Наше місто

Наше місто Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Наше місто, Media/News Company, Novovolynsk.

07/09/2025

Наші традиції

СЛЬОЗИ БОЖОЇ МАТЕРІ

8 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці (у народі – Друга Пречиста, Осенини) – одне з дванадцятьох найважливіших свят церковного календаря. Воно є початком усіх свят, променем надії для людства, що сповіщає про прихід великого світла для світу – Ісуса Христа.
Спостерігали, що у цей день любить падати дощ. Кажуть: «Це не що інше, як сльози Божої Матері». Вона плаче за нас грішних. Люди відвернулися від неї, не моляться, не вшановують.
За народними традиціями, в Україні з цього дня засилали старостів. Весілля справляли після Покрови. Щоб дочекатися їх, дівчина вмивалася до сходу сонця джерельною водою.
Після Служби Божої у церкві ходили один до одного в гості. Господарі щедро накривали столи.
До Різдва Пресвятої Богородиці бажано було зібрати весь урожай городини і дякувати за нього Пречистій.
Пасічники остаточно втеплювали на зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили їх стрижку.
Це свято вважалося і днем Рожениць. Жінки, у яких не було дітей, справляли обіди і запрошували до себе гостей. Біля церкви вони частували старців, калік, дітей-сиріт, просили молитися, щоб Богородиця дарувала немовлятко.
У народі кажуть:
-Прийшла Друга Пречиста – на дереві чисто; прийде Покрова – на дереві стане голо.
-Друга Пречиста – картопля чиста.
-Прийшла Друга Пречиста – принесла старостів нечиста.
-Перша Пречиста (Успіння Божої Матері) жито засіває, а Друга Пречиста дощем поливає.
-Якщо на Різдво Пресвятої Богородиці погода сонячна, то осінь буде тепла і ясна, без рясних дощів.
-Якщо цього дня небо похмуре, то далі осінь буде холодною, дощовою.
Тарас ЛЕХМАН

Найголовніше- теплий прийом глядачів     Його концерт у Нововолинську  кілька днів тому з нагоди 75- річчя  міста запам”...
05/09/2025

Найголовніше- теплий прийом глядачів

Його концерт у Нововолинську кілька днів тому з нагоди 75- річчя міста запам”ятають надовго. І не тому, що приїхала зірка, а запам”ятають величезною позитивною теплою енергетикою і непідкупним щирим патріотизмом. На пресконференції для місцевих журналістів Олег Скрипка назвав це побутовим патріотизмом, його цьому навчили французи, де в них французьке вино, французький сир, французький автомобіль , французька книга і кінофільм, а потім вже продукти інших націй.

– Для мене важливо, – мовив митець, – що ті діти, які співали з нами гімн України під час концерту , запам’ятають це і свого часу воно відтвориться у їх свідомості. Можливо, хтось з них виїде з держави, але ті що залишаться, виконання національного славеня будуть пам”ятати.

Концерт пан Олег із своїми колегами і оркестром НАОНІ (Національний академічний оркестр народних інструментів) відпрацював драйвово – жваво рухався сценою майже дві години, легко і елегантно перестрибував через огорожу і вільно спілкувався з глядачами. Зрозуміло, що першим запитанням журналістів було – звідки черпає фізичні сили, бо перед приїздом у місто гірників був насичений концертний тур США і Канадою.

– Не переїдати. Скажімо, під час концертів в Америці співпрацював з класними місцевими музикантами, але харчова культура у них дуже важка. Перед концертом хлопці з’їдали по величезному- величезному бургеру. Це не для мене. Я під час виступу співаю і танцюю, треба тримати ритміку дихання ,а я працював у театрі і знаю як це робити, не пити перед виступом газованої води, холодного молока, не їсти морозива. Найголовніше – це теплий прийом глядачів, а він у Нововолинську зашкалював, – поділився артист.

