31/08/2025
Це був справжній аншлаг. Фотокореспондент Дмитро Смольєнко, який документує війну Росії проти України, розповів на майстер-класі "Історії війни у фотографіях: як зробити якісний фоторепортаж" на Медіабазі Запоріжжя у п'ятницю, 29 серпня, як він це робить і чого це коштує.
Ось кілька порад від Дмитра.
1. Головне у репортажі - це люди, а не техніка чи «красиві картинки». Коли поруч палають поля чи стоїть розбита техніка - справжня цінність завжди у людях, їхніх емоціях та рішеннях. Фотограф має шукати людське у війні.
2. Іноді краще не прицільно знімати, а просто прожити момент. Фотографу важливо вміти зупинитися й не перетворювати кожну ситуацію на “кадр”. Іноді треба видихнути і просто насолодитися моментом, а інколи зрозуміти та прийняти, що цей кадр не вартує твоєї безпеки чи уваги.
3. Фотоапарат - це і інструмент, і захист.
У моменти страху, відчаю, болю чи сорому легше сховатися за камерою. Для багатьох фотожурналістів камера не лише робочий інструмент, а й своєрідний психологічний щит. Саме тому фотокори інколи лише вже при відборі світлин розуміють весь спектр емоцій та болю.
4. Не варто занадто зближуватися з героями своїх репортажів. Надзвичайно важко переживати випадки, коли спілкуєшся і прив’язуєшся до військових, а через тиждень дізнаєшся про їхню загибель.
«Я би не радив дружити з вашими героями. Потім боляче, коли вони гинуть»
5. Етичні дилеми неминучі.
Знімати варто усе, а що публікувати, вирішує редакція чи самоцензура. Фотограф часто фіксує і трагічні сцени, наприклад, наслідки обстрілів, травмування чи загибель людей, але рішення показувати їх на весь світ чи ні, ухвалює агентство. Це знімає частину морального тягаря з фотографа.
«Всі ми живі люди, чиїсь родичі. Я завжди себе запитував: а чи готовий я опинитися на місці цієї людини в кадрі в безпорадному стані? І відповів собі – так, готовий. Я подумав і про дружину. Можливо, навіть її би зняв. Бо тут насамперед треба знімати - це не примха, це моя професія, це важливо тут і зараз».
6. Безпека журналіста під час виїздів понад усе: кожен відповідає сам за себе.
У “сірій зоні" навіть військові ризикують, коли беруть із собою фотографа. Потрібно пам’ятати: небезпеку створюєш не лише для себе, а й для тих, хто поруч.
«Ніхто за вас відповідальності не несе. Якщо ви вирішили їхати , то відповідаєте самі».
7. Один вдалий кадр може замінити весь репортаж.
Наприклад, ікони в руках священика, які він виносить зі зруйнованого ворогом храму чи глибокий портрет військового з сумними очима, який розповідає, що пожертвував бути присутнім на похоронах брата через виконання свого військового обов’язку - ці кадри самі по собі розповідають історію.
«Ти приїхав, зняв один кадр - усе, завдання виконано».
8. Досвід і “надивленість ” важливіші за техніку.
Правильні рішення приходять автоматично, коли багато знімаєш і аналізуєш. Камера – це лише інструмент, головне - власний погляд і досвід.
«Не бійтеся, якщо вам щось не вдається чи ви не змогли встигнути щось зняти. Кожна помилка є цінним досвідом».
