SPILNO.UA

SPILNO.UA Громадська платформа комунікації та взаємодії Громадська онлайн платформа діалогу та комунікацій

🔻 Росія — це не держава. Це вузол. Трубопровід. Рак метрополії на тілі колоній.📍 Від Золотої Орди до "Північного потоку"...
22/07/2025

🔻 Росія — це не держава. Це вузол. Трубопровід. Рак метрополії на тілі колоній.

📍 Від Золотої Орди до "Північного потоку", від хутрових ярмарків до Газпрому — суть не змінилась: Москва ніколи не виробляла. Вона лише захоплювала, викачувала і вивозила.

І саме тому Одеса — її головна біль. Бо Одеса — не просто порт. Це символ іншої моделі: відкритої, торговельної, пов’язаної зі світом, а не з тайгами та трубами. І в цьому — цивілізаційний конфлікт.

🧩 Історія Москви — це історія паразитичного транзиту
📜 XIII–XIV століття: Москва отримує ярлик на збирання данини. Орда дає владу тому, хто краще «відкачує» ресурси.

🐿 XV–XVII століття: хутрова колоніальна економіка. Московія розширюється в Сибір, бо там можна брати, вивозити й продавати. Як завжди — не виробляти.

⚙ XVIII–XIX століття: за Петра I і Катерини II Москва стає імперією, яка освоює нові трубопроводи — вже зернові. Але й тоді головне джерело експорту — не Москва, а Україна, Кавказ, Поволжя, Сибір.

🛢 XX століття: нафта, газ, алмази. Будується наддержава з єдиним принципом: викачування + транзит = влада.

📍 Одеса — ахіллесова п’ята імперії
🔹 У XIX столітті Одеса — головний зерновий хаб Європи. Не Москва, не Санкт-Петербург. Саме Одеса годує Італію, Францію, Османську імперію. Через неї йде пшениця з України до світу. Саме тут — реальна економіка.

🔹 Одеса — ворота в Середземне море, а отже — у глобальну торгівлю, яка не потребує Москви. Вона автономна. І саме це — смертельна загроза для імперії труб.

🔹 Звідси — вічне прагнення Москви тримати Одесу під контролем. Бо Одеса — це альтернативна модель розвитку. Без колоніальної надбудови.

🌍 Москва — це антиекономіка
❌ У Москві немає жодної внутрішньої логіки розвитку. Всі імперські проєкти — це про перекачування ресурсів з колоній: зерна, хутра, вугілля, нафти, газу, металів.

❗ Жоден з цих ресурсів не належав Москві. Це — чужа праця, чужі надра, чужі поля. І тому Москва завжди боїться втратити трубу.

🎯 Чому війна проти України — війна за труби
🔥 Москва втратила Одесу у 1991-му. Але не змирилася. Тому спочатку — Придністров’я. Потім — Крим. Потім — Донбас. Все це — спроби знову побудувати транзитну артерію через Україну.

🧠 Вся російська стратегія — це відновлення контролю над потоками: морськими, енергетичними, зерновими. Бо інакше імперія гине.

❓Що робити?
📌 Імперія труб боїться повітря. Вона задихається від вільного ринку, вільного слова і вільного моря.
📍Тому Одеса — не просто місто. Це фронт. Це символ. Це ключ до майбутнього без колоніального минулого.

Москва ніколи не була виробником. Вона завжди була вузлом — на перехресті потоку багатств, які стікалися з колонізованих територій. Усе, що називається «розвитком ...

📉 Грантова пухлина: як зовнішні гроші сформували симуляцію демократії в Україні — і чому тепер усе сиплетьсяУ січні 2025...
22/07/2025

📉 Грантова пухлина: як зовнішні гроші сформували симуляцію демократії в Україні — і чому тепер усе сиплеться

У січні 2025 року адміністрація Дональда Трампа заморозила всі програми USAID на 90 днів. Для американського виборця це — частина політики жорсткого аудиту. Для українського медійного ринку — інформаційний Чорнобиль.