– У вас фронт непростий, ви пропагуєте Україну на Заході і американському континенті.У час війни це з кожним роком важче робити чи легше? – запитання кореспондента газети «Наше місто»

– Концертів не меншає, грошей збирається менше. Цьому є пояснення: стало більше довіри і конкретики,бо спочатку кошти були більші, але направлялися незрозуміло куди. Діаспорна публіка – “легка публіка”, бо мовлене українське слово вже привертає до тебе. Є відповідні волонтери ,блогери, які успішно займаються збором коштів. Ми діємо через створений благодійний фонд і дуже Україні допомагають члени “Ротарі клубу”. На американському континенті з нагоди 40 – річчя гурту “ВВ” на 15 концертах зібрали 40 тисяч доларів і прозвітували про їх використання. Люди бачать, довіряють нам. Нещодавно ротарійці передали нам 10 генераторів, які направили у бригади ЗСУ.

Пан Олег- інтелігент й інтелектуал з чіткими людськими, державницькими , патріотичними принципами. На його переконання кожен українець вже повинен твердо усвідомити: мета кацапів знищити нашу ідентичність. Не можуть вбити- прагнуть забрати мову, пісню, культурну спадщину. З початком війни багато виконавців відразу перейшли на українську мову, але за змістом, проукраїнкістю їх творчість ще прокацапська. Вони перешкоджають проростанню інших талантів, глушать їх , вважає пан Олег.

– Іще українців гнобить євробачення головного мозку, тобто стандарти , набиті нам кацапщиною Потрібно різко цього позбуватися, – поділився далі Олег Скрипка. –Виявляється ,при штабі Богдана Хмельницького був відділ, який займався пошуком співців і музикантів, там творили пісні і пропагували таким чином Україну. І отримували зарплату– ось який стратегічний був підхід у гетьмана. А в росії перегляди нашого кліпу “Батько наш Бандера, Україна мати” зашкалюють. Що вони тим хочуть зрозуміти не знаю, але що хотіли, те й отримують: нашу єдність, нашу зневагу до них.

Про Волинь і Нововолинськ у співака найтепліші відчуття. Буваючи у Європі і США, Канаді він бачить у великих містах багато прохачів,злидарів, а вирвавшись звідти – бачить впорядковані селища і містечка, чиї мешканці творять багатство держави. Нововолинськ саме для нього відразу своєю чистотою, охайністю, і те, що на святкування дня народження міста прибули делегації з європейських міст, нагадав ось ці французькі, німецькі, бельгійські містечка, на яких тримається міць цих держав.




Ігор ЛІСОВИЙ

На знімках: Олег СКРИПКА під час спілкування з журналістами; співак разом із нововолинськими медійниками; його побажання волинянам.


05/09/2025

Прошу слова

Це просто сором


Вітання, читачі. Я проживаю у Нововолинську не так давно. "Завдяки щирій любові братнього народу" у моєму рідному місті на Донеччині не лишилось, певно, цілих багатоповерхівок, а повернення нашої сім'ї назад здається все більш і більш примарним.
Тут, на Волині, нас прийняли гостинно. Нас підтримали, допомогли, заспокоїли діток. Я інвалід шахтарської праці, продовжую працювати. Крім шахт, тут знайшов прихисток, друзів, а ще церкву і духівника.
Завдяки ЄВідновлення хотів би придбати житло і вже знайшов кілька варіантів. Може це буде і Нововолинськ, а може навколишні села. Гарна природа, доброзичливі люди, нічого не літає над головою, чим не рай?
А ще тут чомусь дуже загострилось відчуття якоїсь відповідальності, також більше почав реагувати на чужу безвідповідальність. Я працюю, зарплата не така велика, але в бюджеті є гроші на комуналку, бо оплатити за воду, світло, газ, тепло, вивезення сміття і ОСББ це обов'язок.
І коли чую про людей, які крізь пальці дивляться на десятки тисяч гривень боргу, мене бере злість. Це просто сором.Такі споживачі здирають списки боржників з дошки оголошень і погрожують - у дворі, звісно ж - судами надавачу послуг, кричать, що їх принижують цими списками, але хіба не вони самі себе принижують такою поведінкою? Гидко чути, як розповідають, що ніхто їм не змусить платити за комунальне. Чому? Бо воду не можна пити з крану. Бо в опалювальний сезон не гріють так, щоб ходити квартирою в літньому одязі. Бо двірники не так замітають!
От тільки не розповідають, що не відповідають на дзвінки обслуговуючих компаній, блокують їх. Що ігнорують візити працівників. Що викидають платіжки і листи.
Всім несолодко. У когось є субсидії, з допомогою яких набагато легше оплачувати необхідне. Це допомагає мені, допомагає моїй сім’ї. І місту, бо сплата комуналки це підтримка тих, хто робить усе, аби ми жили в комфорті.
Трохи несправедливо, коли ті, які мають зобов'язання платити, просто ігнорують свої обов'язки. Невже думають, що настільки невразливі, що їм це зійде з рук?

