27/05/2026
Добрий день, шановні слухачі. …Після величезної всесвітньої «хвилі» оперативних hard news та мережевих реквієм-повідомлень про смерть на 96 році легенди джазу містера Сонні Роллінза ми вирішили не втомлювати вас 70-річною хронологію творчості американського джазового колоса – всі ці подробиці завжди можна почитати на профільних ресурсах, а також у Вікіпедії.
Ми зосередились на іншому – на окремих фактах, штрихах та історичних обставинах у житті музиканта, які, певною мірою, і пояснюють творчий успіх та унікальність пана Роллінза, який ще за життя був визнаний видатним, впливовим та, що важливо, здатним на «високий політ» протягом тривалого часу, як мінімум, чотирьох десятиліть.
Більш як 60 записаних та виданих альбомів, сотні творчих (студійних) колабрацій, шалена конкуренція топ-лейблів музичної галузі за право видати музику майстра, кілька премій Греммі… – кар’єра Сонні Роллінза видалась надзвичайно змістовною, хоча і з кількарічними перервами.
Сонні Роллінз грав разом із провідними джазменами свого часу – із Майлсом Девісом, Чарлі Паркером, Джоном Колтрейном, Артом Блейкі, Лестером Янгом, Хорасом Сільвером, Максом Роучем…
Зрозуміло, що просто «за дружбою» у такі топ-колективи ніколи не запрошували – виключно за майстерністю. І Роллінз її домігся.
Знавці свідчать, у молодого хлопця із самого початку відчувався хист. Треба було розвити його, додати у майстерності, перейняти досвід. І було – в кого…
Серед вчителів юного Роллінза – Телоніус Монк, Коулмен Гокінс, Бад Павелл, Чарлі Паркер… Деякі з них мешкали неподалік. Роллінз не лінувався – їздив навчатись до кожного.
…Стиль хард-боп не одразу захопив Роллінза – на зламі 40/50-х він починав із енергійного свінга та блюзов. Пізніше він об’єднав все це в особливу, притаманну саме Роллінзу, музичну еклектику, час від часу додаючи до цього коктейлю карибську естетику своїх батьківських коренів, зокрема, сонячні ритми каліпсо. Таке у джазі ніхто не робив – робив тільки Роллінз.
Навіть коли на початку 60-х, під тиском наступу жвавої поліфонії диксилендів, хард-боп почав втрачати – колись шалену – популярність, прихильник бопа Роллінз спромігся утримувати інтерес до своєї гри. Головним образом імпровізуючи.
Говорячи про внесок Роллінза у мистецтво джазової імпровізації, всесвітньо відомий експерт Джеймс Лінкольн Колліер сформулював головну характеристику анатомії імпровізацій тенор-саксофоніста: «Роллінз вміло будував мелодичну лінію, грамотно повторюючи певну фігурацію».
На цю тему авторитетний джазмен Бранфорд Марсаліс висловився більш зрозуміло: «Роллінз – найвидатніший імпровізатор в історії джазу».
Сам Роллінз – добре відомий своїми розлогими соло – коментуючи тему імпровізації, не без гумору зазначав, що частенько виходить на сцену …з порожньою головою, не маючи жодного плану, окрім розуміння загальної структури твору: «Імпровізацію я повністю залишаю на волю долі. Часто-густо я і сам дивуюсь тому, що виходить».
Як бачимо, у розмовах Роллінз був схильний применшувати свій талант. Він не хизувався та водночас не перехвалював колег.
Скажімо, на тлі «тихої творчої конкуренції» із талановитим Джоном Колтрейном (він йшов вслід за Роллінзом, пік його розквіту вже був на підході), Роллінз відгукувався про партнера «стримано тепло» та завжди ставився по-джентльменські.
Коли ж справа доходила безпосередньо до гри, Роллінз розкривався, куражився та доводив, що на той час він - №1.
На переконання оглядачів, він вмів перетворювати абсолютно неджазовий матеріал у джазовий, міг легко злетіти у вільний політ без супроводу інших інструментів, демонструючи при цьому ритмічну свободу та нескінчені тональні варіації.
По суті, то був джаз в абсолюті – по формі, філософії та по емоційно-ментальному змісту.
Масштабні та енергійні виступи Сонні Роллінза завжди ставали подією. Рік за роком на концерти Роллінза валила віддана його таланту публіка. Вона була зачарована майстерністю та безмежною енергією музиканта, його почуттям гумору та духовною глибиною. Таке тривало протягом 50/60/70/80-х…
На жаль, захворювання дихальних шляхів змусило Сонні Роллінза піти на пенсію у 2014-му. Проте це ніяк не позначилось на зниженні інтересу до творчості музиканта – його слухати у 50-ті, слухають і сьогодні.
Підсумовуючи, друзі, вкотре засвідчимо, що Сонні Роллінз був та залишається однією з найшанованіших і найвпливовіших постатей в американській музиці.
Образно кажучи, він – окрема «планета», «океан», «хмарочос», силует якого губиться десь високо в атмосфері…
Друзі, слухайте твори Сонні Роллінза в етері Старого перископу – сьогодні о 14.55, о 16.55, о 19.55, о 21.55 та за п’ять хвилин до опівночі (23.55) за київським часом.
Old Periscope Radio: від аналогових 60-х – до цифрового сьогодення!
https://oldprsradio.com/
Василь Левченко, медійний комунікатор OPR