Директорка ІМІ Оксана Романюк чесно заявила: 80%, а можливо, й більше українських медіа жили на грантах USAID. Додайте до цього інші джерела — Internews, Pact, NED, National Democratic Institute, Soros Foundation, частково навіть IREX — і отримаєте реальність, у якій більшість незалежних ЗМІ просто не існують без донорських вливань.

Але проблема не в зупинці фінансування. Проблема — в системі, яка була побудована.

Протягом десятиліття в Україні діяла індустрія зовнішнього дизайну. Під прикриттям розвитку громадянського суспільства формувався грантовий конвеєр, який:

- відбирав зручні теми;
- породжував «активістів на зарплаті»;
- моделював «журналістику» як PR для донорів;
- створив фейкову ілюзію внутрішньої демократії, де насправді все було зовні зрежисовано.

Питання не в добрих чи злих намірах.

USAID, Internews чи NED не хотіли знищити Україну. Навпаки — мали благородні цілі. Але структура стимулів деформувала середовище. Коли журналіст виживає не завдяки аудиторії, а завдяки гранту — він починає орієнтуватися на логіку донора, а не суспільства.

Коли активіст існує не заради змін, а заради проєктної заявки — це вже не громадянське суспільство. Це громадянський франчайзинг.

Коли медіа обирає не правду, а ключові слова з ToR — це не свобода слова, а корпоративний бюлетень демократії за абонплатою.

Результат — інформаційний колоніалізм нового типу.

Він не примушує, як СРСР. Він купує. Не вбиває — а поміщає на крапельницю, і медійна кровотеча стає хронічною.

Усі ці роки ЗМІ звикли до того, що:

- не потрібно працювати з передплатниками;
- неважлива лояльність читача;
- головне — вчасно відзвітувати в LogFrame.
І коли в січні 2025 фінансування зупинилось — виявилось, що внутрішнього ресурсу немає. Більшість медіа виявились не організаціями, а папками з документами, які існують тільки при наявності донора.

Імунітету не буде, поки немає організму.

Найболючіше — це розуміння, що не відбулось становлення живої медійної екосистеми. Була химерна система інкубаторів, де кожна «успішна» структура була залежною — тематично, фінансово, інституційно.

Тому ніякого «громадянського суспільства» в класичному сенсі не сформувалось. Було товариство з обмеженою відповідальністю із просування цінностей, часто щиро, іноді ефективно — але майже ніколи не самостійно.

Гранти — це не зло. Але грантократія — це хвороба.

І ця хвороба стала злоякісною пухлиною української демократії. Тому що:

- вона видавала залежність за зрілість;
- контроль за смислами вийшов за межі держави;
- навіть боротьба з корупцією перетворилась на інструмент легітимізації нових корупціонерів, бо головне — виглядати правильно.

Тепер, коли американські інституції включили аудит і заморозили потоки — пухлина почала втрачати кровообіг. І ми маємо шанс побачити: хто з наших «моральних авторитетів» був насправді економічною прокладкою між Україною та інтересами зовнішніх гравців.
Це шанс, болючий і пізній, але шанс — перерізати грантову пуповину і нарешті почати дихати самостійно.
Бо демократія — це не звітність у PDF. Це зв'язок зі своїм суспільством, відповідальність перед своєю аудиторією і незалежність від того, хто сьогодні у Білому домі.

🧠 Рефлексія для тих, хто досі у тумані:
Коли джерело фінансування визначає, про що ти говориш, з ким ти дружиш і кого ти вважаєш «ефективним» — це не демократія. Це м’яка форма колоніалізму. Інформаційного, культурного, а згодом — і політичного.

📌 Імперії бувають не лише зі зброєю. Іноді вони приходять із логотипом USAID, щирими усмішками і безліччю Excel-таблиць.
https://spilno.org/article/hrantova-pukhlyna-anatomiya-informatsiinoho-kolonializmu-v-ukraini
#грантократія #інформаційнийколоніалізм #медіа #Трамп #журналістика #маніпуляція #імпортсенсів #україна

Як політична спекуляція створила злоякісну пухлину української демократії, чому традиційні ліки не діють, і чому суспільство не має імунітету проти цієї хвороби

🧠 Чому Захід не хоче захоплювати Росію: економічна правда без ілюзійВідповідь проста й цинічна: бо окупація — збиткова, ...
20/07/2025

🧠 Чому Захід не хоче захоплювати Росію: економічна правда без ілюзій

Відповідь проста й цинічна: бо окупація — збиткова, а неоколоніалізм — вигідний.

