Політика Експерт

04/07/2025

⚡Трамп і атака на Київ | Віталій Портников

04/07/2025

🥹Діти прийшли допомагати прибрати свою школу у Соломʼянському районі, яка зазнала пошкоджень цієї ночі

04/07/2025

❤️‍🩹«Мамуська, привіт...» — перші слова звільненого Захисника з полону.

Ці прості, але щирі слова сповнені неймовірною радістю й символізують повернення до життя та надію на майбутнє.

04/07/2025

Це справжнє щастя - повернення додому. 🇺🇦

04/07/2025

03/07/2025

🕯Трагічний день: на Волині попрощалися з Героєм Володимиром Орлюком

У четвер, 3 липня, на Волині в останню земну дорогу провели полеглого воїна Володимира Орлюка. Про це повідомили в Оваднівській громаді.

Сотні жителів громади зібралися, щоб віддати шану захиснику.

«Живий коридор пошани, сльози, молитви, квіти та тиша... Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Нехай Господь дарує Царство Небесне нашому захиснику. Слава Герою України!!!» - йдеться в дописі.

03/07/2025

Ураган з ДСНС😍

Йому лише 4 місяці, а Урі вже вражає своїми досягненнями:
▫️тримає витримку;
▫️слухняно виконує команду поруч;
▫️і, звісно ж, трохи бешкетує.

Фото: dsns_ukraine

03/07/2025

Сьогодні, 3 липня 2025 року, свій 78-й день народження святкує один із символів незламності та доброти сучасної України — Григорій Миколайович Янченко, відомий усім як «Дядя Гриша» з Херсона. 

🕊️ Людина, яка перетворила біль на силу

Народившись 3 липня 1947 року в місті Ічня на Чернігівщині, Григорій Янченко пройшов складний життєвий шлях. У 1968 році, під час служби в радянській армії, він отримав важкі поранення, що призвели до втрати обох ніг та пальців рук. Попри це, він не зламався: працював кранівником у Херсоні, а з 2014 року — став одним із найвідоміших волонтерів країни. 

🇺🇦 Волонтерство, що надихає

З початку війни на сході України Дядя Гриша щодня, незважаючи на інвалідність, виїжджав на своєму візку до ТЦ «Фабрика» в Херсоні, де збирав кошти для ЗСУ. Під час окупації міста він не припинив своєї діяльності: у вишиванці, з українським прапором і гімном на колонці, він продовжував збирати гроші просто під носом у ворога. За його словами, навіть російські солдати іноді жертвували гроші, не усвідомлюючи, куди вони йдуть.  

З 2024 року Дядя Гриша подорожує Україною, зупиняючись у кожному місті на тиждень, щоб зібрати кошти на потреби армії. Загалом він зібрав понад 11 мільйонів гривень, які були спрямовані на закупівлю дронів, генераторів, Starlink та іншого необхідного обладнання для військових.

🏅 Визнання та нагороди

За свою невтомну працю Дядя Гриша отримав численні відзнаки: 
• Лицар ордену «Народний Герой України» (2016) 
• Почесний громадянин Херсона (2015) 
• Переможець конкурсу «Благодійна Херсонщина» та «Благодійна Україна» (2014) 
• Відзнака Президента України «Золоте серце» (2024) 
• «Народний доброчинець» за результатами всеукраїнського голосування (2025) 

💙 Привітання

Дорогий Дядю Гриша, у Ваш день народження хочемо висловити безмежну вдячність за Вашу мужність, самовідданість та любов до України. Ви — живий приклад того, як одна людина може змінити світ навколо себе. Нехай здоров’я буде міцним, а серце — сповнене радості та тепла. Миру, перемоги та многая літа! 

03/07/2025

Хто ще, як не собака, вміє так вірити, так любити, так чекати, так прощати?

Для нього ти - найкращий, наймудріший, найсильніший. Ти не просто господар - ти цілий світ. У твоїй тіні він знаходить спокій. У твоєму голосі - радість. У твоїй присутності - сенс.

І, може, саме в очах собаки ми бачимо віддзеркалення того, ким нам хотілося б бути - добрим, вірним, справедливим, терплячим, люблячим. Таким, яким є Бог. Бо якби пес міг говорити, він би назвав тебе “милостивим” і “всемогутнім”. І, мабуть, у цій простій істоті криється найбільша проповідь про віру і довіру.

Тож будь гідним тієї любові. Живи так, щоб твій пес не помилявся в тобі. І щоб у його відданих очах Бог бачив щось Своє.

03/07/2025

Гудков був одним з найвищих за посадою російських офіцерів, котрих вдалося ліквідувати з початку повномасштабної війни.

У березні Путін призначив його заступником головнокомандувача ВМФ РФ. Раніше він очолював 155-ту бригаду морської піхоти.

Українські військові та ДПСУ раніше звинувачували Гудкова і його підрозділ у скоєнні воєнних злочинів, зокрема — у вбивствах цивільних на Київщині на початку повномасштабного вторгнення, а також у розстрілах українських полонених.

03/07/2025

🕯Гинуть найкращі: з'явилися нові деталі загибелі пілота F-16 Максима Устименка

Пілот винищувача F-16 Максим Устименко знищив сім ворожих дронів "Шахед" під час повітряної атаки Росії в ніч на 29 червня. Причини ушкодження літака та загибелі льотчика наразі з’ясовує слідство.

