06/07/2025
"Хітман" моєї мрії
Мені дуже подобається серія ігор Hitman. Я вважаю її надзвичайно стильною, винахідливою та захопливою, навіть попри те, що багато з ігор мають досить хаотичний геймдизайн і технічні недоліки. І я абсолютно ненавиджу обидві повнометражні екранізації, які вийшли дотепер (до речі, сценарій до обох написав один і той самий чоловік). Час від часу я мріяв про те, якою була б моя ідеальна адаптація франшизи Hitman, якби мені випала нагода її створити. І після деяких роздумів, здається, в мене склалася більш-менш цілісна концепція потенційного ТБ-серіалу, і саме нею сьогодні я хотів би зараз з вами поділитися.
Спершу мушу сказати: я вважаю, що головною помилкою обох попередніх фільмів було те, що вони зробили Агента 47 головним героєм і центром історії. 47-й — класний персонаж для геймплею, але для кіношного сюжету він підходить погано. Він проста людина, котрій важливо лише добре виконати свою роботу. Він рідко має цікаву мотивацію чи внутрішній конфлікт, а навіть коли й має — зазвичай це не йде історії на користь (див. Hitman: Absolution). Тож із самого початку треба вирішити цю проблему: в нашому серіалі 47 — не центральний головний герой. Принаймні спершу. Він радше антагоніст. Монстр, який приходить вбивати людей у кожній серії, та якого усі намагаються зупинити.
Натомість наша історія буде саме про людей, які намагається зупинити або зловити 47-го. Наш головний герой в першому сезоні — це Річард Дандердейл, досвідчений британський шпигун з МІ6. Він високий, м’язистий, має харизматичний голос і вигляд справжнього красеня, хоча вже й не молодий. Не будемо ходити навкруг: це, по суті, такий от наш Джеймс Бонд. А конкретно — Бонд саме у стилі Шона Коннері, тобто він ще й великий егоїст і мізогін.
Річард отримує завдання від своїх начальників розслідувати нещодавнє вбивство великого еміратського бізнесмена шейха Мохаммеда, якого застрелили в казино в Лас-Вегасі разом із ще двома людьми. На перший погляд — звичайна кримінальна розбірка: шейх зустрівся з небезпечним клієнтом, щось пішло не так — і почалася стрілянина. Але Річард одразу відчуває, що справа не чиста. Він колись теж виконував секретні ліквідації по всьому світу, тому може розпізнати постановку, коли бачить її.
У МІ6 скептично ставляться до його версії, а от їхні американські партнери — ні. Вони вже зібрали спеціальну оперативну групу, мета якої — вистежити загадкового вбивцю та тих, хто його найняв. Команда нагадує загін з фільмів Місія: Неможлива і вони також мають купу високотехнологічних гаджетів. Річард має співпрацювати з ними. Він просить перевірити інші недавні смерті впливових осіб, які офіційно були визнані нещасними випадками, але могли б бути роботою того самого кілера. І, як виявляється, список потенційних минулих жертв немалий. Хтось дуже ретельно усуває впливових людей по всьому світу. Серед жертв — великі злочинці, торговці на чорному ринку, військові ватажки, бізнесмени і навіть кілька знаменитостей.
Після додаткового розслідування команда з'ясовує, хто стане наступною ціллю і коли має відбутися вбивство: це російський олігарх/шпигун Віктор Новіков, і кілер, ймовірно, спробує добратися до нього на показі мод у Парижі. Команда вирушає на місце, але Річард, у типово бондівській манері, каже: «Я працюю краще сам» — і діє самостійно.
Як ви могли здогадатися, Віктора Новікова таки вбивають. Але Річарду вдається безпосередньо зіткнутися з убивцею й добре його розгледіти. І це справжній головний герой шоу — Агент 47 в усій красі. Вони б’ються, і Річард програє цей бій з тріском. 47-й дає йому величезного прочухана.
