Волинський обласний музично-драматичний театр створено 1939 року за Ухвалою Ради Народних комісарів УРСР. Основою творчого складу стала трупа Волинського українського театру, що діяв попереднє десятиріччя ( 1928 – 1939 р. р.) під орудою Миколи Певного, вихованця Миколи Садовського й Панаса Саксаганського. До професіоналів та досвідчених аматорів долучилися актори різних театрів України. Художнє ке
рівництво доручено М. Друкареві, директором став І. Журавльов. Виставою „Платон Кречет” О. Корнійчука 29 лютого 1940 року відкрилася завіса нового театру. На розширення творчих можливостей позитивно вплинуло поповнення колективу молоддю – випускним акторським курсом Київського театрального інституту. У зв’язку з початком війни у 1941 році театр був змушений зупинити свою діяльність, котра поновилася з просуванням фронту на Схід.
Згідно урядової постанови 1945 р. до Луцька був переведений Миргородський пересувний театр ім. Т. Г. Шевченка, колективи об’єдналися, творчий склад збагатився непересічними індивідуальностями Г. Канішевського, М. Морозова,
В. Чуприни, П. Весклярова, Ф. Балабухи, М. Клименко, Н. Фіалко. Головним режисером став заслужений артист Казахської РСР Б. Лур’є, який керував театром до 1972 року. Відомий український режисер В. Грипич свої перші кроки зробив саме на волинській сцені. І в цей період, і в наступний, коли художнє керівництво очолив Е. Ольшевський, а цензурування репертуару посилилося, основою афіші залишалися кращі зразки української, російської та зарубіжної драматургії з долученням п’єс радянських авторів, в тому числі й музичних вистав. Помітними подіями були постановки п’єс: „Лісова пісня” Лесі Українки, „За двома зайцями”, „Циганка Аза” М. Старицького, „Без вини винні” О. Островського, „Ревізор”
М. Гоголя, „Живий труп” Л. Толстого, „Порт Артур” О. Степанова, „Марія Тюдор” В. Гюго, „Мірандоліна” К. Гольдоні, „Украдене щастя” І. Франка, „Відставний жених” за Г. Квіткою-Основ’яненком /музика Я. Цегляра/, „Ефект Везувію”
М. Зарудного/музика І. Поклада/.
Крім плідної роботи чергових режисерів В. Суркова, О. Сугака,
А. Мельничука та М. Ілляшенка, який з 1986 року очолює художнє керівництво, театр активно залучає молодих запрошених режисерів, що дозволяє отримувати цікавий художній результат і розвиває пластичність творчого складу. „Забути Герострата” Г. Горіна, „Дім Бернарди Альби” Ф.-Г. Лорки, „Одержима”, „Орія” та „Бояриня” Лесі Українки, „Плаха” Ч. Айтматова, „Лісістрата” Аристофана, „Гайдамаки” за Шевченком, „Зрізані троянди в замерзлому саду” А. Касони, „Сон князя Святослава” І. Франка, „Чорна Рада” П. Куліша – вистави, які щоразу підтверджують послідовне сходження колективу на новий рівень мислення.
В актуальний період дотримання обраного напрямку забезпечує співпраця директора-художнього керівника Б. Берези з відомими режисерами Ф. Стригуном та П. Ластівкою. „Наталка Полтавка” І. Котляревського, М. Лисенка, „Неаполь – місто попелюшок” Н. Ковалик, „Тригрошова опера” Б. Брехта, К. Вейля, „Мартин Боруля”, „Суєта” І . Карпенка-Карого, „У. Б. Н.” Г. Тельнюк, „Приборкання норовливої” В. Шекспіра, „Без вини винні” О. Островського, „Моя чарівна леді”
А. Дж. Лернера, Ф. Лоу – чітко виявляють, як громадянську, так і художню позицію колективу, як драматичний потенціал, так і музикально-пластичне забезпечення його складу.
