04/08/2025
Плотича Велика по уступленю Ϻõcҝαлїв.
Понизше наведений лист писав Л. Кондратович (70 лїтний старець, зі села Плотичі Вел., пов. Бережани) [тепер с. Плотича Козівської громади] до свого сина Фелїкса у Вілксбери, Па. [Пенсильванія]. Лист писаний 26 вересня, а прийшов до Америки 5 падолиста 1915 р. Лист подаєть ся у виїмках.
Мої дорогі Дїти!
Ми, Богу дякувати, здорові, але не всї. Каська, Гануська і Тодорчина Юльця були дуже хорі, але тепер вже здоровійші. Домінко, Польцьо і Ганя Тодорчина померли на одну слабість. Домінка і Ганю поховали на цвинтари, а Польця в городї. То війско його ховало і не позволило його ховати на цвинтари. Я поставив йому тимчасом деревляннй хрестик, а як Бог дасть спокій, то може хто і на фігуру спроможеть ся. Добре йому там, нехай з Богом спочиває. Домінко помер 12, Ганя 14, а Польцьо 16 вересня. За 5 днів троє минули ся.
Богато людий хорує і богато вже повмирало. Трохи людий виздоровіло, але дуже богато ще хорих. Бог сьвятий знає, як то дальше буде з нами.
Хлїба не маємо нїчого, бо Ϻõcҝαлї старе збіже спалили, а нове викосили і спасли кіньми. Хто нажав і зложив, в копи, то Ϻõcҝαлї те збіже в поли в копах попалили. Лишили ся іно картофлї. Але і ті Ϻõcҝαлї декуди повикопували, а декуди кіньми витратували.
Плотичі, Богу дякувати, Ϻõcҝαлї не спалили, іно два доми, а то Мітренґи і Цвая. Зате понищили богато будинків і дерев. Де яке лише було, все вирубали.
Я до Вас передтим не писав, бо не було куди листа післати. Ϻõcҝαлї не пустили нїодного листа нї від нас, нї до нас. Тай не було на чім написати, бо Ϻõcҝαлї знищили всї папері, що лише найшли.
З моєї кузнї забрали Ϻõcҝαлї все начинє до начальника, тільки міх лишили і то багнетами його подїравили.
Ϻõcҝαлї зрабували всї конї, худобу, свинї, кури, гуси, качки, де лише тільки побачили.
В нас велика дорожня. Хоч би і мав гроші, та купив би збіжа, то нема де його змолоти. Ϻõcҝαлї всї млини порозбивали і попалили. З нашого млина анї знаку не лишило ся. Мости на греблі спалені, став спущений.
Дуже тяжко нам тепер жити, бо нема в чім ходити анї за що купити. Тим добре, що повмирали, бо вже нїчого не потребують і не страхають ся так як ми, коли кождої хвилї смерть в очи заглядає. Не жалуйте за ними, бо вони щасливійші від тих, що лишили ся тут на сьвітї.
Не жалуйте того, що Ви не є тепер дома. Щасливі Ви, бо не бачите того нещастя, яке дїяло ся і дїєть ся з нашим народом. Як неодна мама бідить з дїтьми по полях. Кому лишила ся корова, то має бодай чим себе і дїти закропити. А в кого нема, то сам і його дїти млїють з голоду. Хиба тільки, що дечиїх бараболь накопає.
Як Ϻõcҝαлї виганяли людий з домів і казали їм іти до Рõсії, то обіцяли богато землї: казали, що будуть побирати поживу і гроші. Було богато таких дурних, що Ϻõcҝαлїв послухали, покинули своє майно і повиходили зі своїх сїл. А тодї Ϻõcҝαлї сейчас хати порабували, а відтак попалили.
Поздоровляю Вас всіх троє,
Ваш тато Л. Кондратович.
рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 154, 30.12.1915 р. - С. 1.
, , , #краєзнавство, #листи, #галичина, #плотича
Фото з фондів австр. архіву: Плотича над Стрипою, 1915 р.
[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, які, може, колись дочекаються окремого видання, як цінне в багатьох аспектах історичне джерело, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae. Дозволяється поширення дописів і світлин через "поширити" без обмежень. Копіювання і подальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію. Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
Підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij
