Palyvoda Anna - Психолог

11/07/2025

Дика Жінка: контакт із собою через активну уяву - практична вправа

Ще сто років тому, 12 липня, у Києві святкували Брикси - третій літній шабаш. Це був день, коли жінки ставали дикими, нестримними, живими. Вони виходили за межі звичного для себе, дозволяли собі бути гучними, вільними, не ховатись, не стримуватись, не вибачатись за свою природу.

Це був простір для Дикої Жінки - тієї, що не зменшує себе й не зраджує свою правду.

У сучасному світі, де жінка часто надто «цивілізована», архетип Дикої Жінки повертає нас до природного. Вона - не про хаос, а про внутрішню силу, інтуїцію, правдивість. Вона чує тіло, відчуває ритми природи, знає, коли настав її час. Вона нічого не доводить - вона просто є.

🌿 ЗАПРОШУЮ ДО ПРАКТИКИ
Це метод активної уяви - спосіб увійти в діалог із глибинною частиною себе.

🤍 Закрий очі. Уяви, що в дикому просторі - лісі, степу, пустелі.
До тебе наближається Вона. Твоя Дика Жінка.
Яка вона? Що ти відчуваєш поруч із нею? Як вона виглядає? Що в її погляді, голосі, русі?

🤍 Твоя Дика Жінка принесла дар. Уяви, що вона кладе його тобі в руки - предмет, образ, відчуття. Прийми. Подивись: що це? Про що воно для тебе? Що в цьому символі живого, актуального, потрібного саме зараз?

⚓️ Заякори цю зустріч
Намалюй дар. Або знайди вдома схожий предмет. Або сфотографуй. Або придбай - як знак, що ти дозволяєш собі чути цю силу. Подумай, де його зберігати, як він може нагадувати тобі про контакт із собою. У чому його сенс для тебе? Як він може допомогти тобі - у буднях, у виборах, у межах, у творчості?

Це не просто фантазія. Це - ти. Дика, жива частина тебе, яка прийшла наповнити тебе силою і сенсами.

💚 І якщо ти відчула відгук - дозволь цій частині себе проявитися завтра з самого ранку. Проведи 12 липня так, ніби тебе веде вона: та, що відчуває тіло, чує ритми, знає мудрість віків.

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

©️ Анна Паливода - психолог (юнгіанський підхід), кризова консультантка

#активнауява #архетипи #дикажінка #аналітичнапсихологія #психологічнапрактика #брикси #жінкасила

07/07/2025

Потреба у величності часто маскує дитячу тугу за справжнім баченням і прийняттям.
Коли самоцінність не йде зсередини, вона потребує зовнішнього захоплення, щоб вижити.
Та справжня опора - у внутрішній гідності, а не в ідеальному образі.

01/07/2025

Зріла любов починається там, де закінчується пошук того, хто має «заповнити порожнечу».
Це не про зустріч «половинок», а про зустріч світів.
Любов - це простір, де можна бути собою і залишатися разом.
Там, де закінчуються ілюзії, - починається любов.

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

Анна Паливода - психолог (юнгіанський підхід), кризова консультантка

30/06/2025

Є досвід, який не прагне бути розказаним одразу.
Є слова, які хочеться носити в собі довше - щоб проросли.

"Свідчення - це не просто присутність, це розділене переживання", - Роман Кечур
"Травма - це також місце, через яке ми єднаємося з іншими", - Світлана Шевченко

Ці фрази залишаються зі мною.
Так само, як тиша між виступами.
Пауза, в якій народжується сенс.

Ще багато цінного залишилося в нотатках.
А ще більше - у тихому відлунні всередині.
Щось шукає форми. Вимагає тиші.
Щоб стати частиною досвіду.

Анна Паливода - психолог (юнгіанський підхід), кризова консультантка

25/06/2025

Ми можемо входити в темряву душі не як жертви, а як уважні спостерігачі й дослідники - ті, хто не тікає від болю, а слухає його, дозволяючи прожити важке й рухатися далі.

Іноді лише в мороці проступає контур того, що справді важливе.

Так, темна ніч - це про втрати. Але часто це також шлях крізь царство тіней до зустрічі з чимось глибоко істинним у собі.

Це - ініціація.

У найважчі періоди ми, як ніколи, наближаємося до своїх цінностей - і до цілісності, яка була в нас завжди.