З повагою - Володимир( ім'я змінено), вже три роки як волинянин.

Фотосюжети свята
31/08/2025

Фотосюжети свята

Нововолинський рекордний калач- це дрони для 20-оі бригада НГУ «Любарт»Ще одна хороша традиція започаткована в день відз...
31/08/2025

Нововолинський рекордний калач- це дрони для 20-оі бригада НГУ «Любарт»

Ще одна хороша традиція започаткована в день відзначення 75 років від дня заснування Нововолинська- є книга «Досягнень громади». Є вже перший рекорд громади і на нього сьогодні голова громади Борис Карпус видав сертифікат- це 40 -а кілограмовий «Нововолинський калач». Його діаметр 1 метр 20 сантиметрів, випікали десять майстринь у приватній пекарні «Для Вас» депутата міської ради Віталія Бадзюня.Калач був розділений міським головою Борисом Карпусо, Віталієм Бадзюнем і за мить за донати для бригади «Любарт» був розкуплений нововолинцями і гостями міста.

Місто живе. Місто розвивається, воно європейське. Місто не здається.  Таку оцінку нашому Нововолинську і його владі під ...
31/08/2025

Місто живе. Місто розвивається, воно європейське. Місто не здається.

Таку оцінку нашому Нововолинську і його владі під час урочистої частини з нагоди Дня міста і Дня шахтаря давали його гості- народний депутат України Ігор Гузь, голова Волинської обласної ради Віктор Недопад, заступник голови Волинської ОВА Роман Романюк, голови Володииирськоі РВА Юрій Лобач і районної ради Віктор Хиць,голова ТзОВ «Пʼятидні» Валерій Діброва,голова Поромівськоі ТГ Олег Савчук, представники іноземних делегацій.

Але, друзі, проліт над нами літака 204-го Севастопольського авіаполку і виконання пілотом елементів вищого пілотажу, і особливо свічки…Це сила, це неймовірно.Нас не перемогти.

Шахтарів з професійним святом привітав українською мовою посол Бельгії в Україні.  Сьогодні Нововолинська громада вшанов...
30/08/2025

Шахтарів з професійним святом привітав українською мовою посол Бельгії в Україні.

Сьогодні Нововолинська громада вшановувала тих людей,завдяки чиїй праці постало місто. Гірників вітали міський голова Борис Карпус, голова Волинського теркому профспілки працівників вугільної промисловості Роман Юзефович, в.о. генерального директора ДП «Волиньвугілля» Сергій Смеречанський, перший керівник ВО «Волиньвугілля» Леонід Гочачко, посол Бельгіі в Україні Люк Якобсен.Виступаючі зазначали, що волинські шахтарі не тільки забезпечують енергетичну міць держави, але й із зброєю її захищають. 55 мобілізовані до лав ЗСУ, четверо віддали життя за Україну.
Багато трудівників були відзначені подяками,

Пам”ятаємо     Сьогодні у Нововолинську на майдані імені В.Чорновола разом з державним прапором піднято біло- чорний пра...
30/08/2025

Пам”ятаємо

Сьогодні у Нововолинську на майдані імені В.Чорновола разом з державним прапором піднято біло- чорний прапор надії в знак підтримки полонених, зниклих безвісті.