Хочу наголосити: цей Агент 47 — дуже розумний, хитрий і стратегічний персонаж, набагато ближчий до образу з ігор, ніж той якого ми мали у попередніх двох фільмах. Ми не будемо показувати усього цього ідіотського кунг-фу з пістолетами, яке було в Hitman (2007) чи Hitman: Агент 47. Наш 47 завжди уникатиме відкритих сутичок. Він ліквідує цілі здалеку й швидко. Якщо йому доведеться битися віч-на-віч, він буде стратегічно використовувати навколишнє середовище і слабкості супротивника. Він має перемагати розумом, а не просто силою чи вправністю.Тобто, махати кулаками він також вміє, але далеко не на рівні якогось там Джона Віка чи Ітана Ханта. І це ми добре покажемо під час його першої сутички з Дандердейлом.
Річард отримує прочухана, 47-й тікає. І це лише більше зацікавлює Річарда. Тепер у місті з’явився альфа-самець крутіший за нього — і він не може це залишити просто так. Один із них має померти. Тож він проковтує гордість, повертається до співпраці з американською командою і починається глобальне полювання на 47.
За структурою історія схожа на “Вбиваючи Єву” або нещодавній “День Шакала”, де одна частина історії буде про команду, яка полює на кілера, а інша — про самого кілера, який намагається виконати роботу й уникнути переслідувачів. Як і в “Вбиваючи Єву”, поступово ми дізнаємося більше про минуле Річарда, а згодом і про Агента 47, і про ICA (Міжнародну Контрактну Агенцію), на яку він працює.
За настроєм і тоном серіал буде близький до нової трилогії Hitman: World of Assassination — серьезный, приземлений шпигунський трилер але з хорошою порцією чорного гумору. Особливо я хочу зберегти комічний елемент гіперкомпетентності 47-го. У нових іграх є такий от постійний жарт, що Агент 47-й завжди ідеально підготовлений до будь-якої ролі, яку йому доводиться грати, аби лише наблизитися до цілі. Якщо він вдає барабанщика в рок-гурті і продюсер просить його щось зіграти — 47 виконує ідеальне соло, залишаючи всіх без слів.
У нашому серіалі я б дуже хотів зробити адаптацію культової місії Curtains Down з Hitman: Blood Money. 47-й має вбити актора, який грає Каварадоссі в опері Тоска. Він оглушає одного з акторів і переодягається в його одяг, щоб потрапити за куліси. Але під час кульмінаційної сцени його виштовхують на сцену, приймаючи за справжнього виконавця. Він опиняється на сцені перед величезною аудиторією… і починає співати з ідеальним баритоном. 47-й знає Тоску напам’ять, грає роль бездоганно й убиває ціль прямо на сцені під оплески — усе виглядає як частина вистави.
Єдина проблема в цій сцені — я тут швиденько перевірив і, здається, кати не співають у кульмінаційний момент. Співає тільки Каварадоссі. Тож якщо хтось із вас може порадити іншу велику оперу, де один головний персонаж вбиває іншого і перед цим красиво співає — напишіть у коментарях.
У будь-якому разі, коли сезон підходить до фіналу, наша команда оперативників дедалі ближче підбирається до 47-го. Але що далі — то більше в них виникає серйозних сумнівів щодо своєї місії. Бачите, 47-й досі вбивав лише справді поганих людей. Тих, хто активно робить світ гіршим для решти людства. Людей, які зазвичай залишаються недоторканими через свої величезні статки та вплив, людей, що знову і знову уникають покарання за свої злочини.
47-й навіть навмисно уникає жертв серед цивільних, а в кількох випадках, коли має змогу ліквідувати когось із оперативників — не користуються цією можливістю й залишиє їх живими. Тобто, хоча він і є холоднокровним убивцею, у нього дуже суворий моральний кодекс. І той, хто віддає йому накази, здається, має благі наміри. Тим часом сама команда оперативників починає замислюватися над власним минулим: усі вони свого часу пішли в розвідку з надією захищати людей і рятувати життя, а зрештою переважно займалися шпигунством за активістами та прикривали корумпованих політиків. Вони починають думати, що, можливо, найкраще рішення — це просто відступити і дозволити 47-му робити свою справу.
