Занесло в село

Занесло в село Проєкт про села Волині. Мандруємо, документуємо, рефлексуємо Авторка проєкту - журналістка Олена Лівіцька. Фотографка проєкту - Людмила Герасимюк

— У каждого свої традиції. От допустім, росіяни п'ють чай, а чехи в Струмівці пили тільки каву. В каждому доміку були та...
24/06/2025

— У каждого свої традиції. От допустім, росіяни п'ють чай, а чехи в Струмівці пили тільки каву. В каждому доміку були такі млиночки ручниї, і ото сушили жолуді та ячмінь, перемелювали на каву і пили каву з молоком. Кава з молоком — то чеський напій.

Я і тепер люблю каву, тільки з цикорієм. І з молоком. А тоді в каждого чеха у хаті був млинок.

Навесні, десь в лютому, свято Йозефа було. От вони од хати до хати ходили і грали: чеський оркестр був духовий в Струмовці. Од хати до хати поздоровляли зі святом.

Як з меї сторони, то чехи були не такі набожни, як поляки. Чехи були більш працьовити. Вони не мали коли, занімались хазяйством. У них і жінки, і чоловіки працювали. Жінка там вміла і орати, і косити, і все. Жінки чеські більш такі грубуватіші, не делікатні, більш працьовиті вони.

Готовили кнедлики... У нас вареники, а в чехів — кнедлики. Ото кнедлики зі сливками варили. Кругленькі такі. Не такі, як вареники, а бабулками. Але так само варені. Їли зі сметаною.

(про життя чехів у Струмівці на Волині до 1947, після якого більшість із них виїхали з УРСР)

________________

Георгій Янса, 1938 рн

з родини чеха із села Струмівка, Волинь.

Фото із чеської частини цвинтаря у селі Липини, де знайшли спокій багато чехів з Луцька, колонії Теремне та інших околиць. Досліджували разом з історикинею Світланою Шульгою та чешкою Оленою Бубелою.

#занесловсело
#томачі
#земляЄви

Фото Людмила Герасимюк

В селі скорбота. Фотограф робить кадр. — Похорон моєї двоюрідної сестри Мадзьопи Олі. 1951-й_____________з архіву Ганни ...
23/06/2025

В селі скорбота. Фотограф робить кадр.

— Похорон моєї двоюрідної сестри Мадзьопи Олі. 1951-й

_____________

з архіву Ганни Лемешко,
село Жашковичі, Волинь


#занесловсело

Фото ЛЛюдмила Герасимюк

Може, у вас будуть грушки-гнилички, хай то нагадає вам про кисилицю! При нагоді говоримо з людьми про десерти їхнього ди...
22/06/2025

Може, у вас будуть грушки-гнилички, хай то нагадає вам про кисилицю!

При нагоді говоримо з людьми про десерти їхнього дитинства. Дитинство Галини Піскуровської припало на 30-40 роки минулого століття. Кисилицю готувала і вона, і її мама, і її баба… І якщо запитати про щось таке солодке, особливе, з літньої пори, неодмінне, то вона скаже:

— З грушок кисилицю варили! Тих во маленьких грушок. І треба, шоб вони вже прогнили трохи, бо вони такі тверді зелені. Як вони трошки прогнили, помили їх — і в баняк чи каструлю, чи чугун, шо там було, й варили їх. Потом пом’яли, чуть цукру. Мало цукру, трошки. Ше як не було цукру, то якась така була речовина, шо її по трошки кидали, і вона така солодка. Забула. Ну вопшем, хай цукор. Підсолоджували і, по-моєму, мукою білою трохи заправляли. Шоб вона була така густіша. Таке, знаєте, як куліш.
___________

Галина Піскуровська, 1933 рн
село Стенжаричі, Волинь

Смачного!😋

#томачі
#занесловсело

Фото Людмила Герасимюк

завжди безмежно красива. і чиясь неповторна🌿 ____________літосело Мельниця, Волинь #занесловселоФото Людмила Герасимюк
18/06/2025

завжди безмежно красива. і чиясь неповторна🌿

____________

літо
село Мельниця, Волинь

#занесловсело

Фото Людмила Герасимюк

— Односельчанка Денисюк Ольга. Іде заміж. Приблизно 1959-й. _____________з архіву Ганни Лемешкосело Жашковичі, Волинь #т...
18/06/2025