Його підняв Юрій Камінський, який захищав у складі бригади морської піхоти острів Зміїний і потрапив у полон у перші дні війни, пробув у ньому дев”ять місяців. Його батько сьогодні в лавах ЗСУ захищає нашу землю.
Родини тих воїнів, які сьогодні перебувають у полоні, зниклі безвісті, ветерани війни з росією, нововолинці, члени делегацій з міст партнерів Нововолинська з Німеччини, Польщі, Литви, серед них надзвичайний і повноважний посол королівства Бельгії в Україні Люк Якобс , які прибули на відзначення 75- річчя від дня заснування Нововолинська, взяли також участь у цій акції. Здіймається по щоглі знамено надії, в очах людей сльози…
До присутніх звернулися міський голова Борис Карпус, Юрій Камінський. Ірина Зелінська, чоловік якої пропав безвісті на фронті, але вона і діти не вірять в це і чекають його, закликала вірити, надіятися, допомагати, чекати. Було також відкрито інсталяцію “Стіна надії”, де розміщено знімки і прізвища воїнів, які в полоні , пропали безвісті. Родичі прив”язали до портретів
на стіні чорно- білі стрічки.
На підтримку акції вулицями міста відбувся автопробіг.@

Наші інтерв”ю  Найголовніший виклик для міста і держави- не забувати, що триває війна  Через кілька днів відзначатимемо ...
29/08/2025

Наші інтерв”ю

Найголовніший виклик для міста і держави- не забувати, що триває війна

Через кілька днів відзначатимемо 75-річчя від дня народження Нововолинська. З цього приводу своїми думками, враженнями з нашим кореспондентом поділився міський голова Борис Карпус.

-Борисе Сергійовичу , чи промайнула у юнацькі роки у вас амбітна думка, що буду у рідному місті мером?

- Так, не дивуйтеся. У сімнадцять років під час участі в одному з тренінгів така думка засіла. Звичайно, тоді її сприйняв саркастично. Згодом, вже тридцятирічним, коли обрали депутатом міської ради, коли попрацював в органі місцевого самоврядування, твердо вирішив- стати у 42 роки міським головою.

- На мою думку, ви один з небагатьох очільників громади держави, якого знають військові на всій тисячекілометровій лінії фронту. Яку допомогу громада вже надала ЗСУ і які у вас враження після кожної поїздки на схід?

-Велика подяка усім мешканцям громади , депутатському корпусу за ту допомогу, яку ми надаємо ЗСУ. Це сьогодні є святе. Люди це розуміють, ми демонструємо конкретну підтримку армії і не чув ні одного разу якоїсь критику знизу чи розмови, що можна кошти направити на благоустрій. Цьогоріч ми вже надали допомоги воїнам на майже 40 млн грн., з початку війни- 120 млн грн.
-Після кожної поїздки на фронт у мене виникає двояке враження : стільки розумних, інтелектуальних, толкових людей воює, отримують поранення, стають інвалідами, гинуть за державу! Їм працювати, розвивати нашу економіку, просувати політику, створювати сім”ї, ростити дітей, а вони змушені займатися війною. Ні серцем, ні душею, ні розумом не можу сприйняти ті руйнування, які бачу під час поїздок на передову. По дорозі з Ізюма в Райгоррод у долині розкинулося село, де нема жодної вцілілої хати- понівечені, побиті дахи. Це ж було життя людей, побут, надії, мрії, надбання.
В Ізюмі разом з дружиною були біля будинку, один з під”їздів якого знищив російський КАБ, загинуло 40 людей.Видно дитячі ліжечка, іграшки. Це жахливо і які колосальні кошти доведеться вкладати у відновлення.

- Який головний виклик сьогодення ?

- Найважливіший виклик сьогодення- не забувати що в країні триває жорстока війна. Ми не маємо права за 1200-1400 кілометрів від фронту про це забувати, розслаблятися. Віддамо перевагу благоустрою- втратимо фокус допомоги ЗСУ- втратимо все. Допомагаємо конкретним військовим частинам, полкам, батальйонам. Зважте, що війна дуже прискорює всілякі розробки у військовому технічному забезпеченні. Що було потрібним вчора, через три місяці вже не актуальне, застаріле. Треба оперативно шукати нове для війська ,модернізоване.

