Ukr Line

15/09/2025

ТРИ З ПОЛОВИНОЮ РОКИ ВІЙНИ:
ПІДСУМКИ І ТЕНДЕНЦІЇ

Путін – китайський агент

Давно підмічено, що всі заявлені Путіним цілі реалізовуються з точністю до навпаки:

✓ Демілітаризація України обернулася її небаченою мілітаризацією. У відповідь на путінську «денацифікацію» серед українців карколомно зріс патріотизм, а величезна їхня кількість перейшла на українську мову спілкування.
✓ Бажання кремлівського карлика показати нам «справжню декомунізацію» мало наслідком повну дерадянізацію і дерусифікацію топоніміки, інформаційного простору, науки й освіти.

Читати повністю за посиланням нижче:

«Українська лінія» (UkrLine) – ідейний проект команди експертів: провідних науковців-практиків, публіцистів, дипломатів, військових, фахівців у галузі політології, де...

14/09/2025

ПЕКІН КИЄВУ НЕ ГАРАНТ

Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (серпень 2025)

Китай, займаючи пасивну позицію щодо російсько-українського врегулювання, уважно стежить за переговорним процесом, насамперед між Росією та США. На позицію Китаю намагаються вплинути партнери з Глобального Півдня - Бразилія і, очевидно, Індія, які зіткнулися з проблемою підвищення американських тарифів через тісні економічні зв'язки з РФ. У відповідь китайська сторона озвучувала моральну та політичну підтримку, але, скоріше, використала цю ситуацію, щоб зміцнити свою роль лідера Глобального Півдня. Своєю чергою Україна, хоча і висловлюється за більш активну роль КНР у мирному процесі, але принципово не розглядає його серед гарантів своєї безпеки.

Бразилія та Індія тиснуть на Китай

Китай продовжував займати пасивну дипломатичну позицію у контексті російсько-українського врегулювання. Новим чинником стало те, що у серпні вплинути на китайську позицію намагалися не лише європейські партнери, а й союзники Пекіна з Глобального Півдня. Тут передусім йдеться про Бразилію, яка опинилася під загрозою запровадження американських санкцій через торгівлю з Росією. 6 серпня відбулася телефонна розмова спеціального радника президента Бразилії Селсу Аморимом із главою МЗС КНР Ван Ї. Останній погодився, що процес врегулювання «української кризи» досяг критичного моменту і навіть заявив, що «Шість пунктів консенсусу», спільно вироблені Китаєм та Бразилією, відіграли позитивну роль у зниженні напруженості, а ініційована ними група «Друзів миру» разом з країнами Глобального півдня озвучує об'єктивну і раціональну позицію, докладає зусиль для просування діалогу і переговорів. За його словами, Китай і Бразилія продовжуватимуть підтримувати комунікацію та співпрацювати з метою сприяння діяльності групи «Друзі миру» та подальшому формуванню консенсусу на Глобальному Півдні щодо припинення вогню та бойових дій та сприяння діалогу та політичному врегулюванню. У свою чергу, С. Аморім зазначив, що Бразилія та Китай можуть далі посилювати роль групи «Друзі миру», просувати припинення бойових дій та активізувати посередництво для просування переговорів між сторонами.

12 серпня з ініціативи бразильської сторони відбулася телефонна розмова Сі Цзіньпіна та Лули да Сільви, в якій серед іншого згадано, що сторони «зміцнюватимуть роль групи «Друзів миру» у просуванні політичного розв'язання української кризи». До речі, у телефонній розмові з Володимиром Путіним 18 серпня Лула да Сільва, отримавши інформацію про саміт на Алясці, зазначив, що вона важлива «з урахуванням роботи, що ведеться у «Групі друзів миру». Нарешті, 28 серпня пройшла телефонна розмова Ван І з міністром закордонних справ Бразилії Мауро Вієйрою на прохання останнього: у китайському повідомленні про переговори російсько-українська війна не згадувалася, але з контексту можна зробити висновок, що обговорювалася координація кроків у світлі загроз США запровадити вторинні санкції проти РФ.
Можна припустити, що консультації навколо російсько-українського протистояння пройшли між Китаєм та Індією, яка потрапила під збільшення тарифів США через закупівлю російської нафти. Вже 7 серпня офіційний представник МЗС КНР Го Цзякунь заявив, що Китай виступає проти таких кроків Вашингтону і вважають їхнє зловживання. 19 серпня під час переговорів у Нью-Делі Ван Ї та міністр закордонних справ Субрахманіям Джайшанкар «обмінялися думками з міжнародних та регіональних питань, що становлять взаємний інтерес». В рамках візиту Ван Ї також провів зустріч із радником прем'єр-міністра Індії з питань національної безпеки Аджитою Довалом, який на початку серпня відвідував Москву для переговорів із В. Путіним та С. Шойгу. Зрештою, на зустрічі Сі Цзіньпіна та Норендри Моді 31 серпня у Тяньцзіні згадувалася необхідність зміцнювати «багатосторонню співпрацю для захисту спільних інтересів» та «взаємодія та співробітництво з важливих міжнародних та регіональних питань».