Усі так думають, окрім нашого хлопця Річарда, який хоче довести цю справу до самого кінця. Він — захисник статусу-кво до мозку кісток. Він бачить у 47-му абсолютне зло: загрозу, яку треба знищити будь-якою ціною. У Річарда також багато власних демонів. Як було показано раніше, він теж проводив безліч секретних операцій, повалював уряди, убивав людей тощо. Упродовж шоу його мучать тяжкі нічні жахіття, пов’язані з його минулим. У багатьох сенсах він і 47-й схожі: обидва — професійні вбивці, які чудово виконують свою роботу. Різниця лише в тому, що Річард — вбивця, якого санкціонує держава, а 47-й — вільний агент. Для 47-го вбивство — просто робота, як будь-яка інша. А Річард щиро вважає себе «хорошим хлопцем», який не може чинити зла, навіть коли вбиває людей, про яких майже нічого не знає.
У фіналі все зводиться до останнього протистояння Дандерлея та 47-го. Припустімо, бій відбувається в якійсь ефектній локації — наприклад, на льодовику в Шпіцбергені. Вони б’ються один на один на смерть. Спершу здається, що 47-й програє, бо Дандерлей добряче його лупцює. Але з’ясовується, що це — частина плану 47-го: він просто дає Дандерлею можливість виснажити себе. Урешті-решт 47-й перемагає, але все одно відмовляється вбивати Річарда — адже на нього ще немає контракту. Річард намагається скористатися цим і нишком стріляє в 47-го, але, карма бере своє та крига під ним тріскається — Дандерлей тоне.
Тепер поговоримо щодо акторського складу.
Перш за все — протагоніст, Річард Дандерлей. Якби ми знімали шоу просто зараз, ідеальним кандидатом на цю роль я вважаю Джеймса П’юрфоя. Він має все необхідне: зовнішність, харизму, талант і саме той вік, який потрібен. Але якщо студія наполягатиме на більш відомому акторі — я був би не проти взяти Генрі Кавілла. Цей персонаж доволі схожий на ролі, які він уже грав у «Місія нездійсненна: Фолаут» та «Людина з UNCLE». Та й до того ж, колись Кавілла розглядали на роль Джеймса Бонда — можливо, йому буде приємний такий от подаруночок.
Далі — справжня зірка шоу: Агент 47-й. Я вважаю, що вже існує єдина правильна відповідь на запитання, хто має зіграти його в кіно-адаптації — Марк Стронг. Народ, це ж ідеальне поєднання, і ви всі це знаєте. У Марка Стронга приголомшливий голос, він просто неймовірно крутий, вже зараз виглядає точно як 47-й, грав подібні ролі в минулому й загалом є блискучим актором. Він був би абсолютно ідеальним варіантом.
Хоча, якщо нам не пощастить дістати Марка Стронга, я був би не проти й Девіда Бейтсона — актора, який озвучував 47-го в усіх іграх і чиєю зовнішністю персонаж, власне, й був натхненний.
Останній пункт щодо кастингу: не може бути екранізації Hitman без операторки 47-го — Діани Бернвуд. Я не впевнений, що вона відіграватиме велику роль у сюжеті першого сезону, але з’явитися вона повинна хоча б епізодично. І знову ж таки, для мене вибір очевидний: Дженев'єва О’Райлі, яку ви можете памʼятати за роллю Мон Мотми в Andor. Вона вже зовні майже ідентична до персонажа, має ідеальний акторський стиль, і, як на мене, між нею та Стронгом або Бейтсоном могла б скластися чудова екранна хімія.
Якщо я переконав вас у потенціалі першого сезону, то дозвольте розповісти трохи більше про можливі два наступні. У мене є ідеї для сюжетної арки приблизно на три сезони, яка глибше досліджує темне минуле 47-го та його зв’язок із ICA.
Скажімо, кожен сезон — це свого роду окрема глава з унікальною назвою. Першій главі я б дав назву «Мисливець і жертва» (це посилання на фінальну місію з Hitman: Contracts), а другий сезон називався б «Найнебезпечніша гра» (відсилання до відомого оповідання Річарда Коннелла, яке також згадується у Hitman: Contracts).
