
23/09/2025
Чим відрізняється апостиль від легалізації і що ще може бути треба?
Коли потрібно використати український документ за кордоном, часто виникає питання: як зробити так, щоб його там прийняли? Найчастіше згадують дві процедури — апостиль і легалізація. Вони мають дещо спільне, проте насправді це різні механізми.
Апостиль — це спрощений варіант підтвердження автентичності документа. Його ставлять у країнах, які приєдналися до Гаазької конвенції 1961 року. Апостиль засвідчує, що підпис і печатка на документі справжні, але цей штамп ніколи не підтверджує зміст. Це зручна й відносно швидка процедура, яку роблять до перекладу, проставляючи на оригіналі. Іноді потрібен навіть «подвійний апостиль» — спершу апостиль на оригінал, а потім другий апостиль вже на нотаріально засвідчений переклад.
Легалізація ж застосовується тоді, коли країна не є учасницею Конвенції. Це повна перевірка документа поетапно: спершу в Міністерстві юстиції, потім у МЗС, і на завершення — у консульстві країни, де документ використовуватиметься. Такий шлях довший, складніший і дорожчий, але саме він гарантує визнання документа там, де апостиль не діє.
Чому іноді цих процедур усе одно недостатньо? Бо конкретний орган у країні призначення (університет, суд, банк, роботодавець) може мати додаткові вимоги. Наприклад, вимагати переклад тільки певною мовою або від обмеженого кола перекладачів, конкретний формат засвідчення або навіть ще один етап перевірки.
Висновок простий: апостиль і легалізація — це лише інструменти. Вони відкривають двері, але як саме вас зустрінуть по той бік — залежить від правил тієї установи, куди ви йдете. Тому перед оформленням перекладу завжди варто уточнити вимоги приймаючої сторони — це зекономить і час, і кошти, і нерви. А далі ми завжди допоможемо розібратися 💚
Замовити переклад або дізнатися попередню вартість завжди можна у Telegram / Viber / WhatsApp: 095 848 9814 📲