06/07/2025
Дві театральні прем'єри протягом одного тижня ... це навіть для мене забагато...але не можу стриматися.
Слово "театр" з грецької перекладається як "дивитися"...але дивитися не очима - дивитися розумом. Мистецтво для інтелектуалів, одним словом... І вчора я в цьому знову переконалася...
"Золотий обруч". від Львівська Національна Опера / Lviv National Opera ...
Нове прочитання Франкового "Захара Беркута". Зовсім нове. Людина, яка не знає сюжету, без субтитрів, мабуть, і не здогадалася б, що йдеться про події ХІІІ століття.
Замість гір - студентська авдиторія.
Замість пророчиці - професорка.
Боярин - одягнутий як комісар.
Одяг тухольців віддалено нагадує то секонд-хенд, то військовий одяг часів ІІ Світової...особливо в жіночому варіанті.
Столи регулярно перетворюються в барикади.
Люди - стають "експонатами" у скляних вітринах.
Замість арій співані діалоги... по-оперному співані.
І помирає не Захар Беркут, а його син Максим...тобто хеппі-енду немає...
Чому?
Бо герої вмирають... На жаль...
Це якщо коротко...А якщо довше, то мені бракувало у цій виставі знаєте кого? Франка...не сюжету, ні... його тексту... хоч трохи... Бо тяглість історії пробували передати декорацією, одягом...а там, реально просто достатньо тексту... бо є там:
- і бояри-олігархи, що готові спочатку захопити чужу власність, а потім продатися ворогові, щоб залишитися при владі...
- і вождь- генерал, якому вірять і за яким хоч у вогонь, хоч у воду
- і тухольці-ЗСУ, які не пустили ворога в Європу...
(До речі, угорці, яким ми дали можливість пройти через карпатські перевали в пошуках нової батьківщини...Арпади, яких ми живим щитом захищали і в Тухлі і на Маківці бо "краще нам усім загинуть, аніж сусідів наших зрадить"...агов, ви люди чи нелюди? Чому зраджуєте нас сьогодні, ставши на сторону тих, хто душив вас в 1956-му???. )
Вистава підняла багато запитань....історичних, соціальних... навіть якщо постановка для мене була занадто модерною ...
Музика. про це треба окремо. Б.Лятошинський....1929... Не уявляю як вона рвала тогочасний український мозок...але вона доказ, що ми не відставали від європейського модерну... Але яка ж вона складна... .настільки, що навіть не знаю, як диригент з цим справився... @Іван Чередніченко, точно браво....
Хору теж браво. Відчувається рука керівника "Гомону".
Мабуть, я не експерт в оперних голосах, але Мирославі я "вірила" найбільше.
Режисура...не моя...хоча ще трохи роздумів і вона мені сподобається)))...Але хто я така, щоб судити. Зрештою, це точно не про " в рот поклали ще й розжували за мене"... А кому в цій постановці забракне , як і мені, Франка, то є прекрасна вистава від Театр Леся Курбаса / Les Kurbas Theatre (в коментарі дам вам посилання на своє враження і від неї).
І останнє. Золотий обруч - як символ громади села Тухля; як символ Даждьбога- Сонця, якому вони поклонялися; як накреслене крейдою коло-оберіг з гоголівського "Вія"... тільки тут окреслено світлом (хоча крейда та лінії розмежування теж будуть) ....але важливо не коло, а ті, що в колі - "Ібо наша перемога - це справа єдності громади"....І з цим не посперечаєшся. Дякую за цей посил.
"Довічна слава тим, хто смерть прийняв за батьківщину"....
І за цей теж дякую.
Вчора шалька терезів схилялася до "не подобається"....сьогодні...та хто я така, щоб оцінювати. Ідіть і дивіться
P.S. Наталя Михайлів, дякую за запрошення!
P.P.S. Про це мушу сказати окремо. Під час вистави була повітряна тривога. По-перше, не розумію чому в театрі з його величезними підвалами немає сховища...На ресторани місце було, на сховища - ні?. Нас просто попросили на вулицю... Але навіть не це обурило найбільше. Після закінчення тривоги майже тисяча глядачів поверталася до театру через "половинку дверей". Зигмунт Горголевський певно в могилі перевернувся, бо для чого ж він 14 входів/виходів планував???. На зауваження "Чому не відкрити більше дверей?" відповідь мене вразила - "Бо в нас одна людина". Тобто???? Шампанське наливало троє дівчат...З тим щось треба робити. Бо це не вперше....
