28/11/2025
Наші інтерв”ю
Батьківський приклад й родинні цінності стали основою мого характеру та життєвих принципів.
Пропонуємо вам бесіду із жінкою з сильним характером і твердою волею, працелюбом, щирою душею і завжди готово прийти відразу на допомогу- секретарем Нововолинської міської ради Надією Жук напередодні її дня народження.
- Надіє Андріївно, як доньці керівника будівельної організації вам, напевно, всі роки, починаючи з дитячих, доводилося високо тримати батьківську марку відповідальності перед людьми, розуміння конкретних життєвих ситуацій?
-Безперечно, для мене, як доньки керівника будівельного управління, з раннього дитинства природньо сформувалося розуміння високої відповідальності перед собою і перед людьми. Атмосфера, у якій я зростала, привчала мене до працьовитості, дисципліни та вміння цінувати конкретну працю своїх батьків, кожної людини.
Спостерігаючи за батьком, що щоденно приймав важливі рішення, вирішував складні виробничі завдання та взаємодіяв із різними колективами, я з малих років засвоїла, що успіх справи ґрунтується на чесності, справедливості, надійності та повазі до інших.Такий життєвий досвід допоміг мені навчитися розуміти реальні життєві ситуації, знаходити підхід до людей та відповідально ставитися до будь-якої справи. Відтак, не лише батьківський приклад, а й родинні цінності стали основою мого характеру та життєвих принципів.
-Як випускниця- червонодипломниця складного фізико-математичного факультету Луцького педінституту, ви себе зарекомендували здібним, інноваційним педагогом. Ще більших висот досягнули на керівних посадах в освіті і органах місцевого самоврядування, державних. Поділіться досвідом для молодих.
-Як випускниця фізико-математичного факультету Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки, який закінчила з відзнакою, я завжди вважала, що справжня сила освіти – у поєднанні глибоких знань із відкритістю до нового. Саме цей принцип допоміг мені не лише стати інноваційним педагогом, методистом,а й досягти більш значущих результатів на керівних посадах – як в освітній сфері, так, і в органах місцевого самоврядування та державних структурах.
Трудову діяльність розпочала в освітній галузі, працювала вчителем математики, методистом міського методичного кабінету, заступником начальника управління освіти Нововолинської міської ради, Іваничівської районної державної адміністрації, начальником освіти, науки, молоді та спорту Іваничівської районної державної адміністрації, Поромівської територіальної громади.
Хочу поділитися кількома порадами для молодих спеціалістів:
Шановні колеги!
- Не бійтеся складного. Фізика і математика навчили мене : складні задачі не для того, щоб лякати – вони для того, щоб розвивати мислення. У професійному житті складність – це точка росту.
- Навчайтесь постійно. Освіта не закінчується дипломом. Нові технології, управлінські підходи, цифрові інструменти – усе це те, що дозволяє залишатися ефективним і сучасним.
- Слухайте людей. У роботі керівника головне – вміти чути: дітей, батьків, колег, жителів громади. Саме діалог формує правильні рішення.
- Будьте сміливими в інноваціях. Не бійтеся впроваджувати нові методики, проекти, цифрові рішення. Помилки можливі, але вони незрівнянно менші за переваги розвитку.
- Пам’ятайте про відповідальність. У державній та освітній сфері кожне рішення відгукується на людях. Важливо бути чесним, прозорим і послідовним.
- Зберігайте людяність. Якими б високими не були посади, справжня цінність – у повазі, етичності й підтримці тих, хто поруч.
Бажаю всім, молодим і досвідченим натхнення, віри в себе й готовності діяти. Україна потребує саме таких – професійних, сміливих і відповідальних.
- Маєте повне право дати оцінку і відповідб на запитання- за останні десятиліття як змінилися наші люди ? Коли вони були добрішими, щирішими, відвертішими?
- Це моя особиста оцінка. За останні десятиліття України, як і будь-який народ у час швидких змін, помітно еволюціонували – і зовні, і внутрішньо. Але питання «коли були добрішими, щирішими, відкритішими» - дуже чутливе й залежить від особистих спогадів, досвіду та того, як саме людина дивиться на минуле. Минуле часто здається теплішим. Люди схильні ідеалізувати минулі часи. Для мене у дитинстві чи молодості світ сприймався менш загрозливо, стосунки – простішими, а люди – добрішими. Це не завжди об’єктивність, а рідше емоційний спогад. Суспільство стало більш відкритим – але й більш ранимим. За останні роки люди стали сміливішими у вираженні думок, більш поінформованими, активнішими в громадянському житті. Проте разом зі свободою прийшли і нові стреси: війна, економічні труднощі, інформаційний тиск. Це іноді робить людей жорстокішими зовні, хоча всередині вони часто залишаються співчутливими. Війна сильно змінила характер нації. Після 2014 року й особливо після 2022 року українці стали більш згуртованими, готовими допомагати навіть незнайомцям, взаємопідтримуючими. Добро зараз проявляється не так у простих побутових жестах, як у масштабній солідарності: волонтерстві, донатах, взаємній підтримці. Це – інший, більш дорослий тип доброти. Добрі чи щирі – це не про «колись» чи «зараз». Люди не стали гіршими, вони стали іншими: цінують чесність і прямоту, менше терплять несправедливість, більше навчилися захищати себе, навчилися не бути наївними .
Коли ми були добрішими та щирішими?
Можливо, у часи, коли було менше страху й небезпек. Коли життя здавалося стабільнішим. Але водночас сьогодні ми значно сильніші у взаємній підтримці, солідарності та спільній відповідальності – і це теж прояв великої щирості.
- Що війна внесла у ваш стиль життя, роботи, спілкування з людьми, публічності?
- Війна суттєво змінила мій стиль життя, роботи та спілкування з людьми. Вона внесла більше усвідомленості та відповідальності в кожен день. Я почала цінувати більше близьких, час, прості речі, які раніше здавалися звичайними. У роботі з’явилася більша гнучкість, готовність швидко адаптуватися до змін та працювати навіть у складних умовах.Спілкування з людьми стало глибшим і щирішим. Я більше думаю про підтримку інших, про те, як важливо бути поруч і не ігнорувати чужий біль. Водночас навчилася більше поважати особисті межі та емоційні стани – як свої, так і оточення.
Щодо публічності – вона для мене стала більш усвідомленою. Я уважніше ставлюся до того, що говорю і публікую, бо розумію важливість інформаційної безпеки та впливу слова. Стараюся говорити чесно, зважено та відповідально, підтримувати тих, кому важко, та ділитися тим, що може бути корисним. Війна змінила багато, але водночас навчила мене міцніше стояти на своєму, цінувати життя і людей, та не втрачати людяність.
- У чому в ці непрості воєнні роки знаходите віддушину для себе, душі, думок?
- У ці непрості, воєнні роки відпочинок для себе й душі знаходжу в постійній допомозі воїнам ЗСУ,у тиші, у спілкуванні з близькими, читанні, прогулянках на природі у своєму рідному селі. Це допомагає зібрати думки, відновити сили й зберегти внутрішню рівновагу попри всі виклики сьогодення.
Дякую нашим захисникам і захисницям, що дають можливість працювати, жити під мирним небом у нашому місці.
Інтерв”ю вів Ігор ЛІСОВИЙ
Що
На знімку:Надія ЖУК.