Дещо несподіваним був сплеск медіа уваги до теми потенційного залучення китайських миротворців у зону російсько-українського конфлікту. Спочатку німецька Die Welt, з посиланням на анонімних дипломатів ЄС, оприлюднила інформацію, що нібито Китай висловив готовність взяти участь у миротворчій місії в Україні, але лише «на підставі мандату ООН». Газета зазначала, що в Брюсселі ця ініціатива була сприйнята неоднозначно: з одного боку, участь країн Глобального Півдня, таких як Китай, може підвищити рівень довіри до розміщення іноземних військ для контролю за дотриманням миру, але, з іншого боку, «існує небезпека, що Китай в першу чергу захоче шпигувати в Україні і займе позицію». 25 серпня на брифінгу речник МЗС Китаю Го Цзякунь заявив, що інформація Die Welt не відповідає дійсності. А наприкінці серпня британська Financial Times вже повідомила, що Д. Трамп під час зустрічі з європейськими лідерами та В. Зеленським запропонував попросити Китай відправити миротворців для контролю нейтральної зони вздовж 1300-кілометрової лінії фронту в Україні в рамках мирного врегулювання з Росією. Проте джерела ЗМІ у Білому домі не підтвердили цю інформацію. В цілому, перспективи залучення китайських миротворців до російсько-українського врегулювання виглядають вкрай малоймовірними – це навряд чи прийнятно як для Києва, який постійно дорікає Пекін за явну і приховану підтримку РФ, так і для Москви, яку навряд чи влаштує постійна військова присутність Китаю ще й на своїх західних кордонах. Нарешті, цей крок неоднозначний і для самого Китаю, несучи йому більше ризиків, ніж можливостей.
Київ: Пекін не гарант, але мав би грати активніше

Україна продовжувала транслювати своє невдоволення підтримкою Росії із боку Китаю. 4 серпня під час поїздки на фронт у Харківській області В. Зеленський знову згадав про участь китайських громадян у російській агресії проти України. Зокрема, він сказав: «Фіксують воїни на цьому напрямі участь у війні найманців із Китаю, Таджикистану, Узбекистану, Пакистану та країн Африки. Реагуватимемо». У контексті цієї заяви офіс прес-секретаря МЗС КНР на запит кореспондента Укрінформу в Китаї відповів таке: «Уряд Китаю опублікував численні попередження з безпеки, закликаючи китайських громадян триматися подалі від зон збройних конфліктів в інших країнах і уникати будь-якої участі в будь-яких конфліктах».

Проблемним питанням була китайська підтримка російського ВПК. Уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк описав таку ситуацію: «Ми абсолютно щиро цінуємо Китай як надійного торговельного партнера. Ми поважаємо, що Китай не постачає летальну зброю до Російської Федерації. Відбувся ряд консультацій з ними на тему китайських компонентів в російській зброї. З одного боку, є абсолютно серйозне сприйняття, мовляв, це — проблема, китайський уряд не повинен дозволяти надходження такої кількості критичних компонентів до російського ВПК. З іншого боку, ми жодного разу не отримали відповіді за результатами якогось розслідування, яке вони могли б зробити на основі нашої інформації».

21 серпня В. Зеленський, реагуючи на російські вкидання (див. нижче), прямо заявив, що Китаю не розглядається як гарант безпеки України, оскільки той не допоміг зупинити війну від самого початку, більше того, він «допоміг Росії, відкривши ринок дронів». А далі президент зазначив: «…тут питання навіть не про військовослужбовців, які там присутні. Мова йде про Будапештський меморандум. Китай був серед підписантів, вони не зробили нічого, коли був окупований Крим». В. Зеленський наголосив, що Україні не потрібні гаранти, які не допомагають і не допомагали в той момент, коли нам справді це було потрібно після 24 лютого 2022 р. «Саме тому нам потрібні гарантії безпеки лише від тих країн, які готові нам допомогти», — додав він.

Водночас 24 серпня В. Зеленський опублікував вітання від Сі Цзіньпіна у зв'язку із Днем Незалежності України. У ньому, зокрема, говорилося: «Я готовий працювати разом з Вами, щоб спрямовувати наші двосторонні відносини до сталого та довгострокового розвитку та приносити ще більше користі народам обох країн». У відповідь В. Зеленський подякував Сі Цзіньпіну і наголосив на зацікавленості у розвитку довгострокового двостороннього діалогу на основі взаємної поваги і заради миру, стабільності та процвітання. Зазначимо, що китайська сторона не оприлюднила тексту привітання Україні.

Українська сторона спробувала чинити тиск на Росію, ніж її партнерів із ШОС – В. Зеленський провів низку переговорів із лідерами країн-учасниць, які брали участь саміті. Втім, керівників Китаю серед них не було. Вочевидь, це дало результат: Тяньцзинська декларація саміту ШОС не містить жодної згадки про російську війну проти України (очевидно, у цьому Китай як головуючий в організації зіграв свою позитивну роль). МЗС України інтерпретувало це наступним чином: «Відсутність згадки російської війни проти України в декларації саміту ШОС свідчить про провал дипломатичних зусиль Москви. Кремль зазнав чергової поразки у намаганнях представити світ розділеним в оцінках російської агресії проти України, навʼязати уявлення про те, що держави за межами Європи та Північної Америки мають прихильний до Росії погляд на причини, наслідки та шляхи завершення її війни проти України». А далі резюмувалося: «Враховуючи вагому геополітичну роль КНР, вітатимемо більш активну роль Пекіна в наближенні миру для України, заснованого на повазі до Статуту ООН».

На тлі російського масованого удару по Києву в ніч проти 28 серпня В. Зеленський звернувся до Китаю відреагувати на агресію РФ: «Ми очікуємо реакції Китаю на те, що відбувається. Китай неодноразово закликав до нерозширення війни та до припинення вогню. Цього немає через Росію…Ми очікуємо на реакцію кожного у світі, хто закликав до миру, а зараз частіше мовчить, ніж займає принципові позиції». У даному контексті звернемо увагу, що посол Китаю в Україні Ма Шенкунь взяв участь у вшануванні загиблих на місці російського удару, яке було організовано МЗС України.