©️ Анна Паливода - психолог (юнгіанський підхід), кризова консультантка

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

24/06/2025

Камінь, що знайшов тебе: про символи й внутрішній центр

Коли ви раптом нахиляєтесь десь у подорожі - до берега моря, до гірської стежки - і знаходите камінь, - можливо, це не випадковість.

У аналітичній психології камінь - один із символів Самості, центру нашої психіки. Центру, який залишається цілим навіть у вирі бурі. Це - основа, ядро, початок.

У моменти життєвого переходу чи внутрішнього хаосу психіка шукає опору. Тоді камінь приходить у сні чи наяву - як знак:
«Ти можеш спиратися на себе».

🌀 Запрошую до психологічної практики: Камінь як символ стійкості
(інтеграція через активну уяву й арт-якоріння)

🔹 Візьміть будь-який камінь, який відгукується.
Потримайте в руках. Прислухайтесь до відчуттів.
Уявіть, що камінь - це ваш центр. Яким він є зараз?
Спостерігайте за образом, який проявиться.

🔹 Запитайте образ:
- Що ти приніс мені?
- Які сильні якості я можу пригадати через тебе?

🔹 Розмалюйте ваш камінь чи зробіть замальовку образу на папері.
Йдіть за відчуттями. Це не про естетику, це про можливість з'єднатися з собою і відчути внутрішню опору.

🔹 Дайте назву своїй роботі чи образу.
Сформулюйте свій внутрішній намір.
Наприклад: «Я залишаюся з собою, коли навколо шторм»
або «Я нагадую собі про тиху силу, яка є в мені завжди»

🔹 Знайдіть місце для вашої роботи.
Там, де ви зможете час від часу бачити його. Торкатись до відбитку зустрічі із внутрішньою стійкістю.

🌿 Символи поруч.
Вони мовчазні, поки ми не оживимо їх у собі.
Варто лише прислухатись - і символи починають говорити.
Про нас самих.

©️Анна Паливода - психолог (юнгіанський підхід), кризова консультантка

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

#символізм

23/06/2025

Про самооцінку і самоцінність

Те, як ми сприймаємо себе, - нерідко відлуння досвіду дитинства. Самооцінка і самоцінність формуються на ранніх етапах життя, і саме тоді ми вчимося: чи потрібно щось доводити, аби нас любили, чи нас приймають просто тому, що ми є.

🔸 Самооцінка - це про любов "за щось": за досягнення, за успіх, за відповідність очікуванням. Вона залежить від зовнішніх підтверджень і віддзеркалює, наскільки добре ми навчилися відповідати зовнішнім вимогам. Це про те, наскільки ми можемо себе оцінити, виходячи з власних умінь, набутого досвіду, успіхів.

Вона формує спосіб взаємодії зі світом, рівень критичності до себе, реакцію на похвалу чи зауваження. Це фундамент, на якому ми стоїмо.

🔸 Самоцінність - це про любов "незважаючи ні на що". Про відчуття власної гідності, яке не залежить від зовнішніх здобутків чи оцінки інших. Це внутрішнє "Я є", яке не треба доводити. Самоцінність народжується в просторі прийняття - ззовні чи всередині себе.

Самооцінка потребує доказів.
Самоцінність - йде зсередини.

Одна - про досягнення.
Інша - про буття і безумовну любов.

Самооцінка - це опора на зовнішнє.
Самоцінність - на глибинне.

І обидві - важливі.
Це ті нитки, з яких ми тчемо полотно свого життя.
Те, як ми бачимо і відчуваємо себе - визначає, як ми живемо.

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

©️Анна Паливода - психолог, кризова консультантка

#психологія #самооцінка

22/06/2025

Синдром відкладеного життя під час війни

СВЖ - це сценарій, у якому людина несвідомо вважає, що поки вона не живе "справжнім" життям, а лише готується до нього. Сьогодення сприймається як чернетка, репетиція або пауза до "поворотного моменту".

Під час війни цей синдром проявляється навіть у тих, хто раніше був активним. Це зрозуміло - особливо для тих, хто опинився у новій реальності, відірваний від дому, звичного ритму, підтримки.

У стані тривалого виживання психіка може завмерти. І поступово це призводить до:

🔹 втрати ініціативи
🔹 труднощів із прийняттям рішень
🔹 очікування, що хтось інший краще знає
🔹 роздратування до вимог чи рамок
🔹 схильності знецінювати допомогу
🔹 синдрому вивченої безпорадності

Це не про «ледачість» чи «інфантильність». Це про виснажену психіку, яка колись рятувала тим, що ставила життя «на паузу».