-У час війни обличчя 5-го і 6-го мікрорайонів змінюють житлові будинки. Як цього досягаєте і скільки ще Нововолинськ утримуватиме статус шахтарського?

- Виграний грант від європейських партнерів дав можливість розгорнути житлове будівництво у місті. Наступного року ми ще більше будемо працювати у цьому напрямку і місто забудовуватиметься приватними будинками. Постійно моніторимо цей напрямок, беремо участь у конкурсах.

- Своїм народженням Нововолинськ завдячує гірникам і будівельникам. Сьогодні у місті і на території громади вже нема шахт, але мешкають люди, які працюють на “Бужанській”, №9 “НВ”, № 10 “НВ”. Після ПЕРЕМОГИ гам потрібно буде провести чітку самоіндентифікацію міста, зрозуміти для себе зовні і зсередини , що є стратегічним, потрібним, прогресивним. Безперечно, праця гірників має бути гідно пошанована.

- Молоде місто Волині і молодь- що робите, щоб юнаки і дівчата тут залишалися, поверталися сюди після здобуття освіти?

-Ця проблема сьогодні постала не тільки для нас, але й в державі. Процес природний, а з початком війни для молоді з”явилося більше шляхів для виїзду за кордон. А там дуже швидко оцінили якісний інтелектуальний і трудовий потенціал українців. Молодь у місті знаходить підтримку від влади у всіх своїх спортивних, культурологічних, освітницьких ініціативах Вони мають можливість себе реалізовувати у молодіжних центрах на мікрорайоні Шахтарському і міській публічній бьіьліотеці. Стараюся не тільки брати участь у всіх молодіжних заходах, але підставити плече підтримки.

Ігор ЛІСОВИЙ

Наші інтервʼю     Я не прийшов робити революцію. Давайте будемо планово виконувати завдання, нарощувати  виробничі показ...
29/08/2025

Наші інтервʼю

Я не прийшов робити революцію. Давайте будемо планово виконувати завдання, нарощувати виробничі показники.

Так заявив у перші дні знайомства з колективами ДП “Волиньвугілля” новий керівник підприємства Сергій Смеречанський.

- Відчув, що люди сприйняли таку позицію, більше того – на підприємстві трудяться дуже відповідальні працівники на всіх виробничих і управлінських щаблях. Нам вже багато чого вдалося досягнути. Вірю, головні наші здобутки ще попереду, - поділився генерал.
Напередодні професійного свята гірників пропонуємо вам інтерв”ю з в.о. генерального директора ДП “Волиньвугілля” Сергієм Смеречанським.

- Сергію Степановичу, представте себе мешканцям Нововолинської громади?

- Я - уродженець села Муроване колишнього сусіднього з Волинню Сокальського району. З порогів будинків односельчан видно будівлі, террикон шахти № 10 “Великомостівська”- зараз вона називається “Степова”. Люди працювали у колгоспі , або на цьому гірничому підприємстві. Моя мама віддала тридцять років роботи на цій шахті, тато -будівельник. Після закінчення Червоноградського гірничого технікуму і я прийшов сюди. Робота пішла, далі-армія, професійне і управлінське зростання на шахтах Львівщини: начальник дільниці, головний інженер, заступник директора, директор шахти, заступник начальника гірничо-технічної інспекції. Довелося попрацювати у приватній структурі, що дало багато у здобутті управлінського досвіду. З січня цього року призначений керівником державного підприємства.


- Яке ви отримали господарство?