📉 Промислово нерозвинена територія, населення якої спивається і вимирає, не є цінним активом для Заходу. А от доступ до ресурсів через корумповані еліти, які виводять капітал у Лондон, Швейцарію чи Дубаї — це вже прибуткова модель.

📊 Росія — це не "імперія зла", а дешевий субпідрядник глобального капіталу, що готовий постачати сировину й воювати чужими руками в Сирії, Малі чи Україні.

🔄 Колонізувати Москву? Ні, краще зробити так, щоб вона сама несвідомо виконувала чужі задачі — через газ, війну, пропаганду.

І таке вже давно працює не тільки з Росією. Достатньо поглянути на Україну 90-х — зовнішнє управління без прямого контролю. Гранти, МВФ, «радники» — і ніяких солдат.

💥 Війни XXI століття — це не за території, а за контроль над грошовими потоками, розумами й елітами.

Економічна логіка неоколоніальної експлуатації: чому "колективний Захід" ніколи не був зацікавлений у захопленні території Росії

🚨 87% знищених Abrams? Ні. 100% дезінформації.The National Interest — американський журнал, який давно став рупором Крем...
18/07/2025

🚨 87% знищених Abrams? Ні. 100% дезінформації.

The National Interest — американський журнал, який давно став рупором Кремля у Вашингтоні, — опублікував статтю про те, що Україна нібито втратила 87% переданих США танків M1 Abrams.

Авторка — Майя Карлін, фейкова «аналітикиня», яка регулярно публікує вигадки з російських помийок під виглядом західної експертизи. Джерело — мутний сайт Military Watch Magazine, який не має жодної репутації.

Це не перший фейк NI. Цей журнал роками просуває лінію:
– «Крим — не все так однозначно»,
– «Путін змушений був напасти»,
– «Захід винен у війні».

👉 Засновник журналу — Дмитро Саймс, радник Ніксона, друг Путіна, гість Першого каналу, фігурант розслідувань Мін’юсту США.

🧩 Брехня про Abrams — частина кремлівської ІПСО: через американські ЗМІ сіяти зневіру в західній допомозі.

🛑 The National Interest — це не журнал. Це інформаційна операція під виглядом аналітики.
🛑 Майя Карлін — не журналістка. Це рупор ворожої пропаганди.

Міф про знищення американських Abrams в Україні — не журналістика, а інфооперація з пропискою на Охотному ряду.

📌 Чому в СРСР не існувало "Русской республики"?Бо й "русского народа" — як окремого суб'єкта — теж не існувало.Усі нації...
18/07/2025

📌 Чому в СРСР не існувало "Русской республики"?
Бо й "русского народа" — як окремого суб'єкта — теж не існувало.
Усі нації мали свої автономії: татари, комі, удмурти, чеченці, калмики, євреї — навіть буряти мали республіку. А "русские"? Вони були скрізь і ніде. Без республіки, без автономії, без представництва.
Тому що "русский" — це не національна ідентичність, а маска, яку Москва одягає на колонізованих. І коли хтось запитує: «А де ж територія русских?» — відповідь проста: в Росії, в імперії.
🟥 Це не забаганка історії. Це суть імперської конструкції:
Москва — центр. Усі інші — або колонії, або матеріал.

На відміну від всіх "титульних націй" Російської Імперії, СРСР або РФ, "русские" ніколи не мали офіційно визначеного суб’єкта федерації, жодної автономії, що носила ...

Держава має діяти не як спостерігач, а як активний гарант безпеки громадян. Особливо — в умовах війни, коли психологічна...
17/07/2025

Держава має діяти не як спостерігач, а як активний гарант безпеки громадян. Особливо — в умовах війни, коли психологічна стабільність суспільства є частиною національної оборони.

На жаль, в Україні створено умови, за яких держава радше захищає інтереси грального бізнесу, ніж своїх громадян. Це породжує не лише фінансові втрати, а й відчуття беззахисності, недовіри до інституцій, і врешті-решт — руйнування соціального контракту.