Але якщо ви впізнали себе - саме час лагідно повернути контроль:

🔸 На що я можу впливати вже сьогодні, а що поза моєю владою?
🔸 Де моя відповідальність, а де - межі інших?
🔸 Що я вже можу зробити самостійно, хоча раніше здавалося - ні?
🔸 Що відкладаю «до кращого часу», але можу дозволити собі вже тепер?

Так, війна триває.
Ми пам’ятаємо ціну.
Але - ми маємо жити.

Не «потім». Не уявно. А тут і тепер.
Зі страхами, обмеженнями, але й зі своєю свободою дії, посильними рішеннями, моментами радості.

💛 Повертати собі життя - попри все.

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

©️ Анна Паливода - психолог, кризова консультантка

#психологія #рефлексія

30/05/2025

Як діти адаптуються – і що допомагає їм не загубитись у новому світі: інтервʼю для дипломної роботи студентки факультету Психології Страсбурзького університету Малак з психологами проєкту SVITLO Аріною Смуток та Анною Паливодою

Ділимось досвідом з майбутньою колегою щодо адаптації дитини до нового середовища, так як це завжди більше, ніж зміна країни чи мови. Це - втрата опори, а отже - глибокий психоемоційний процес. І коли ми працюємо з родинами, які вимушено переїхали, ми проживаємо з ними реальні, щоденні хвилі - страх, провину, втому, надію, сором, маленькі радощі.

💛 Ця тема сьогодні близька нашим серцям. Ми щодня супроводжуємо родини, які будують нове життя за кордоном. І саме в цих живих контактах - у підтримці, слуханні, вмінні бути поруч - народжується справжній досвід.

Саме в невидимій стабільності фахівця, в його здатності бути присутнім, не тиснути, не «виправляти» дитину - часто і з’являється той простір, де дитина починає відчувати себе знову.

▫️Процес, а не момент

Психолог Анна Паливода поділилася:
«Адаптація - це не одноразова подія, а тривалий процес. У дітей він часто відбувається динамічніше, ніж у дорослих, але це не означає - без труднощів. Емоційні хвилі - частина цього шляху. У такі моменти важливо, щоб поруч була доросла фігура, яка не злякається цих коливань.»

Це справді так. Іноді адаптація виглядає, як ентузіазм у перші тижні, а потім - як регрес: плач, замкнутість, агресія. ❕Але це нормальні реакції на ненормальні обставини.

🫂 Важливо, щоб дитина не залишилась наодинці з цими емоціями. Наша роль як психологів - бути стабільними тоді, коли світ навколо не дає гарантій.

👩‍🎓 Чому це важливо для майбутніх психологів?
Ми часто нагадуємо собі в команді: не всі сім’ї звернуться по допомогу - але всі заслуговують її мати поруч. І тому так цінно ділитися цим досвідом з вами - студентами, молодими колегами, які незабаром теж працюватимуть із темами втрати, адаптації, пошуку себе в новому середовищі.

Для нас це розмова не лише про психологію, а про людяність у дії.

Про здатність бути поруч без рецепта. Про мову тепла і прийняття, яка зрозуміла дитині незалежно від того, скільки їй років.

Раді цьому діалогу і можливості ділитись досвідом клінічної практики.

Іноді достатньо бути поруч, щоб дитина не загубила себе у великому, незнайомому світі 🩵

Безкоштовна психологічна допомога: https://forms.gle/AA9oXn6p7S1RWU9T8

©️ Svitlo - проєкт психологічної підтримки ☀️

#психологія

18/05/2025

🎯 Знецінення: як його розпізнати і чому воно болить

Чому кілька простих слів можуть ранити надовго?

📌 Знецінення - це не завжди про злість чи байдужість. Часто це захисний механізм психіки.
Ми вдаємось до нього, щоб не торкатись болючого - в собі чи в іншому. Щоб дистанціюватися від складних емоцій, зменшити напругу або впоратись із заздрістю, безсиллям, провиною. Легше знецінити те, що викликає внутрішній конфлікт, ніж визнати: "я теж так хочу, але не можу собі дозволити", або "мене це тригерить, бо болить".

❗️Проблема в тому, що цей захист працює не тільки проти болю - він також відсікає контакт. І з собою. І з близькими.

🌀 Як виглядає знецінення - і що за цим може стояти?

