27/03/2025
ЖИТТЯ В МОМЕНТІ….
Після 30-ти років я почала жити в моменті, в моменті сьогодні, не завтра, не через дні, місяці, роки… сьогодні і тільки сьогодні.
Мені не соромно за все, що в моєму житті було, не соромно за свої вчинки, не соромно за своїх дітей, своїх рідних і своїх близьких, мені не соромно ні за кого хто мене оточує і кого оточую я…..мені не соромно, бо маю гідність.
Мені далеко наплювати на те, що про мене говорять або думають…. Тільки я сама знаю яка я насправді, і це самий вагомий аргумент моїх вчинків.
Часом здаюсь сама собі не живою, як якась металева або гірська кам’яна глиба, а душа здається плаче… тихо, мовчки і без сліз… то добре, це означає, що душа ще жива.
Чи добре бути собою – так, добре, але для багатьох це тяжко. А тяжко тому що вони себе ставлять на друге місце. Це коли думка інших стоїть на першому плані, а себе ставите в чергу, і під яким номером в цій черзі ви, ви вже не контролюєте і опиняєтесь поза свого особистого життя.
А потім люди жаліються на своє життя яке вони своїми, «як то кажуть руками», знецінили.
Будуєте захмарне майбутнє, повертаєте думки в минуле, і не думаєте про момент сьогодні…..Отаке…..
PS: На запитання : «як справи?» Є відповідь : «все нормально.»