Азартні ігри — це не про свободу вибору. Це про те, як держава визначає межу між особистою відповідальністю і публічним обов’язком захищати тих, хто уразливий.

У будь-якій сучасній державі питання азартних ігор розглядається не лише як економічне, а насамперед як соціальне і моральне.

У публічному просторі Віталій Шабунін представлений як активіст, військовослужбовець та антикорупційний діяч. Ці ідентич...
17/07/2025

У публічному просторі Віталій Шабунін представлений як активіст, військовослужбовець та антикорупційний діяч. Ці ідентичності активно використовувались у його зовнішній комунікації, зокрема в міжнародних колах. Проте на основі перевірених фактів і встановлених обставин справи, жодна з них не підтверджується діями, характером діяльності чи ознаками інституційного статусу.

1. За даними слідства та численними відкритими свідченнями, Віталій Шабунін не проходив служби у бойовому підрозділі, не брав участі у виконанні бойових завдань, не був на фронті, але:
– був офіційно оформлений у частину;
– отримував регулярне грошове забезпечення як військовослужбовець;
– не з’являвся в розташуванні частини;
– проживав у Києві та брав участь у публічних заходах.

2. Шабунін не має публічного мандату на представництво суспільства. Його публічний статус базується не на обранні, не на делегуванні повноважень і не на участі в репрезентативних об’єднаннях. Фактична основа його публічного голосу — це:
– пряма підтримка міжнародних донорів і фондів;
– участь у грантових структурах;
– присутність у лояльних медіа-платформах.
Його позиціонування як «громадського діяча» є похідним від його ролі у піар-структурах, а не результатом демократичних процедур або суспільного висування.

3. Попри багаторічну присутність у темі боротьби з корупцією, діяльність Шабуніна не має ознак незалежної експертизи чи системної правозахисної практики. Натомість спостерігається:
– вибірковість у темах і обʼєктах критики,
– синхронізація заяв із позиціями зовнішньополітичних партнерів,
– відсутність публічних дій щодо резонансних кейсів серед «своїх» контактних груп.
Це вказує на те, що його антикорупційна діяльність виконує функцію не контролю, а інформаційного супроводу — в межах інтересів конкретних середовищ, зокрема тих, що пов’язані з міжнародною допомогою, зовнішнім лобізмом і комунікаційними інструментами демократичної партії США.

Позиція Віталія Шабуніна у справі про фіктивну службу — це не лише юридичний епізод, а вікно в конструкцію, якою створюється публічне обличчя активізму в Україні. На рівні формальних ознак, він:
– не є військовим,
– не є публічно легітимованим представником суспільства,
– не є антикорупціонером.
Фактично — це медійний виконавець, який працював у межах комунікаційної логіки донорських і політичних структур, виконуючи роль звʼязного між грантовим середовищем та міжнародною аудиторією. Його "статуси" — це не суть, а формати доступу до впливу, захисту і фінансування.

Саме тому політизація справи, яку сьогодні просувають пов’язані з ним платформи, є не реакцією на переслідування, а продовженням тієї ж піар-стратегії, яка і створила його публічний образ.

Медіа, мандат і маніпуляція: справа Шабуніна під мікроскопом. Як приватна особа стала символом імунітету від відповідальності.

Як справа Шабуніна перетворилась на атаку не на фігуранта, а на державу?У липні 2025 року ДБР оголосило підозру Віталію ...
15/07/2025

Як справа Шабуніна перетворилась на атаку не на фігуранта, а на державу?

У липні 2025 року ДБР оголосило підозру Віталію Шабуніну за двома кримінальними статтями:
📌 ч. 4 ст. 409 ККУ — ухилення від військової служби в умовах воєнного стану
📌 ч. 2 ст. 190 ККУ — шахрайство, що завдало значної шкоди бюджету
Суть справи — не в «переслідуванні активіста», як це подає англомовна колонка Kyiv Independent.
Суть у тому, що особа, яка позиціонувала себе як взірець боротьби з корупцією,
➡️ кілька місяців не перебувала у військовій частині
➡️ отримувала державні кошти як нібито діючий боєць
➡️ прикривала своє «відрядження» фіктивними листами від НАЗК
➡️ і не відмовилася від жодної гривні з бюджету.