🔸 Применшення переживань
Фрази на кшталт: "Та ти перебільшуєш", "Ой, не нагнітай", "Ти просто драматизуєш".
➡️ Часто їх говорять із власного дискомфорту - людині важко бути поруч із сильними емоціями, вона не знає, як реагувати, й намагається "згасити" ситуацію.
Це захист від власного безсилля або відчуття, що треба щось терміново "робити", а не просто бути поряд.

🔸 Турбота, яка не підтримує
"Все буде добре", "Не бери в голову", "Нема про що переживати".
➡️ Людина може щиро хотіти заспокоїти, але боїться глибини теми. Їй здається, що швидко "обезболити" краще, ніж бути поруч і слухати.
Іноді за цим стоїть страх заразитись чужим болем або відкрити власні незагоєні рани.

🔸 Сарказм, висміювання
"Ти, як завжди - геній логіки", "Новий сертифікат? Буде чим піч топити", "Готуєшся на прослуховування в цирк? Образ - вогонь".
➡️ Іноді це форма прихованої агресії, зневаги або заздрості. А буває, що людині важко відкрито висловити неприйняття, тож вона ховається за жартом.
Це може бути захист від уразливості або від потреби визнати, що хтось має щось, чого їй бракує (досягнення, сміливість самовиражатися тощо)

🔸 Поради, що відривають від реальності
"Просто зберися", "Це не депресія, а просто ліньки - займися ділом", «У інших гірше - не накручуй».
➡️ Так кажуть ті, хто самі не дозволяють собі бути вразливими і кому важко приєднуватись до емоційних станів інших.
Вони закликають до контролю, бо самі бояться втратити його. Захищаються від хаосу всередині.

🔻 Самознецінення
Коли ми самі говоримо собі:
– «Це не мій успіх - це просто випадковість»
– «Та це просто емоції, зараз я зберуся»
– «Я не зробив/ла нічого особливого»
– «Це дрібниця, інші справляються з більшим»
➡️ Це часто результат дитячого досвіду, де нас не чули або соромили, коли ми щось відчували.
Ми захищаємо себе від повторної болючої зустрічі з відкиданням - краще самим себе принизити, ніж знову почути: "не перебільшуй".

💡 Чому знецінення так болить?
Бо воно порушує нашу базову потребу - бути прийнятими і визнаними.
Не за успіхи. А за сам факт, що ми щось відчуваємо. Що маємо значення.

🛠 Що допомагає?
🌱 Усвідомлення: "Це знецінення - воно більше про іншу людину, ніж про мене"
💬 Внутрішня відповідь: "Моє відчуття справжнє. Воно має значення"
🧘‍♀️ Пауза: Якщо не можете одразу відповісти - не треба. Важливо чути себе.
🧡 Самопідтримка: "Мої досягнення - реальні", "Я маю право відчувати те, що відчуваю".

💚 Знецінення не робить вас менш вартісними - воно просто свідчить про те, що хтось не зміг побачити вашої цінності або ховається за власними захисними механізмами.

🩵 Ви не «перебільшуєте».
🩵 Ви не «занадто».
🩵 Ваші почуття - реальні.
🩵 Ваш досвід - цінний.
🩵 Ви - достатні.

© Анна Паливода - психологиня, кризова консультантка

Мій інстаграм: https://www.instagram.com/palyvoda_psychologist/

#психологія #знецінення #саморефлексія #усвідомленість #емоції #підтримка

17/05/2025

Світло зі своїми людьми 🤍

20/04/2025

🕊️ Чому ми з покоління в покоління розписуємо писанки, печемо паски, освячуємо кошики та вигукуємо «Христос воскрес!»?

Це більше, ніж обряд. Це ритуал душі, який несе в собі архетипи воскресіння, надії, матері, героя - тих, що вічно живуть у колективному несвідомому

У цьому тексті спроба дослідити:
🥚 Писанку як мандалу життя і символ потенціалу
🧺 Кошик як образ Великої Матері - годувальниці й захисниці
🔥 Нічну ходу як ініціацію та мандрівку Героя крізь морок
📣 Великоднє вітання як словесний обряд віри в Життя

Цей текст — не просто про традиції. Це про те, що тримає нас в умовах руйнування, і що дає надію воскресати знову і знову 🌱

💭 Залишайте думки — ваша думка цінна 🫶 Збережіть і поділіться, якщо відгукнулось.

#Великдень #Юнг #аналітичнапсихологія #писанка #архетипи #українськітрадиції #психологія #символіка

символічний рівень українських традицій через призму аналітичної психології