— Односельчанка Денисюк Ольга. Іде заміж. Приблизно 1959-й.
_____________

з архіву Ганни Лемешко
село Жашковичі, Волинь

#такаїхняялюбов
#занесловсело

Фото Людмила Герасимюк

— Капуста підбита пшоном! Її робила моя бабця Зоська. Вариться пшоно, потім додається квашена капуста, треться картопля...
18/06/2025

— Капуста підбита пшоном! Її робила моя бабця Зоська. Вариться пшоно, потім додається квашена капуста, треться картопля з цибулею. І вже вкінці ще одну картоплину додаєш. Як піст, то можна засмажити цибулею, а як так, то шкварка. Така каша, на вигляд страшнувате, а на смак — дуже добре😋
________________

Ганна Лемешко, 1961 рн
село Жашковичі, Волинь

#томачі
#занесловсело

Фото Людмила Герасимюк

— Меї мами рідній брат. Я, наприклад, нічого не знала. Я з 1956 року. Знала, що його забрали і розстріляли — всьо. Колис...
11/06/2025

— Меї мами рідній брат. Я, наприклад, нічого не знала. Я з 1956 року. Знала, що його забрали і розстріляли — всьо. Колись давно, ще в школу ходила, сусідки приходили до моєї баби і розповідали, як воно було, але вже скільки то років пройшло. Але баба казала, шо він не вбивав.

Мою бабу Маньку вивезли на Сибір. Ще фотографія десь була, що вона з таким ридикульчиком під рукою сфотографірована. Вона довго там не була. Казала, що втікали і що в дорозі багато хто помирав, а вона вижила. Дубенчук Марія Костянтинівна. То була Дубенчуку цьому мама.

Його батько в 45-му, як война кончилась, помер. Був больний. Були ще дочки — ото моя мама з 1932 року і Ганя, мусить то старша.

Ганя тоже втекла з Сибіру. Але тут отойво Степан заявив, що вона є в селі. Її приїхали і забрали. Ще не замужем була. Забрали до Луцька в тюрму, і вона стаміци не вернулась. Ганна Іванівна вона. Ніхто не знає, де там поділася.

_________________

Олена Бабій, 1956 рн
село Свійчів, Волинь

* Дубенчук Володимир. У 28 років засуджений до розстрілу за діяльність в УПА. Зокрема, участь в одній із відплатних акцій проти поляків у селі Свійчів та вбивство “советских граждан польськой национальности”. Розстріляний у січні 1952 року. В Луцьку. Місце поховання рідним не повідомляли.

У кримінальній справі Володимира зафіксована тільки одна сестра — Антоніна. За документами — неодружений. Однак після смерті у Свійчів написала дружина Володимира, мама його маленької доньки. В сімейному архіві досі зберігають світлини доньки, які надсилали бабусі та рідним, доки вона росла. Її звали Валя.

Це одна з тих історій, коли ми вперше показали родині Володимира його справу, віднайдену нами в архівах. А вже потім взялися гортати старі світлини й говорити про те, що знає про долі рідних сім’я в історії якої людей розстрілювали і висилали в сибіри за опір і боротьбу.

Пам’ять — це фундамент.

#занесловсело


Фото Людмила Герасимюк

геометрія🔹_______село Бузаки, Камінь-Каширський р-н, ВолиньФото Людмила Герасимюк #занесловсело
28/05/2025

геометрія🔹

_______

село Бузаки, Камінь-Каширський р-н, Волинь

Фото Людмила Герасимюк

#занесловсело

Іноді мене запитує донька: що таке Радянський Союз? І коли нема змоги розповідати про сталінські табори, партію, Лєніна ...
28/05/2025

Іноді мене запитує донька: що таке Радянський Союз? І коли нема змоги розповідати про сталінські табори, партію, Лєніна і комсомол, я згадую маленьку баночку з-під кави.

Кави у ній не було, в банці тримали гудзики. Але якщо добре принюхатися, можна було почути запах.

Жестяну, коричневу з жовтим кучерявим візерунком. Не знаю її назви, знаю, що то була індійська розчинна, і такі баночки були чи не в кожній хаті у 80-ті. Чи хто пив каву вдома так, як тепер? У моєму житті — ні. Ячмінну) Я навіть не знаю, де її брали, бо ніколи не пригадую її на прилавках магазинів свого дитинства. Сільських. У міських в кафетеріях при гастрономах запах кави змішувався з ароматами тістечок.