-Живе. Працювали всі підрозділи, видавалося на -гора вугілля. Сучасну історію “Волиньвугілля” давайте розділимо на період до 2022 року і після. До 2022 року багато чого руйнувалося , видавалися накази про закриття прохідницьких дільниць, а це- смерть для шахти. З приходом на посаду генерала Миколи Євгеновича Шикера все почало змінюватися на краще- запрацювала прохідницька дільниця, пішло вугілля, доставлялося релоковане обладнання, почали повертатися на підприємство спеціалісти. Відтак генеруючі організації розплачувалися за паливо, є дотація від держави, гірники отримують зарплату. З серпня 2022 року на шахті “Бужанська”, в апараті управління і на підприємстві “Вантажтранс” розпочався рух до відновлення і він триває. Це є великий позитив. Сьогоднішня шахта “Бужанська” будувалася як фланговий блок для провітрювання і відкачування води для шахти № 4 “НВ”. З часом тут виявили 6 млн тонн вугілля і почали використовувати для вуглевидобутку. Підніжку ставить складна геологія, тому ми повернулися до методів видобутку вугілля 20 століття , де багато ручної праці,і знову ж ця геологія не дозволяє застосовувати механізовані сучасні комплекси, які вже маємо на підприємстві. Однак є спеціалісти , які знають цю методику вуглевидобутку і рубаємо вугілля.
55 наших колег мобілізовано до лав ЗСУ і вони гідно захищають нашу з вами свободу і незалежність. Четверо з них віддали життя за мир в державі. Вони назавжди лишаться у нашій пам”яті.

- По вашому настрою бачу , що День шахтаря зустрічаєте на підйомі?

-Стараємося, бо і ситуація в державі - війна – до цього зобов”язує. . Головне, є дотація від держави, вугілля видобуваємо із зольністю до 25 відсотків, що дозволяють напряму його доставляти на електростанції. Гірники отримують заробітну плату. У нас з”явилися кошти для розрахунків по кредитах, які дають можливість купувати обладнання, комплектуючі, засоби захисту. На сьогоднішній день реалізували більше 30 тисяч тонн палива. Працюють дві вугледобувні лави , у місяць видаємо на-гора більше 5 тисяч тонн палива, але встановили планку у вісім- десять тисяч і впевнений, що до кінця року так і буде.

- Війна жорстоко покраяла вугільну галузь держави?

- Фактично втрачено весь потенціал, він був на Донбасі. Гірше того, і заводи, які виготовляли обладнання, також там були зосереджені. Зараз використовуємо релоковане обладнання, ще по збережених кресленнях на інших підприємствах стараються виготовляти потрібні нам механізми.Не всі, але значна кількість спеціалістів всіх рівнів прибули до нас, а вони з великим досвідом і знають свою справу. Там вони втратили все, а на Волині вже оговталися , мають житло, мають надію.У 2022- 2023 роках у Нововолинську дуже велику людську і гуманітарну роль зіграв хостел, який був відкритий з ініціативи тодішнього генерала Миколи Шикера і працівників управління підприємства для переселенців – шахтарів зі Сходу- на базі приміщення , де знаходиться ДП “Волиньвугілля”. Люди мали можливість тривалий час жити у нормальних умовах. Зараз у нашому штаті трудиться більше ста вихідців із Донбасу.

- З якими запитами, проблемами сьогодні звертаються до вас гірники?

- Вони розуміють, що триває війна. Коли вже щось нагальне виникає, то приходять, але я з своїми заступниками постійно у контакті з людьми, діємо на випередження і ніяких загострень нема. Одна проблема дошкуляє- борг по зарплаті, який утворився з 2018 року, стараємося частково виплачувати, люди розуміють ситуацію.

Ігор Лісовий

На знімку: в.о. генерального директора ДП “Волиньвугілля” Сергій Смеречанський.

ЩЕ ОДНА ЗНАКОВА ПОДІЯ ДО ЮВІЛЕЮ МІСТА У рамках святкування 75-річчя  заснування Нововолинська у День Незалежності Україн...
29/08/2025

