06/12/2025
🩵💛Вони познайомились рівно рік тому - в грудні 2024 року. Ніколя приїхав на декілька днів «з нуля», і гадаю, що це було кохання з першого погляду.
Він - офіцер, вже мав серйозні поранення і з першого дня повномасштабної - там.
Вона - живе в Запоріжжі і мріє про те, про що мріють зараз всі.
Влітку 2025 в окоп, де він був на позиції, «прилетіло». Поруч, в метрі від нього.
Я (авторка цього тексту) приїхала тоді в реанімацію і всіма можливими словами і своїм пожиттєвим оптимізмом намагалась викликати в його очах посмішку, бо знала його веселу натуру і яким веселим може бути його усміхнений погляд…
Але тоді з ліжка на мене дивились абсолютно пусті очі, в яких була відсутня надія і віра в життя…
Разом зі мною провідати Ніколя прийшла вона - ми познайомились в коридорі реанімації, перекинулись парою слів… все що я про неї тоді дізналась, що її звати Ірина.
Яке було моє щире здивування, коли через декілька місяців до мене на зустріч Ніколя приїхав на каву САМ за кермом, правда на костилях, але сам! І головне , як і раніше з поглядом, повним надії !!
Він розповів, як Ірина піднімала його на ноги після операцій, як змушувала робити фізичні вправи і як своєю вірою і коханням вдихнула в нього знову бажання жити це життя…
«Даша, я тебе клянусь, мене б ніхто не зміг витягнути. Тільки вона…» - цю фразу Ніколя мені повторював і повторював…
💫✨🫶🏼
І ось момент, який не міг не відбутись. Ніколя попросив:
«Організуй мені казку, я знаю, ти вмієш 🪄✨🧚♂️»
Зізнаюсь вам, ми з моїми помічницями дуууже старались!!
Я весь час була поруч з Ніколя, бачила його хвилювання і підбадьорювала, а Ніколя казав, що «на нулі» він так ніколи не хвилювався, як зараз, коли настав момент робити Ірині пропозицію 💍
Ця історія - про Збройні Сили Украіни🩵💛
Ця історія - про їх мужність, любов до життя і віру.
Ми дуже вам вдячні, за те, що ми живемо 🇺🇦