Москва тримає Пекін в курсі

Стрімка активізація у серпні російсько-американського діалогу змушувала Москву переконувати Пекін, що це не зашкодить їхнім стосункам та довірі між сторонами. 8 серпня В. Путін за своєю ініціативою зателефонував Сі Цзіньпіну. Згідно з китайським повідомленням, президент РФ поінформував про поточну ситуацію навколо російсько-української війни та політичні контакти Росії та США (комунікація відбулася після переговорів у Москві з посланцем президента США Стівеном Уіткоффом і перед оголошенням про проведення саміту на Алясці з Дональдом Трампом). При цьому В. Путін запевнив, що російсько-китайські відносини всеосяжного стратегічного партнерства та взаємодії залишаться незмінними за будь-яких обставин, і що Росія готова продовжувати підтримувати тісні контакти з Китаєм. У свою чергу, Сі Цзіньпін виклав позицію Китаю, зазначивши, що складні проблеми не мають простих рішень. І наголосив, що незалежно від розвитку ситуації, Китай дотримуватиметься своєї послідовної позиції і продовжуватиме сприяти миру та діалогу. Він також заявив, що Китай вітає взаємодію Росії та США, покращення відносин та сприяння політичному врегулюванню української кризи. Згідно з повідомленням прес-служби Кремля, В. Путін «у дусі відносин всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії між двома країнами» розповів Сі Цзіньпіну про основні підсумки бесіди з С. Уіткоффом , а Сі Цзіньпін, подякувавши за надану інформацію, висловився за врегулювання «української кризи» на довгостроковій основі.

На тлі активізації діалогу навколо російсько-українського врегулювання Москва порушила питання, що одним із гарантів мирної угоди може виступити Китай. За повідомленнями ЗМІ, це запропонував В. Путін у ході переговорів 15 серпня з Д. Трампом на Алясці. А 20 серпня міністр закордонних справ Сергій Лавров це фактично підтвердив, заявивши, що Росія погоджується з тим, щоб гарантії безпеки України забезпечувалися на рівній основі за участю таких країн як Китай, США, Великобританія та Франція. Однак не ясно, наскільки вказані російські заяви були узгоджені з Пекіном – з його боку підтверджень про готовність стати гарантом не було, а озвучена реакція з боку китайських експертів має досить скептичний характер, чи це вигідно КНР. Додамо, що 22 серпня відбулася зустріч заступника глави МЗС Сергія Рябкова та посла КНР у РФ Чжан Ханьхуейя, під час якої обговорили хід дискусій із США щодо врегулювання ситуації навколо України: тут могли обговорювати, серед іншого, і російські ініціативи щодо ролі КНР як гаранта.

25 серпня Китай відвідала делегація на чолі з головою Держдуми В'ячеславом Володіним (до речі, тижнем раніше він відвідував КНДР) для проведення 10-го засідання Міжпарламентської комісії зі співробітництва Федеральних зборів РФ та Всекитайських зборів народних представників (ВСНП). Серед питань порядку денного були особливо виділені «протидія санкційному тиску та зовнішньому втручанню, розширення торговельно-економічних зв'язків, захист історичної правди, молодіжні обміни для зміцнення гуманітарної співпраці». 26 серпня В. Володін був прийнятий Сі Цзіньпіном, який закликав сторони «спільно захищати інтереси безпеки та розвитку обох країн, об'єднувати країни Глобального Півдня, відстоювати справжню багатосторонність та сприяти розвитку більш справедливого та рівноправного міжнародного порядку». В. Володін передав Сі Цзіньпіну «сердечні вітання та найкращі побажання» від В. Путіна.

Саміт ШОС: Китай включив Росію у Глобальний Південь

31 серпня безпосередньо перед самітом ШОС В. Путін та Сі Цзіньпін провели спілкування «на ногах»: неформальна бесіда тривала близько п'яти хвилин. У ході самого саміту, за словами помічника президента РФ Юрія Ушакова, лідерам Росії та Китаю вдалося обговорити переговори на Алясці: «Так, дуже докладно наш президент передусім спілкувався, звісно, з головою КНР. Вони разом сиділи та могли активно, дуже результативно поговорити. У тому числі, як сказав наш президент, обговорювалися останні контакти з американцями, наші контакти з американцями».

В. Путін, виступаючи на саміті ШОС, значну увагу приділив російсько-українській війні, хоча вона начебто безпосередньо не стосується цього об'єднання. Після традиційного перерахування її «першопричин» він зазначив: «У зв'язку з цим ми широко цінуємо зусилля та пропозиції Китаю, Індії, інших наших стратегічних партнерів, покликані сприяти врегулюванню української кризи». Примітно, що з боку Росії не було реакції на відсутність у Тяньцзинській декларації згадок про російсько-українську війну.

На засіданні формату «ШОС плюс» Сі Цзіньпін оприлюднив ініціативу щодо глобального управління. Очевидно, російська сторона про це була повідомлена заздалегідь: В. Путін, читаючи з папірця, заявив, що «Росія підтримує цю ініціативу і зацікавлена в тому, щоб приступити до конкретного обговорення пропозицій, які висловили наші китайські друзі». При цьому навіть зазначив, що «саме ШОС могла б взяти на себе лідируючу роль у зусиллях формування у світі більш справедливої та рівноправної системи глобального управління». Водночас коментар С. Лаврова по «гарячих слідах» був більш стриманий: «Запропоновано низку ініціатив, у тому числі ініціативи голови КНР Сі Цзіньпіна щодо реформи глобального управління, розвитку "зеленої" економіки, співробітництва у сфері сучасних технологій, включаючи штучний інтелект. Це все взято на замітку і обговорюватиметься в органах ШОС...». Додамо, що з російського боку ініціатива Сі Цзіньпіна трактується, перш за все, як антизахідний крок, тоді як її претензія на лідерство серед країн Глобального Півдня і, більше того, віднесення до їх числа самої Росії (наприклад, зазначимо таку фразу з інтерв'ю посла в РФ Чжан Ханьхуея росЗМІ: «Будучи цього року ротаційним головою ШОС, китайська сторона широко об'єднує партнерів глобального Півдня, включаючи Росію»), у Москві за тактичними мотивами вважають за краще не помічати.