Поряд із психологічною драмою на гарному професійному рівні провадиться робота в музичному жанрі, завдяки високому рівню оркестру /диригент М. Гнатюк/ та балетної трупи /балетмейстери О. Яриш, В. Замлинний/.
Основою творчого складу є досвідчені майстри: народні артисти України
Л. Приходько, О. Якимчук, А. Романюк, заслужені артисти України Л. Дяченко,
Л. Зеленова, О. Осіїк, О. Пуц, Н. Федченко, А. Даценко. Проте, враховуючи акторів при Волинському училищі культури і мистецтв, театр постійно дбає про якісне поповнення, і значну частину трупи складає саме молодь.
Підтриманий глядачем і фаховою критикою, Волинський театр гастролює не тільки в усіх областях Західної України. На відзнаку 75 річниці голодомору в Україні виставу „Прости і помилуй” М. Кузьо було показано в 23-х обласних і районних центрах нашої держави. Періодично театр репрезентує українське театральне мистецтво у Польщі, з успіхом проходять його виступи в Києві та на українських і міжнародних фестивалях: „Прем’єри сезону” /Івано-Франківськ, 2005, 2008 р. р. /, „Дні українського театру в Польщі” /Ольштин, 2003 р. /, „Біла Вежа”
/ Брест. Білорусь, 2004 р. /, „Слов’янські театральні зустрічі” /Чернігів, 2005 р. /, „Сусіди” /Люблін. Польща, 2006 р. /.
Рівень самосвідомості колективу, наполеглива працездатність вже давно забезпечили йому вагому мистецьку репутацію й завжди впізнаване обличчя.
Мирослава Оверчук, театрознавець
Сезон 2011-2012 років виявився напрочуд плідним, цікавим і, можна сказати, особливим.
Зміна керівництва будь-якої установи несе в собі неминучі реформування і, подекуди, радикальні перетворення, тим паче, коли йдеться про мистецький заклад. Наприкінці минулого сезону Анатолія Гливу, колишнього заступника директора з тридцятилітнім стажем, було призначено директором театру, а на посаду художнього керівника – заслуженого діяча мистецтв України Петра Ластівку, котрий на момент призначення здійснив уже дванадцять постановок на Волинській сцені в якості запрошеного режисера. Можливо це і є та причина з якої, не без приємності маю зазначити, зміни, що відбулися, сприяли плідності та продуктивності у роботі театру. Так, протягом сезону було випущено шість вистав: «Сім струн» Анатолія Мельничука за творами Лесі Українки, режисер – Анатолій Мельничук, художник – Віктор Міщук, прем’єра якої 10 вересня 2011 року відкрила 5-й сезон на камерній сцені театру, а завісу великої сцени 2 жовтня того ж року – постановка музичної комедії-буф «Дон Жуан» Жана-Батіста Мольєра, музика Вольфганга Амадея Моцарта, лібрето Лоренцо да Понте, режисер – заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка, художники Сергій та Наталія Ридванецькі; до Різдвяних Свят випущено дві вистави: «Коляда» Петра Ластівки, режисер – Петро Ластівка, художник – Богдана Бочкай та для маленьких глядачів «Різдвяна казка» («Вертеп») Миколи Маркевича, сценічний варіант Тамари Антропової, режисер – Тамара Антропова, художник – Федір Александрович, прем’єри яких відбулися відповідно 7 та 8 січня 2012 року; наступною стала музично-танцювальна містерія «Витівки Морфея» Володимира Замлинного, хореограф – Володимир Замлинний, художники Наталія та Сергій Ридванецькі, прем’єра – 11 лютого 2012 року, а 16 березня було випущено виставу «Три ідеальні подружжя» Алехандра Касони, режисер – заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, художники Мар’ян Савіцький (сценографія) та Богдана Бочкай (костюми).
