07/02/2022
Судова влада в Україні
Влада в Україні функціонує на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Кожна з гілок влади діє на підставі та в межах, визначених Конституцією та законами України. Якими є завдання судової влади, як вона функціонує та з яких органів складається? – розповість Prostopravo
Короткий зміст і посилання по темі
1. Система судів в Україні
2. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні
3. Статус судді
4. Відповідальність суддів
Основним завданням органів судової влади є здійснення правосуддя. Більше того, правосуддя є виключною прерогативою судів.
Відповідно до статті 124 Конституції Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Тобто жоден інший державний орган, як би йому цього не хотілося, або не вимагали чи диктували обставини, чи «політична» або «революційна необхідність» не може перебирати на себе функції здійснення правосуддя. Таке правило діє в усіх демократичних державах.
Що стосується безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя, то він її реалізує через суд присяжних. Детально про суд присяжних в Україні читайте тут - https://ua.prostopravo.com.ua/pravoporushennya/statti/sud_prisyazhnih_za_novim_kpk .
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Це означає, що там, де є наявний спір про право – Вам безумовно до суду; якщо когось обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення – тільки суд може визнати його винним. Суди, у випадках, передбачених законом, розглядають й інші справи. Наприклад, справи окремого провадження про встановлення фактів у цивільному судочинстві.
В той же час, закон може встановлювати обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору. Іноді дійсно варто спробувати вирішити спір між його сторонами, а до суду звертатися вже як до останньої інстанції. Тим більше, що завантаженість українських судів у наш час є однією з наріжних проблем правосуддя. Це впливає і на ефективність, і на оперативність розгляду справ.
Система судів в Україні
Українські суди створюють єдину систему. Не допускається створення надзвичайних чи особливих судів.
Система судів визначається Законом України «Про судоустрій та статус судів».
Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд. Можливо, хтось помилково відносить до системи судоустрою Конституційний Суд України, проте це орган, який виконує зовсім іншу функцію, не правосуддя, тож заслуговує на окрему увагу в інших публікаціях.
Загалом, система судів в Україні виглядає таким чином:
1. місцеві суди;
2. апеляційні суди;
3. Верховний Суд.
Для розгляду окремих категорій справ в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. Таким судом є Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності.
Що стосується спеціалізації судів, вони поділяються на:
• суди загальної юрисдикції (розглядають цивільні, кримінальні справи, справи про адміністративні правопорушення);
• господарські суди (розглядають господарські справи);
• адміністративні суди (розглядають справи адміністративної юрисдикції).
Місцевий суд є судом першої інстанції. В більшості випадків саме до місцевого суду Ви подаватимете позов або заяву.
Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).
Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.
Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.
Апеляційні суди діють, як правило, як суди апеляційної інстанції, але у деяких випадках, прямо визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд не тільки здійснює правосуддя як суд вищої інстанції, він, зокрема:
1. здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;
2. здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
3. надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;
4. надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;
5. звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України;
6. забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;
7. забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування;
8. здійснює інші повноваження, визначені законом.
У складі Верховного Суду діють:
1. Велика Палата Верховного Суду;
2. Касаційний адміністративний суд;
3. Касаційний господарський суд;
4. Касаційний кримінальний суд;
5. Касаційний цивільний суд.
Загальні засади здійснення правосуддя в Україні
1. Незалежність судів.
Здійснюючи правосуддя, суди мають бути незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
2. Право на справедливий суд
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
3. Право на повноважний суд
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
4. Рівність перед законом і судом
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
5. Професійна правнича допомога при реалізації права на справедливий суд
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно.
6. Гласність і відкритість судового процесу
Cудові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов’язковому порядку.
Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом.
7. Здійснення правосуддя державною мовою
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
8. Обов’язковість судових рішень
Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
9. Право на перегляд справи та оскарження судового рішення
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статус судді
Для того, щоб здійснювати правосуддя об’єктивно і неупереджено, суддя має бути незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.
На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1. має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2. має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3. має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;
4. має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3, щонайменше сім років.
Суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1. має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;
2. має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;
3. має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;
4. має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3, щонайменше десять років.
Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя.
Відповідальність суддів
Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1. умисне або внаслідок недбалості:
i. а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
ii. б) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
iii. в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
iv. г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
v. ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
vi. д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);
2. безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
3. допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;
4. умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
5. розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6. неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок;
7. неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом);
8. втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями;
9. неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції;
10. зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, визначених законодавством;
11. використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку;
12. допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам; непідтвердження суддею законності джерела походження майна;
13. ненадання інформації або надання завідомо недостовірної інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та/або члена Вищої ради правосуддя, у тому числі недодержання встановлених законом строків надання інформації;
14. непроходження курсу підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до направлення, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, або непроходження подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами цього кваліфікаційного оцінювання;
15. визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом;
16. неподання або несвоєчасне подання декларації родинних зв’язків суддею в порядку, визначеному Законом;
17. подання у декларації родинних зв’язків судді завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей;
18. неподання або несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею в порядку, визначеному Законом;
19. декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
До суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:
1. попередження;
2. догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;
3. суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;
4. подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;
5. подання про переведення судді до суду нижчого рівня;
6. подання про звільнення судді з посади.
Підставами для звільнення судді є:
1. неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я;
2. порушення суддею вимог щодо несумісності;
3. вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
4. подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
5. незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
6. порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Автор: Катерина Гутгарц, юрист https://ua.prostopravo.com.ua/