Сі та Пу не змогли прогулятися без Білоусова

Переговорний раунд 2 вересня у Пекіні розпочався із тристоронньої зустрічі Сі Цзіньпіна, В. Путіна та президента Монголії Ухнаагійн Хурелсуха, яка стала їх сьомою за рахунком у такому форматі. Основну увагу на ній було приділено розвитку співробітництва в енергетичній сфері. Зазначимо фразу В. Путіна, що ініціатива зустрічі виходила від китайської сторони.

Потім пройшли китайсько-російські переговори у розширеному складі. На них Сі Цзіньпін задоволено зазначив: «Китайсько-російські відносини витримали випробування міжнародною кон'юнктурою…». У свою чергу, В. Путін висловив готовність «підтримувати стратегічну координацію з Китаєм, зміцнювати контакти на високому рівні та розширювати практичну співпрацю у різних галузях для сприяння подальшому розвитку двосторонніх відносин на високому рівні». На полях переговорів було підписано 22 документи про співпрацю, причому сім із них стосувалися взаємодії ЗМІ двох країн.

Переговори лідерів продовжились в особистій резиденції глави КНР. З російської сторони в них взяли участь С. Лавров, М. Орєшкін, Ю. Ушаков та А. Білоусов. Зазначимо також, що В. Путін та Сі Цзіньпін окремо прогулялися територією резиденції Чжуннаньхай – спочатку удвох (з перекладачами), а потім до них приєдналися міністр оборони РФ А. Білоусов та посол РФ у Китаї І. Моргулов . Про що йшлося – не розкривалося.

Китайці проводять навчання зі зрадником

1 – 5 серпня відбулися російсько-китайські навчання «Морська взаємодія – 2025». Керували ними віце-адмірал Денис Березовський (зазначимо, що він до 2014 р. служив у ВМС України, а на початку російської окупації Криму, зрадивши присягу, перейшов на бік РФ) та віце-адмірал Лю Цзичжу . Від ВМС НВАК в навчаннях брали участь ескадрені міноносці «Шаосин» та «Урумчі», дизель-електричний підводний човен, судно комплексного постачання «Цяньдаоху» та судно порятунку підводних човнів «Сіху». Від ВМФ Росії брали участь великий протичовновий корабель «Адмірал Трибуц», корвет «Гучний», рятувальне судно «Ігор Білоусов» та підводний човен «Волхов». Основна частина навчань проходила у акваторії Японського моря: відпрацьовувалися спільні дії з пошуку та порятунку на морі, а також протичовнові завдання та ППО, проводились спільні артилерійські стрільби, крім того, тренувалася спільна оборона від атак безекіпажних катерів та БПЛА. Вперше на практиці навчань на березі було створено спільний штаб, який координував усі дії кораблів-учасників у морі.

7 - 25 серпня кораблі ВМС Росії та ВМС НВАК сформували загін і вийшли в Японське море для виконання завдань спільного патрулювання. До складу загону увійшли той самий великий протичовновий корабель «Адмірал Трібуц» та есмінець « Шаосін » у супроводі суден постачання обох країн. Пізніше було повідомлено, що у спільному патрулюванні вперше брали участь дизель-електричні підводні човни ВМФ Росії та ВМС НВАК.

Зазначимо сигнал, що російська сторона, очевидно, намагалася якимось чином залучити Китай до взаємодії з Курською областю, яка стала полем бою між Україною та Росією. Так, 19 серпня ТАСС оприлюднило відповідь прес-бюро МЗС КНР на раніше відправлений запит про перспективи взаємодії в рамках побратимства Курська та міста Шеньян (адміністративний центр провінції Ляонін): відомство лише заявило, що Китай готовий розвивати регіональну співпрацю з Росією для підтримки високого рівня взаємодії.

З'являлися сигнали про російсько-китайську взаємодію у виробництві військової техніки та продукції подвійного призначення. 21 серпня в Хабаровську пройшло 3-тє засідання спільної російсько-китайської комісії зі співробітництва в галузі попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. Співголовами виступили глава МНС РФ Олександр Куренков та заступник міністра з надзвичайних ситуацій КНР Сюй Цзяай . За підсумками засідання комісії прийнято рішення продовжити співпрацю та обмін досвідом з питань застосування авіації, робототехніки, безпілотних та інших технологій для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій. А. Куренков деталізував: «Порушувалося питання щодо робототехніки, у тому числі безпілотних літальних апаратів для пожежогасіння, які досить енергійно розвиваються в КНР. Ми це бачимо, нам це цікаво, ми приєднуємось до цього досвіду, накладаємо щось своє. І також домовилися про обмін фахівцями з цієї роботи, тобто делегації технічного характеру будуть направлені на підприємства КНР, де китайські товариші поділяться з нами концепцією та стратегією розвитку такого напряму з безкоштовних літальних апаратів і робототехніки».