Як ви могли здогадатися, цього разу 47=й зіткнеться зі своїм найбільшим випробуванням. Тепер це за ним полюють інші наймані вбивці з усього світу. Скажімо, після подій попереднього сезону Діана і 47-й переступили межу: вони ліквідували когось настільки впливового, що цього вже не можуть проігнорувати сильні світу цього. Тепер ті, хто стоїть за ICA, хочуть отримати голови Діани та 47-й на таці.
ICA в цьому шоу я хотів би зобразити набагато ближче до того, як її подавали в перших чотирьох іграх. Ми знаємо про них дуже мало. Вони фактично ілюмінати, які керують усім і всіма з тіні. Їх зв’язок з Діаною та 47-им дуже загадковий: лише «мертві ящики» в випадкових місцях та зашифровані повідомлення. Вони всюдисущі, невидимі, але впливові. Якщо тобі випадає можливість побачити їх вживу — це означає, що ти вже мертвий. У них немає якогось безглуздого таємного штабу, як у Hitman: Absolution, і вони не надсилають зграї озброєних спецназовців, щоб когось прибрати.
Після подій першого сезону, ICA хоче прибрати будь-які сліди існування 47-го. Це означає ліквідацію не лише 47-го і Діани, а й усіх учасників спецзагону, який вистежував його в першій главі. Тож тепер цим оперативникам доведеться неохоче об’єднатися з 47-м, аби хоч якось вижити в цій ситуації.
Другий сезон буде значно динамічним і насиченішим за перший. Ми побачимо багато напружених, захоплюючих сцен з колорітними кілерами, які полюють за 47-м і його невеликою групою союзників. За духом це буде трохи схоже на Джона Віка 3. Але загальний настрій та атмосфера цього разу будуть значно похмурішими. Я дуже хочу передати атмосферу Hitman: Contracts, яка мала такого більше скандинавського нуару. Умовно кажучи, це буде “Джон Вік 3” у стилі “Дівчини з тату дракона”.
Щодо більш глобального лору і зв’язків із іграми — я би хотів залишити все доволі розмитим і гнучким. Ми виходимо з припущення, що 47-й і Діана вже працюють разом кілька років, і деякі події з попередніх ігор уже відбулися, хоч і в трохи зміненій формі. Наприклад, було б цікаво згадати чи навіть показати спроби 47-го жити життям священика, як це було на початку Hitman 2: Silent Assassin. Ми також можемо глибше розвинути його стосунки з Діаною, яка, по суті, є його єдним другом у світі.
У цьому сезоні 47-й буде трохи трагічним персонажем. Як і в іграх, він — генетично модифікований клон, створений шляхом злиття ДНК найнебезпечніших злочинців світу з метою створення ідеального солдата. І хоча він дійсно надзвичайно вправний у своїй справі, це все, що він уміє. Після втечі від своїх творців він неодноразово намагався жити нормальним життям — і кожного разу це закінчилось психічним зривом. Тому він зрештою й звернувся до життя найманого вбивці. Він цю роботу не ненавидить, але й не отримує від неї особливого задоволення. Усе виконується з механічною точністю. Це одне єдине інтелектуальне навантаження, яке може на деякий час приглушити внутрішню порожнечу в голові 47-го. Саме тому він так сильно захищає Діану, яка й подарувала йому цю кар’єру. А вона, своєю чергою, щиро починає дбати про нього. Для неї він — як трохи дисфункціональний родич, якому просто потрібно трішки підтримки, аби досягти справжнього успіху.
Ще одна річ, яку я хотів би реалізувати в цьому сезоні — це ввести до сюжету багато улюблених персонажів із попередніх частин Hitman. Наприклад, нам обов’язково знадобиться Карлтон Сміт — агент ЦРУ/Інтерполу з ігор, який часто грав роль комічного елементу і якого 47 неодноразово мусив рятувати. Ми можемо вперше показати його ще в першому сезоні, а вже в другому він міг би стати нашим новим головним персонажем: добросердним, але трохи незграбним і кумедним спецагентом, який випадково опиняється в епіцентрі масштабної змови та змушений триматися поруч із 47-м.