«Якщо ми будемо весь час стогнати про непереборну кризу, ридати з цього приводу і ламати руки, то крім ще більшої кризи нічого не втнемо. Для знищення криз потрібно бути продуктивними і перш за все вбити кризу в думках – вбити творчістю, як результат – якісна, з гарним смаком, професійна вистава і, як наслідок, збільшення глядачів біля каси і в глядній залі», - весь час повторює Петро Петрович Ластівка.
За сприяння обласної державної адміністрації та Волинської обласної Ради, за підтримки Міністерства культури України 17-22 вересня 2011 року було проведено Всеукраїнський фестиваль за творами Лесі Українки присвячений 140-й річниці від Дня народження та 100-річчю від Дня написання драми-феєрії «Лісова пісня». В рамках якого 17 театрів з 11 областей України показали 20 вистав за творами Лесі Українки.
А до Шевченківських Днів актори театру на чолі із художнім керівником Петром Ластівкою створили сцену-пролог «Косарі» за лірикою Тараса Шевченка до концерту-вшанування Великого Кобзаря; 10-11 березня на запрошення Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі оркестр театру під керівництвом Миколи Гнатюка взяв участь у Шевченківських днях у Польщі. Протягом двох днів артисти та музиканти театру виступили перед українською та польською громадами міст Ольштин, Ельблонг, Лідзбарк-Вармінський та Кентшин.
«І, звичайно ж, найграндіозніша подія 2011 року – це капітальний ремонт фасаду і всього екстер’єру театру за найсучаснішими технологіями і в це вкладено великі кошти. Колектив театру і я особисто дякуємо волинській владі і особисто голові обласної державної адміністрації Борису Петровичу Клімчуку за прекрасний ремонт та утеплення приміщень. Милує око театральна споруда лучан і гостей міста», - додає директор театру Анатолій Глива.
01.06 2012 року відбулася прем’єра вистави «З любов’ю … Оскар» за новелою Еріка-Емануїла Шмітта „Оскар і Рожева пані”, інсценізація Дмитра Мельничука; режисер-постановник - Дмитро Мельничук; художник-постановник - Богдана Бочкай, котра, не без приємності зазначу, одразу здобула любов і прихильність глядача.
Далі:
29.09 2012 року - Відкриття 73-го театрального сезону прем’єрою вистави „За двома зайцями” Михайла Старицького, Івана Нечуя-Левицького „На Кожум’яках”, сценічна версія Петра Ластівки; режисер-посьановник - заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка; художник-постановник - Богдана Бочкай; диригент - Микола Гнатюк; балетмейстер - Володимир Замлинний; хормейстер - Микола Седлярук; концертмейстер - Ярослав Зеленов.
10.10 2012 року - фестиваль „Коломийські представлення”(місто Коломия) „Номер 13” Рея Куні
21.11 2012 року - гастролі (місто Львів) з виставою „За двома зайцями” Михайла Старицького та Івана Нечуя-Левицького „На Кожум’яках”(дві вистави)
18.12 2012 року відбувся „Вечір пам’яті Миколи Куліша” (підготували актори театру Тетяна Холковська та Сергій Басай)
22.12 2012 року відбувся „Вечір пам’яті Гната Хоткевича” (підготували актори театру Оксана Цимбаліст, Людмила Натанчук та Ігор Натанчук)
Також: артисти театру брали участь у вечорі „До Дня народження Тараса Григоровича Шевченка” (пролог та номери концерту) та зроблено концерт „До Дня Конституції України” (силами театру повністю)
У 2013 році на камерній сцені театру було започатковано проект "Портрети" (життя та творчість видатних діячів української літератури та мистецтва), випущено концерт "Європа за нами" в програмі якого звучать хіти української та зарубіжної естради, українські народні пісні, виставу "Інтимний уік-енд утрьох" Жана Пуаре.
Художній керівник театру стверджує: «Актори, які не зайняті в репертуарі, роботою – це соціально небезпечні люди, тому найкращий лікувальний засіб від акторських фанаберій – потужна, якісна творча робота з професійними режисерами над цікавою драматургією».