Завше думала, що десь ту нашу індійську хтось звідкілясь привозив. Для того часу було характерне слово: дістати. От мабуть, каву діставали.

А потім довго тримали баночки, наче вони чимось цінні. У нашій були гудзики.

Бабин Singer вельми пасував до баночки індійської кави, в якій були обрізані з усього, що можна — гудзики.

_____________

На фото: гудзики у банці з-під “кофе” і Singer Анастасії Ричук 1928 рн. Шила все, аж до трусів. І це теж про Радянський Союз.

Село Погулянка, Камінь-Каширський р-н, Волинь

#занесловсело

Фото: Світлана Ричук

— Терли картоплю, видушували її. Такий ворох був, торба така з лляного полотна. Клали в нього. І та як то тісто було гус...
24/05/2025

— Терли картоплю, видушували її. Такий ворох був, торба така з лляного полотна. Клали в нього. І та як то тісто було густоє. Трохи муки добавляли туда. І брали по таких кусочках, крутили та ямку ше з нього. І такі клюски, як ми казали, терті клюски! Ви не пам’ятаєте? не їли?

Ну вони такі добрі. Їх варили на молоці, як була корова. А як потом вже і свині були, то насухо.

Воду відциджували. Ше правда, як видушували той розсил, то там крохмаль осідав. Ми той крохмаль брали і змішували з тим тістом, щоб робити оті клюски.

Така стольниця була дерев'яна, ше вони там в мене є десь, тако клали. Баняки були чугунни такі, з вухом одним, з двома — там варили. То якщо насухо — на друшляк брали і зажарували з салом, з цибулькою.

От попробуйте коли. Вони такі вкусні, якщо з салом. І з молоком добрі. Ну, невеликі такі ми робили, як то вишня навзбільш. І ямку всередині пальцем, шоб скоріше вкипіло! Бо так як ціла тая гульочка, то той овал довго кипить.

_______________

Галина Піскуровська, 1933 рн
село Стенжаричі, Волинь

Фото Людмила Герасимюк

#томачі
#занесловсело

ех, виборчий округ🔥😉____________село Хоцунь, ВолиньФото Людмила Герасимюк #занесловсело
21/05/2025

ех, виборчий округ🔥😉

____________

село Хоцунь, Волинь

Фото Людмила Герасимюк

#занесловсело

Address

Волинь
Lutsk

Telephone

+380955404513

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Занесло в село posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Занесло в село:

Shortcuts

Share

Category

Що таке “Занесло в село”

Ця сторінка - авторський проєкт журналістки Олени Лівіцької, яка прагне показати і зберегти самобутність українського села. Це - репортерський погляд іноді на зовсім буденні, але тим і прекрасні речі.

Люди. Традиції. Старі світлини. Слова. Деталі. Історія. Краєвиди. Волинь... Минуле. Сучасне... Нам є що втрачати, якщо ми не будемо це БАЧИТИ і ЧУТИ. На цій сторінці - прості щирі історії про людей із сіл, з якими авторка зустрічається під час своїх журналістських мандрів. Тут - унікальні світлини, які їй вдається побачити і зафіксувати. Вона розказує про долі цих знімків. У рубриці проєкту #фото_зі_старої_шухляди з допомогою старих світлин показує, як жили у селах 20, 40, 60, 80, 100 років тому. Що вдягали. Де мешкали. У чому виходили заміж чи одружувалися. Як проводжали в останню путь... Тут - історії про мандри цікавими селами. Тут - історії окремих предметів минувшини, які дожили дотепер і несуть у собі сакральний сенс. Як-от старі ночви, скриня, з якою до Першої світової ходили у військо, чи бабина діжка... Тут - історії про неймовірних сучасників, які цінують самобутність і змінюють свої села на краще. Олена Лівіцька - репортерка. Наразі - журналістка сайту “Перший” (Луцьк). Працювала у виданнях “Волинь24”, “Волинська газета”. У 2018 стала переможницею всеукраїнського конкурсу “Честь професії” у номінації “Кращий репортаж на локальну тематику” за репортаж із села Світязь на Волині. Досвід роботи у журналістиці - 15 років.

Фотографка проєкту - Ірина Кабанова.