Буде дуже весело мати кілька серій, у яких він і 47 сформують щось на кшталт динамічного дуету в стилі «копів-напарникиів». І поки ми про це не забули— давайте запросимо кльового актора на цю роль: Алана Тьюдіка.
Тепер, коли ми встановили, що ICA надсилає всіх своїх найкращих кілерів полювати на 47-го, ми можемо скористатися цією нагодою, щоб ввести в сюжет усіх моїх улюблених найманців з ігор. Отже, поповнюючи склад персонажів, у нас з’являються:
Анджеліка Мейсон і Марк Пурая — подружжя вбивць, які шалено закохані одне в одного… і водночас шалено люблять вбивати людей;
Мейнард Джон — старіючий найманець, у якого буде весела професійна суперечка з 47-м;
Єва — психопатична спокусниця з ножем, яка завжди працює зі шаленим блиском в очах;
Марк Парчеззі — альбінос-уберменш, чиї досягнення майже не поступаються 47-му (можна уявити його як нашу версію Дональда Ґранта з Бондіани);
І, можливо, ми навіть додамо безіменну найманка з різдвяної місії в Blood Money. Тільки доамо їй ім’я і трохи бекґраунду.
У другій половині сезону ICA починає нервувати через те, що їхні найкращі агенти не можуть знешкодити 47-го. Тож вони вирішують найняти ще й приватну військову компанію Testament, очолювану Блейком Декстером. Так, я знаю, що сюжет Hitman: Absolution був не поганим, але Блейк був доволі яскравим антагоністом і заслуговує на другий шанс. Це гіпертрофований, слизький бізнесмен з південної Америки, та він додає історії трохи «ґрайндхаузного», тартінівського духу. Ідеальний другорядний лиходій, якому також можна влаштувати епічну криваву смерть. Можливо, нам вдасться повернути Кіта Карадіна, який озвучував Блейка в грі. Але якщо вже мріяти, то нехай його зіграє Джефф Деніелс, який міг би відтворити персонажа в дусі своєї ролі з нетфліксевського серіалу “Справжній чоловік” (A man in full).
Коли у справу втручається Testament — починається справжнє пекло. Якщо агенти ICA хоча б намагалися діяти тихо і непомітно, то найманці Testament — це здебільшого скажені бойовики, які перетворюють будь-яку локацію на зону бойових дій.
Саме тут ми також вводимо Святих — групу жінок-кілерів у вбранні монахинь, вперше показаних у Hitman: Absolution. Я змінюю їхню приналежність: у нашій версії вони працюють безпосередньо на Блейка Декстера, а не на ICA, як це було в грі — бо мені ніколи не здавалося логічним, що така дивна й надто показна група могла бути агентами ICA. Але вони ідеально вписуються в шалену банду Декстера.
Додатково ми вводимо Санчеса — велетенського охоронця Блейка з тієї самої гри. У нашій версії він жертва наукових експериментів: ще дитиною його піддали ін’єкції сироватки X-9, яка мала створити «суперсолдатів». У цьому він дещо схожий на 47-го — ще одна цікава сюжетна паралель. Проте, якщо в Absolution 47-й переміг Санчеса на рингу без особливих труднощів, то у версії для ТБ Санчес буде набагато страшнішим суперником. Він майже Термінатор — надпотужний, практично невразливий монстр. Сироватка зробила його м’язи й шкіру настільки товстими, що більшість куль просто застрягають у верхніх шарах і не досягають життєво важливих органів.
Цей персонаж подарує нам багато видовищних бойових сцен. Єдине ускладнення — я досі не можу знайти латиноамериканського актора, який би відповідав габаритам Санчеса з гри. Тож, хоч і з жалем, можливо доведеться змінити його расу та ім’я, якщо не знайдеться відповідна кандидатура. Ще одна ідея — зробити двох таких гігантів із сироваткою X-9: одного, якого Декстер відправляє виконувати «брудну роботу», і другого, якого тримає поряд як охоронця. Тоді ми можемо влаштувати масову бійку за участю 47-го та інших героїв, де всі зрозуміють, наскільки важко цього гиганта вбити. А коли 47 зустріне другого велетня, ми зробимо невеликий сюрприз: 47 знищує його майже миттєвоі — скажімо, скидає на нього піаніно чи щось подібне. Після бійки з попереднім велетнем 47-й зрозумів, що на такого красеня вже краще одразу кидати важку артилерію.