🔍 Юридично: Шабуніну інкримінують те, що він, будучи мобілізованим до частини А7376,
з вересня 2022 до лютого 2023:
– самовільно залишив розташування
– не виконував службових завдань
– не зʼявлявся до місця служби
– але офіційно проходив як "у відрядженні до НАЗК" — без законних підстав на це
Закон чіткий:
📌 Відрядження військових можливе лише до визначених указом Президента органів
📌 НАЗК до них не входить
📌 У воєнний час другорядні відрядження заборонені
📌 Жодних завдань від НАЗК Шабунін не виконував, а за адресою агентства не з’являвся
Фінансово:
➡️ 183 811 грн — грошове забезпечення
➡️ 40 438 грн — сплата ЄСВ
➡️ 224 249 грн — збитки бюджету

❗ І тут починається головне — не справа проти Шабуніна, а справа проти держави.
📣 Замість юридичного захисту — інформаційна кампанія.
Не на основі фактів, а на основі тиску. Наприклад:
🔻 Редакційна колонка Kyiv Independent:
– не містить жодного аналізу змісту підозри
– не згадує про суми чи відсутність службової діяльності
– натомість прямо закликає президента Зеленського втрутитись
Це не журналістика. Це — спроба публічного шантажу через ЗМІ.
🧠 Маніпулятивна схема проста:
З фігуранта роблять жертву

З розслідування — політичне переслідування
З держави — уособлення “авторитаризму по-російськи”
З критики на адресу Шабуніна — “атаку на громадянське суспільство”
Так формується паралельна реальність, де:
– не важить, чи винен фігурант
– не важить, чи було шахрайство
– важить лише, що він “наш” — і тому недоторканий
📌 Ціль кампанії — не суспільство в Україні, а західні медіа, дипломати і донори.
Текст публікується англійською, тези одразу підхоплюють пов’язані з Шабуніним структури:
TI-Ukraine, антикорупційні активісти, окремі журналісти.
І головне — ніхто з них не ставить просте запитання:
👉 Чому особа, яка не служила, отримувала гроші за службу?

📊 У 2023–2024 роках у справах за ті самі статті (409, 190 ККУ)
понад 80% фігурантів отримали обвинувальні вироки.
І нікого з них не захищали колонки в англомовних ЗМІ.
Ніхто з них не мав змоги назвати кримінальну справу «відкатом до Росії».
Бо вони — не частина інфраструктури впливу.
🧩 Справа Шабуніна — це не про одного чоловіка. Це про подвійні стандарти.
Про те, як через медіа можна:
– уникати слідства
– делегітимізувати правоохоронців
– створювати репутаційний актив, який потім монетизується у політиці
❗ Бо коли правду замінює маніпуляція — закон втрачає силу. І той, хто мав бути прикладом доброчесності,
стає прикладом, як обманювати державу під гаслами боротьби з корупцією.
👉 https://spilno.org/opinions/feikova-sluzhba-i-spravzhnii-shantazh-yak-informatsiina-kampaniya-navkolo-shabunina-peretvorylas-na-tysk-na-prezydenta

#Шабунін #антикорупція #війна #маніпуляції #ЗСУ #фактчек #інформаційнийтиск

У липні 2025 року Державне бюро розслідувань оголосило підозру Віталію Шабуніну — відомому громадському діячеві та співзасновнику Центру протидії корупції — за дв...