Глава «Ростеха» Сергій Чемезов у коментарі росЗМІ заявив, що Росія та Китай взаємодіють як у військово-технічному напрямку, так у виробництві цивільної техніки. І додав: «Ми готові також спільно працювати і з авіації, і з гелікоптеробудування. Тобто, проектів у нас досить багато…». А в ході візиту до Китаю глава мінпромторгу РФ Антон Аліханов відвідав центри технологічного розвитку та інновацій КНР. Зокрема, з керівництвом Китайського інституту авіаційних двигунів обговорювалися перспективи російсько-китайського співробітництва у сфері авіадвигунобудування, також було відвідано центр досліджень та розробок виробника електромобілів Li Auto та компанія Piesat Information Technology, яка є найбільшим у Китаї експлуатантом телекомунікаційних супутників та апаратів дистанційного зондування землі.
Лукашенко бажає «вершити долю людства» разом з Сі

Олександр Лукашенко на китайському напрямку був медійно дуже активним і часто нагадував про особливі відносини Мінська та Пекіна. Так, в інтерв'ю журналу Time він охарактеризував свої стосунки із Сі Цзіньпіном як «сімейні»: «У нас форма спілкування є, коли моя сім'я – я та Коля (син О. Лукашенка) – приїжджаю до нього додому і ми обговорюємо якісь питання. І він у мене вдома був. У нас давно-давно склалися з ними теплі дружні стосунки». В інтерв'ю Центральному телебаченню Китаю О. Лукашенко підкреслив, що Білорусь і Китай не мають жодних проблем і розбіжностей: «Якщо треба погодити якесь питання, прийняти спільне рішення, підтримати одне одного, достатньо одного дзвінка з Пекіна до Мінська чи навпаки. І ми про все домовимося за кілька хвилин». Більше того, О.Лукашенко стверджував, що він захищає Китай під час переговорів з американцями: «…Я намагаюся їх переконати, що Китай сьогодні не можна поставити на коліна. Китай не можна сьогодні нахилити – це вже не той Китай». За його словами, Китай перетворився на імперію, без якої неможливо вирішити жодного глобального питання у сучасному світі. Водночас зазначимо й такі слова О.Лукашенка: «Хоча з деяких питань я хотів би, щоб залученість Китаю була більшою. Щодо політики, дай боже, щоб наша економіка, наші економічні та фінансові відносини дорослі до рівня політичних».

31 серпня Сі Цзіньпін провів зустріч із О. Лукашенком – з одним із перших серед лідерів, які приїхали на саміт ШОС. У протокольних повідомленнях про переговори основний акцент було зроблено на загальному позитивному настрої обох сторін на розвиток співробітництва. При цьому в китайському повідомленні згадувалося без деталізації підписання низки двосторонніх документів про співпрацю в галузі науки і технологій, фінансів, метрології, засобів масової інформації, транспорту, митного контролю та карантину. Водночас звернемо увагу, що 21 серпня на нараді з питання ракетного виробництва О. Лукашенко, говорячи про необхідність визначитися зі стратегією розвитку цього напряму, дав зрозуміти, що це важливо в контексті майбутнього візиту до КНР: «Чому? Тому що ми розпочинали або продовжували ракетобудування в тісному зв'язку з китайським військово-промисловим комплексом, і зараз у нас є контакти».

Звернімо увагу на фразу, якою О. Лукашенко резюмував свій виступ на саміті ШОС : «Думаю, що і в майбутньому, як колись радянський та китайський народи були разом, ми так само вершитимемо долю людства». У контексті останнього очікувано О. Лукашенко на засіданні формату «ШОС плюс» підтримав ініціативу з глобального управління, висунуту Сі Цзіньпіном, і пообіцяв: «Ми готові підключитися до цієї ініціативи і в ШОС, і на майданчику ООН». Зазначимо також, що у своїх виступах на обох засіданнях О. Лукашенко позитивно згадував Китай, тоді як Росія не згадувалася.

2 вересня О. Лукашенко провів окремі переговори з членом Постійного комітету Політбюро ЦК Компартії Китаю, секретарем Секретаріату та головою Канцелярії ЦК КПК Цай Ці. Вочевидь, на них обговорювалися практичні питання міждержавної взаємодії. У той же день прес-служба О. Лукашенка повідомила про серію його зустрічей з керівництвом низки найбільших китайських компаній, при цьому зазначено, що деякі з них мали закритий характер. На них обговорювалися перспективні проекти, у тому числі в таких сферах, як промисловість, авто- та моторобудування.

Зазначимо, що за два тижні до візиту О. Лукашенка до КНР, 15 серпня в Мінську пройшло засідання Координаційного комітету зі співробітництва в галузі озброєнь та військової техніки між Білоруссю та Китаєм. Серед основних питань сторони розглянули нові напрями кооперації у розробці та виробництві сучасних видів озброєнь. Особливу увагу приділено питанням трансферу технологій та спільним НДДКР. Обговорено розширення експортних можливостей, зокрема, перспектив просування білорусько-китайської продукції на світові ринки, а також реакція на глобальні виклики — сторони проаналізували зміни у міжнародній безпеці та їх вплив на двосторонню співпрацю. Було підписано Меморандум про взаєморозуміння між управлінням ВТС Державного військово-промислового комітету Білорусі та Управлінням з розвитку військових технологій та військової техніки Головного управління розвитку озброєння та військової техніки КНР. А 26 серпня державний секретар Ради безпеки РБ Олександр Вольфович зустрівся із послом КНР Чжан Веньчуанем. Повідомлялося про «обговорення актуальних питань білорусько-китайського співробітництва в різних сферах, а також перспективного порядку денного взаємодії в галузі міжнародної та регіональної безпеки», а також було підтверджено відданість курсу стратегічного партнерства, зміцнення контактів та розвитку спільних проектів з усіх напрямків співробітництва, у тому числі у сфері оборони та правоохоронної діяльності.

Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
10

14/09/2025

ЛУКАШЕНКО РОЗРИВАЄТЬСЯ НА ТРИ ВЕКТОРИ

Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (серпень 2025)

Білоруське керівництво намагалося зміцнити свої позиції на міжнародній арені за рахунок активізації контактів з США та Китаєм. Хоча такий підхід змушував Олександра Лукашенка переконувати Володимира Путіна у своїй лояльності та готовності й надалі забезпечувати виконання домовленостей між країнами.

