
02/06/2024
💙
📌З чого розпочався поетичний шлях.
— З ненависті. Найяскравішої емоції життя. Перший мій вірш був маніфестом проти нашої системи освіти. Я задавав занадто багато питань, а так як відповіді не отримував — шукав її в поезії.
📌Улюблені поетичні твори?
— Індіанка Ліліан, «Сеньйорито Акаціє», Листи в Україну, О капітане, мій капітане
Як поети (як особистості) на мене вплинули Г.Аполінер з його романтикою, образністю, каліграмами та поетичністю. Р.М.Рільке, з його найчудовішою формою та ліричністю. Байрон зі стилем життя «все або нічого», Ш.Бодлер, М.Семенко, А.Могильний. Хтось показував до яких меж приводить епатаж. Хтось вчив мене розміреності та меланхолійності. Хтось казав мені «придумуй свою правду» (звідси пішло «створюй свою реальність»).
Але коротко — ці люди були тими
кого я міг би назвати «Поезія»
📌Яку роль, на вашу думку, відіграє поезія в суспільстві?
Поезія — є глибокий лаконічний та естетичний вирок. Вирок самому собі, вирок ситуації в якій ти опиняєшся, вирок суспільству, вирок комусь іншому. Поезія повинна бути тим, до чого ти будеш звертатися в мить максимального душевного піднесення або занепаду. Не до музики, не до кіно, театру, прози а саме до поезії.
📌Як ви ставитеся до сучасної української поезії?
— Сучасна українська поезія жива. Вона розвивається, вона створює молодих авторів і худо-бідно утворює комюніті. Так, вона трохи зациклена на темі кохання та на шістдесятниках (Симоненко, Стус, Костенко) але це характерно скоріш для масового глядача. Я впевнений, в найближчі роки поезія нарешті переверне уявлення про саму себе, і стане не просто чимось «нішевим» а справді поважною та крутою сферою.
📌На вашу думку, чи важливий развиток
культури та творчості під час війни, чому?
— «Не вбивайте, бо в нас культура». Без культури нікуди. Нація, країна, народ не може стояти на грошах — вона стоїть на культурі. Розвиток культури є приорітетним напрямком в воєнний час. І наша культура це зараз показує! Стало більше україномовного всюди! Ми стали більше українцями ніж будь коли. Тож, куди без цього?
©️Михайло Мерсі