👑Цар по довіреності: як московський самозванець став «царем всієї Русі»16 січня 1547 року в Успенському соборі Московськ...
13/07/2025

👑Цар по довіреності: як московський самозванець став «царем всієї Русі»
16 січня 1547 року в Успенському соборі Московського Кремля — грандіозна церемонія. Блиск золота, урочисте співання, густі хмари ладану. Московський князь Іван IV приймає з рук митрополита Макарія царські регалії. Натовпи ликують — народився новий "цар всієї Русі"!
❌ Але це брехня. Жодного народження царя не було. За цим спектаклем — одна з найсміливіших політичних авантюр в історії. Весь церемоніал — майстерна підробка під справжню коронацію.
⛪ ЦЕРКВА-САМОЗВАНКА + ЦАР-САМОЗВАНЕЦЬ
У 1547 році Московська церква, яка до цього була частиною Київської метрополії Константинопольському патріархату, вже майже століття була сектою.
В 1448 році, після смерті імператора Іоанна VIII Москва без узгодження з Константинополем призначила свого митрополита.
🎭 Тепер уявіть: неканонічний митрополит неканонічної церкви вінчає на неканонічне царство людину без прав на це.
Це як самозваний нотаріус засвідчує підроблені документи самозваного спадкоємця Візантії.
❗ Але й це є порушенням канону! Візантійські імператори вінчалися ТІЛЬКИ патріархом — духовним батьком імперії. Митрополит не мав права. А тим більше митрополит, якого не визнавав жоден християнський центр світу.
📅 Константинополь визнав автокефалію Москви лише в 1589 році — через 42 роки після «царського» вінчання. При драматичних обставинах: патріарх Єремія II погодився на це під загрозою смерті.
🗺️ ГЕОГРАФІЯ ОБМАНУ: цар без царства
"Цар всієї Русі" — звучить вражаюче. Але про яку Русь говорить московський самозванець у 1547 році?
🏰 Справжній центр православ'я Русі — Київ, у складі Великого князівства Литовського. Там же: Чернігів, Смоленськ та інші історичні землі Русі. Легітимна Київська митрополія з законним митрополитом під юрисдикцією Константинополя знаходиться в Києві.
😱 Парадокс: Іван IV проголосив себе царем Русі, при тому що правителем Русі він не був. Історичні землі йому не належали. Головою церкви Русі була інша людина.
Москва контролювала лише Залісся — периферію справжньої Русі. Іван правив симулякром, претендуючи на Русь.
🏺 ОРДИНСЬКІ КОРЕНІ "ВІЗАНТІЙСЬКОГО" ЦАРЯ
Москвичі завжди козиряли "візантійською спадщиною", але терміни "самодержець" і "цар" прийшли НЕ з Константинополя.
"Самодержець" — калька з ординської спадщини. Цар Узбек ("Сам-Бек" = "сам собі вождь") був один з тих, хто допоміг Москві стати над іншими містами Залісся.
💥 "Цар" — теж не візантйське і НЕ від Caesar! Російська філологія брехливо наполягає, що "цар" — слов'янська калька з "Caesar". Пізня раціоналізація!
🔍 Справжні корені титулу — давній Схід:
Аккадський "šarru" — цар-бог
Хурріто-урартський "šarri, shar"
Тюркські: sar, saru, čari — цар, вождь, хан
"Цар Хазарський" згадується ще до хрещення Русі. У волго-уральських племен — титул "сар" (владика).
⚔️ Візантія до 1453 року — єдине джерело легітимної імперської влади для православного світу. Тільки так нема царів, а Базилевс Константинополя — "Божий імператор".
Але титул "цар" НІКОЛИ до нього не застосовувався! Його використовували тільки до біблійних або східних правителів, ніколи до європейських монархів.
🎪 Іронічно, що фейковий "спадкоємець Візантії" використовував ординську термінологію та східні титули для легітимізації влади над землями європейської країни, які йому не належали.
🌍 МІЖНАРОДНИЙ СКАНДАЛ
Європейські двори — зрозумілий скепсис до московських претензій. Іван Грозний НЕ отримав міжнародного визнання царського титулу. Для них він — "великий князь московський".
З точки зору міжнародного права, Іван не мав підстав заявляти права на царство чи "всю Русь". Бо не був захисником церкви, не контролював Русі, не мав благословення канонічних властей.
🎭 ПОЛІТИЧНА АВАНТЮРА СТОЛІТТЯ
16 січня 1547 року — не створення царства, а геніальна авантюра. Московські політики перетворили локальну церемонію в глобальну заявку на владу.
Театр легітимності — пишна постановка для переконання сучасників і нащадків. Візантійські регалії, урочистий обряд, високопарні титули — все працювало на потрібний образ.
🎪 Але за декорацією — проста істина: неканонічна церква вінчала неправомочного претендента на неіснуюче царство.
⏰ ЗАПІЗНІЛА ЛЕГІТИМАЦІЯ
Константинополь визнав московську церкву в 1589 році — через 42 роки після вінчання.
Але незаконне вінчання 1547 року не стало законним через події 1589 року. Це як визнати шлюб, укладений неуповноваженою особою, через півстоліття.
🔥 СПАДЩИНА ВЕЛИКОГО ОБМАНУ
Вінчання Івана IV — зразок для політичних операцій. Показало, як спектаклем створити видимість легітимності там, де її не було.
Московське царство народилося не з законного наслідування, а з цинічної авантюри. Майстерний хід визначив характер московської політики — видавати бажане за дійсне, перетворювати фантазії в реальність.
💥 ВИСНОВОК: Створення "Руського царства" 1547 року — історія про те, як ссамозвана церква вінчала самозваного царя на самозване царство. Авантюра вдалася настільки блискуче, що наслідки відчуваються досі.
#історія #Русь #Київ #Москва #авантюра #царство #церква #самозванець