Лукашенко хоче «конкретних кроків» від Трампа

Керівництво Білорусі докладало зусиль для певного посилення своєї автономії від Росії. Так, у серпні активно розвивалася динаміка білорусько-американських відносин. Наполегливі спроби Олександра Лукашенка привернути увагу Дональда Трампа дали результат, і 15 серпня відбулася їхня перша телефонна розмова, яка, за інформацією білоруської сторони, стосувалася двостороннього порядку денного та ситуації в гарячих точках, зокрема, і в Україні. При цьому Д. Трамп, описуючи розмову у своїй соцмережі Truth Social, наголосив, що приводом для дзвінка стало його бажання подякувати О. Лукашенку за звільнення групи з 16 політв’язнів і прагнення обговорити звільнення ще 1300 осіб, які перебувають у білоруських в’язницях.
Серед інших тем розмови Д. Трамп також згадав «візит президента Путіна на Аляску». Варто зазначити, що переговори, ініціатором яких виступив Вашингтон (за словами білоруського дипломата В. Рибакова), відбулися за кілька годин до зустрічі лідера США з президентом Росії, що свідчить не лише про наполегливість Мінська у прагненні покращити відносини з США і тим самим забезпечити собі більшу свободу дій, але й вказує на певний елемент тиску з боку Вашингтону, який вирішив «розіграти» білоруську карту напередодні важливих переговорів з РФ.
Так чи інакше, Мінськ прагнув переконати США, що подальший розвиток двосторонніх відносин може бути корисним для Вашингтону. Для цього, зокрема, було організовано інтерв’ю О. Лукашенка журналісту американського видання Time Саймону Шустеру, в якому він заявив, що може виступити посередником у переговорах між США і Росією, пояснюючи це тим, що він, як досвідчений співрозмовник В. Путіна, може навчити американців, як правильно спілкуватися з росіянами. «Я б багато йому (Д. Трампу – ред.) міг порадити, сказати, охарактеризувати і описати загалом, як вибудовувати відносини Сполучених Штатів з Російською Федерацією», – розповів О. Лукашенко. Суть його порад зводилася до того, що з РФ потрібно говорити з повагою, а не висувати ультиматуми (як от вимога сісти за стіл переговорів, щоб уникнути санкцій та тарифів; «Ну слухайте, це несерйозно»), і почати рухатися до мирного врегулювання російсько-української війни через «маленькі кроки». О. Лукашенко також висловив готовність організувати переговори між Д. Трампом, В. Путіним і Володимиром Зеленським у Мінську. У коментарі С. Шустеру Джон Коул, заступник спецпосланника президента США Кіта Келлога, який раніше приїжджав до Білорусі, повідомив, що США вже зверталися за послугами до О. Лукашенка, і це нібито дозволило Вашингтону налагодити канал зв’язку з Кремлем. «Він друг Путіна. Вони регулярно спілкуються. І він запропонував передавати Путіну наші послання. Це свого роду канал зв’язку, розумієте? Це дуже цінно», — процитував С. Шустер Дж. Коула. Щоправда, якого роду послання передавали американці, залишилося невідомим. За твердженням С. Шустера, О. Лукашенко також нібито «консультував американських чиновників, як підтримувати переговори з Кремлем у потрібному руслі».
Як Білорусь, так і США демонстрували готовність до подальшого розвитку діалогу між країнами, хоча уявлення про необхідні для цього кроки у сторін розійшлися. Так, наприкінці серпня О. Лукашенко, вкотре розповідаючи публіці про розмову з Д. Трампом, зазначив, що Мінськ уже зробив достатньо «кроків назустріч» США і тепер розраховує домогтися від американців більш значущих поступок, ніж відправка чергових чиновників на переговори до Білорусі («Тепер ми чекаємо конкретних кроків від вас»). Зокрема, О. Лукашенко практично прямо сказав, що оптимальним варіантом буде скасування санкцій («Для нашої країни з невеликою економікою багато не треба. Звісно, не було б санкцій – жили б краще»). У цьому контексті він згадав авіакомпанію «Белавіа», яка позбавлена можливості літати до ЄС і США, а також закуповувати флот і комплектуючі у західних постачальників, і калійні добрива, експорт яких з Білорусі також суттєво обмежують західні санкції.
Втім, головним питанням, яке турбувало Д. Трампа в контексті Білорусі, виявилося звільнення політичних в’язнів. Як уже згадувалося, одразу після телефонної розмови з Лукашенком він зазначив, що очікує звільнення 1300 осіб із білоруських в’язниць. А згодом ще раз повернувся до цієї теми на прес-конференції в Білому домі 5 вересня. Він назвав О. Лукашенка «шанованою людиною» і «сильним лідером», знову похвалив за звільнення 16 осіб і нагадав про інших ув’язнених. «Я висловлюю повагу лідеру країни. Він дуже сильна людина. У нього 1400 чи 1500, багато (політичних в’язнів. — Ред.). Ми говоримо про їхнє звільнення. Це політичні, думаю, більшість із них — політичні (в’язні — Ред.)… Схоже, що їх звільнять найближчим часом», — заявив президент США.
Таким чином, саме свобода громадян Білорусі, що виступили проти О. Лукашенка, причому не маленької групи, а одразу значної їх кількості, виглядає як одна із основних умов Вашингтону для подальшого розвитку відносин із Мінськом. За інформацією польського видання Rzeczpospolita, яке посилається на власні поінформовані джерела, Мінськ і Вашингтон справді ведуть переговори щодо звільнення великої групи ув’язнених. А Financial Times із посиланням на неназваного західного дипломата повідомило, що О. Лукашенку дали зрозуміти — «звільнення політичних в’язнів — це плата за доступ до будь-яких переговорів», таких, наприклад, як пом’якшення санкцій. Сам він допустив, що може надати свободу ув’язненим, лише за умови, що вони покинуть територію рідної країни і їх «заберуть» до себе європейці або американці.

