10/07/2025
9 липня відійшов у засвіти видатний французький історик Ален Безансон (https://esu.com.ua/search_articles.php?id=41479).
Вічна і світла пам'ять.
У передмові до "Histoire de l'Ukraine» Аркадія Жуковського (https://esu.com.ua/search_articles.php?id=18383) писав:
Той простий факт, що Україна вийшла з багатовікового ув’язнення й одного щасливого дня заявила про своє місце в міжнародній спільноті, беззаперечно доводить, що вона така ж давня, як і Франція.
**********
Комунізм помер, але російський націоналізм, який був одним з найбільш агресивних у світі до 1917 року, водночас роздратований, утримуваний і запалюваний комунізмом — живий. Цього разу він міг би запозичити в комунізму, принаймні, його лукаві політичні методи як інструмент для досягнення своєї мети — реконструкції Російської імперії.
*********
Починаючи від Карамзіна до Платонова й Мілюкова (не оминаючи Ключевського) — я не кажу вже про псевдоісторію комуністичної ери — російські історики ігнорують або деформують історію України, роблячи з неї простий епізод російської історії. За цією традицією, Московська Росія — єдина спадкоємниця Київської Русі. Завоювавши своє ядро в XVII ст., вона тільки те й робила, що наступні два століття колонізувала суміжні землі, набирала свою силу. Ключевський докоряє Катерині II за те, що вона залишила Галичину Австрії.
************
Росія, менш цивілізована, ніж Україна, брала в цієї країни кадри, в яких вона мала невідкладну потребу. Отже, слабка українська еліта була залучена до механізму Росії, тут вона знаходила застосування й своє місце, що було, безперечно, завоюванням для цієї держави, досить міцної в порівнянні з українською, і втратою для України, покинутої кращими її синами. Подібне повторилося в Польщі та в країнах Балтії, які також постачали Російській державі функціонерів та урядовців, яких російський народ, більш варварський, не міг ще виростити і яких відповідно не вистачало в цих країнах, щоб організувати їхні нації.
********
Росія хотіла й хоче всю Україну. У цьому є політична константа. Вона її хоче мати, тому що саме володіння Україною робить з Росії могутню державу. Це володіння може бути тільки насильницьким. Воно визначає деспотичну імперську форму російського уряду, яка може змінитися лише за умов незалежності України. Отже, українське питання домінує як у зовнішній російській політиці (її міжнародний статус), так і у внутрішній (форма й автократичний стиль її уряду).
***********
Незалежність України — добра річ для Росії, яка, за умови, що вона відмовляється від імперської мрії, зможе, нарешті, звернутися до самої себе й шукати шляхи добробуту та свободи, які більше важать, ніж могутність. Це добре і для Європи, кордони якої сягають Дону. Якщо Білорусь співдіятиме з Україною, Європа матиме захисний геополітичний простір, якого їй так гостро не вистачає. Вона, нарешті, добра річ і для світу: коли висипається на землю гігантський радянський кошик, розумно його розібрати по частинках. Треба перегородити цей широкий простір таким чином, щоб нещастя й неспокій, які не забаряться надходити, були розділені по обмежених зонах, щоб вони не простягали суцільно свої хвилі потрясінь від Польщі до Тихого океану.
******
Франція — в’язень франко-російського союзу, піддавшись впливові російського націоналізму, а потім радянської пропаганди, майже завжди ігнорувала Україну. У 1918 році вона сліпо підтримувала білогвардійських генералів, які хотіли реставрувати єдину й неподільну Росію.
*******
Україна має перед собою складні завдання для вирішення. І вже почато відлік часу. Анархічна держава, на яку перетворилась Росія, не буде існувати завжди. Через кілька років (або навіть кілька місяців) Росія знову може мати сильний уряд і дійову армію. Незалежність України не прийнята більшістю росіян. Відновлення грізної Росії може початися дуже швидко, і почнеться воно з руйнування українства ...
*****
Отже, вимальовується загальний план іншої Європи, яка колись перестала існувати з через руйнування Росією України й литовсько-польського союзу. Сьогодні в цей ансамбль Україна може увійти тільки як рівноцінна держава.
А Європа? Вона видається незвично боязкою. В її інтересах було б допомогти цій новій республіці, замість того, щоб допомагати одній лише Росії, не бувши впевненою, що та відмовилась від своєї імперської політики невизнання політичного статусу незалежності України. Нарешті французи повинні познайомитися з Україною. Тривалий російсько-французький альянс закрив від нас будь-яку інформацію про цю давню націю. Настав час, вийти з нашої необізнаності, в чому сприяла сприяє ця праця.
