07/10/2024
Хто святкуватиме Перемогу у війні?
Роздум.
Тут не йдеться про те, хто переможе – Україна чи мордор. Переможе Україна, і розуміємо, що ця перемога здобувається і здобудеться вкрай великою ціною.
Звідки ж тоді питання – хто святкуватиме перемогу? Хто переміг – той і святкуватиме, хіба ж не так? Не так.
Перемогу здобудуть люди, яким Україна є Вітчизною, і які зі зброєю в руках стали на її захист. Перемогу здобудуть ті, хто допомагали нашим збройним формуванням – хто чим міг, навіть останньою гривнею зі скромної пенсії.
А результати Перемоги, тобто вигоди, пільги, переваги, титули, ранги і таке інше – все це розділять ті, хто за час війни відсиділись у теплих кабінетах або, будучи здоровими бурмилами – повтікали за кордон.
Неминуче і не вперше станеться так, що здобувачами Перемоги і набувачами благ від Перемоги будуть різні люди. Перші з них не святкуватимуть, бо їм після війни дістануться могили полеглих родичів, понівечені ранами тіла, скалічені долі, тяжкий біль від всього, що втратили безповоротно. А ще – паперові подяки, грамоти, медалі, які вручали ситі й безтурботні чиновники. Тому ці люди не святкуватимуть Перемогу, а відзначатимуть її як день вшанування тих, хто її здобував ціною власної крові, здоров’я, життя.
А інші, ті що є кабінетними прикоритниками – ось ці святкуватимуть Перемогу гучно і помпезно. Вони розпоряджатимуться грошима, за які буде відновлюватись повоєнна Україна, і чимала частка цих грошей через брудні схеми осяде у кишенях цих чинуш. Вони щедро піднімуть собі зарплати, випишуть премії, наділять себе всілякими пільгами й перевагами. Вони ж, ці прикоритники, коли до їх кабінету зайде Захисник, що повернувся з фронту, щоб вирішити питання з лікуванням, реабілітацією абощо – ці прикоритники, не обтяжуючи себе сумлінням, вимовлять ось це: «я тебе туди не посилав!».
…Звідки відомо, що так буде? Бо так вже було. Згадаймо «Студентську революцію» 1990 року, згадаймо Майдани 2004 і 2014 років. Одні люди виходили на протести, бо прагнули змін. Інші люди очолювали ці протести, бо прагнули встромити власні мармизи у привладне корито. Результат – одних використали й забули, а інші домоглися якраз того, чого й хотіли – влади і наживи.