З оглядом на Китай

О. Лукашенко робив ставку не лише на Захід, а й на Схід. Знаковим у цьому плані став його візит до Китаю (31 серпня — 3 вересня), де він, окрім участі в саміті ШОС, був також запрошений на парад з нагоди 80-річчя завершення Другої світової війни — важливої ідеологічної події для нинішнього політичного режиму в КНР. Участь РБ у параді стала знаком належності до клубу друзів КНР, що дозволяє Мінську балансувати вплив Росії і водночас відкриває можливості для подальшого розвитку відносин із Пекіном у різних сферах. На зустрічі з О. Лукашенком Сі Цзіньпін підтвердив, що Китай готовий рухатися в напрямку реалізації запланованих проєктів і «зосередитися на розвитку продуктивних сил нової якості». У Білорусі під таким співробітництвом мають на увазі насамперед реалізацію спільних проєктів (передусім у промисловості), які дозволять РБ отримати доступ до китайських технологій і фінансування, а отже — посилити білоруську економіку.
Зокрема, в межах візиту до Китаю Білорусь, за даними першого віцепрем’єра Миколи Снопкова, підписала низку інвестиційних проєктів у машинобудуванні, автомобілебудуванні, сільськогосподарському виробництві на загальну суму близько 130 млн дол., однак їх ефект, на його думку, є значно більшим, якщо враховувати доступ до технологічної бази. Він також зазначив, що цього року РБ і КНР розпочали цикл інвестиційних проєктів, які «через 2–3, максимум 4 роки, докорінно змінять технологічну структуру нашої країни». Крім того, Мінекономіки РБ і Державне агентство міжнародного розвитку та співробітництва КНР підписали дорожню карту співпраці в галузі розвитку до 2030 року. Документ визначає план роботи з підготовки та реалізації перспективних проєктів у сфері інфраструктурного і соціального розвитку, створення спільних виробництв і розвитку високотехнологічних галузей. На додатковий ефект у Мінську розраховують також у разі активізації діалогу та створення відповідних інструментів у межах ШОС (наприклад, Банку розвитку тощо), про що у своїх виступах згадував О. Лукашенко.

Лукашенко обіцяв бути з Росією «разом до кінця»

В. Путін приділяв особливу увагу діалогу, який Мінськ вибудовував із Вашингтоном, особливо з огляду на паралельний переговорний процес між Росією і США щодо можливих форматів завершення війни проти України. Варто звернути увагу на тісну комунікацію між В. Путіним і О. Лукашенком, що відбувалася після контактів з американцями. Так, 8 серпня В. Путін зателефонував О. Лукашенку, щоб проінформувати його про переговори в Кремлі за участю спецпосланця президента США Стівена Віткоффа (відбулися 6 серпня), повідомив про домовленості президентів Росії і США про особисту зустріч та розповів про загальні результати цього етапу переговорів з США.
А через кілька днів після зустрічі В. Путіна з Д. Трампом на Алясці (15 серпня) В. Путін знову зателефонував О. Лукашенку (17 серпня), щоб розповісти про «ситуацію в регіоні з урахуванням проведених переговорів». Білоруська сторона зазначила, що В. Путін «детально поінформував» О. Лукашенка про результати минулої зустрічі. І додала, що під час розмови сторони також порушили «окремі питання двосторонніх білорусько-російських відносин». Тим часом прес-служба Кремля також згадала, що О. Лукашенко поділився подробицями своєї телефонної розмови з Д. Трампом, яка відбулася якраз перед зустріччю з В. Путіним. Ймовірно, зміст цих переговорів становив основний інтерес для Москви, зважаючи на те, що дзвінок був ініційований американцями і міг бути сприйнятий як спроба Вашингтону вплинути на позицію Мінська у воєнному конфлікті.
Насамкінець, особиста зустріч В. Путіна з О. Лукашенком відбулася в рамках візиту білоруської і російської делегацій до Китаю для участі в заходах ШОС і військовому параді в Пекіні. Судячи з повідомлень сторін, зустріч не була присвячена жодним специфічним питанням. У протокольній бесіді на камеру В. Путін позитивно оцінив динаміку білорусько-російських відносин, пояснивши це спільними зусиллями, відзначив зростання товарообігу між країнами і реалізацію низки коопераційних проєктів. «Олександре Григоровичу, Ви сказали, що нам, Білорусі, Росію ніхто не замінить. Я хочу сказати у відповідь, що і Білорусь ніхто не зможе замінити для Росії», — запевнив В. Путін. О. Лукашенко погодився зі співрозмовником, зауваживши, що «так у нас дивно» «питань майже немає, менше, ніж з Китаєм у Росії». Замість вказувати на проблеми він вирішив використати публічну частину зустрічі для демонстрації лояльності Кремлю, очевидно розуміючи, що надмірна міжнародна активність Мінська може викликати запитання. О. Лукашенко хвалив В. Путіна за зустріч на Алясці з Д. Трампом («Молодці, удвох дуже добре спрацювали») і зусилля, спрямовані на боротьбу з «нацизмом, який міг перерости у фашизм», підтримав ініціативи, «які ви окреслили з президентом США», згадав про свою розмову з Д. Трампом, особливо наголосивши, що повідомив йому про намір Білорусі підтримувати РФ і надалі. А В. Путіну О. Лукашенко пообіцяв бути з Росією «разом до кінця», «свою роль і функцію виконувати».

