17/06/2024
А у нас - книжкова новинка!
Чи можна писати художню дитячу літературу, базуючись на науці?
А ось ми взяли — і написали))
Ми запросили цілу команду освітян та письменників, які долучилися до створення серії художніх оповідань, які сприятимуть подоланню упереджень та булінгу щодо людей з інакшим досвідом війни.
Це - перша книжка з двох, для віку 10-11 років.
Наталка Блок написала оповідання про біженку, яка повернулася. Сама Наталка — відома драматургиня, яка пише блискучі п'єси на дуже болючі соціальні теми.
За сюжетом дівчинка повертається зі Швейцарії, але їй влаштовують "холодний прийом" в класі, адже вона ... розважалася в Швейцарії, доки інші ховалися від обстрілів; не знала війни, не зазнала того, що зазнали інші діти. Дуже повільно, через непростий шлях розуміння, дітям вдається знайти те спільне, що їх єднає.
Ольга Савицька написала спін-офф "Повного нуля"' (нашої попередньої новинки). Власне, початково "Повний нуль" мав йти як оповідання у цю збірку, але він був такий великий, що потягнув на окрему книжку. І я попросила написати коротшу версію для збірки. Тож там той самий учитель пан Бусол, якого ви зустрічали в "Повному нулі" (а хто не зустрічав — поспішіть познайомитися!), той самий переселенець Макс... Той самий філософський вельон на тексті. Але інший сюжет, інші розмови...На ті самі теми: уваги, включеності, прийняття.
Настя Мельниченко написала аж два оповідання у збірку.
Одне — про україномовну дівчинку, яку цькували в школі зрусифікованого міста за українську мову. Потім прийшла окупація, українську почали виполювати дуже жорстко... А що сталося далі — читайте в збірці.
Друге оповідання — про хлопчика, чия мама мусила співпрацювати з росіянами (в окупації). Хлопця жорстко цьеують та бʼють за це, родина стає вигнанцями. Один з дітей, хто виїжджав з міста під час окупації, повертається і зустрічає вигнанця на шаховому занятті. Ну і, знову ж таки, через розмови та уміння слухати — до порозуміння.
Ілюстрації - Ірини Гусюк
А тепер чому ж це базується на науці?
Метод розширеного контакту за допомогою читання базується на теорії наративного переконання. Поринання в історію не лише залучає емоційно, але й допомагає створити певні ментальні образи в уяві, коли читач охочіше погодиться із викладеним в книзі (Hamby et al., 2017). Хоч наративи не переконують читача за допомогою аргументів, як це відбувалося б у обгрунтованих логічно повідомленнях, та водночас, перші породжують менше контраргументів, ніж останні (там же). Наративи сприймаються читачами цілісніше, а аргументовані тексти – фрагментованіше, що призводить до більшого ефекту від історій, ніж від раціоналізованих текстів. Ефективнішим засвоєння повідомлень також роблять ілюстрації (Adaval & Wyer, 1998). Ретроспективна рефлексія, використана в таких текстах, дозволяє повʼязати історію з реальним досвідом читача або його друзів чи близьких (Hamby et al, 2017) та задіяти епізодичну памʼять.
Засвоєння закладених повідомлень краще працює для читачів, які є одного віку з протагоністом історії (Ooms et al, 2019), або перебувають у подібній ситуації, та менше працює у питаннях збігу за статтю. Цікаво, що уявного розширеного контакту представника інгрупи з представником аутгрупи було недостатньо для відчутного ефекту в подоланні упереджень. У сюжеті ще мали ще бути присутніми інші уявні представники інгрупи, які б унормовували позитивність цього контакту. Це допомагало зрушити упередження як на емоційному, так і на когнітивному рівні (Smith & Minescu, 2022; Turner et al, 2007).
Після оповідань в книжці вміщено' питання до дискусії, які допомагають звернути увагу дітей на певних моментах, які сприяють міжгруповому розумінню.
Запрошуємо купляти збірку, адже кошти з продажу підуть на підтримку наших антибулінгових проектів.
Посилання:
https://teza.in.ua/golovna/chorne-bile-i-vse-ssho-pomizh