ЩЕ ОДНА ЗНАКОВА ПОДІЯ ДО ЮВІЛЕЮ МІСТА

У рамках святкування 75-річчя заснування Нововолинська у День Незалежності України в публічній бібліотеці відбулася знакова подія -презентація літературного альманаху «Мамина криниця». Варто нагадати, що літературно-мистецька вітальня, яка тридцять років тому була створена при міській книгозбірні і носила тоді назву «Барви слова», об’єдувала і об’єднує й досі творчих людей міста різного віку, статусу та уподобань. Першим її головою обрали залюбленого в українське слово, знаного вже у той час поета, журналіста за фахом, світлої пам’яті Євгена Шевчука. Пізніше його замінив Іван Пукля, а вітальня продовжила своє існування уже під назвою «Мамина криниця». За три десятиліття вдалося видати лише два альманахи, а з часу виходу у світ останнього минуло понад десять років. І лише цьогоріч за підтримки Нововолинського міського голови Бориса Карпуса та депутатського корпусу були виділені кошти на видання третьої книги, до якої ввійшли поетичні і прозові твори 28 авторів – і тих, хто пише зараз, і тих, хто творив і славив наше місто і його людей, але вже відійшов у засвіти, і тих, хто лише почав викладати свої думки на папір. Отож на презентацію видання зібралося близько сотні чоловік, щоб розділити радість цієї події з авторами, подякувати за фінансову підтримку представникам влади та за наполегливу працю - членам редколегії видання.
Присутніх щиро привітав мііський голова Борис Карпус і вручив кожному автору по два примірники книги. Отримали їх і рідні тих поетів, яких уже немає серед нас.
Директорка Нововолинської публічної бібліотеки Аліна Хмельницька подякувала за фінансову підтримку у виданні альманаху, побажала авторам подальшого творчого горіння.
Коротко про створення книги розповів голова літературно-мистецької вітальні Ярослав Гиць.
Поезія – це вміння бачити світ серцем і говорити душею. Хто, як не її творці, можуть найкраще повідати про це. Отож до слова запросили Ірину Приступу, Валентину Мирошниченко, Олександра Каліщука, Анну Михнюк.
Так влаштовано життя – відходять у засвіти люди, але пам’ять про них живе. Серед тих, хто був щиро закоханий в українське слово, колишня вчителька Грибовицької школи Лідія Йосипівна Єлева. На жаль, її творчість мало відома широкому загалу, бо за життя побачила світ єдина, зовсім невеличка збірочка її поезій під назвою «Де ви, літа?». Отож редактори видання вирішили заповнити цю прогалину. Син Лідії Єлеви – Юрій Володимирович, щиро подякував за пам’ять і прочитав один із віршів його матусі – присвяту поетам Волині.
- Кожне місто має свою криницю, з якої п’ють натхнення його мешканці, - сказала на завершення заходу ведуча, бібліотекар Людмила Турик . - Для нас такою криницею стало слово – щире, тепле, правдиве. Нехай «Мамина криниця» ще довго дзюркоче на сторінках нових видань, даруючи нам світло і віру.
Валентина ПЕТРОЩУК.

Соняшники під Іловайськом схиляли голови, щоб захистити, прикрити  наших солдатів.  Сьогодні 1283-й день війни в Україні...
29/08/2025

Соняшники під Іловайськом схиляли голови, щоб захистити, прикрити наших солдатів.

Сьогодні 1283-й день війни в Україні. Ми боремося і ми вистоїмо. До цього зобов”язує подвиг наших Героїв 29 серпня 2014 року, які виходили із Іловайського котла під Донецьком. Підступні дії росії призвели до трагедії- загинуло 366 воїнів ЗСУ, більше 300 полонено, 84 до сьогодні вважаються зниклими безвісти. Цей день вписаний в нашу історію як День па”мяті Захисників України. Сьогодні біля стели “Слава Україні! Героям слава” відбулася панахида, де родини загиблих, ветерани війни, молодь, нововолинці згадали Героїв Іловайська. До них звернулися голова Нововолинської територіальної громади Борис Карпус, голова ГО “Об”єднання матерів і дружин військовослужбовців, поранених, зниклих безвісти, які брали участь у захисті України від російської агресії” Наталія Волохата.
Учасники поклали квіти до стели “Слава Україні! Героям слава!”

Address

Novovolynsk
45400

Telephone

+380965245853

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Наше місто posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Наше місто:

Share