05/09/2025
Сьогодні ми анонсуємо надзвичайне число журналу Антиквар! І представляє це видання запрошена редакторка Daria Dobriian:
"2025 рік — особливий для шанувальників Олександра Мурашка, адже 7 вересня минає 150 років від дня його народження. Приємно, що ювілей митця відзначатимуть не лише на його батьківщині: ЮНЕСКО також внесло цю знаменну дату до списку пам’ятних подій.
В Україні до цієї дати приурочено виставки, лекції, публікації і цілий номер журналу «Антиквар», на сторінках якого вже десять років поспіль публікуються матеріали про художника. До підготовки цього випуску було залучено широке коло фахівців, що дало змогу розширити діапазон висвітлених тем і питань. Головний принцип полягав у побудові свого роду тріади, одна частина якої — інтерв’ю та статті, що окреслюють історичний контекст, друга — мистецтвознавчі розвідки, присвячені окремим творам, а також формуванню та особливостям творчої манери митця, і третя — техніко-технологічні дослідження, котрим донедавна приділялося найменше уваги. Отже, журнал одразу замислювався змістовним, насиченим, різноманітним — словом, «серйозним», але «живим», не схожим на сухі академічні збірки.
У підготовці ювілейного номера взяли участь авторитетні спеціалісти: мистецтвознавці Галина Алавердова, Лариса Амеліна, Марина Дроботюк, Сергій Побожій; історики та києвознавці Ольга Друг, Михайло Кальницький, Антон Короб, Владлен Мараєв, експертки в галузі технологічних досліджень Олена Андріанова та Світлана Біскулова, реставраторка Наталія Чамлай. Родзинкою видання стане мапа «Київ Олександра Мурашка», де позначено та описано всі пов’язані з митцем споруди — і ті, що дійшли до наших днів, і ті, що не збереглися. Спробуйте прогулятися з цією мапою київськими вулицями, і ви неодмінно відчуєте Мурашка як генія місця — міста, де ми живемо.
Направду казати, особисто я не люблю ювілеї — є в них щось нудне. Утім, вони можуть стати гарною нагодою зробити ревізію своєї роботи й підбити певні підсумки, а ще — довести до кінця давнішні напрацювання, до яких попросту не доходили руки.
Уже багато часу я вивчаю приватне листування Мурашка — на жаль, дуже невелике за обсягом. Публікувати його окремим виданням не мало сенсу, а от доповнити ним «Антиквар» — інша річ! Ще одна важлива тема, якою я займаюся мало не половину свого життя, — загибель Мурашка. І от нарешті — у рік, коли так само, як і в 1919-му, 14 червня припало на суботу, — це дослідження виходить друком.
Ми не першопрохідці у відзначенні пам’ятних дат митця спеціальними виданнями. Адже до десятих роковин загибелі Мурашка (1929) була ідея підготувати присвячену йому збірку — за аналогією з «Нарбутівським збірником». В архіві є перелік тем, які Федір Ернст, керівник проєкту, планував порушити, однак задум так і лишився нереалізованим. Вагомою частиною книги мали стати спогади про Мурашка-художника і Мурашка-педагога, адже в той час чимало людей могли б ними поділитися… На жаль, це втрачено назавжди. Проте у нас є свої спогади і свої небуденні історії — не про самого Мурашка, а про долю його творів і про їх колекціонування — зазвичай також пов’язане з непересічними особистостями. Про це, зокрема, ідеться в інтерв’ю з Костянтином Рачковським, власником маловідомих, але дуже цікавих робіт митця.
Для обкладинки журналу обрано особливу картину, яка зберігається в приватній колекції на іншому континенті — в Австралії. Це дуже зворушливий і навіть щемкий твір: тут і улюблений синій колір Мурашка, і сам художник, що дивиться на глядача, і його дружина Маргарита, і нещодавно вдочерена ними меленька Катя, і кімната на Малій Житомирській, 14, де останнього мирного літа 1913 року й було написано цей родинний портрет. Саме такими ми й хотіли показати Мурашків — щасливими, молодими, сповненими надій…
Насамкінець я б хотіла щиро подякувати людям, які завжди підтримували моє прагнення досліджувати життя й творчість Мурашка і без яких це видання навряд чи було б можливим. Насамперед — тим, хто допомагав на початкових етапах: Ігорю Тарасовичу та Яні Юріївні Понамарчукам, Таїсії Яківні та Володимиру Львовичу Мазюкам (це вони свого часу передали мені рукописи Маргарити Мурашко, Тіни Омельченко й решту архіву), Юрію Олексійовичу Кузьменку (чоловікові Ірини Адріанівни Прахової, онуки Анни Крюгер-Прахової та Миколая Прахова), Ларисі Амеліній (яка завідувала Документально-архівним фондом НХМУ), а також усім, до кого я звертаюся за порадами й консультаціями сьогодні: Марині Дроботюк, Віталію Ткачуку (разом із ним ми готували до публікації спогади Маргарити Мурашко), Галині Алавердовій, Ользі Друг, Олені Кашубі-Вольвач, Лесі Толстовій, моєму чоловікові Ігорю і, звісно, команді «Антиквара», співпраця з яким триває вже 11 років.
А найголовніше — я дякую Силам безпеки та оборони України, завдяки яким присвячене Олександрові Мурашку видання виходить у суверенній Україні. І вклоняюся всім, хто загинув, захищаючи нашу незалежність.
Дар’я Добріян, запрошена редакторка номера
Журнал, присвячений Олександру Мурашку вийде друком на прчатку жовтня.
Тож, можна замовляти.
Звичайний примірник - 400 грн.
З "Мапою Мурашка" - 500 грн.
По річній передплаті - з мапою за 400 грн.
Тож пишіть нам на сторінку - замовляйте та передплачуйте!