Можливі актори на роль цих двох гігантів: Олів’є Ріхтерс та Даліп Сінгх.
Остання ідея для другого сезону: можна завершити його реконструкцією сцени похорону з Hitman: Blood Money. Це було б досить символічне завершення.
Далі — третій сезон, який носитиме назву "Хижак найвищого рівня". У мене немає такого детального плану для нього, як для попередніх двох сезонів. Але я точно знаю, що це має бути завершенням всієї трисезонної історії. У цьому сезоні 47 протистоятиме тим, хто створив його.
Його перша мета — вистежити своїх п’ятьох генетичних “батьків”, чия ДНК була використана для створення його самого та інших клонів. Це призведе до фінального протистояння з п’ятим “батьком” та справжнім творцем — професором Отто Вольфгангом Орт-Меєром.
Щоби дістатися до нього, 47 також змушений буде зіткнутися з іншими клонами, створеними під час цих експериментів. Якщо ми хочемо трохи з’їхати з глузду (в хорошому сенсі), то можемо повернути Тімоті Оліфанта і Руперта Френда — акторів, які вже грали 47-го в поперідніх двох кіноадаптаціях. Вони могли б зіграти агентів 48-го і 49-го. Старі Хітмани проти нового — це було б круте, метаіронічне протистояння.
Я також хотів би розширити образ Орт-Меєра. У першій грі він доволі плаский лиходій — просто злий геній, який хоче створити ідеального солдата без зрозумілої мотивації. Але ми можемо зробити його значно цікавішим. Нехай він буде трагічною фігурою — блискучим науковцем, який щиро хоче змінити світ. Він хоче створити ідеального солдата в надії, що той зможе зробити світ безпечнішим, стабільним місцем.
Наприклад, він виходить з логіки навколо існування ядерної зброї: з одного боку, вона має потенціал знищити все людство, а з іншого — вона змушує ядерні держави не нападати одна на одну, бо наслідки були б катастрофічними для всіх. Іншими словами, Орт-Меєр вірить, що ідеальний солдат може стати загалом корисним явищем, якщо його використовувати з правильними намірами.
Можливо, Орт-Меєр — це і є таємничий клієнт, який замовив усі ті гучні вбивства у першому сезоні. Це був тест — перевірка, чи здатен 47 дістатися до будь-кого, незалежно від їхнього впливу та охорони. І тепер, коли 47 успішно склав іспит, прийшов час замінити його новою, досконалішою версією..
З такими змінами фінальне протистояння між Орт-Меєром і 47-м можна зробити по-справжньому меланхолійним. Орт-Меєр буде майже як відсторонений батько: він гордий досягненнями свого “сина”, але водночас абсолютно не бачить у ньому людину.
Мені завжди здавалося, що фінальні кадри Hitman: Codename 47, де головний герой кладе Орт-Меєра в могилу посеред величезної білої порожнечі — це дуже сильний візуальний образ, якому бракувало емоційної ваги. І я б хотів це виправити.
І на цій ноті я завершую цей пітч екранізації Hitman у форматі телесеріалу. Я міг би заглибитись у ще більше деталей — окремі сюжетні повороти, музику, оформлення відкриваючих титрів тощо. Але, гадаю, наразі сказано достатньо.
Що ви думаєте? Це звучить як крута ідея для шоу? Ви б таке дивилися? І якщо ви теж фанати гри — як вам здається, чи це гідний спосіб адаптувати ці ігри у форматі серіалу? Напишіть у коментарях. Також дайте знати, чи було б вам цікаво почути ще ідеї щодо гіпотетичних фільмів і серіалів — бо ця задумка точно не єдина, що крутиться в моїй голові.