Уявіть собі сцену: 16 січня 1547 року в Успенському соборі Московського Кремля розгортається грандіозна церемонія. Блиск золотих окладів, урочистий спів, густі хмари ...

📦 Усі великі релігії— це не просто метафізика. Це інструкції з доставки спасіння. З обов’язками, відповідальністю, маршр...
09/07/2025

📦 Усі великі релігії— це не просто метафізика. Це інструкції з доставки спасіння. З обов’язками, відповідальністю, маршрутом. Тобто — логістичні моделі.

🏯 Конфуціанство / Даосизм = FCA
Форма буття передається в родовій точці.
Жодних гарантій. Лише обов’язок зберігати ритуал.
✡️ Іудаїзм = EXW
Бог видав Тору на складі. Далі сам.
Святість — це DIY-контракт, без місіонерства і сервісу.
☪️ Іслам = DAP
Доставлено все: Коран, шаріат, приклад.
Але застосовуєш і виконуєш сам.
✝️ Католицизм / православʼя = CIF
Спасіння включено в ціні. Церква — оператор.
Ти приймаєш готовий пакет.
✝️ Протестантизм = FOB
Отримав Слово? Далі — сам.
Без посередників. Без гарантій. Повна особиста відповідальність.
🎯 Релігія — як угода. Питання лише в тому, хто несе ризики в цьому контракті.

Світові релігії — це не тільки віровчення, а й усталені системи обміну смислами, які мають свою внутрішню логіку “передачі спасіння”. Кожна з них передбачає іншу ....

💸 ВПК на Росії — це не про війну. Це про бюджети.Про нескінченні "розробки", "модернізації", "випробування".Чим довше тя...
09/07/2025

💸 ВПК на Росії — це не про війну. Це про бюджети.
Про нескінченні "розробки", "модернізації", "випробування".
Чим довше тягнеться проєкт — тим краще.
Бо у Росії оборонка — це не сектор економіки. Це легалізований чорний ринок розпилу.

🎯 "Альтіус" не перший.
– Були "Охотник", якого возили на паради, але не в бій.
– Був "Супутник", який коштував мільярди і впав на старті.
– Були ракети, які "не мають аналогів", але не мають і координат цілі.

Бо справа — не в зброї. Справа — у кошторисі.

🔐 У РФ вигідно створювати проєкти, які не завершуються ніколи.
Вони живуть у зоні секретності.
– Ніхто не бачить, що там.
– Ніхто не питає, де результат.
– Ніхто не сидить.
Бо всі в долі.

📊 Це те, що економісти називають "економіка збитків".
– Не виробництво → а імітація
– Не результат → а процес
– Не зброя → а "освоєння коштів"
Важливо не зробити, а показати, що робиш.

📎 І саме тому російська армія може існувати без перемог.
Їй не потрібні здобутки — їй потрібна перевірка фінансування.
Коли щось працює — це навіть ризик. Бо доведеться закрити проєкт і знайти нову годівничку.

