27/05/2026
Іноді я сам не вірю, скільки всього вже було в моєму футбольному шляху…
Я ріс в Охтирці, в Сумській області. Звичайний хлопець, який просто жив футболом. Весь мій день був про м’яч, тренування і мрію одного дня стати професійним футболістом.
У 12 років я потрапив у Харків в академію «Металіста». Для мене це був величезний крок. Інше місто, інший рівень, сильні футболісти з усієї України. Там я виграв чемпіонат України і потрапив у юнацьку збірну України. Я грав разом з хлопцями, які зараз виступають на міжнародному рівні та в збірній України, і тоді мені здавалося, що далі все буде тільки краще.
Потім був перехід у «Динамо» Київ. Але там у мене не вийшло потрапити в U19. Далі були «Дніпро», «Олександрія», травми, важкі моменти і періоди, коли все йшло не так, як я собі уявляв у дитинстві.
Був момент, коли я взагалі залишився без команди на 4 місяці. І чесно, це був один із найважчих періодів у моєму житті. Коли ти все життя присвячуєш футболу, а потім сидиш без клубу і не розумієш, що буде далі.
Важливим для мене був етап Європейського футболу. Підписав контракт, почав новий етап життя, новий футбол, нове середовище. Але отримав важку травму і поставив професійну карʼєру на паузу. Зараз я є головним тренером академії Донецького «Шахтаря» у Відні, а також тренером дорослої футбольної команди.
І знаєте, що я зрозумів за весь цей шлях?
У футболі недостатньо просто бути талановитим. Дуже багато молодих футболістів не реалізовують себе не тому що вони слабкі, а тому що їм ніхто не пояснив правильний шлях.
Я сам проходив через помилки, страх, тиск, невпевненість, неправильні тренування і моменти, коли хотілось все кинути.
Саме тому зараз я готую дещо дуже важливе для молодих футболістів. Те, що реально може допомогти пройти цей шлях набагато правильніше і швидше, ніж це було у мене… 🫂
#футбол