Про це 3 липня під час церемонії прощання повідомив бригадний генерал Олег Захарчук, заступник командувача повітряного командування "Захід", передає видання Главком.

Він зазначив, що для відбиття тієї атаки було залучено всі можливі засоби протиповітряної оборони — від зенітно-ракетних комплексів до гелікоптерів та винищувачів F-16.

"Чому, як правило, гинуть найкращі? Бо саме вони виконують найскладніші завдання. На той момент – лівобережна частина України була буквально вкрита Шахедами. Їх було дуже багато", – сказав Олег Захарчук.

Заступник командувача повітряного командування "Захід" Олег Захарчук заявив, що у надзвичайно складній повітряній обстановці, якби в Максима Устименка був бодай мінімальний шанс на порятунок, він обов’язково ним скористався б, враховуючи його професіоналізм і пілотську майстерність.

Однак обставини склалися так, що шансів не залишилось. Вивести вже пошкоджений літак від населеного пункту й продовжувати його кероване падіння — надзвичайно складне завдання.

"Але пілот це виконав. Він дійсно герой", – зауважив Олег Захарчук.

Нагадаємо, що у ніч на 29 червня росіяни атакували Україну дронами, балістикою і ракетами. Спершу загарбники запустили дрони, а потім підняли у повітря Ту-95М та МіГ-З1К для ударів ракетами

03/07/2025

🕯Роменська громада провела в останню путь Дмитра Пономаренка

Сьогодні Роменська громада знову оплакує свого мужнього Захисника — Дмитра Олексійовича ПОНОМАРЕНКА.

Церемонія прощання відбулася на Алеї Слави, де зібралися рідні, друзі, побратими, керівництво громади та священнослужителі. Кожен присутній віддавав шану Герою, схиляючи голову в скорботі.

Духовенство спільно з присутніми помолились за вічний спочинок душі Воїна. Військовий оркестр та тужливі молитви стали відображенням болю та гіркоти втрати. Останній шлях Захисника був скроплений сльозами та живими квітами, як символом скорботи та вічності…

Наш Захисник ПОНОМАРЕНКО Дмитро Олексійович народився 15 січня 1987 року у м. Ромни. Закінчив 11 класів у Роменській школі №3, потім працював вантажником у супермаркеті «ОАЗИС».

Строкову службу Дмитро проходив півтора роки у Києві. Після служби у армії повернувся до рідного міста Ромни. Згодом юнак вивчився на електрика у м. Суми. Потім розпочав працювати у «Сумиобленерго» електрослюсарем, де пропрацював до кінця 2013 року.

Коли агресор увірвався на Схід України, Дмитро на початку 2014 року став на захист Батьківщини, отримавши повістку від Роменського військкомату. Він з гідністю виконував військовий обов’язок у складі 27-ої реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. Дмитро Олексійович разом з побратимами пройшов важкі бої у Луганській та Донецькій областях. Чоловік був учасником АТО та мав посвідчення УБД.

У 2016 році Дмитро заключив контракт і продовжив захист України у складі 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького на посаді зенітника-навідника. У складі цієї частини старший солдат Дмитро ПОНОМАРЕНКО безпосередньо надавав відсіч і стримував збройну агресію рф в Донецькій та Луганській областях. Був на Бахмутському та Соледарському напрямках, перебуваючи у складі оперативно-тактичного угруповання «Соледар».

Рідні згадують Дмитра як доброго чуйного та безвідмовного чоловіка, який завжди радий прийти на допомогу. За ці всі роки військової служби він мало бував вдома. Були такі часи, що чоловік за рік був вдома лише до 15 днів. Наш Воїн ніколи ні на що не скаржився, завжди говорив рідним: «У мене все добре, аби лише вигнати ворога з України!»

Побратими говорять, що Дмитро Олексійович був справжнім Воїном, добре володів військовою справою, дали йому позивний «Парамон».

За більше ніж десять років постійної військової служби у Дмитра сильно підірвалося здоров’я. Останні два місяці проходив лікування та реабілітацію у Львові та Ужгороді.

На початку червня 2025 року, після операцій, Військовослужбовець повернувся до військової частини. Дмитро мав намір продовжувати боронити Україну від ворога разом з побратимами.

Але доля мала інші плани…

27 червня 2025 року зупинилося мужнє серце зенітника-навідника 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, старшого солдата Дмитра Олексійовича ПОНОМАРЕНКА, не витримавши суворих воєнних буднів…

Воїну навіки 38 років…

Без люблячого сина залишилися батьки, без турботливого брата – сестра та племінники… Роменська громада та вся Україна втратила Воїна, серце якого билося в ритмі України… Його серце зупинилося, але його ім’я навіки залишиться в строю – у наших серцях, у вдячній пам’яті громади, в історії нескореної України, повідомили в мерії Ромен.

Щирі співчуття рідним та близьким Героя! Нехай наш Воїн віднині охороняє українське військо з небес. Війна забрала у Дмитра молодість та найкращі роки, відібравши найцінніше – життя!

Пам’ять про Дмитра назавжди стане символом сили та стійкості України на шляху до Перемоги!

Світла пам’ять та вічна шана Герою – Дмитру Олексійовичу ПОНОМАРЕНКУ!