09/03/2024
Тарас Шевченко написав багато улюблених віршів про красу і велич України, які ми пам'ятаємо із радістю та втіхою і надією на краще мирне майбутнє, яке ми будемо здобувати у невтомному ненасильницькому опорі російській агресії.
Але сьогодні,-
коли войовничі українці злостиво ображають мирних українців принизливим і дурним словом "у*илянти";
коли парламентарі та урядовці готові позбавляти людей громадянства, майна та людських прав і свобод за природне прагнення цивільних залишатися цивільними;
коли зухвалі вояки прикордонної служби брутально витягують людей, як худобу, з мікроавтобуса, б'ють, топчуть ногами, з непристойною лайкою кидаючи на асфальт, в купу 34 тіл під ногами мілітаристів, обличчям в землю, лише через те, що ці люди, як і вся Україна, прагнуть потрапити до Європи;
і коли "журналісти" та "правозахисники" підтримують всю цю національну ганьбу словом і ділом, замість того, щоб підняти голос на захист демократії та прав людини,-
сьогодні у нас нема інших цитат до дня народження Тараса Шевченка.
О доле моя! Моя країно!
Коли я вирвусь з ції пустині?
Чи, може, крий боже,
Тут і загину.
І почорніє червоне поле...
«Айда в казарми! Айда в неволю!»
Неначе крикне хто надо мною.
Тарас Шевченко
1847
