодні для вшанування, через розп’ятого на ньому Життєдавця назавжди перетворився з мертвої деревини, яка була інструментом заподіяння смерті, на живоносне дерево, яке дає життя. Розп’яття Спасителя на хресті не просто надало іншого значення цьому найголовнішому християнському символу: з того живоносного дерева починає поширюватися на весь світ нова життєдайна сила, яка починає все перетворювати і оновлювати. Та зміна, яка сталася із Хрестом Господнім, починає змінювати всесвіт.
Слухаючи сьогоднішнє євангельське читання про суд над Спасителем, про цей діалог між Христом і Пилатом, про Його розп’яття на хресті, бачимо, що Хрест Господній не лише поєднує два вектори нашого матеріального простору, вертикальний і горизонтальний, а стає пунктом, у якому начебто дотикаються між собою протилежності, ба більше, вони починають мінятися місцями.
Зауважимо, Пилат каже до Христа: «Зо мною не розмовляєш… чи не знаєш, що в мене влада відпустити Тебе і влада розіп’ясти Тебе?» (Ів. 19, 10). А Христос йому відповідає: «Не мав би ти надо Мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори» (Ів. 19, 11). Пилат не розумів, що він говорить із Джерелом кожної влади, зокрема й власної. Ті, що розпинали Христа, думали, що вбивають людину, а натрапили на Бога. Римський намісник думав, що наказує здійснити смертний вирок над безправною людиною, яка є в руках всемогутньої окупаційної влади, а сталося так, що натрапив на Джерело всіх законів і кожної влади, як на небі, так і на землі, на Царя слави, у руках якого лежить доля всесвіту.
Юдеї, які просили розіп’яти Христа, казали, що в них немає царя, окрім кесаря, бо сподівалися, що римська влада помилує їхнє місто. У синедріоні вони твердили: краще, щоб один помер за народ, аніж мають прийти римляни і знищити все місто. А сталося цілком навпаки.
Хрест Господній є моментом, коли протилежності не тільки поєднуються, а й міняються місцями. Про цей надзвичайний вияв слави Божої співала Пресвята Богородиця ще коли відвідувала Єлизавету після Благовіщення: «Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками» (Лк. 1, 52–53). Саме тим моментом, хвилиною всесвітнього перетворення і є чесний і животворний Хрест Господній. Вшановуючи сьогодні на ньому нашого розп’ятого Спасителя, ми маємо можливість увійти в динаміку тієї великої зміни, навіть більше — стати причасниками Христової перемоги, бо хрест стає символом перемоги.
Та слава, яка нині виходить з чесного і животворного Хреста на всю Україну, є чимось, чого ми ще до кінця не зрозуміли, але що зворушує нас до глибини душі. Бо сьогодні Україна розуміє, що саме Хрест Господній є її знаком перемоги над ворогом. Ворог веде проти нас колоніальну війну. А ми сьогодні кажемо, що це, мабуть, остання в історії людства колоніальна війна в Європі. Нас хочуть стерти з лиця землі, заперечують наше право на існування як народу так само, як колись римляни хотіли стерти саму згадку про Єрусалим.
Але саме сила чесного і животворного Хреста буде перемогою України, тим моментом, коли принижений стане вивищеним, коли Господь могутніх скине з престолів, а підніме вгору смиренних. Тому так важливо сьогодні для нас тут, стати в перспективу споглядання слави Господньої воздвиженого перед нашими очима Хреста Господнього, тієї слави, яку бачив Андрей Первозваний і не боятися йти вперед, до тієї слави в нашій всенародній борні.
І так по-особливо звучать для нас сьогодні тут, в Україні, слова тропаря, яким Христова Церква вже тисячоліття прославляє Розп’ятого та Його чесний і животворний Хрест, кажучи: «Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє, дай перемогу благовірному Твоєму народові над супротивниками і Хрестом твоїм охорони, благослови і спаси люд Твій».
Амінь!
📌
