24/09/2025
⚡🛸⚡«ДО ДЕСЯТКА ЗБИТИХ «ШАХЕДІВ» МЕНІ НЕ ВИСТАЧАЄ ЩЕ ОДНОГО», - КАЖЕ КОМАНДИР МВГ МИКОЛА
ℹ️Солдат Микола родом з Рівненської області. До війська прийшов добровольцем у 20 років, влітку 2023 року. За 2 роки служби в 40 бригаді тактичної авіації «Привид Києва» опанував всі види стрілецького озброєння та засобів ППО, які є на озброєнні у бригади. Пройшов шлях від рядового стрільця до командира відділення – МВГ, що вже збила понад десять «шахедів». Має нагороду – «Золотий Хрест Повітряних Сил».
❓Ви ніколи раніше не служили, а після мобілізації одразу опинилися в бойовій бригаді. Чи було страшно?
🗣Не буду приховувати, але спочатку страх був. Пощастило його швидко здолати, бо попав до толкових хлопців, до розрахунку зенітної установки. Вони дуже допомогли освоїтися і зрозуміти, що таке військова служба і військове братерство. Далі служив стрільцем в батальйоні охорони. Пізніше потрапив у підрозділи ППО.
❓Які види озброєння Ви опанували за час служби?
🗣Радянську ЗУ-23-2, вже сучасну ЗУ «Viktor», кулемети Canik M2, Дегтярьова та Калашникова, також різні види переносних зенітних ракетних комплексів. Більшість своїх цілей вразив саме, як кулеметник, у складі МВГ. Хоча доводилося працювати і з ПЗРК по крилатим ракетам. На жаль, в останній момент захоплення ворожа ціль різко змінила курс польоту, і я не зміг її вразити.
❓В чому секрет результативності Вашої мобільної вогневої групи?
🗣Командна злагодженість і навченість. По-перше, ми намагаємося зберігати разом основний склад групи, від переведень чи виконання непритаманних обов’язків. Якщо хтось новий і приходив до нас, то ми дуже ретельно навчали цю людину. Якісна комунікація і взаємодопомога роблять дива.
Доводилося вирішувати багато організаційних завдань, марудної роботи з документами. В мене це виходило добре. Мабуть, тому мене і призначили командиром відділення. Сьогодні ми настільки злагоджені, що можемо за 15 секунд привести розрахунок групи в бойову готовність.
Під час чергової російської атаки на одну з країн Європи наші хлопці дивувалися і жартували, що там знадобилося піднімати цілу ескадрилью сучасних винищувачів і застосовувати ракети по 1,5 млн доларів США, а нам для аналогічного результату потрібен Микола, кулемет і банка енергетика.
❓Розкажіть про свої особисті рекорди.
🗣Насправді, наші успіхи почалися лише в цьому році. З весни ми збили більше десятка шахедів, хоча не всі збиті цілі приписані моїй групі. Тому наразі залізно говоримо про 9 збитих БПЛА на нашому рахунку!
Що ж до мого особистого рекорду: це 9 пострілів – на один безпілотник. Саме стільки мені потрібно, щоб збити ворожий «шахед». При чому, подібний результат був неодноразово.
❓Пам’ятаєте враження після збиття першого «шахеда»?
🗣Таке важко забути! Це був мій перший бойовий виїзд з кулеметом Canik M2. Коли зрозумів, що влучив, а ціль різко знижується, то мене буквально почало трусити від радості. Побратими теж раділи за мене, кричали, не стримували емоцій. Такий спектр емоцій можна відчути лише в бою. Тобі одночасно і страшно, і весело, і захопливо, і відповідально. Бо завжди усвідомлюєш: кожен збитий нами «шахед» – це чиїсь врятовані життя, не зруйнована квартира, не спалена машина, не пошкоджена ТЕЦ.
❓Який з бойових моментів був самим складним?
🗣Був несподіваний «шахед», який раптово атакував нашу позицію. Ми прибули на прикриття одного стратегічного об’єкту. Поруч – ліс. Чуємо, що летять ударні дрони. Але наш – раптово виринув з-за дерев на дуже низькій висоті, де ми його навіть не чекали. Було страшно. І за хлопців, і за себе. В такі хвилини, як командир, я мав прийняти рішення: спробувати вразити ворога, чи дати команду бігти в укриття. Я ризикнув. Щільним вогнем знищив той «шахед» дуже близько від нас. Насправді, це не одиничні випадки. Дуже важливо в таких ситуаціях швидко зорієнтуватися, діяти, як навчали, і не впасти у ступор. Я вдячний своїм побратимам, які мені не раз допомагали у важких ситуаціях.
❓Ви вірите у Перемогу України?
🗣Беззаперечно! На мою думку, головний засіб для її досягнення – це наша єдність. Якби військо і суспільство всі останні роки були об’єднанні і згуртовані, як на початку 2022 року, то ми б уже не лише на кордони 1991 року вийшли, а й повернули б собі історичні регіоні України, де живуть етнічні українці.
🤟РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!