Лукашенко «знижував напругу», але цікавився ядерними боєголовками

У серпні активізувалося військове та військово-технічне співробітництво між Білоруссю та Росією, що було пов’язано з підготовкою до проведення на території РБ навчань ОДКБ та російсько-білоруських маневрів «Захід-2025». Навчання ОДКБ стартували 31 серпня і завершилися 6 вересня. Участь у них взяли контингенти РБ, РФ, Киргизстану, Казахстану та Таджикистану — загалом близько 5 тис. військовослужбовців і 1 тис. одиниць техніки. Основною подією стало навчання з Колективними силами оперативного реагування «Взаємодія-2025», яке проходило на білоруських полігонах Лосвідо та Лепельський. Воно було спрямоване на відпрацювання питань підготовки та проведення спільної операції з врегулювання кризової ситуації на території держави-члена ОДКБ. Також відбулися навчання «Пошук-2025», під час яких відпрацьовували питання організації та ведення розвідки, а на спеціальному навчанні «Ешелон-2025» — питання організації матеріально-технічного забезпечення.
Начальник Об’єднаного штабу ОДКБ генерал-полковник Андрій Сердюков повторив звичну мантру про те, що заходи мають плановий характер і не спрямовані проти третіх країн, що, втім, звучало не надто переконливо, з огляду на очевидне прагнення РФ продемонструвати державам-членам НАТО потенціал своєї армії та здатність консолідувати навколо себе сили союзників. Показово також, що задум маневрів ОДКБ, за словами А. Сердюкова, був пов’язаний зі спільним стратегічним навчанням збройних сил Білорусі та Росії «Захід-2025», яке заплановане на 12–16 вересня.
Основним завданням Колективних сил оперативного реагування було названо забезпечення розгортання регіонального угруповання військ. Також під час навчань представник російського контингенту полковник Григорій Курчанінов зазначив, що завдання РФ — передати досвід, напрацьований з урахуванням «СВО». Начальник білоруського Генштабу Павло Муравейко додав, що йдеться про застосування безпілотників, роботизованих систем, засобів радіоелектронної боротьби, захисту та розгортання засобів зв’язку і комунікації з використанням сучасних ІТ-систем.
Втім, білоруські військові намагалися врівноважити амбіції РФ і розрядити обстановку навколо масштабних маневрів, прагнучи надати Мінську образ конструктивної сили, яка докладає для цього певних зусиль. Так, П. Муравейко окремо наголосив: «Щоб знизити напруженість, показати відкритість і толерантність нашої білоруської держави, президентом нашої країни було ухвалено рішення відсунути навчання від західних і південних кордонів, щоб нас не звинувачували в різного роду інсинуаціях і можливих провокаціях. Навчання сплановані і проходять на полігонах у глибині країни або в її східній частині».
Паралельно тривала підготовка до навчань «Захід-2025». Як повідомили в Міноборони РБ, керувати маневрами, які матимуть оборонний характер, буде білоруський Генштаб. «Загальна мета — перевірка можливостей Республіки Білорусь і Російської Федерації щодо забезпечення військової безпеки Союзної держави, готовності до відбиття можливої агресії», — пояснив представник МО РБ В. Ревенко. Країни планують відпрацювати: відбиття ударів засобів повітряного нападу противника; ведення оборонного бою, розгром противника, що прорвався в оборону, і створення умов для відновлення територіальної цілісності держави; авіаційну підтримку дій військ; боротьбу з незаконними збройними формуваннями та диверсійно-розвідувальними групами противника. Частина російських підрозділів уже прибула до РБ, їх розмістили на полігонах поблизу Борисова (на північний захід від Мінська), де й пройдуть основні заходи програми (тут білоруські військові знову наголошували, що маневри спеціально перенесли вглиб країни, щоб не нервувати сусідів). Втім, варто зазначити, що частина заходів усе ж відбудеться в західних районах Білорусі, неподалік від Литви та Польщі. Так, за словами міністра оборони РБ В. Хреніна, на навчаннях «Захід» відбудеться тренування військ на двох із п’яти укріпрайонів, зведених у РБ останнім часом на західному напрямку для посилення оборони. «Це буде Волковиський напрямок (у напрямку Польщі — ред.) і Сморгонський (у напрямку Литви — ред.), де невеликі підрозділи виконуватимуть практичні завдання з відбиття ймовірного противника», — пояснив В. Хренін.
Не обійшлося і без ядерного шантажу. В. Хренін анонсував, що в межах навчань російські та білоруські військові відпрацьовуватимуть питання, пов’язані із застосуванням ядерної зброї та російських ракет «Орєшнік», які стали своєрідним «засобом залякування» Заходу, що Кремль час від часу використовує для демонстрації військової потужності та готовності розширити війну за межі України. «Ми бачимо обстановку на наших західних, північних кордонах і не можемо спокійно спостерігати за мілітаризацією та військовою активністю. Ми демонструємо свою відкритість, миролюбність, але порох завжди треба тримати сухим», — зазначив В. Хренін, при цьому назвавши ядерну зброю інструментом стримування. Втім, пізніше П. Муравейко окремо уточнив, що застосовувати ядерну зброю на навчаннях не збираються — лише плануватимуть такі заходи. «У межах навчання планування застосування всіх видів зброї передбачається. А застосування… — не можна застосовувати те, що становить загрозу всьому світу, загальній безпеці. А як це планувати — будемо вчитися», — заявив він.
Нарешті, тема «Орєшніка» знову спливла на нараді О. Лукашенка з чиновниками, яка була присвячена ракетному виробництву в Білорусі. «Я пораджуся з президентом Росії, яким чином будемо діяти спільно і чи будуть цікаві Російській Федерації наші пропозиції та подальші кроки щодо модернізації та створення ракетного виробництва всередині нашого союзу», — заявив він. А держсекретар Ради безпеки РБ Олександр Вольфович уточнив, що розглядаються питання оснащення білоруської РСЗВ «Полонез» ядерними боєголовками, і те, «як інтегрувати технології «Орєшніка», можливо, в якісь спільні ракети. Як спільно вже з російською стороною коригувати та працювати в цьому напрямку, створюючи сучасну ракету».

Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»