🚀 "Альтіус" впав.
Але система, яка його створила, — стоїть. Бо її ціль — не політ, а падіння з бюджетом у кишені.

📚 У радянській традиції це почалося ще з "шарашок", де вчених утримували у в'язницях для розробок.
Потім були мільярдні програми, які ніколи не виходили за межі КБ.
Тепер — безпілотники, які "немаютьаналогів", але мають позитивний грошовий потік.

💬 Це не провал. Це успішна бізнес-модель.
Бо у Росії воєнка — це жива мертва справа:
– Вона не дає результату
– Але поглинає ресурси
– І гарантує прибутки для своїх

⚠️ Тому не смійтесь із чергового падіння "чудо-дрону".
Це не зрада. Це план.
Бо поки щось падає, хтось піднімає кеш.

🔗

Корупційний цикл воєнних розробок як економіка збитків. І якого біса цей дрон падає на Казань у 2025 році?

🔗 У російській культурі рабство — не ганьба, а насолода.Насолода підкорятись. Насолода карати. Насолода не бути відповід...
09/07/2025

🔗 У російській культурі рабство — не ганьба, а насолода.
Насолода підкорятись. Насолода карати. Насолода не бути відповідальним.
Це не спотворення, це — її фундаментальна риса.
👊 Що таке «свобода» для росіянина?
Це виклик, це страх, це загроза хаосу.
А рабство — зрозуміле. Воно має ієрархію, начальника, винного, наказ.
Справжній росіянин не хоче бути вільним — він хоче бути частиною системи, де завжди хтось старший скаже: «Роби».
🔨 Цар, Сталін, Путін — різні епохи, одна логіка.
Коли закінчилося кріпацтво — виникла колгоспна кабала.
Коли впав СРСР — народ знову вибрав батога.
Рабство у Росії — не виняток. Це норма, яка відтворюється з покоління в покоління.
📉 Джон Мейнард Кейнс колись сказав:
“Комунізм можливий лише за рахунок рабської праці.”
І СРСР це довів.
ГУЛАГ — це не збій, а ідеальна форма організації радянської економіки.
Примусова праця, нуль прав, план, табель — усе, як люблять.
🧠 Навіть ліберальна чи пострадянська Росія не змогла вигадати нічого нового.
Погляньте на сучасну економіку РФ:
– ЧВК з контрактами як кабальними боргами
– Мобілізація через штрафи і залякування
– Бюджетники — як підневільний електорат
– Промисловість — як прикриття для нових "шарашок"
Це не індустріальна держава. Це табір, замаскований під державу.
🛠️ «Наша система неефективна, але результативна», — казав російський управлінець Олександр Прохоров.
Що він мав на увазі?
Що ця система не створює цінності, але дозволяє перерозподіляти ресурси насильницькими методами.
Не працювати — а експлуатувати.
📚 Історик Олександр Ахієзер ще у 1980-ті назвав сталінізм другим виданням кріпацтва.
Сучасна РФ — третє.
Уже не з кайданами, а з паспортами. Але з тією ж самою функцією — вивести людину зі сфери вибору.
⚠️ Важливо: це не про політику.
Це — про антропологію нації, яка знаходить радість у приниженні, силу — у підкоренні, ідеал — у покорі.
І ця система має глибоке коріння. Її не переможеш фактами чи дебатами. Її можна лише делегітимізувати як цивілізаційну альтернативу.
👁 Бо доки світ дивиться на Росію як на державу — вона відтворює себе.
А доки вона відтворює себе — рабство не просто можливе.
Воно — бажане.
🔗

Історія Росії — це не шлях поступової еволюції до свободи, а хроніка циклічного повернення до несвободи. Саме в цьому сенсі ідея рабства у російській культурі ніко...

Address

Kyiv

Telephone

+380675025022

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when SPILNO.UA posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to SPILNO.UA:

Shortcuts

Share

Category

Платформа партисипативної демократії SPILNO

Що таке Спільно?

Спільно це українська платформа демократії участі яку умовно можна представити в чотирьох площинах:

1. Цифрова платформа

Спільно - це цифрова платформа яка використовується для координації участі громадськості. Ключовий простір для створення більш відкритого, прозорого, спільного та демократичного суспільства.