19/07/2025
Друзі, сьогодні вихідний.
Багато хто з вас відпочиває. Хтось іде до кав'ярні, хтось іде в гості, хтось займається домашніми справами, а хтось лежить на дивані, уткнувшись у телефон, і думає, що нарешті можна нічого не робити.
Я хочу попросити вас сьогодні зробити одну просту річ. Проаналізувати свій день. Свої думки. Свої почуття.
Де ви зараз насправді?
Можливо, ви самі. І навмисно заповнили день справами, аби не відчувати самотності. Аби не почути, як всередині щось тихо ниє: «Хочу тепла. Хочу обіймів. Хочу, щоб хтось був поруч».
А може, ви з родиною. Діти галасують, чоловік чи дружина щось запитують, дім живе своїм життям. Але всередині ви відчуваєте самотність. Ніби всі разом, але кожен сам по собі. І ви теж самі по собі.
Можливо, ви сидите на кухні з горнятком чаю і думаєте, як швидко летить час. Тільки-но була п’ятниця, а вже завтра неділя. І знову на роботу, знову в рутину, знову в біг по колу. І це відчуття – «життя минає» – так тихо підкрадається до серця і стискає його.
А може, ви втомилися. Дуже. Так, що навіть відпочинок – не відпочинок. Так, що хочеться просто тиші. Щоб ніхто не чіпав. Щоб просто бути. Просто дихати. Без думок, без розмов, без обов’язків.
І знаєте, вихідні – це не тільки про прибирання, серіали, магазини і зустрічі.
Це час, коли ми можемо хоча б трішки видихнути з буденної метушні і побачити себе.
Як я себе почуваю сьогодні?
Чи я радий цьому життю?
Чого мені не вистачає?
Чого я хочу насправді?
Це прості запитання, але вони повертають до себе. До того, хто живе за всіма цими ролями, обов’язками та планами.
Іноді ми живемо як по інерції. День за днем, рік за роком. Встаємо, їмо, працюємо, втомлюємося, відпочиваємо, знову встаємо. І тільки десь у глибині звучить тихе запитання:
– Це все?
– Це те життя, про яке я мріяв(ла)?
Я не закликаю вас змінювати все в один момент. Я просто прошу сьогодні, в цей вихідний, дайте собі чесну відповідь:
Як я живу?
Чи подобається мені моє життя?
А якби в мене було все, чого я хочу, як би виглядало моє сьогоднішнє ранок? Мій день? Мій вечір?
Нехай ці запитання будуть вашим маленьким якорем до себе. Нехай вони стануть тим самим початком змін, які йдуть не зі страху, а з любові до себе.
